Рішення № 87794996, 23.10.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 жовтня 2019 р. Справа № 120/2701/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем протиправно прийнято наказ від 13.08.2019 року №2-13595/15-19-СГ, яким відмовлено в надані дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтованою площею 2,0 гектара на території Яланецької сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту). Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 03.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу встановлено 15-денний строк з дня отримання даної ухвали для подачі до суду відзиву на позовну заяву, в свою чергу позивачу встановлено 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

19.09.2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні заявлених вимог. Разом з тим, у відзиві також зазначив, що у квітні 2019 року до Головного управління звернулась Яланецька сільська рада Томашпільського району з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 25,607 га на території Яланецької сільської ради з метою передачі у комунальну власність для потреб територіальної громади для створення громадських пасовищ із земель запасу сільськогосподарського призначення. Відповідно до наказу Головного управління №600-ДК від 24.05.2019 року державним інспектором ОСОБА_2 був здійснений державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок на території Яланецької сільської ради Томашпільського району, як об`єктів перевірки. За результатами перевірки було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0523986800:01:000:0679 площею 25,6070 га відноситься до земель сільськогосподарського призначення (пасовище) використовується за цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби, обробіток ґрунту не здійснюється, сільськогосподарські культури відсутні. Наказом Головного управлінням Держземагенства у Вінницькій області від 23.07.2019 року №2-12438/15-19-СГ було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою Яланецькій сільській раді щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 25,6070 га в комунальну власність для створення громадських пасовищ. Тобто, враховуючи зазначене, станом на момент надання відмови позивачеві був вже прийнятий відповідний наказ Головного управління щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 25,6070 га в комунальну власність для створення громадських пасовищ. Відповідач не заперечує той факт, що земельна ділянка, на яку претендує позивач значиться як « 01», тобто сільськогосподарського призначення. Однак, статтею 22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Зазначає, що позивач бажає отримати у власність земельну ділянку з видом угіддя пасовище, яка має на меті сінокосіння та випасання худоби, а не ведення особистого селянського господарства. Крім того, відповідно до поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 0523986800:01:000:0679 в експлікації земельних угідь зазначено, що вид угідь на даній земельній ділянці - пасовище, що в свою чергу ще раз підтверджує правомірність відмови Головного управління. Тобто, передача вищезазначеної земельної ділянки у власність громадянам буде суперечити нормам чинного законодавства, що у свою чергу є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою в порядку ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, а саме невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Дослідивши надані сторонами докази та матеріали справи судом встановлено, що у червні 2019 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтованою площею 2,0 гектара на території Яланецької сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту), додавши до клопотання ряд необхідних документів.

Наказом від 13.08.2019 року №2-13595/15-19-СГ Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відмовило позивачеві у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтованою площею 2,0 гектара на території Яланецької сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту) у зв`язку із тим, що на земельну ділянку, що зазначена на графічних матеріалах Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою Яланецькій сільській раді від 23.07.2019 року №2-12438/15-19-СГ щодо відведення земельних ділянок в комунальну власність для створення громадських пасовищ, а також зважаючи на те, що позивачем не вказано вид документації із землеустрою згідно статті 25 Закону України «Про землеустрій».

Вважаючи наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 13.08.2019 року №2-13595/15-19-СГ протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких мотивів.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Відповідно до ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частинами 1-3 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема громадянам-для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, яка визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів, до видів земель сільськогосподарського призначення, зокрема належать землі: для ведення особистого селянського господарства код КВЦПЗ 01.03 та для сінокосіння і випасання худоби код КВЦПЗ 01.08.

Згідно до поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 0523986800:01:000:0679 в експлікації земельних угідь зазначено, що вид угідь на даній земельній ділянці - пасовище.

Аналіз викладених норм законодавства свідчить про те, що земельні ділянки, призначені для надання громадянам України для ведення особистого селянського господарства та для сінокосіння і випасання худоби, є одним із видів використання з основним цільовим призначенням "землі сільськогосподарського призначення". При цьому, передача громадянам України вказаних земельних ділянок у межах цільового призначення для різних видів використання (для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства), здійснюється без зміни цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Як видно з матеріалів справи, позивач вирішив скористатися своїм законним правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та з цією метою звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з відповідним клопотанням.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Судом встановлено, що підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою стало посилання відповідача на те, що на зазначену на графічних матеріалах ділянку Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою Яланецькій сільській раді від 23.07.2019 року №2-12438/15-19-СГ щодо відведення земельних ділянок в комунальну власність для створення громадських пасовищ.

В силу вимог ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Отже, безоплатна приватизація земельних ділянок, що вже перебувають у законному користуванні інших осіб, не допускається.

Водночас судом встановлено, що земельна ділянка, щодо якої позивач та інші особи подали клопотанням про надання їм дозволу на розроблення документації із землеустрою належить до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності.

Наведене підтверджується копією поземельної книги на земельну ділянку кадастровий номер 0523986800:01:000:0679, що надана відповідачем одночасно з поданням відзиву на позовну заяву.

Таким чином, спірна земельна ділянка є сформованою та зареєстрована у Державному земельному кадастрі як земля сільськогосподарського призначення державної форми власності. При цьому інформація про зареєстроване право власності (користування) щодо цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі відсутня.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Водночас в силу приписів ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У свою чергу в межах розгляду даної справи відповідач належними і допустимим доказами не довів тієї обставини, що спірна земельна ділянка перебуває у законному користуванні інших осіб.

В той же час, суд наголошує, що Земельний кодекс України не містить такої підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, яка вказана в оскаржуваному наказі - наявність дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок Яланецькій сільській раді.

Суд погоджується з тим, що Яланецькій сільській раді наданий дозвіл на розробку документації із землеустрою. Однак, будь-які належні докази про те, що вказана земельна ділянка вже перебуває у комунальній власності, у тому числі дані реєстрів, документів, які засвідчують перехід права власності суду не надані.

Оскільки отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ще не гарантує подальшого позитивного рішення про надання її у власність, відповідач безпідставно відмовив позивачу на початковій стадії процедури відведення, порушивши гарантоване законом право звернутись до уповноваженого органу для отримання можливості набути земельну ділянку у власність.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року по справі №545/808/17, від 08.05.2018 року по справі №815/3799/17.

Відтак, суд не може погодитись з правомірністю підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою, що зазначені в оскаржуваному наказі.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області протиправно відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. Отже, позовні вимоги в частині скасування оскаржуваного наказу належить задовольнити.

Оцінюючи позовні вимоги в іншій частині, а саме щодо зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення документації із землеустрою, суд зазначає таке.

Питання щодо надання дозволу або відмови у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, так само як і передача земельної ділянки у користування у даному випадку належить до дискреційних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

Крім того, надання земельної ділянки у користування є комплексним процесом, що складається з етапів надання дозволу на розробку проекту землеустрою, розробки проекту вказаного проекту, його погодження та затвердження у встановленому Земельним кодексом України та прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у користування.

Суд зазначає, що надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність чи у користування. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування, а тому заявлені позивачем вимоги є передчасними та за своєю суттю є втручанням у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру України у Вінницькій області.

При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право, при цьому не порушуючи права третіх осіб. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Невідповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Крім того, суд враховує і те, що на момент винесення оскаржуваного наказу Яланецькій сільській раді також надано дозволу на виготовлення документації із землеустрою, який вже може бути розроблений і під час розгляду справи в суді Яланецька сільська рада могла звернутись до відповідача з клопотанням про його затвердження. Відтак, зобов`язавши Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати дозвіл ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтованою площею 2,0 гектара на території Яланецької сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту) суд своїм рішенням може втрутитись у дискреційні повноваження відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову у частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтованою площею 2,0 гектара на території Яланецької сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту) відмовити.

Одночасно суд ураховує, що в статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Зважаючи на протиправність оскаржуваного наказу, застосовуючи механізм захисту права позивача, порушеного суб`єктом владних повноважень та його відновлення, на переконання суду, належним способом захисту, буде зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо надання позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою із прийняттям відповідного владного рішення.

Отже, заявлений позов належить задовольнити частково, а саме визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 13.08.2019 року №2-13595/15-19-СГ з покладенням на відповідача обов`язку повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтованою площею 2,0 гектара на території Яланецької сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту), з урахуванням висновків суду за результатами розгляду справи.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат суд не вирішує.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 13.08.2019 року №2-13595/15-19-СГ.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтованою площею 2,0 гектара на території Яланецької сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547).

Рішення у повному обсязі виготовлене 21.10.2019 року.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна