Рішення № 87795212, 24.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року Справа № 160/9948/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа-уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві “Дельта Банк” Матвієнко Євген Валерійович про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, стягнення інфляційних втрат та стягнення пені за прострочення зобов`язання,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з урахування уточнень звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа-уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ “Дельта Банк” Матвієнко Є.В., в якій просила суд:

- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 суму (гарантовану суму відшкодування) згідно договору банківського вкладу (депозиту) № 011-03616-190215 «Зростаючий у доларах США» від 19 лютого 2015 року та№012-03616-190215 «Зростаючий» в доларах США від 19 лютого 2015 року у розмірі 186 857,36 грн.;

- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати) у розмірі 91 914,96 грн.;

- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми пеню за прострочення зобов`язання у розмірі 25 984,75 грн.

В мотивування позовних вимог та в мотивування відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначає про те, що її права (деліктні які виникли з норми закону) порушеними з дня початку виплати Фондом гарантування вкладів коштів вкладникам ПАТ “Дельта Банк” з 11.06.2015 року у зв`язку з невиплатою Фондом суми в розмірі 186 857,36 грн. (сто вісімдесят шість тисяч вісімсот п`ятдесят сім гривень 36 коп.) з депозитного рахунку позивача. За таких обставин, ОСОБА_1 змушена звернутися до суду з метою захисту та поновлення порушених прав.

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано до суду відзив на позовну заяву та пояснення на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. В мотивування означеного вказує на те, що з 02.03.2015 року здійснює заходи щодо виведення неплатоспроможного банку – АТ «Дельта Банк» з ринку виключно відповідно до порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідач стверджує, що у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його вкладниками/кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. У Фонду гарантування відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовуються виключно інформація, що наявна в переданому вповноваженою особою Переліку вкладників. Законодавство не покладає обов`язок на Фонд враховувати під час складання Загального реєстру інші документи, окрім Переліку рахунків вкладників. Перелік, який складається Уповноваженою особою та Загальний реєстр, який затверджується Фондом гарантування, с різними за суттю, змістом та призначенням документами. Перелік складається уповноваженою особою Фонду, а Загальний реєстр вкладників формується та затверджується Фондом на підставі Переліку. Перелік, який складається уповноваженою особою, по суті має характер попереднього документу, який надалі формі Загального реєстру затверджується Фондом гарантування. Загальний реєстр не складається та не затверджується уповноваженою особою Фонду гарантування, як і Перелік вкладників не складається та не затверджується Фондом гарантування. Оскільки Фонд гарантування є особою публічного права (ст. 3 Закону), то в силу приписів ст. 19 Конституції України він має діяти виключно в межах повноважень, встановлених діючим законодавством, і за відсутності правових підстав не має права вчиняти будь-які дії, що не передбачені законом, або вчиняти їх передчасно (безпідставно). Тобто, під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку. Між позивачем та відповідачем договірні відносини відсутні, оскільки свої обов`язки відповідач здійснює на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним нормативним актом. Отже, позовні вимоги в частині стягнення з Фонду гарантування відсотків з урахуванням встановленого індексу інфляції, пені та упущеної вигоди є безпідставними та такими, що не гуртуються на вимогах Закону та не підлягають задоволенню.

Також, відповідачем до суду подано заперечення проти позову, в якому Фонд зазначає про те, що в матеріалах справи міститься доповнення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду стосовно, зокрема, ОСОБА_1 , поданий уповноваженою особою до Фонду гарантування станом на 14.11.2019 року. Повноваження щодо формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування, та визначення сум, що підлягають відшкодуванню покладені на уповноважену особу Фонду. Отже, позовна вимога щодо стягнення заборгованості за договором банківського вкладу є передчасною. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 по справі № 160/66/19 зобов`язано уповноважену особу ФГВФО на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» внести данні ОСОБА_1 до переліку (реєстру) рахунків як вкладника АТ «Дельта Банк» та подати до ФГВФО додаткову інформацію щодо даних ОСОБА_1 , яка має право на відшкодування коштів за рахунок ФГВФО на рахунках: № НОМЕР_1 договору банківського вкладу (депозиту) 011-03616-190215 «Зростаючий» у доларах США від 19.02.2015 та на рахунку № НОМЕР_2 договору банківського вкладу (депозиту) № 012-03616-190215 «Зростаючий» у доларах США від 19.02.2015. Отже, зобов`язання стосовно Уповноваженої особи ФГВФО подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про вкладника ОСОБА_1 , по суті є зобов`язанням вчинити дію та не є грошовим зобов`язанням, та стосується уповноваженої особи, а не Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних. Також відповідач стверджує, що між позивачем та позивачем договірні відносини відсутні, оскільки свої зобов`язання відповідач здійснює на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2019 року зазначена вище справа розподілена та 12.10.2019 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено та звільнено від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви. Відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - уповноважену особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві “Дельта Банк” Кадирова В.В. Витребувано від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб завірені належним чином відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України: докази щодо включення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ “Дельта Банк”, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду. Зобов`язано ОСОБА_1 надати до суду засвідчені належним чином відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України: документи щодо підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача (паспорт, РНОКПП); докази звернення до банків агентів для виплати коштів щодо включення до переліку вкладників; докази прес релізу від 26.07.2018 року на офіційній сторінці Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; засвідчену належним чином копію рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року з відміткою про набрання законної сили та копію постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 року по справі №160/66/19.

08.11.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у клопотанні Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

18.12.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду провадження в адміністративній справі №160/9948/19 зупинено до 05.02.2020 року 11 год. 20 хв. у зв`язку із наданням часу для позивача для надання до суду відповідних письмових доказів.

05.02.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду поновлено провадження у даній справі, продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

05.02.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження в частині пред`явлення позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та стягнення пені за прострочення зобов`язання відмовлено.

05.02.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду в частині пред`явлення позовних вимог задоволено повністю. Позовну заяву ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа-уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ “Дельта Банк” Кадиров В.В. про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, стягнення інфляційних втрат та стягнення пені за прострочення зобов`язання в частині пред`явлення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором банківського вкладу в розмірі 186857,36 грн. залишено без розгляду.

У судове засідання 19.02.2020 року сторони не прибули.

Представником позивача до канцелярії суду подано заяву щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Частина 4 статті 229 КАС України передбачає, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України).

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищезазначене та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 19.02.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ “Дельта Банк” укладено договори банківського вкладу "Зростаючий" у доларах США:

- №011-03616-190215, за яким банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 5620 доларів США, у тимчасове користування на строк до 05.03.2015 року та зобов`язується сплачувати проценти за його користування з розрахунку 5,5 % річних; додатковою угодою №1 від 19.02.2015 року до вказаного договору внесено зміни шляхом викладення в новій редакції зазначення про можливість зарахування вкладу при перерахуванні з відкритого в банку поточного рахунку іншої особи;

- №012-03616-190215, за яким банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 1300 доларів США, у тимчасове користування на строк до 05.03.2015 року та зобов`язується сплачувати проценти за його користування з розрахунку 5,5 % річних; додатковою угодою №1 від 19.02.2015 року до вказаного договору внесено зміни шляхом викладення в новій редакції зазначення про можливість зарахування вкладу при перерахуванні з відкритого в банку поточного рахунку іншої особи.

Відповідно до умов договору №011-03616-190215 від 19.02.2015 року з банківського рахунку № НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_2 , на рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 перераховано кошти у сумі 5620 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності №46159499 від 19.02.2015 року.

За умовами договору №012-03616-190215 від 19.02.2015 року з банківського рахунку № НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_3 , на рахунок № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 перераховано кошти у сумі 1300 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності №46160103 від 19.02.2015 року.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року №150 “Про віднесення ПАТ “Дельта Банк” до категорії неплатоспроможних”, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 року прийнято рішення №51 “Про запровадження з 03.03.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду”.

Так, уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ “Дельта Банк” призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В.

Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 3 місяці з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року.

В подальшому, виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №71 від 08.04.2015 року “Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 року №51 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “Дельта Банк”, згідно якого тимчасову адміністрацію запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 року до 02.09.2015 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб “Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ “Дельта Банк” від 03.08.2015 року №147 строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ “Дельта Банк” продовжено по 02.10.2015 року включно.

Крім того, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 року №664 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “Дельта Банк” виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.10.2015 року №181 “Про початок процедури ліквідації ПАТ “Дельта Банк” та делегування повноважень ліквідатора банку”.

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Дельта Банк”, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ “Дельта Банк”, визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно.

Судом з`ясовано, що наказом уповноваженої особи від 16.09.2015 року №813 застосовано наслідки нікчемності до договорів банківських вкладів (депозитів) згідно переліку, в тому числі й до договорів банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США від 19.02.2015 року №012-03616-190215 та №011-03616-190215.

З матеріалів справи убачається, що 26.07.2018 року у своєму прес релізі на офіційній сторінці Фонд гарантування вкладів фізичних осіб закликав усіх вкладників АТ «Дельта Банк», які ще не отримали гарантовану суму, звернутись до будь-якого відділення одного із тринадцяти банків-агентів Фонду та отримати відшкодування за своїми вкладами. Однак, звернувшись до відділень банків агентів акредитованих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб засобами телефонного зв`язку повідомлено, що позивача не було встановлено в списках осіб яким Фонд виплатив гарантовану суму вкладу.

Листом від 07.12.2018 №05-3404984 уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ “Дельта Банк” Кадирова В.В. надано відповідь на звернення позивача, у якій зазначено, що за результатами проведеної перевірки на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, було виявлено, що договори від 19.02.2015 року №012-03616-190215 та №011-03616-190215, укладені між ОСОБА_1 та банком, є нікчемними відповідно до підпункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року по справі №160/66/19 позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ “Дельта Банк” Кадирова В.В. (адреса: 01014, м. Київ, б-р Дружби Народів, 38; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 34047020), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21708016) про зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ “Дельта Банк” Кадирова В.В. внести дані ОСОБА_1 до переліку (реєстру) рахунків як вкладника АТ “Дельта Банк” та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо даних ОСОБА_1 , яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рахунках: № НОМЕР_1 договору банківського вкладу (депозиту) №011-03616-190215 “Зростаючий” у доларах США від 19.02.2015 року; №26306113019927 договору банківського вкладу (депозиту) №012-03616-190215 “Зростаючий” у доларах США від 19.02.2015 року. Присуджено на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Не погоджуючись з означеним рішенням суду, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ “Дельта Банк” Кадировим В.В. подано до суду апеляційну скаргу, за наслідками розгляду якої, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції від 25.03.2019 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 22.11.2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ “Дельта Банк” на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у справі №160/66/19 через оскарження судового рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Як було установлено судом під час розгляду справи, у жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Кадирова В.В., про стягнення гарантованого відшкодування за банківськими вкладами, упущеної вигоди, інфляційних збитків, 3 % річних та моральної шкоди. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.09.2018 року по справі № 199/6614/17 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 гарантоване відшкодування за договором банківського вкладу «Зростаючий» № 011-03616-190215 від 19 лютого 2015 року в розмірі 150941,96 грн. та за договором банківського вкладу «Зростаючий» № 012-03616-190215 від 19 лютого 2015 року в розмірі 34915,40 грн., а всього 186857 гривень 36 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь держави судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

Із сайту «Судова влада» (https://court.gov.ua/fair/) та сайту Єдиний державний реєстр судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua) видно, що не погоджуючись із означеним рішенням суду, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Кадирова В.В. подано до суду апеляційні скарги. За результатами розгляду вказаних апеляційних скарг, постановою Дніпровського апеляційного суду від 03.04.2019 року по справі №199/7551/17-ц апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Кадирова В.В. задоволено частково. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.09.2018 року скасовано, провадження у даній справі закрито. Повідомлено ОСОБА_1 , що розгляд її справи відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Постановою Верховного Суду від 06.02.2020 року по справі №199/7551/17-ц касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 03.04.2019 року залишено без змін.

Оскільки, ОСОБА_1 була обізнана про факт віднесення даної позовної заяви до юрисдикції адміністративних судів відповідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 03.04.2019 року по справі №199/7551/17-ц, остання звернулась із даною позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за захистом свої законних прав та інтересів.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Слід зазначити, що правовідносини у цій справі врегульовані Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв`язку зі створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України (стаття 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

За приписами пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

За змістом статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною цієї ж статті закону, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фондгарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн.

Згідно з положеннями статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Гарантії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є гарантіями держави, передбаченими Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно з положеннями частини першої статті 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Частиною другою статті 6 Конституції України визначено, що органи судової влади здійснюють свої повноваження в установлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Під час розгляду даної справи суд зробив висновок про те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, провадження № 11-239апп18, від 13 березня 2019 року у справі № 636/99/17-ц, провадження № 14-586цс18, від 13 листопада 2019 року у справі № 761/2987/18-ц, провадження № 14-285цс19 та в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року по справі №199/7551/17-ц

Отже, враховуючи вище наведене, суд вважає, що спір у даній справі належить до юрисдикції адміністративного суду.

Згідно із частиною другою статті 1 метою Закону № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України.

Частиною третьою статті 1 Закону № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Отже, в даних правовідносинах спеціальність Закону № 4452-VI не позбавляє Фонд гарантування вкладів фізичних осіб від обов`язків по відшкодуванню гарантованої суми вкладу у встановлені Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» терміни, а навпаки визначає терміни суму та порядок гарантованого відшкодування банківського вкладу. Порушення норм Закону № 4452-VI Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тягне відповідальність згідно діючого законодавства України.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.

На підставі частин першої та другої статті 6 цього Закону в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн. (частина першої та другої статті 26 Закону № 4452-VI).

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;

3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане;

4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Фонд не пізніше ніж через 20 (в редакції станом на 30.12.2014 року сім) робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Аналіз наведених норм показав, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду, у разі делегування їй повноважень, після запровадження тимчасової адміністрації в банку, фактично набуває всіх повноваження органів управління та контролю банку та діє в тому числі як представник останнього, зокрема в договірних правовідносинах з клієнтами банку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15 (провадження № 11-239апп18), від 24 квітня 2018 року у справі № 755/1700/16-ц (провадження 14-89цс18), у постановах Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справах № 826/5190/16 та № 826/24888/15.

Разом з тим відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» саме Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами та відсотків на день початку процедури ліквідації банку.

Відповідно до частин третьої статті 34 Закону № 4452-VI Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Як вже зазначалось вище, на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236, місцезнаходження: вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В.

В даному випадку застосовується норма положення ч. 3 ст. 16 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої шкода, заподіяна внаслідок рішень, дій та/або бездіяльності Фонду (його працівників), у тому числі шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки членів виконавчої дирекції Фонду та/або уповноважених осіб Фонду, відшкодовується Фондом згідно із законодавством та страховими компаніями відповідно до умов договорів страхування (у разі їх укладення),

Питання про стягнення шкоди в адміністративному судочинстві, відповідно до положень ч. 2 ст. 21 КАС України, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Бездіяльністю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб спричинено вкладнику який мав право отримати кошти за рахунок Фонду відповідно частини третьої статті 27 Закону № 4452-VI не пізніше ніж через 20 (в редакції від 30.12.2014 року сім) робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Доводи відповідача про те, що уповноважена особа не є підзвітною Фонду гарантування вкладів судом до уваги не приймаються, оскільки за дії/бездіяльність працівників відповідальність несе юридична особа.

Як вже зазначалось вище, 09.06.2015 року на сайті Фонду гарантування вкладів розміщено оголошення про те що, з 11 червня 2015 року ПАТ "Дельта Банк" починає виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився до 03.03.2015 року включно та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Виплати коштів будуть здійснюватися через установи чотирьох банків.

17.07.2015 року на сайті Фонду гарантування вкладів розміщено оголошення про те що з 20.07.2015 року ПАТ "Дельта Банк" здійснює виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився до 30.04.2015 року включно, а також продовжуються виплати коштів вкладникам за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився раніше, та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Виплати коштів здійснюються через установи чотирьох банків.

19.02.2015 року між позивачем (вкладник) та АТ "Дельта Банк" (банк) укладено договір банківського вкладу № 011-03616-190215 «Зростаючий» доларах США, за яким банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 5 620 доларів США, у тимчасове строкове користування на строк до 05.03.2015 року та зобов`язується сплачувати проценти за його користування з розрахунку 5,5 % річних.

19.02.2015 року між позивачем (вкладник) та АТ "Дельта Банк" (банк) укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 012-03616-190215 «Зростаючий» у доларах США, за яким банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 1 300 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 05.03.2015 року та зобов`язується сплачувати проценти за його користування з розрахунку 5,5 % річних.

Отже, в даному випадку оскільки у ОСОБА_1 договори банківського вкладу закінчуються фактично 05.03.2015 року то право на отримання коштів від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виникло 20.07.2015 року. З цієї дати як встановлено з повідомлення на сайті Фонду від 17.07.2016 року. В іншому випадку буде порушено норми ст. 24 Конституції України та закону України «про запобігання дискримінації в державі Україна» перед іншими вкладниками які отримували відшкодування саме з 20.07.2019 року.

Як було установлено судом під час розгляду справи, відповідач розрахувався (надав доступ банкам контрагентам) по відшкодуванню гарантованої суми вкладу у розмірі 186 857,36 грн. ОСОБА_1 тільки 28.01.2020 року.

Суд зазначає, що виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Згідно п. 2 статті 26 ст. 16 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Отже, відповідно статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладник має право, а виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом.

Право вкладника кореспондує з обов`язком Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити виплату вкладнику гарантовану суму.

Внутрішні нормативні заходи не можуть погіршувати права вкладника та бути підставою для невиплати гарантованої суми вкладнику.

Слід зазначити, що погашення основної суми заборгованості не є підставою для зменшення позовних вимог за порушення фінансового законодавства з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (аналогічна правова позиція узгоджується Верховним Судом у постанові від 14.01.2020 року по справі № 910/3810/18).

За приписами ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

При цьому суд зазначає, що проценти, визначені статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК, є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення. Поряд з цим за порушення виконання грошового зобов`язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Беручи до уваги різну правову природу процентів, передбачених статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК, і процентів, що стягуються відповідно до ст. 625 ЦК, а також відсутність у чинному законодавстві обмежень, одночасне стягнення процентів, передбачених ст. 536 ЦК та іншими статтями, і відшкодування інфляційних збитків за весь час прострочення, а також сплата трьох процентів річних від простроченої суми, передбачених ст. 625 ЦК, є правомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

В зв`язку з встановленим вище простроченням виконання відповідачем зобов`язань за договором банківського вкладу (депозиту) №011-03616-190215 «Зростаючий» у доларах США від 19.02.2015 та договором банківського вкладу (депозиту) № 012-03616-190215 «Зростаючий» у доларах США від 19.02.2015, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на отримання від відповідача трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційного збільшення.

Разом з цим, суд не погоджуються із періодом виникнення заборгованості (з 11.06.2015 по 28.01.2020) та нарахуванням трьох процентів річних від простроченої суми – у розмірі 91914,96 грн. та інфляційного збільшення – у розмірі 25984,75 грн. з огляду на наступне.

Суд звертає увагу, що саме 20.07.2015 року Фонд розпочав виплату гарантованої суми відшкодування всім вкладникам ПАТ «Дельта банк», але позивачу кошти не були відшкодовані та данні позивача не були внесенні до реєстру вкладників які за законом мають право на отримання вищевказаних коштів. Цей факт підтверджується матеріалами справи та не спростовується сторонами.

Отже, в даному випадку, оскільки договори банківського вкладу закінчуються фактично 05.03.2015 року, то право на отримання коштів від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виникло 20.07.2015 року (дата виникнення грошового зобов`язання).

Судом встановлено, що неповернута сума основного боргу за договором банківського вкладу (депозиту) №011-03616-190215 «Зростаючий» у доларах США від 19.02.2015 та договором банківського вкладу (депозиту) № 012-03616-190215 «Зростаючий» у доларах США від 19.02.2015 станом на 28.01.2020 року складала 186857,36 грн., а тому саме на цю суму нараховуються три проценти річних відповідно до вимог ст. 625 ЦК України.

З урахуванням обставин суд вважає, що розрахунок заборгованості наступний.

Так, основна сума заборгованості за період з 20.07.2015 по 28.01.2020 складає 186857,36 грн.

Індекс інфляції за весь період помісячно починаючи з серпня 2015 року по грудень 2019 року дорівнює (99.2 : 100) x (102.3 : 100) x (98.7 : 100) x (102.0 : 100) x (100.7 : 100) x (100.9 : 100) x (99.6 : 100) x (101.0 : 100) x (103.5 : 100) x (100.1 : 100) x (99.8 : 100) x (99.9 : 100) x (99.7 : 100) x (101.8 : 100) x (102.8 : 100) x (101.8 : 100) x (100.9 : 100) x (101.1 : 100) x (101.0 : 100) x (101.8 : 100) x (100.9 : 100) x (101.3 : 100) x (101.6 : 100) x (100.2 : 100) x (99.9 : 100) x (102.0 : 100) x (101.2 : 100) x (100.9 : 100) x (101.0 : 100) x (101.5 : 100) x (100.9 : 100) x (101.1 : 100) x (100.8 : 100) x (100.0 : 100) x (100.0 : 100) x (99.3 : 100) x (100.0 : 100) x (101.9 : 100) x (101.7 : 100) x (101.4 : 100) x (101.8 : 100) x (101.0 : 100) x (100.5 : 100) x (100.9 : 100) x (101.0 : 100) x (100.7 : 100) x (99.5 : 100) x (99.4 : 100) x (99.7 : 100) x (100.7 : 100) x (100.7 : 100) x (100.1 : 100) x (99.8 : 100) = 1,515825

Інфляційне збільшення = 186857.36 x 1.515825 - 186857.36 = 96385,74 грн.

Штрафні санкції 3% річних (ст. 625 ЦКУ)

Штрафні санкції дорівнюють (сума заборгованості) x 3% x (кількість днів прострочення): (кількість днів у році) = 186857.36 x 3% x 1654 : 365 = 25402,36 грн.

Відтак, загальна заборгованість становить 121788,10 грн. за період прострочення грошового зобов`язання: з 20.07.2015 по 28.01.2020, де, кількість прострочених днів – 1654, інфляційне збільшення – 96385,74 грн. та 3% річних – 25402,36 грн.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає за необхідне заявлений у справі позов задовольнити, стягнувши з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати) у розмірі 96 385,74 грн. та відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми пені за прострочення зобов`язання у розмірі 25 402,36 грн., а всього у розмірі 121 788,10 грн.

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року у даній справі, розподіл судових витрат не здійснюється.

Частиною 2 статті 193 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 4 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

Положеннями частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи те, що розгляд справи по суті розпочато з 19 лютого 2020 року в порядку письмового провадження та враховуючи положення статті 193 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено розгляд справи по суті протягом тридцяти днів, датою ухвалення судового рішення є 24 лютого 2020 року.

Керуючись ст. ст. 139, 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа-уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві “Дельта Банк” Матвієнко Євген Валерійович про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, стягнення інфляційних втрат та стягнення пені за прострочення зобов`язання- задовольнити.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати) у розмірі 96 385,74 грн. та відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми пені за прострочення зобов`язання у розмірі 25 402,36 грн., а всього у розмірі 121 788,10 грн.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник