Вирок № 87783715, 24.02.2020, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1197/19

Номер провадження 1-кп/623/53/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бєссонової Т.Д.,

за участю секретаря Довгополої І.В.,

прокурора Дмитренка О.В.,

Михайленко О.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого Науменка Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області в режимі відео конференції з приміщенням Державної установи «Селидівська виправна колонія (№82)" Донецької області, кримінальне провадження за № 12019220320000074 від 19 січня 2019 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Соледар Донецької області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого,не працюючого,який не є інвалідом, на утриманні неповнолітніх та осіб похилого віку не має, раніше судимого:

1) 31.07.1990 року Артемівським міським судом Донецької області за ст.ст. 17,140 ч.2, 140 ч.2 КК України до 2 років виправних робіт;

2) 26.10.1993 року Краснолиманським міським судом Донецької області за ст.141 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі з додатковим заходом конфіскація майна;

3) 21.02.1996 року Артемівським міським судом Донецької області за ст.ст.206 ч.2, 140 ч.2, 42 КК України до 2 років позбавлення волі з додатковим заходом конфіскація майна;

4) 01.10.1998 року Центральним міським районним судом м. Макіївка Донецької області за ст.ст.141 ч.2, 26 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

5) 23.08.2002 року Центральним міським районним судом м. Горлівка Донецької області за ст.186 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі;

6) 10.11.2006 року Ізюмським міським судом Харківської області за ст.185 ч.3, 71 ч.1 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

7) 06.02.2013 року Краснолиманським міським судом Донецької області за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі;

8) 05.12.2013 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ст.185 ч.3, ст.185 ч.2, ст.70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

9) 21.03.2017 року Краснолиманським міським судом Донецької області за ст.185 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, звільненого 18.09.2018 відповідно до ухвали Селідівського міського суду Донецької області від 10.09.2018 умовно-достроково на невідбутий термін покарання 5 місяців 8 днів,

10) 13.06.2019 Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст. 185 ч.2 КК України до 3 років 5 місяців позбавлення волі,

який зареєстрований та до обрання запобіжного заходи у виді тримання під вартою фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП відсутній,

за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , будучи раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та знову вчинив корисливий злочин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 , 18 січня 2019 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, шляхом вільного доступу, через незачинені вхідні двері проник на територію комунальної організації «Ізюмський інклюзивно-ресурсний центр» Ізюмської міської ради, яка розташована по провулку Середній, будинок № 10, в м. Ізюм Харківської області, де маючи вільний доступ, проник через незачинені вхідні двері до кабінету № «9 учительська», де маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, повторно, таємно викрав зі столу ноутбук «Acer Aspire 3», S/N: NXGY3EU0158170E3453400 чорного кольору з зарядним пристроєм до нього та комп`ютерну мишку «Genius» чорного кольору, вартість яких, згідно з висновком судово- товарознавчої експертизи №455/19 від 11.02.2019 складає 12 009, 68 грн.,які належать управлінню освіти Ізюмської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 02146245), чим заподіяв управлінню освіти Ізюмської міської ради матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе у вчинені злочину визнав повністю, підтвердив факти та обставини вчинення злочину, викладені вище, їх не оспорював, у скоєному розкаявся та показав, що 18 січня 2019 року, близько 14 години, він проходив повз огородженої решіткою одноповерхової будівлі по АДРЕСА_2 . Він відчинив вхідні двері, які не були зачинені на запірний пристрій, та, зайшовши в приміщення будівлі, помітив, що в коридорі нікого не було. Він вільно відчинив двері одного з кабінетів, які теж не були зачинені, помітив на столі ноутбук чорного кольору (марки якого він не знає), із зарядним пристроєм до нього та комп`ютерною мишкою, які вирішив забрати з подальшою метою продати, а кошти від продажу витрати на власні потреби. ОСОБА_1 закутав ноутбук із зарядним пристроєм та комп`ютерною мишкою до нього в свій одяг, вийшов з приміщення будівлі та пішов в сторону залізничного вокзалу в м. Ізюмі. Після чого сів на електропотяг та поїхав в сторону Лимана Донецької області. Просить суд при призначенні покарання врахувати його щире каяття.

Представник потерпілого Науменко В.І. в судовому засіданні пояснив, що працює юристомуправління освіти Ізюмської міської ради Харківської області. Після викрадення ноутбука із зарядним пристроєм та комп`ютерною мишкою до нього з території комунальної організації «Ізюмський інклюзивно-ресурсний центр» Ізюмської міської ради, розташованої по провулку Середній, будинок № 10, в м. Ізюм Харківської області, він звернувся до органів поліції. Згодом співробітниками Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області ноутбук «Acer Aspire 3», S/N: NXGY3EU0158170E3453400 чорного кольору з зарядним пристроєм до нього та комп`ютерну мишку «Genius» чорного кольору було повернуто. Претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має, так як шкоду відшкодовано шляхом повернення викраденого майна..

Прокурор Михайленко О.О. в судовому засіданні просила визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст. 70 КК України, (шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, невідбутого покарання, призначеного вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області за ч.2 ст. 185 КК України від 13 червня 2019 року, остаточно визначити ОСОБА_1 до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи, що обвинувачений визнав себе винним у вчинені злочину, йому роз`яснені наслідки вимог ч.3 ст. 349 КПК України, інші учасники судового провадження не оспорюють обставини даного кримінального провадження, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежується допитом обвинуваченого і вивченням матеріалів, що характеризують його особистість. При цьому суд роз`яснює сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням викладеного, оцінивши показання обвинуваченого як належний, допустимий та в даному випадку достатній доказ, суд приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у викраденні чужого майна, скоєного повторно, а його дії за встановлених судом обставин кваліфікує за ч.2 ст. 185 КК України.

Вивченням особистості ОСОБА_1 встановлено, що він є громадянином України, не одружений, не працює, раніше неодноразово судимий, в тому числі і за вчинення корисливих злочинів, останній раз - вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області 13.06.2019 року за ч.2 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років 5 місяців позбавлення волі, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, з військового обліку виключений у зв`язку з позбавленням волі, строкову військову службу проходив з 19.05.1987 по 30.06.1989, що підтверджується наданими суду копією паспорту громадянина України, довідками лікарів, довідкою Бахмутсьвого ОМВК, характеристикою з місця проживання, вимогою щодо попередніх судимостей, копіями вироків та його свідченнями.

Згідно ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі неможливе та становить високу небезпеку для суспільства.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесений до злочину середньої тяжкості.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 в межах санкції кримінального закону, яким передбачена відповідальність за вчинене, суд, відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення, а також дані, що характеризують його особу, наявність обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, те, що він раніше був неодноразово судимим за корисливі злочини, і знову скоїв корисливий злочин, тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого задля запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, неможливе без ізоляції його від суспільства та приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України.

На підставі ст.66 КК України у якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України, обтяжує покарання, суд визнає рецидив злочинів.

В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого «поза розумного сумніву» доведена у повному обсязі під час судового розгляду та кваліфікує його дії за ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно.

Крім того, судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Враховуючи, що ОСОБА_1 у відповідності до вироку Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13.06.2019 року, який 15.07.2019 року набрав законної сили, призначено покарання у вигляді позбавлення волі, до набрання цим вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирати.

Долю речових доказів по справі суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

Судові витрати, пов`язані із виконанням судово-товарознавчої експертизи № 455/19 від 11.02.2019 вартістю 300 (триста) грн., виконаної судовим експертом ОСОБА_5 підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 373 - 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, покарання, призначеного вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 червня 2019 року у виді 2 (двох) років позбавлення волі, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Враховуючи, що ОСОБА_1 у відповідності до вироку Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13.06.2019 року, який 15.07.2019 року набрав законної сили, призначено покарання у вигляді позбавлення волі, до набрання цим вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирати.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 за даним вироком рахувати з дня його фактичного затримання згідно ухвали слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07.02.2019 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто з 07 лютого 2019 року.

Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Герцова О.М. від 22.01.2019 року (справа № 623/231/19; провадження 1-кс/623/106/19) на ноутбук «Acer Aspire 3», S/N: NXGY3EU0158170E3453400, чорного кольору, зарядний пристрій до даного ноутбука та комп`ютерну миш «Genius» чорного кольору, скасувати.

Речові докази по кримінальному провадженню: ноутбук «Acer Aspire 3», S/N: NXGY3EU0158170E3453400, чорного кольору, зарядний пристрій до даного ноутбука и комп`ютерну миш «Genius» чорного кольору вважати повернутими представнику потерпілого (управління освіти Ізюмської міської ради) Найменку Л.І. під розписку.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з проведенням судово-товарознавчої експертизи №455/19 від 11.02.2019, виконаної судовим експертом ОСОБА_5 в розмірі 300 (триста) гривень (розрахунковий рахунок - НОМЕР_1 , виконавець ОСОБА_5 , номер облікової карти платника податків - НОМЕР_2 ).

Цивільний позов у справі не заявлено.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Засудженому до позбавлення волі ОСОБА_1 строк оскарження вироку слід рахувати з дня отримання ним копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, прокурору.

Суддя Т. Д. Бєссонова