Рішення № 87780994, 21.02.2020, Розівський районний суд Запорізької області

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________

Справа № 327/386/19

Провадження № 2/327/25/2020

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.02.2020 року смт. Розівка

Розівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Завіновської А.П.,

при секретарі судового засідання - Літвіновій Т.А.

за відсутністю учасників справи,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

19.11.2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із наведеним вище позовом до ОСОБА_1 , в обґрунтування якого зазначав наступне.

19.10.2012 року АТ КБ «ПриватБанк», який є правонаступником ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , шляхом підписання Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил продукту кредитних карт б/н від 19.10.2012 року, уклали кредитний договір, згідно до якого останній отримав кредит у розмірі 4 425, 40 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18 % на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом.

При цьому ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил продукту кредитних карт, разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складають між ним та Банком кредитний договір (далі - Договір).

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит, водночас останній порушив умови Договору і має прострочену заборгованість станом на 15.10.2019 року на загальну суму 12 225, 30 грн., яка склалася із заборгованості за кредитом - 3 751, 35 грн., відсотками за користування кредитом - 2 839, 37 грн., пені та комісії - 4 871, 78 грн. та штрафу - 762, 80 грн.

ОСОБА_1 в добровільному порядку не вжив заходів щодо погашення заборгованості, а тому АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вищевказаним позовом.

З огляду на вказане, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 зазначену вище суму заборгованості за кредитним договором, а також суму понесених судових витрат у розмірі 1 921 грн. 00 коп.

Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 13.12.2019 року у вказаній справі було відкрито провадження та її призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 10 год. 00 хв. 10.01.2020 року. В подальшому розгляд справи було відкладено на 12 год. 00 хв. 03.02.2019 року та 09 год. 00 хв. 21.02.2020 року (а.с. 69, 77, 84).

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Крім того, подав клопотання про розгляд справи у його відсутність, повідомивши, зокрема про те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі за наявності для цього правових підстав (а.с. 41, 85).

Відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання повторно не з`явився, судові повістки, які були направленні останньому за зареєстрованим місцем проживання, повернулися до суду без вручення адресату із поміткою поштового відділення на конверті «адресат відсутній» (а.с. 81-83, 86-125).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

З огляду на вказані норми закону, ОСОБА_1 , вважається таким, що був сповіщений про час, дату і місце розгляду справи. Відзив не подав.

Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд доходить висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності учасників справи, на підставі наявних матеріалів, та за письмової згоди представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні в них докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

19.10.2012 року АТ КБ «ПриватБанк», який є правонаступником ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , уклали Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил продукту кредитних карт б/н від 19.10.2012 року, згідно до якої останній отримав кредит у розмірі 4 425, 40 грн. строком на 36 місяців, а саме з 19.10.2012 року по 31.10.2015 року, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі, зі сплатою процентів в розмірі 1,5 % на місяць на суму остатку заборгованості по кредиту у вказані в Заяві, Умовах та правилах строки.

При цьому, ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що Генеральна угода разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складають між ним та Банком договір, що підтверджується його підписом у цій угоді (а.с. 6).

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд приходить до висновку, що укладений між сторонами кредитний договір від 19.10.2012 року, по своїй суті є договором приєднання, відповідно до ст. 634 ЦК України.

Згідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти, (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Виходячи з положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Нормами статті 611 ЦК України визначено правові наслідки порушення зобов`язання, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 Генеральної угоди, відповідач зобов`язався здійснювати погашення заборгованості починаючи з «1» по «25» число кожного місяця шляхом надання Банку грошових коштів (щомісячного платежу) в розмірі 160, 55 грн., для погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, а також іншим витратам у відповідності до Умов та правил. Датою останнього погашення заборгованості сторони визначили 31.10.2015 року.

Підпунктом 2.8 п. 2 Генеральної угоди, встановлено, що при порушенні позичальником зобов`язань з погашення кредиту, останній повинен сплатити Банку пеню, розмір якої зазначений в Умовах та правилах надання банківських послуг (далі - Умов), за кожний день прострочення.

Підпунктом 1.1.5.25 п. 1.1.1 Умов, встановлено застосування пені за несвоєчасну сплату кожного грошового зобов`язання, передбаченого Договором та Умовами, у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення (а.с. 18).

Виходячи з п. 2.2 п. 2 Генеральної угоди, позичальник при порушенні строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених Генеральною угодою, Умовами та правилами, більше ніж на 31 день по зобов`язанням, термін яких настав, зобов`язався сплатити Банку штраф у розмірі 2 005, 78 грн. (а.с. 6).

ОСОБА_1 користувався коштами, разом з цим, не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором (а.с. 52-63).

Таким чином, згідно до позовних вимог, ОСОБА_1 станом на 15.10.2019 року має заборгованість за кредитним договором на загальну суму 12 225, 30 грн., яка склалася із заборгованості за кредитом - 3 751, 35 грн., відсотками за користування кредитом - 2 839, 37 грн., пені та комісії - 4 871, 78 грн., штрафу - 762, 80 грн.

Суд погоджується із позовними вимогами Банку стосовно наявності у ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором у вигляді заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 751, 35 грн., а тому вважає, що позов в цій частині слід задовольнити.

Між тим, не вбачає суд підстав для задоволення позову в повному обсязі в частині стягнення суми заборгованості по процентам саме станом на 15.10.2019 року в розмірі 2 839, 37 грн., з наступних підстав.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 провадження № 14-10цс18).

У цій справі сторони погодили, що строк дії договору становить до 31.10.2015 року.

За таких умов, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом підлягають задоволенню терміном не по 15.10.2019 року, як того просить позивач, а по 31.10.2015 року (закінчення строку дії договору), що складає суму в розмірі 1 813, 29 грн. (а.с. 62 зв.ст.).

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 пені та комісії в розмірі 4 871, 78 грн. та штрафу в розмірі 762, 80 грн., суд зазначає наступне.

З заяви представника позивача - Гаренко Н.В. від 28.11.2019 року, поданої на виконання ухвали суду від 26.11.2019 року про залишення позовної заяви без руху, вбачається, що за вказаним договором відповідачу ОСОБА_1 за порушення договірних зобов`язань була нарахована лише пеня, комісія не нараховувалася, що підтверджується випискою по картрахунку останнього та розрахунком заборгованості по вказаному договору, а тому суд доходить висновку, що заборгованість за кредитним договором в сумі 4 871, 78 грн., є саме пенею, а не комісією (а.с. 44, 47, 52-60, 61-62).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею), є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Підпунктом 2.8 п. 2 Генеральної угоди визначено, що при порушенні позичальником зобов`язань з погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої зазначений в Умовах та правилах надання банківських послуг (далі - Умов) за кожний день прострочення (а.с. 6).

Підпунктом 1.1.5.25 п. 1.1.1 Умов, встановлено застосування пені за несвоєчасну сплату кожного грошового зобов`язання, передбаченого Договором та Умовами, у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення (а.с. 18).

У той самий час, умовами цього Договору передбачена сплата штрафу, як виду цивільно-правової відповідальності за правопорушення, а саме порушення строків платежів по будь-якому грошовому зобов`язанню, передбаченому Договором, більш ніж на 31 днів (п. 2.2 п. 2 Генеральної угоди) (а.с. 6).

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003цс15).

В даному випадку пеня і штраф, нараховані в один і той же період, тобто є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому є неправомірним їх одночасне застосування, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення пені в розмірі 4 871, 78 грн., не підлягає задоволенню, оскільки за цей період суд вважає необхідним і обґрунтованим стягнути штраф в розмірі 762, 80 грн.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про часткову доведеність тих обставин, на які посилається АТ КБ «ПриватБанк», як на підставу своїх вимог до відповідача ОСОБА_1 , а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором від 19.10.2012 року на загальну суму 6 327, 44 грн., де 3 751, 35 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1 813, 29 грн. - відсотки за користування кредитом в межах дії договору з 19.10.2012 року по 31.10.2015 року, 762, 80 грн. - штраф.

В іншій частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з ОСОБА_1 в сумі виходячи з розрахунку: (6 327, 44 грн. (розмір задоволених позовних вимог) * 1 921, 00 грн. (розмір судових витрат) / 12 225, 30 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 994, 25 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 549, 610-612, 625, 626, 629, 634, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 19, 76, 81, 141, 211, 223, 247, 259, 263-265, 273, 274, 280-283 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, б. 1 «Д», ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 19.10.2012 року на загальну суму 6 327, 44 грн., яка склалася із заборгованості за тілом кредиту - 3 751, 35 грн., відсотків за користування кредитом - 1 813, 29 грн., штрафу - 762, 80 грн., а також суму понесених судових витрат в розмірі 994, 25 грн.

В іншій частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, - Розівським районним судом Запорізької області, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції, - Розівський районний суд Запорізької області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.П. Завіновська