Рішення № 87796522, 19.02.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.006830

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2020 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Лепеха А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бродівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

17.12.2019 ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бродівської районної державної адміністрації Львівської області код ЄДРПОУ 03194298, місцезнаходження: 80600, Львівівська обл., м.Броди, вул. Щурата, буд. 1, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Бродівської районної державної адміністрації Львівської області щодо обмеження його пільг, передбачених ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 13.06.2019;

- зобов`язати управління праці та соціального захисту населення Бродівської районної державної адміністрації Львівської області поновити з 13.06.2019 надати йому пільги, передбачені пунктами 4, 5, 6 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війна, гарантії їх соціального захисту".

Ухвалою від 22.12.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є чинними та не передбачають можливість Кабінету Міністрів України встановлювати обмеження пільг щодо на оплату житлово-комунальних послуг. Таким чином, позивач вважає, що відповідач протиправно врахував положення постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 та обмежив право на пільги, передбачені ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

03.02.2019 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що пільги, передбачені ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" надавалися позивачу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409, а тому вважає, що підстав для задоволення позову немає.

Позивач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач є особою з інвалідністю ІІІ-ої групи згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 25.06.2015 Бродівським управлінням праці та соцзахисту населення.

У листопаді 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення пільг в розмірі 100% від загальної норми споживання.

Листом від 27.11.2019 № 04-1631 відповідач повідомив позивача, що не можуть повернути пільги в розмірі 100% від загальної норми споживання, у зв`язку із змінами у законодавстві, а саме прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі - Закон України №3551) вказаний закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Згідно із п. 4, п. 5, п. 6 ст. 13 Закону України № 3551 особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги:

- 100-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю);

- 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 100-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю);

- 100-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.

Суд встановив, що позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення пільг в розмірі 100% від загальної норми споживання на підставі ст. 13 Закону України Закону України № 3551. Проте, відповідач відмовив у задоволенні такої заяви, виходячи з постанови Кабінету Міністрів України 06.08.2014 №409, яка містить іншу соціальну норму житла, в межах якої держава надає громадянам пільги на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, ніж Закон України № 3551.

Надаючи таким діям відповідача правову оцінку, суд зазначає наступне.

Статею 17 Закону України № 3551 передбачено, що фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію вказаного Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнені пунктом 26, згідно з яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 і 16 Закону № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.08.2014 №409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування" (далі - Постанова №409) з метою забезпечення державних соціальних гарантій у сфері житлово-комунального обслуговування, приведення існуючих норм споживання житлово-комунальних послуг до їх фактичного обсягу споживання, дотримання принципу соціальної справедливості під час надання пільг і субсидій, відповідно до статей 5 і 9 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Аналізуючи наведене випливає висновок, що Кабінету Міністрів України надані повноваження щодо визначення пільг, встановлених ст. 13 Закону України № 3551-XII.

Відповідно до п. 2 Постанови №409 установлено соціальну норму житла, в межах якої держава надає громадянам пільги на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком для:

1) оплати житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком; витрат на управління багатоквартирним будинком - 21 кв. метр загальної площі на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю;

2) централізованого та індивідуального опалення (теплопостачання) незалежно від джерела та виду енергії - 21 кв. метр опалюваної площі на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю.

Згідно з п. 3 Постанови № 409 установлено соціальні нормативи, в межах яких держава надає громадянам пільги або субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком: у разі використання природного газу для індивідуального опалення - 4 куб. метра природного газу на 1 кв. метр опалюваної площі на місяць в опалювальний період; у разі використання електричної енергії для індивідуального опалення - 30 кВт·г на 1 кв. метр опалюваної площі на місяць в опалювальний період. Для громадян, які використовують природний газ або електричну енергію для індивідуального опалення, опалювальний період для надання пільг та субсидій установлюється з 16 жовтня до 15 квітня включно; для користування послугами з централізованого постачання холодної води - 2 куб. метра на одну особу на місяць за наявності централізованого постачання гарячої води та 3,6 куб. метри на одну особу на місяць за відсутності централізованого постачання гарячої води.

Суд зазначає, що положення Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" та положення Постанови №409 є чинними.

Конституційний Суд України в рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері визначив додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційності (розмірності)

Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації таких прав може бути змінений державною, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.

У рішенні Конституційний Суд України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 зазначено, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.

З аналізу вказаних норм випливає висновок, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вищевказана Постанова № 409 не суперечить Конституції, прийнята з метою забезпечення державних соціальних гарантій у сфері житлово-комунального обслуговування, приведення існуючих норм споживання житлово-комунальних послуг до їх фактичного обсягу споживання, дотримання принципу соціальної справедливості під час надання пільг і субсидій.

Суд зазначає, що нормативно-правові акти, видані Кабінетом Міністрів України в межах наданих повноважень, підлягають обов`язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.

Враховуючи викладене, суд вважає, що дії відповідача щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України № 409 є правомірними, а тому підстави для визнання їх протиправними відсутні.

У зв`язку з цим, відсутні підстави для зобов`язання відповідача поновити з 13.06.2019 надання позивачу пільг, передбачених пунктами 4, 5, 6 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війна, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бродівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 24 лютого 2020 року.

Суддя А.Г. Гулик