
Україна
Донецький окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 січня 2020 р. Справа№200/12893/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов
ОСОБА_1
до відповідача Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України
Донецької області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 27.09.2019 року № 652 про відмову в призначенні пенсії за вислугою років, зобов`язання зарахувати до вислуги років, що дає право на пенсію згідно ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року, час роботи з 02.07.2005 року по 10.04.2018 року на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ та Національної поліції України, в тому числі з 21.07.2014 року по 10.04.2018 року на пільгових умовах один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції; зобов`язання призначити, нарахувати та виплачувати пенсії за вислугою років на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року, виходячи з розрахунку 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, починаючи з 07.09.2019 року.
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, відповідач, як вважає позивач, не відмовляючи в призначенні пенсії за вислугою років, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань соціального захисту.
Вважає, що на час звернення з заявою про призначення пенсії позивач мав необхідний стаж, визначений ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" та має право на призначення пенсії з урахуванням часу роботи на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ та Національної поліції України, в тому числі на пільгових умовах час участі в проведенні антитерористичної операції.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на його безпідставність та зазначив, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та стажу роботи на посадах прокурорів.
Вказав, що документи, які підтверджують факт роботи на посадах начальницького складу внутрішніх справ та військову службу у складі діючої армії в період бойових дій встановленого порядку позивач не надав.
Зазначив, що позивачем не надана довідка про суми місячної заробітної плати, з якої сплачений єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи наведене, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив, заяву про розгляд за його участю не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 (а.с. 16-18).
07.09.2019 року ОСОБА_1 подав до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області заяву про призначення пенсії за вислугу років (а.с.19).
Рішенням Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 27.09.2019 року № 652 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, вмотивувавши відмову відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 22).
Наказом Прокуратури Донецької області від 04.07.2019 року № 532-п ОСОБА_1 призначений прокурором Торецького відділу Костянтинівської місцевої прокуратури (а.с.23).
Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_3 та послужного списку № НОМЕР_4 ОСОБА_1 працював, зокрема:
- з 15.08.2001 року по 02.07.2005 року навчався у Донецькому інституті внутрішніх справ МВС України;
- з 02.07.2005 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України;
- з 07.11.2015 року по 10.04.2018 року проходив службу у лавах Національної поліції України;
- з 05.07.2019 року працює на посаді прокурора Торецького відділу Костянтинівської місцевої прокуратури (а.с. 26-35).
Рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 15.04.2016 року № 6/І/V/342 ОСОБА_1 наданий статус учасника бойових дій (а.с.37).
Згідно довідки Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 10.05.2018 року № 1478/12/01-2018 ОСОБА_1 дійсно в період з 21.07.2014 року по 06.11.2015 року та з 07.11.2015 року по 10.04.2018 року був зарахований до складу сил та засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції (а.с.38).
Відповідно до довідки про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески від 12.09.2019 року № 16399/202/2019лп ОСОБА_1 проходив службу в Дзержинському міському відділі ГУМВС України в Донецькій області з 2005 року по 2015 року, з 03.08.2005 року по 31.12.2006 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не нараховувались та не утримувались, за період з 01.01.2007 року з усіх виплат сплачені страхові внески (а.с.43).
Згідно довідки про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески від 06.09.2019 року № 611 ОСОБА_1 проходив службу в Торецькому відділенні поліції Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області з 07.11.2015 року по 10.04.2018 року, за період з 07.11.2015 року з усіх виплат сплачені страхові внески (а.с. 44).
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За Преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов`язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.
Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років (1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року) - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;)
Згідно ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;
слідчими, суддями;
на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;
у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;
на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України;
на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;
військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;
відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Відповідно до абз. 2 п. 1 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.
Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, у трудовій книжці позивача містяться записи, що підтверджують службу в органах внутрішніх справ з 02.07.2005 року по 06.11.2015 року, службу у лавах Національної поліції з 07.11.2015 року по 10.04.2018 року.
Суд вважає протиправним довід відповідача, що в записах у трудовій книжці відсутня інформація, які саме посади обіймав позивач, виходячи з наступного.
В Академічному тлумачному словнику української мови зазначено, що посада - це службове становище, пов`язане з виконанням певних обов`язків у якій-небудь установі, на підприємстві, тощо.
Таким чиним, з системного аналізу, суд приходить до висновку, що займана посада - це посада, визначена у штатних розписах, на яку призначено особу рядового чи начальницького складу. Статус посади визначається встановленими за нею найвищим спеціальним званням і посадовим окладом.
Відповідно до п. 2 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів Української РСР, особам, які перебувають на службі в органах внутрішніх справ, присвоюються такі спеціальні звання:
- рядовий склад: рядовий міліції, рядовий внутрішньої служби;
- молодший начальницький склад: молодший сержант міліції, сержант міліції, старший сержант міліції, старшина міліції, молодший сержант внутрішньої служби, сержант внутрішньої служби, старший сержант внутрішньої служби, старшина внутрішньої служби, прапорщик внутрішньої служби, старший прапорщик внутрішньої служби;
- середній начальницький склад: молодший лейтенант міліції, лейтенант міліції, старший лейтенант міліції, капітан міліції, молодший лейтенант внутрішньої служби, лейтенант внутрішньої служби, старший лейтенант внутрішньої служби, капітан внутрішньої служби;
- старший начальницький склад: майор міліції, підполковник міліції, полковник міліції, майор внутрішньої служби, підполковник внутрішньої служби, полковник внутрішньої служби;
- вищий начальницький склад: генерал-майор міліції, генерал-лейтенант міліції, генерал-майор внутрішньої служби, генерал-лейтенант внутрішньої служби, генерал-полковник внутрішньої служби.
Судом встановлено, що в послужному списку містяться записи про те, що позивачу в зазначені періоди проходження служби присвоювались спеціальні звання від лейтенанта міліції до майора поліції, що відповідають посадам начальницького складу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначений період служби підлягає врахуванню до стажу роботи позивача, а також до його стажу за вислугою років.
Щодо доводу відповідача про ненадання позивачем довідок про суми місячної заробітної плати, з якої сплачений єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці.
Відповідно ч. 2 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Пунктом 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі; вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно довідки про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески від 12.09.2019 року № 16399/202/2019лп позивач проходив службу в Дзержинському міському відділі ГУМВС України в Донецькій області з 2005 року по 2015 року, з 03.08.2005 року по 31.12.2006 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не нараховувались та не утримувались, за період з 01.01.2007 року з усіх виплат сплачені страхові внески та згідно довідки про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески від 06.09.2019 року № 611 позивач проходив службу в Торецькому відділенні поліції Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області з 07.11.2015 року по 10.04.2018 року, за період з 07.11.2015 року з усіх виплат сплачені страхові внески.
Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Оскільки сума нарахованої заробітної плати та сплата ЄСВ роботодавцем підтверджена відповідною довідкою, суд вважає неправомірною відмову відповідача в зарахуванні вищенаведених періодів роботи до страхового стажу позивача.
Щодо вимоги позивача щодо зарахування періоду з 21.07.2014 року по 10.04.2018 року на пільгових умовах один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України» , зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно довідки Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 10.05.2018 року позивач дійсно в період з 21.07.2014 року по 06.11.2015 року та з 07.11.2015 року по 10.04.2018 року був зарахований до складу сил та засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції, та відповідно до рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 15.04.2016 року позивачу наданий статус учасника бойових дій.
Згідно абз. 4 п. 3 Порядку обчислення стажу державної служби затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 до стажу державної служби включається також у трикратному розмірі час проходження військовослужбовцями військової служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції в особливий період.
Таким чином, у позивача як у військовослужбовця нараховується стаж військової служби на пільгових умовах, тобто у трикратному розмірі час проходження військовослужбовцями військової служби.
В той же час вказаний стаж військової служби у трикратному розмірі зараховується в стаж за спеціальністю, тобто стаж роботи на посадах огранів внутрішніх справ.
Відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку № 283, чинного на час проходження позивачем військової служби, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах у органах внутрішніх справ.
Зазначеним порядком не передбачено жодної норми про те, що він регламентує зарахування часу військової служби на пільгових умовах лише для осіб, пенсія яким призначається згідно Закону України «Про державну службу».
Таким чином, суд приходить до висновку, що період участі позивача в антитерористичній операції з 21.07.2014 року по 06.11.2015 року та з 07.11.2015 року по 10.04.2018 року, підлягає врахуванню до стажу роботи позивача як військовослужбовця в трикратному розмірі, що в свою чергу враховується до загального стажу позивача, стажу за спеціальністю - у органах внутрішніх справ, а також до стажу за вислугою років в трикратному розмірі.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасуванні рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугою років.
Щодо вимоги позивача про зобов`язання призначити, нарахувати та виплачувати пенсії за вислугою років на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року, виходячи з розрахунку 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, суд зазначає наступне.
Суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.
У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.
Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Наведене повністю відповідає змісту ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 4 якої визначене, що у випадку, визначеному п. 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Тобто, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.
У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.
Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Аналізуючи даний адміністративний спір суд наголошує, що суб`єкт владних повноважень, яким в даному випадку є Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України, здійснив реалізацію дискреційних повноважень шляхом відмови в призначенні пенсії.
Таким чином, суд вважає, що відповідач при розгляді заяви діяв поза межою наданих повноважень та реалізації дискреційних функцій, відповідно позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Оскільки під час розгляду справи судом встановлена протиправність дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії, суд вважає за необхідне, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та ухвалити рішення про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії та зарахування до стажу роботи за вислугою років період роботи позивача з 02.07.2005 року по 10.04.2018 року на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ та Національної поліції України, в тому числі з 21.07.2014 року по 10.04.2018 року на пільгових умовах один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності прийняття рішення, яке оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії та зарахування до стажу роботи за вислугою років період роботи позивача з 02.07.2005 року по 10.04.2018 року на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ та Національної поліції України, в тому числі з 21.07.2014 року по 10.04.2018 року на пільгових умовах один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства.
Згідно положень ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір відшкодуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42170475, юридична адреса: 85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Дружби, 22) про визнання протиправним та скасування рішення від 27.09.2019 року № 652 про відмову в призначенні пенсії за вислугою років, зобов`язання зарахувати до вислуги років, що дає право на пенсію згідно ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року, час роботи з 02.07.2005 року по 10.04.2018 року на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ та Національної поліції України, в тому числі з 21.07.2014 року по 10.04.2018 року на пільгових умовах один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції; зобов`язання призначити, нарахувати та виплачувати пенсії за вислугою років на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року, виходячи з розрахунку 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, починаючи з 07.09.2019 року - задовольнити частково.
Рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 27.09.2019 року № 652 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 - визнати протиправним та скасувати.
Зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років з зарахуванням до стажу роботи за вислугою років період роботи з 02.07.2005 року по 10.04.2018 року на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ та Національної поліції України, в тому числі з 21.07.2014 року по 10.04.2018 року на пільгових умовах один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства.
В задоволенні іншої частини адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Т.В. Давиденко
Судове рішення № 87795485, Донецький окружний адміністративний суд було прийнято 28.01.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 200/12893/19-а. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: