Рішення № 87795044, 19.02.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року ЛуцькСправа № 140/3642/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Савчук О. І.,

за участю представників позивача Данилюка В. М., Мельник Л. П.,

представника відповідача Нівчика А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державної установи «Цуманська виправна колонія (№84)» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державна установа «Цуманська виправна колонія (№84)» (далі - Цуманська ВК №84, позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі- ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.2019 року №0006471303 та №0006481303.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, за яке передбачено санкції відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки порушення правил нарахування, утримання та сплати (неперерахування) податків у джерела виплати має місце тоді, коли платником податків не нараховано і в подальшому не виплачено і не сплачено податки до бюджету. Однак, в даному випадку позивач своєчасно нарахував ПДФО, тобто узгодив податкові зобов`язання по цьому податку, однак не здійснив його перерахування до бюджету у визначені законом строки тому, факт вчинення порушення вимог підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПK України позивачем не заперечується. Крім того, представник позивача вказує, що у випадку несвоєчасної сплати до бюджету нарахованих та утриманих сум ПДФO застосовуються штрафні санкції на підставі приписів пункту 126.1 статті 126 ПK України, оскільки відповідальність за пунктом 127.1 статті 127 ПK України настає при несплаті податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Також представник позивача вказує, що протягом періоду, охопленого перевіркою не було застосовано штрафу за аналогічні порушення податкового законодавства, що свідчить про відсутність повторності як необхідної умови для накладення штрафу в розмірі 50% та 75% відповідно до абзацу 3 пункту 127.1 статті 127 ПK України. Атому вважає, що штрафна санкція за наведених обставин справи має становити не 50% та 75%, a 25 % від суми боргу.

Крім того зазначає, що контролюючий орган безпідставно застосував штраф у розмірі 50% та 75% суми податку, оскільки не застосовував до позивача штрафних санкцій відповідно до пункту 127.1 статті 127 ПK України протягом 1095 днів, про що свідчить відсутність жодних актів перевірки якими б було встановлено та зафіксовано неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, не надано доказів винесення податкових повідомлень - рішень, якими б Цуманській ВК №84 було збільшено суму грошового зобов`язання, що передувало прийняттю оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, що вказує на безпідставне застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій по неутриманим і неперерахованим до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору в розмірі 50% та 75%.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено у даній справі підготовче засідання на 10:00 15.01.2020 року.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача не погоджується з доводами викладеними у позовній заяві та вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки перевіркою дотримання встановленого порядку заповнення податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей встановлено порушення вимог підпункту 6 пункту 176.2 статті 176 ПK України та підпунктів 3.1, 3.2, 3.3 пункту 3 Порядку № 4, зокрема, перевіркою встановлені випадки коли підприємством (податковим агентом) допущено помилки у податкових розрахунках за формою №1ДФ. Крім цього, перевіркою встановлено недостовірність (розбіжність) у відображенні нарахованих сум доходів працівникам з числа засуджених згідно форми № I -ДФ та відомостей нарахування заробітної плати зазначеній категорії працівників за 1, 2, 3 квартали 2016 року. Також, згідно наданих пояснень головним бухгалтером Мельник Л. П. , встановлено, що у формі 1-ДФ відображались доходи не всіх засуджених, які працювали, так як в установі була відсутня інформація про їх ідентифікаційні коди та паспорти, або їх взагалі не було, тому не було можливості правильно заповнити форму звітності.

Представник відповідача зазначає, що за даними бухгалтерського обліку, станом на 01.01.2016 за Цуманською ВК №84 рахується кредиторська заборгованість зі сплати ПДФO з доходів у вигляді заробітної плати нарахованої працівникам з числа засуджених до позбавлення волі в сумі 191 091,63 грн. У свою чергу, за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року заборгованість зі сплати ПДФO з доходів у вигляді заробітної плати нарахованої працівникам з числа засуджених до позбавлення волі склала - 166 131,7 грн. Крім того, в порушення підпункту 168.1.2, пункту 168.1 статті 168 та підпункту «a» пункту 176.2 статті 176 ПK України під час виплати оподатковуваних доходів (заробітної плати) платникам податку Цуманська ВК №84 не перерахувала до бюджету у встановлені ПK України терміни (не своєчасно перераховувало до бюджету) військовий збір на загальну суму - 2868,14 грн.

Також представник відповідача вказує, що податкове правопорушення, передбачене статтею 127 ПK України, за своїм характером полягає у не нарахуванні та/або неутриманні та/або несплаті податку при виплаті доходу на користь іншого платника. У разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПK України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПK України, a y разі якщо нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу, платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 127 ПK України. А тому, визначальним для вирішення справи є здійснення нарахування ПДФO та військового збору з сум виплаченої заробітної плати, a також перерахування до бюджету нарахованого та утриманого ПДФO та військового збору саме до чи на момент виплати такої зарплати.

Таким чином, Цуманською ВК №84 вчинено правопорушення, передбачене саме статтею 127 ПK України, оскільки мала місце несплата (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. Крім того вказує, у разі виявлення декількох випадків не нарахування (неутримання, несплати) сум податку під час виплати доходу на користь громадян, застосуванню підлягали збільшені розміри штрафних санкцій, передбачені статтею 127 Кодексу, відповідно до кількості вчинених податкових правопорушень. З наведених підстав представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив представник позивача вважає, що представником відповідача у відзиві на позовну заяву, не спростовано твердження та аргументи по суті позовних вимог.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 року допущено у справі заміну первісного відповідача ГУ ДФС у Волинській області його правонаступником - Головним управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач).

Крім того, ухвалою суду від 29.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові та просили позов задовольнити, у свою чергу, представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі статті 77 ПК України, наказу ГУ ДФC у Волинській області №272 від 23.01.2019 року та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 1 квартал 2019 року, контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Цуманської ВК №84 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи з фізичних осіб та військового збору, за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2018 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 11.03.2019 року №4128/03-20/13-03/08594507, яким встановлено порушення, зокрема, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 розділу ІV ПК України та підпунктів 3.1., 3.2, 3.3 пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2015 року №4, у результаті чого з недостовірними відомостями (помилками) подані до податкового органу податкові розрахунки за формою 1 ДФ за 1, 2, 3, квартали 2016 року та 1, 2, 3, 4 квартали 2018 року, а також порушення підпункту 168.1.2, пункту 168.1 статті 168 та підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України під час виплати оподатковуваних доходів (заробітної плати) платникам податку не перерахувало до бюджету у встановлені ПК України терміни (не своєчасно перераховувало до бюджету) «податок на доходи з фізичних осіб на загальну суму 165472,20 грн. (а.с.9-32).

Враховуючи вищевикладене, контролюючим органом 08.04.2019 року винесені податкові повідомлення-рішення від 08.04.2019 року № 0006471303 з податку на доходи фізичних осіб (166131,4 грн. основного платежу, 2111991,46 грн. штрафних санкцій, 1947,05 грн. пені) та № 0006481303 по військовому збору (2818,11 грн. основного платежу, 29080,34 грн. штрафних санкцій та 1389,82 грн. пені) (а.с.33-36).

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV вказаного Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та р. IV вказаного Кодексу.

Відповідно до пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платником податку з доходів фізичних осіб є, зокрема, податковий агент.

Згідно з пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5, пп. 168.1.6 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. Для цілей цього розділу та п. 54.2 ст. 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

З матеріалів справи вбачається, що протягом періоду, що перевірявся, Цуманська ВК № 84 подавала до податкового органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ, у якій декларувало суми нарахованого та виплаченого доходу, суми утриманого податку. Однак, у поданих розрахунках позивачем відображались доходи не всіх засуджених, які працювали, так як в установі була відсутня інформація про ідентифікаційні номери та паспорти, або їх взагалі не було, що не дало змоги правильно заповнити звітність.

Відповідно до розрахунку донарахованої суми податку за спірний період позивачем було включено до розрахунку ПДФО у розмірі 140503,97 грн., водночас перевіркою встановлено порушення у вигляді недекларування ПДФО по деяких засуджених на загальну суму 24627,43 грн.

Крім того, у акті перевірки зроблено висновок про несвоєчасне перерахуванням позивачем до бюджету військового збору на суму 2868,14 грн. із доходів, на які були нараховані вищевказані суми ПДФО. Однак, на вимогу суду відповідач не подав розрахунку по військовому збору із розмежуванням які саме суми військового збору були нараховані та утримані підприємством, а які не були відображені у звітності з військового збору.

Виявлені порушення щодо декларування та сплати ПДФО та військового збору стали підставою для застосування відповідачем до підприємства штрафних санкцій на підставі статті 127 ПК України.

Щодо застосування штрафних санкцій у сумі 80186,84 грн., нарахованих на суми ПДФО, які не відображені в розрахунках форми 1ДФ, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язків погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу. Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Оскільки перевіркою встановлено порушення позивачем декларування та сплати ПДФО у розмірі 24627,43 грн., суд дійшов висновку, що відповідач при застосуванні штрафних санкцій правомірно керувався положеннями статті 127 ПК України, якою встановлюється міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. Розмір штрафних санкцій за вчинення цього порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу, тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Відтак позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2019 року №0006471303 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 80186,84 грн. є безпідставними і до задоволення не підлягають.

Стосовно застосування відповідачем штрафних санкцій у сумі 1551569,73 грн., нарахованих на суми ПДФО, які були відображені в розрахунках форми 1ДФ, однак не були своєчасно сплачені до бюджету, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язків погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу. Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Провівши порівняльний та системний аналіз наведених норм, суд зазначає, що статтею 127 ПК України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, утримання чи сплата податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

В свою чергу, коли мають місце нарахування, однак несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 цього Кодексу. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати, а не від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України, а у разі якщо нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу, платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 127 Податкового кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у разі проведення нарахувань податку на доходи фізичних осіб на момент виплати такого доходу платник податків (податковий агент) не може нести відповідальність передбачену ст. 127 Податкового кодексу України. Несвоєчасна сплата (перерахування) є підставою для відповідальності передбаченої ст. 126 Податкового кодексу України.

Таким чином, у спірному випадку спеціальною нормою є саме ст. 126, а не п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.08.2018 року у справі 812/916/17 (К/9901/47118/18).

Під час проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, що Цуманською ВК № 84 при виплаті працівникам доходів у вигляді заробітної плати було нараховано та утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 140503,97 грн., однак до бюджету суму нарахованого податку не було сплачено своєчасно.

Отже, порушення позивачем податкового законодавства у вигляді несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору відповідає передбаченому статтею 126 Податкового кодексу України складу порушення.

Однак, Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області, застосовуючи до Цуманської ВК № 84 штрафні (фінансові) санкції за несплату самостійно нарахованого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 140503,97 грн., керувалося положеннями п. 127.1 ст. 127 ПК України.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, суд вважає, що штрафні (фінансові) санкції в цій частині нараховані позивачу протиправно, оскільки відповідач нарахував їх на підставі норми, яка не підлягала застосуванню в цьому випадку. На думку суду, допущене відповідачем порушення є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині застосування до Цуманської ВК № 84 штрафних санкцій на суму 1551569,73 грн., оскільки такі нараховані не на підставі норми закону, яка регулює відповідні правовідносини. При цьому, суд не має повноважень змінювати правову підставу нарахування платнику податків штрафних санкцій, самостійно нараховувати чи перераховувати їх, оскільки це належить до виключної компетенції контролюючого органу, а суд лише оцінює рішення чи дії цього органу на предмет їх відповідності вимогам законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області від 08.04.2019 року № 0006471303 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1551569,73 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006481303 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 29080,34 грн. за несвоєчасну сплату військового збору, суд зазначає наступне.

Під час перевірки контролюючим органом було встановлено, що в порушення підпункту 168.1.2, пункту 168.1 статті 168 та підпункту «a» пункту 176.2 статті 176 ПK України під час виплати оподатковуваних доходів (заробітної плати) платникам податку Цуманська ВК №84 не перерахувала до бюджету у встановлені ПK України терміни військовий збір на загальну суму 2868,14 грн., що стало підставою для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 29080,34 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення №0006481303.

Як встановлено із змісту цього податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції застосовані до позивача як і в податковому повідомленні-рішенні № 0006471303 на підставі п. 127.1 ст. 127 ПК України.

Як зазначалося вище протягом періоду, що перевірявся, Цуманська ВК № 84 подавала до податкового органу звітність з військового збору, у якій позивачем відображались доходи не всіх засуджених, які працювали, так як в установі була відсутня інформація про ідентифікаційні номери та паспорти, або їх взагалі не було, що не дало змоги правильно заповнити звітність.

При розгляді справи судом було витребувано у відповідача розрахунок штрафних санкцій в розрізі сум, по яких було задекларовано основний платіж та по яких було відсутнє нарахування та утримання військового збору. Однак, на вимогу суду відповідач не подав розрахунку по військовому збору із розмежуванням які саме суми військового збору були задекларовані підприємством, а які ні.

Враховуючи наведені вище висновки щодо безпідставності нарахування платнику податків штрафних санкцій на підставі статті 127 ПК України у випадку самостійного нарахування таким платником зобов`язань із сплати податків та зборів, в тому числі військового збору, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області від 08.04.2019 року № 0006481303 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 29080,34 грн. також є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому, суд визнає протиправним застосування штрафних санкцій по військовому збору у повному розмірі, оскільки відповідачем не конкретизовано які суми військового збору були нараховані та утримані,а які ні, а суд немає повноважень самостійно нараховувати чи перераховувати суми податків і зборів, оскільки це належить до виключної компетенції контролюючого органу.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд також застосовує практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, правову позицію, висловлену у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06) від 14.10.2010, в якій ЄСПЛ дійшов висновку, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, Суд має встановити, чи було таке втручання виправданим відповідно до вимог цього положення.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) [ВП], №31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 14182,74 грн., сплаченого відповідно до платіжного доручення від 06.12.2019 №448.

Керуючись статтями 243 ч. 3, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 08 квітня 2019 року №0006471303 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1551569,73 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0006481303 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 29080,34 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Державної установи «Цуманська виправна колонія (№84)» (45233, Волинська область, Ківерцівський район, смт. Цумань, вулиця Шевченка, 54, ідентифікаційний код 08594507) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код 43143484) судовий збір у розмірі 14182,74 грн. (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят дві грн. 74 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко

Повний текст судового рішення складено 24.02.2020.