Рішення № 87795352, 25.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)

25 лютого 2020 року Справа № 160/1231/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49600) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.08.2019 р. № Ф - 11618-50/67 на загальну суму 23 785,08 грн., -

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49600), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.08.2019 р. № Ф - 11618-50/67 на загальну суму 23 785,08 грн.

Ухвалою Дніпроптеровського окружного адміністратвиного суду від 31.01.2020 р. провадження у справі №160/1231/20 було відкрито, та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

21.01.2020 р. позивач - ОСОБА_1 отримав вимогу про сплату боргу від 20.08.2019 р. №Ф-11618/67 на загальну суму 23 785,08 грн.

Позивач зазначає, що в 2004 р. виконавчим комітетом Ленінської районної у місті Дніпрі ради було зареєстровано суб`єкт підприємницької діяльності - ОСОБА_1 .

В кінці 2004 р., з власної ініціативи, за рішенням позивача було проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та з того часу останній не має статусу фізичної особи-підприємця. Вказана інформація підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який було зроблено на запит № 1006251030, з якого встановлено, що станом на 28.01.2020 р. відповідно до критеріїв пошуку, а саме: ФОП ОСОБА_1 - жодних записів не знайдено. Тобто, пошук відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за пошуковими даними «Фізична особа-підприємець - ОСОБА_1 » не відображає будь-якої інформації.

На підставі викладеного вище, та з урахуванням відповідних норм чинного ПК України, позивач вважає податкову вимогу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 20.08.2019 р. № Ф - 11618-50/67 на загальну суму 23 785,08 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

17.02.2019 р., повноважним представником відповідача, через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністратвиного суду було подано відзив на позовну заяву від 17.02.2020 р. вх.№11006/20, в тексті якого зазначено наступне.

Відповідно до відомостей облікових даних позивача з інформаційної бази даних органу доходів і зборів, 03.06.2004 р. за № Ф0070038 було внесено запис щодо реєстрації позивача - ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, та з цієї дати позивача взято на облік як фізичну особу-підприємця у ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Відомості щодо припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 до контролюючого органу не надходили.

Відтак, представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 по даний час перебуває на обліку у ГУ ДФС у Дніпропетровській області, як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування.

09.02.2018 р., контролюючим органом, автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці платника єдиного внеску фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в сумі 8448,00 грн. (мінімальна заробітна плата 2017 року - 3 200 грн. х 22 % = 704 грн. в місяць) як приватному підприємцю на загальній системі оподаткування.

Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», (в редакції з 01.01.2018 Р.), фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також члени фермерських господарств зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

ГУ ДФС у Дніпропетровській області надає детальний розрахунок боргу відповідно до оскаржуваної вимоги:

За 2017 р. нарахування єдиного внеску за рік складає - 8448,00 грн., граничний строк 09.02.2018 р. За 2018 р. нарахування єдиного внеску здійснені, а саме: за 1 квартал 2018 р. по строку 19.04.2018 р. - 2457,18 грн.( мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 грн. х 22 % = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн.) за 2 квартал 2018 р. по строку 19.07.2018 - 2457,18 грн. за 3 квартал 2018 року по строку 19.10.2018 р. - 2457,18 грн. за 4 квартал 2018 р. по строку 21.01.2019 р. - 2457,18 грн. За 2019 р. нарахування єдиного внеску здійснені, а саме: за 1 квартал 2019 р. по строку 19.04.2019 р. - 2457,18 грн. за 2 квартал 2019 року по строку 19.07.2019 р. - 2457,18 грн.

Таким чином, сума недоїмки згідно вказаної вимоги станом на 31.07.2019 р. складає - 23 785,08 грн.

На підставі ч. 4 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 04.05.2018 №469 (449) була сформована та належним чином направлена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.08.2019 р. №Ф-11618-50/67 на загальну суму 23 785,08 грн.

На підставі зазначеного вище, та з урахуванням відповідних норм чинного податкового законодавсва, повноважний представник відповідача вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем виконавчим комітетом Новокодацької районної у м.Дніпрі ради 03.06.2004 р.

20.08.2019 р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області виставлено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.08.2019 р. № Ф-11618-50/67 на суму боргу 23 785,08 грн., яка була направлена поштою.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.01.2020 р. 11:07:02 результатом пошуку на запит від 28.01.2020 р. за №1006251030 станом на 28.01.2020 р. відносно ОСОБА_1 зазначено, що «в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів не знайдено.».

При цьому, суд зазначає, що й відомостей про припинення господарської діяльності позивача матеріали справи не містять.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податковою контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», тощо.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до п.п.14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Контролюючими органами вищого рівня є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, - для контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць; контролюючі органи в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональні територіальні органи - для державних податкових інспекцій, які їм підпорядковуються. (п.55.2 ст.55 ПК України).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п. 56.1 якої визначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України).

Згідно з п. 56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2464-VI наведено визначення наступних термінів: мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем (частина четверта статті 6 Закону № 2464-VI).

База нарахування єдиного внеску визначається згідно статті 7 Закону № 2464-VI, а саме, єдиний внесок нараховується:

2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць;

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI);

3) для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною четвертою статті 8 Закону № 2464-VI визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску (частина п`ята статті 8 Закону № 2464-VI).

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Органи доходів і зборів мають право проводити перевірки у фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки. Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України (пункт 2 частини першої статті 13 Закону № 2464-VI).

Згідно частини першої статті 25 Закону № 2464-VI:

- рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами;

- положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

- орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату;

- вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом;

- платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена «Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469, далі - Інструкція № 449).

Відповідно до пункту 3 Розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Пунктом 4 Розділу VI Інструкції № 449 встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Надаючи належну оцінку спірним правовідносинам при розгляді даної справи, судом встановлено, що предметом даної адміністративної справи є визнання незаконною та скасування податкової вимоги від 20.08.2019 р. № Ф - 11618-50/67 на загальну суму 23 785,08 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення недоїмки єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Судом встановлено, що нарахування сум недоїмки по єдиному внеску, про що прийнято оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки), здійснено органом доходів і зборів без проведення перевірки у порядку встановленому Податковим кодексом України.

Відтак, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.08.2019 р. № Ф - 11618-50/67 на загальну суму 23 785,08 грн. прийнята всупереч встановленому порядку, передбаченому частиною третьою статті 9 Закону № 2464-VI та пунктами 3, 4 Розділу VI Інструкції № 449.

При цьому, відповідачем не встановлено, чи здійснювалась позивачем підприємницька діяльність у звітних періодах, на якій системі оподаткування перебував платник, чи відноситься платник внеску до осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску.

Оскільки відповідачем в порядку, передбаченому ч.2 ст.77 КАС України не доведено правомірності позиції, що стала підставою для винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) 20.08.2019 р. № Ф - 11618-50/67 на загальну суму 23 785,08 грн., суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність тверджень відповідача, та зазначає, що доводи контролюючого органу, не зайшли свого підтвердження відповідними доказами в розумінні ст. ст.73-77 КАС України.

Також суд зауважує, що при розгляді зазначеної справи особлива увага була приділена саме з`ясуванню підстав, що передували винесенню оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.08.2019 р. № Ф - 11618-50/67 на загальну суму 23 785,08 грн.

Відтак суд зазначає, що відповідачем - Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, у відповідності до норм ст.73, 74 КАС України, під час судового розгляду справи, не було доведено правомірності підстав формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.08.2019 р. № Ф - 11618-50/67 на загальну суму 23 785,08 грн., всупереч положенням ст.77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Будь-якими належними та допустимими доказами в розуміні ст. ст. 73-76 КАС України з боку відповідача не було спростовано факту припинення в 2004 р. за рішенням позивача державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.01.2020 р. дійсно зазначено, що на запит від 28.01.2020 р. за №1006251030 станом на 28.01.2020 р. відповідно до наступних критеріїв пошуку: «Прізвище, ім`я та по батькові: ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів не знайдено.

Натомість, виходячи з викладеного, не знайшло свого підтвердження та спростовано доказами, наведеними в матеріалах справи, твердження відповідача щодо статусу позивача як діючого підприємця взятого на облік ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 03.06.2004 р. та обов`язку останнього сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки позивач не є страхувальником в розумінні ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне стархування», що має логічним наслідком визнання факту винесення оскаржуваної вимоги щодо позивача необгрунтовано та безпідставно.

Таким чином, встановивши та підтвердивши доказами, наявними в матеріалах справи, факт прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 р. №Ф-9156-53/12 на загальну суму 21030,90 грн. необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття зазначених рішень; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, що мають наслідком порушення прав та законних інтересів позивача в публічно-правових відносинах з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, суд вважає, що належним засобом щодо поновлення такого порушеного права буде визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.08.2019 р. № Ф - 11618-50/67 на загальну суму 23 785,08 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.Відповідно до ч. 8 ст. 6 Закону України «Про судовий збір`розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до квитанції № 2 від 29.01.2020 р. позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49600) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.08.2019 р. № Ф - 11618-50/67 на загальну суму 23 785,08 грн., суд вважає за необхідне відшкодувати ОСОБА_1 суму, сплачену у якості судового збору за подання даної позовної заяви з Державного бюджету України в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн., 80 коп.), відповідно до квитанції № 2 від 29.01.2020 р.

Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49600) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.08.2019 р. № Ф - 11618-50/67 на загальну суму 23 785,08 грн., - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.08.2019 р. № Ф - 11618-50/67 на загальну суму 23 785,08 грн.

Стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 з оплати судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн., 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова