Рішення № 87796505, 18.02.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.007065

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача Темех І.Т.,

представника відповідача Козоріг О.О.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування вимог про сплату боргу(недоїмки) та рішення,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська,35; код ЄДРПОУ 43143039) з вимогами :

-визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3149-51У Головного управління ДПС у Львівській області від 16.05.2019;

-визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3149-51 Головного управління ДПС у Львівській області від 05.11.2019;

-визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0103235405 Головного управління ДПС у Львівській області від 29.11.2019.

Ухвалою суду від 27.12.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 18.02.2020 підготовче провадження у справі закрито та призначено судовий розгляд.

14.01.2019 за вх. № 2016 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечив.

20.01.2020 за вх. № 3116 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

18.02.2020 суд протокольною ухвалою ухвалив закрити підготовче провадження та призначити судовий розгляд.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що він 27.05.1998 зареєстрована як фізична особа-підприємець. Є платником єдиного податку за ставкою 5% з основним видом діяльності згідно КВЕД -69.10 «Діяльність у сфері права». З 2005 року працює у ТзОВ «Аудиторська компанія «Універсальний консалтинг» юрисконсультом, тобто є найманим працівником та роботодавець виплачує йому заробітну плату, сплачує єдиний внесок як за найманого працівника у розмірі 22% від суми нарахованої позивачу заробітної плати. 10.03.2010 позивач отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1640. Вважає, що контролюючий орган безпідставно, всупереч вимогам податкового законодавства, пред`явив йому вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3149-51У від 16.05.2019, якою зобов`язано сплатити заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як для платника, який провадить незалежну професійну діяльність в розмірі 22 500,72 грн., та вимогу № Ф-3149-51 від 05.11.2019, що призвело до подвійного оподаткування діяльності. На думку позивача, прийняті вимоги про сплату боргу з єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є протиправними та підлягають скасуванню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві, просив позов задовольнити, вважає, що долученими доказами спростовує безпідставність вимог, так як є найманим працівником і роботодавець сплачує за нього єдиний соціальний внесок і податки.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 14.01.2019 за вх. № 2016. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідно до норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивач є платником єдиного внеску та зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок. Зазначає, що підставою для формування вимоги стали відомості з облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Заперечення мотивоване тим, що Головне управління ДФС у Львівській області, виносячи вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 № Ф-3149-51У та від 05.11.2019 № Ф-3149-51, діяло у межах закону, тому дана вимога є законною та не підлягає скасуванню. Представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши доводи позову, зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Позивач, ОСОБА_1 з 27.05.1998 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 21450170000013924.

Перебуває на спрощеній системі оподаткування, ставка платника єдиного податку 5% (3-тя група), з основним видом господарської діяльності - 69.10 діяльність у сфері права.

Також, ОСОБА_1 працює в ТзОВ «Аудиторська компанія «Універсальний консалтинг» юрисконсультом з 01.03.2005 та отримує там заробітну плату як найманий працівник.

10.03.2010 позивачем також отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1640 підставі Рішення Львівської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури .

16.05.2019 Головним управлінням ДФС у Львівській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3149-51, відповідно до якої позивачу визначено недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальну суму 22 500,72 грн.

Оскаржувану вимогу було скеровано не за місцезнаходженням позивача, останній довідався про її існування лише в серпні 2019 року з постанови про відкриття виконавчого провадження.

23.08.2019 позивач скерував скаргу відповідачу на вимогу від 16.05.2019 № Ф-3149-51 про яку дізнався з постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.08.2019 ВП № 59758213.

25.09.2019 відповідач листом № 3181/10/10.3-09 надав відповідь на скаргу, де зазначено, що "ГУ ДФС у Львівській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 №Ф-3149-51, яку помилково скеровано не за місцезнаходженням платника. За неналежне виконання функціональних обов`язків притягнуто до відповідальності посадову особу ГУ ДПС у Львівській області."

05.11.2019 за № Ф-3149-51 Головним управлінням ДПС у Львівській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3149-51, відповідно до якої позивачу визначено недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальну суму 22 500,72 грн.

29 листопада 2019 року відповідачем винесено рішення № 0103235405 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Вважаючи оскаржену вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3149-51У від 16.05.2019, якою зобов`язано сплатити заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як для платника, який провадить незалежну професійну діяльність в розмірі 22 500,72 грн., та вимогу № Ф-3149-51 від 05.11.2019, рішення від 29.11.2019 за № 0103235405 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, що призвело до подвійного оподаткування його діяльності протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду, в якому проcить їх скасувати.

При прийнятті рішення, суд керується такими правовими нормами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовані Основами законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженими Законом України від 14.01.1998 р№16/98-ВР, Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI), Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905 (далі - Порядок №435), Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за №1553/26330 (далі - Порядок № 1162), Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування зареєстрованим постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 (далі - Положення №10-1).

Частиною 1 ст.7 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені особи, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а частиною другою цієї статті встановлено, що перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України за видами.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч.1 ст.2 Закону № 2464-VI).

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч.2 ст. 2 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч.1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Згідно з пунктами 4, 5 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон №2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Позивач у спірний період була платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону № 2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 ч.1 ст.4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 ч.1 ст.4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 ч.1 ст. 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (ч.2 ст. 5 Закону № 2464-VI).

Порядком № 1162 визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01.01.2016, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 ч.1 ст.? 4 Закону № 2464 (п. 3 розділу І Порядку № 1162).

Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 1162).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).

Суд встановив, що позивач як фізична особа-підприємець із 27.05.1998 перебуває на обліку контролюючого органу як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Розділом ІІІ Порядку № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755.

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платники єдиного внеску, зазначені в п.5 ч.1 ст. 4 Закону № 2464, подають заяву за формою №1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою №2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1162).

Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою №1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок №1162 не передбачає.

Суд встановив, що позивач заяву за формою №1-ЄСВ до контролюючого органу не подавав. Натомість відповідач самостійно встановив позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності, що не узгоджується з нормами Порядку №1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску.

Щодо внесення відомостей про платника єдиного внеску до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Державний реєстр створюється для забезпечення, зокрема, ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації (ч.1 ст.16 Закону №2464-VI).

Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (ч.2 ст.16 Закону №2464-VI).

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абз. 2 ч.3 ст.16 Закону №2464-VI).

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування (абз.3 ч.1 ст. 20 Закону №2464-VI).

Відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абз. 3 ч.2 ст. 20 Закону № 2464-VI).

З метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення № 10-1).

Облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом (пункт 2 розділу ІІІ Положення № 10-1).

До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Дослідивши форму витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (додаток 8 до Положення № 10-1, пункт 6 розділу V), суд зазначає, що до відомостей, які містить цей витяг, віднесено й відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого нормотворець визначає фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, під якою мається на увазі особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, що обумовлює висновок про те, що такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення № 10-1 не визначає.

Системний аналіз норм Закону №2464-VI та Положення №10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Як встановлено судом, 27 травня 1998 року ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, 10 березня 2010 року йому було видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. З 01 липня 2017 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку за ставкою 5 % з основним видом діяльності згідно КВЕД - 69.10 "Діяльність у сфері права". Адвокатської діяльності в 2017-2019 роках позивач не здійснював, доходів від неї не отримував. В першому та другому кварталах 2017 року, перебуваючи на загальній системі оподаткування, позивач також не здійснював і підприємницької діяльності та не отримував від неї доходів. З 01 липня 2017 року по 27 грудня 2019 року (під час перебування на спрощеній системі оподаткування) позивачем регулярно нараховувався та сплачувався єдиний соціальний внесок у повному обсязі, що підтверджується доданими до матеріалів справи квитанціями (а.с. 97-103).

З 01 серпня 2005 року і на даний час ОСОБА_2 працює за основним місцем роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Універсальний консалтинг" на посаді юрисконсульта. З цього періоду роботодавець сплачує за нього єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується індивідуальною відомістю Пенсійного фонду України про застраховану особу за формою ОК-5 (а.с.105-107).

Враховуючи те, що позивач, у спірний період не перебував на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, суд дійшов висновку про безпідставне встановлення відповідачем позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску.

Пунктом 16 розділу IV «Формування звіту» Порядку №435 передбачено, що фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти (додаток 5).

Відповідно до ч.3 ст.7 КАС України в разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Положення пункту 16 розділу IV «Формування звіту» Порядку №435 відсилають до додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника «фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності» формою звіту не передбачено.

Отже, приписи п.16 Порядку №435 про обов`язок формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням п.п. 4 та 5 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання нормотворцем двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону.

Суд констатує наявність колізії між приписами нормативно-правових актів різної юридичної сили - невідповідність між приписами закону та положеннями підзаконного нормативно-правового акта. За правилом колізійного принципу «lex superior derogate legi interior» нормативний акт вищої юридичної сили має пріоритет над нормативним актом нижчої юридичної сили. Отже, потрібно резюмувати, що положення закону за своєю юридичною силою превалюють над нормами підзаконних нормативно-правових актів. Відповідно визначення спеціального «змішаного» правового статусу на рівні підзаконного нормативного-правового акта (Порядку), з огляду на невідповідність положенням закону, є неправомірним, а тому не повинно братися до уваги в аспекті правозастосовної діяльності. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон №2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачає.

Щодо оскаржуваної вимоги від 05.11.2019 № Ф -3149-51, то суд зазначає натупне:

Як вбачається із зворотнього боку облікової картки по сплаті ЄСВ за 2019 рік, де вказано заборгованість на 31.10.2019 - 22 500,72 грн., станом на кінець жовтня 2019 року не відбулося виникнення, зростання або часткового зменшення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску. Відтак, відповідачем не було враховано приписів розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953, згідно якого: вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 п. 1 розділу II Інструкції № 449 (страхувальникам, які використовують найману працю), протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4 та 6 п. 1 розділу II Інструкції № 449 (тобто фізичним особам - підприємцям, у тому числі тим, які обрали спрощену систему оподаткування, особам, які провадять незалежну професійну діяльність, та членам фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах), протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Крім того, оскаржувана вимога винесена на кінець календарного місяця жовтня 2019 року, відповідно повинна була бути надіслана (вручена) протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем жовтнем 2019 року. Дата відправлення вимоги згідно даних Укрпошти (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) - 09 грудня 2019 року, що є за межами 15-денного строку.

Слід також зазначити, що оскаржуване рішення № 0103235405 від 29 листопада 2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені було відправлене 13 грудня 2019 року (згідно даних Укрпошти на https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), що також є поза межами 3- денного строку, визначеного абзацом першим частини чотирнадцятої статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", згідно якого: "Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом, трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску".

Частиною 2 ст.? 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки»(Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic» №26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково збігається з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

У пунктах 70-71 рішення у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява №48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), №21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії»(Lelas v. Croatia), заява №55555/08, пункт 74, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. згадані вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Отже, контролюючий орган, дотримуючись принципів законності та належного врядування як суттєвих елементів принципу верховенства права, повинен був врахувати, що хоча процедура щодо обліку платника єдиного внеску була встановлена нормативно-правовим актом, однак у частині визначення типів (видів) платників єдиного соціального внеску не відповідала Закону №2464-VI, тому немає підстав вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру відповідали принципам належного врядування, оскільки надано перевагу приписам не Закону, а нормативно-правовому акту, нижчому за ієрархією.

Оскільки йшлося про майновий інтерес, то контролюючий орган повинен був діяти у належний спосіб (у цьому випадку з урахуванням приписів Закону №2464-VI, де не передбачено такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності) та з урахуванням послідовності дій (способів) у частині взяття на облік платника єдиного внеску з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (зміни таких) та застосовувати ті процедури, які б вказували на ясність дій.

Вказана правова позиція викладена в рішенні Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 02.09.2019 по зразковій справі №520/3939/19 (адміністративне провадження №Пз/9901/10/19).

Згідно з ч.5 ст.? 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено в засіданні суду, ОСОБА_1 27 травня 1998 року зареєстрований фізичною особою-підприємцем, 10 березня 2010 року йому було видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. З 01 липня 2017 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку за ставкою 5 % з основним видом діяльності згідно КВЕД - 69.10 "Діяльність у сфері права". Адвокатської діяльності в 2017-2019 роках позивач не здійснював, доходів від неї не отримував. З 01 липня 2017 року по 27 грудня 2019 року (під час перебування на спрощеній системі оподаткування) позивачем регулярно нараховувався та сплачувався єдиний соціальний внесок у повному обсязі, що підтверджується доданими до матеріалів справи квитанціями та звітами. З 01 серпня 2005 року і на даний час ОСОБА_2 працює за основним місцем роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Універсальний консалтинг" на посаді юрисконсульта. З цього періоду роботодавець сплачує за нього єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується індивідуальною відомістю Пенсійного фонду України про застраховану особу за формою ОК-5 (а.с.105-107).

Отже, суд приходить до переконання, що подвійне оподаткування діяльності позивача як фізичної особи - підприємця та фізичної особи адвоката без отримання доходу чинним законодавством не передбачено.

З огляду на вказане, враховуючи практику ЄСПЛ, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3149-51У від 16.05.2019, якою зобов`язано сплатити заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як для платника, який провадить незалежну професійну діяльність в розмірі 22 500,72 грн., вимогу № Ф-3149-51 від 05.11.2019 про сплату боргу (недоїмки), рішення від 29.11.2019 за № 0103235405 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені винесені контролюючим органом є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані повністю, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування вимог про сплату боргу(недоїмки) та рішення,- задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3149-51У Головного управління ДФС у Львівській області від 16.05.2019;

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3149-51 Головного управління ДФС у Львівській області від 05.11.2019;

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0103235405 Головного управління ДПС у Львівській області від 29.11.2019.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська,35; код ЄДРПОУ 43143039) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення складено та підписано 25 лютого 2020 року.