Ухвала суду № 8779493, 30.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. КиївК-29944/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Костенка М.І., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні

на постанову господарського суду Херсонської області від 10 червня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2009 року

у справі №11/292-АП-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод»(надалі ТОВ «Механічний завод»)

до відповідачів: 1. Державної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі ДПІ у м.Херсоні); 2. Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області (надалі ГУ ДК України у Херсонській області)

про визнання неправомірними дій (бездіяльності), скасування податкового повідомлення-рішення, спонукання до вчинення дій, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

встановив:

У квітні 2008р. позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом у якому, з урахуванням змін до позовних вимог від 14.05.2008р., поставлено питання про: визнання неправомірною бездіяльності ДПІ у м.Херсоні з приводу ненадання органам державного казначейства висновку, щодо відшкодування ТОВ «Механічний завод»відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість (далі ПДВ) за червень, серпень 2006р.; скасування податкового повідомлення-рішення №0002142301/0 від 05.05.2008р. у розмірі 1090839,01грн.; стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Механічний завод»бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 1090839,01грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач за результатами кожного податкового періоду своєчасно надава звіти та добросовісно сплачував податкові зобовязання. Позивач стверджує, що на виконання вимог чинного законодавства ним було сплачено ПДВ у ціні придбаного товару, а тому правомірно віднесено сплачені суми ПДВ до податкового кредиту відповідного періоду. При цьому, позивач зазначає, що визнання банкрутами підприємств, які були ланками в ланцюгу придбання товару, не є підставою для зменшення ТОВ «Механічний завод»бюджетного відшкодування ПДВ.

Постановою господарського суду Херсонської області від 10 червня 2008 року позовні вимоги було задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність ДПІ у м.Херсоні з приводу ненадання органам державного казначейства висновку, щодо відшкодування ТОВ «Механічний завод»відшкодування з Державного бюджету України ПДВ за червень, серпень 2006р.; скасовано податкове повідомлення-рішення №0002142301/0 від 05.05.2008р. у розмірі 1090839,01грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Механічний завод»бюджетну заборгованість з ПДВ у розмірі 1090839,01грн. та судовий збір в сумі 1710,20грн..

В подальшому, на стадії апеляційного провадження позивач відмовився від частини позовних вимог, а саме, в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Механічний завод»382554,00грн. бюджетної заборгованості з ПДВ за червень 2006р..

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2009 року рішення суду першої інстанції було визнано нечинним в частині стягнення з Державного бюджету України (уповноважений територіальний орган - ГУ ДК України у Херсонській області) на користь ТОВ «Механічний завод»382554,00грн. бюджетної заборгованості з ПДВ за червень 2006р.. Провадження у справі у вказаній частині закрито на підставі відмови позивача від позову в цій частині. В іншій частині постанова господарського суду Херсонської області від 10 червня 2008 року залишена без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що позивач належним чином виконав свої зобовязання, тобто виконав усі передбачені законом умови для отримання відшкодування ПДВ та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту, в той час як відповідач не довів обґрунтованість зменшення ТОВ «Механічний завод»бюджетного відшкодування з ПДВ.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у м.Херсоні звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

У червні та серпні 2006р. позивач відобразив у деклараціях з ПДВ, за відповідні періоди, суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 1131805,01грн., які направив до податкового органу.

Контролюючим органом було проведено позапланові виїзні перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2006р. та серпень 2006р., про що було складено акт №3042/23-7 від 05.10.2006р. та акт №3651-23-7 від 13.12.2006р. Відповідно до зазначених актів перевірки, порушень позивачем чинного законодавства при нарахуванні суми бюджетного відшкодування ПДВ за вказані періоди податковим органом виявлено не було.

Одночасно, ДПІ у м.Херсоні було направлено запити, щодо надання інформаційних довідок та проведення зустрічних перевірок основних постачальників повивача.

На підставі отриманих відповідей на зазначені запити та результатів зустрічних перевірок контрагентів позивача, податковим органом було проведено позапланову невиїзну перевірку обґрунтованості відшкодування з бюджету ПДВ ТОВ «Механічний завод»за період червень 2006р., серпень 2006р., про що складено акт №1410/23-2/30667065 від 25.04.2008р. (а.с.33-37 т.І).

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002142301/0 від 05.05.2008р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1090839,01грн. у т.ч. за червень 2006р. на 800841,87грн, за серпень 2006р. 289997,14грн..

З акта перевірки вбачається, що в ході її проведення встановлено порушення позивачем п.п.7.7.1 та п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищенння заявленої до відшкодування суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2006р. на 800841,87грн. та серпень 2006р. на 289997,14грн.

Судами встановлено, що податковий кредит за червень та серпень 2006р. позивачем сформований по господарським операціям по придбанню брухту та відходів алюмінію, який був придбаний у ТОВ «Южспецсплав», однак, останній не являється його виробником та придбавав його у інших субєктів підприємницької діяльності.

Відповідно до інформаційних листів та результатів проведених зустрічних перевірок., податковим органом встановлено, що контрагентами ТОВ «Южспецсплав»у яких останній придбавав товар були:

1.ТОВ «Укрспецсоюз», щодо якого довідкою ДПІ у Ленінського району м.Миколаєва за результатами зустрічної перевірки взаємовідносин із ТОВ «Южспецсплав»від 20.11.2006р. №1482 встановлено, що порушень податкового законодавства за період травень, червень 2006р. вказаним субєктом господарювання не встановлено (а.с.60-64 т.І);

2.ТОВ «Ексімет», щодо якого з повідомлення ДПІ у Ленінського району м.Миколаєва на адресу ДПІ у м.Херсоні від 26.10.2006р. №12/10 вбачається, що сума податку на додану вартість по податкових накладних включених до податкових зобовязань по господарським операціям із купівлі металобрухту відповідає даним податковиї декларацій за таравень, червень 2006р. вказаного платника податкуа.с.96-97 т.І);

3.ТОВ «Югпроммет», щодо якого довідкою Криворізької МДПІ від 07.12.2006р. №001578/23-32363952 встановлено, що суми ПДВ по податкових накладних, які включені до податкових зобовязань відповідного періоду цього платника податку відображені в книзі обліку продажів товарів (робіт, послуг), заборгованість по розрахункам із постачальниками відсутня (а.с.127-128 т.І);

4.ТОВ «Тана», щодо якого з довідки ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 01.06.2007р. №1022/10/23-5013/24/1965 вбачається відсутність даних про порушення вказаним субєктом господарювання правил ведення фінансово-господарської діяльності (а.с.116-120 т.І).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові накладні безпосереднього контрагента позивача ТОВ «Южспецсплав», які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту у відповідні перевірені періоди господарської діяльності, видані у встановленому порядку особою, яка мала право на їх складання, податкові накладні оформлені із дотриманням порядку встановленому відповідними нормами права. Товар, що придбавався був позивачем отриманий і використовувався у подальшій господарській діяльності.

Відповідно до п.1.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Суди попередніх судових інстанцій не погодились висновками контролюючого органу про те, що у позивача відсутнє право на отримання відшкодування ПДВ з огляду на встановлення проведеними зустрічними перевірками визнання банкрутами учасників четвертою та подальших ланок ланцюга господарських відносин і придбання вказаного металобрухту.

Так, контролюючий орган вказує, що ПП «Ніктехнометсервіс»(25.01.2007р.), ПП «Торг-Кіо»(20.03.2007р.), ТОВ «Фобос»(08.02.2007р.), СПД Крисенко Д.В. (13.09.2006р.), ПП «Інверсіо»(04.12.2006р.), ПП «Ніктехнометконтроль»(05.02.2007р.), ПП «Кіо»(20.03.2007р.), ПП «Ферро-Ю, ПП «ДимирСтройСервіс»було визнано банкрутами; ТОВ «Селена-Південь»ліквідовано згідно рішення господарського суду Миколаївської області від 13.06.2007р. (а.с.88 т.І), реєстрацію СПД-фізичної особи ОСОБА_1. ліквідовано ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.12.2006р. (а.с.107). Тобто, вказані обставини щодо зміни статусу цих платників податку відбулись вже після здійснення операцій із купівлі-продажу товару, який в подальшому було придбано позивачем. Крім того, матеріали справи підтверджують, що зазначені контрагенти сплачували обовязкові податки та збори на час виникнення спірних правовідносин, що є предметом розгляду справи.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угол, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Судами встановлено, що на час здійснення господарських операцій продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про обґрунтованість податкової вигоди також свідчать підтверджені доказами у справі доводи позивача, які підтверджуються і податковим органом, зокрема, про наявність таких обставин, як:

- можливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, здійснення їх особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- наявність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності з допомогою управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування всіх господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що вироблявся або міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, ДПІ не заперечує того, що: товар позивачем придбававсята використовувався у власній господарській діяльності.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що Закон України «Про податок на додану вартість»підставою для отримання відшкодування визначав дані тільки податкової декларації за звітний період і не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків, твердження відповідача є неправомірними. Водночас, цей Закон не ставив в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб, питання відємного значення суми ПДВ поширювалося тільки на окремо взятого платника податків.

Підпунктом 7.7.1. п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п.7.4.4 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, твердження відповідача про неможливість податкового органу встановити факт сплати контрагентами позивача податку на додану вартість, не впливає на формування податкового кредиту позивча та суму належної йому до відшкодування з бюджету.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Херсонської області від 10 червня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2009 року залишити без змін.

Скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2009р. в частині зупинення виконання постанови господарського суду Херсонської області від 10 червня 2008р. та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2009р..

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Суддя Н.Є. Маринчак