Постанова № 87780912, 21.02.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/1064/20 2-а/335/83/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., за участю секретаря судового засідання Якимової О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Тивоненка Данила Руслановича до Інспектора Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Горипавловського Іллі Павловича, Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспектора Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Горипавловського І.П., Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначено, що 29.01.2020 року відповідач виніс Постанову, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 510,00 грн. Згідно оскаржуваної постанови, 29.01.2020 року о 09 год. 25 хв. 40 сек. в м. Запоріжжі, по пр. Соборному, буд. 45, позивач керуючи транспортним засобом Сhevrolet Lacetti, н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.8, чим порушив п. 17.1 ПДР - на дорозі із смугою для маршрутних ТЗ, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняється рух і зупинка ін. ТЗ на цій смузі та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення (КУпАП).

Вказана постанова, на думку позивача, є незаконною, оскільки він вказаного адміністративного правопорушення не вчиняв.

Так, як зазначає позивач, під час руху по пр. Соборному, 45, він перетнув смугу для маршрутних транспортних засобів, що була відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, і потім зупинився та здійснив висадку пасажира, що відповідає вимогам п. 17.2. Правил дорожнього руху України. Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідачем не були з`ясовані обставини справи, а саме: не було встановлено істину, чи дійсно, позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП і чи є у його діях склад правопорушення, що вказує на формальний розгляд справи та поверховість, який тривав 1 хвилину, неповноту перевірки даних за фактом здійснених позивачем дій.

Крім того, відповідачем не виконані вимоги щодо зазначення технічного засобу, який використовувався інспектором при відеофіксації розгляду адміністративної справи.

В порушення вимог ст. 268, ч.2 ст.279 КУпАП позивачу не було забезпечено, права на юридичну допомогу, не були роз`яснені права як стороні по справі, щодо можливості подачі доказів невинуватості та інше, що суттєво вплинуло па результати розгляду справи.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив суд скасувати постанову серії ЕАК № 2038490 від 29.01.2020 року, винесену Інспектором роти 2 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП лейтенантом поліції Горипавловським І.П., про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн., а також стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції Запорізької області.

У додаткових поясненнях на позовну заяву, які надійшли до суду 19.02.2020 року, позивач посилався на те, що він з 2018 року працює таксистом, що підтверджується Додатком № 1 до Договору № 36 від 29.05.2018 року на надання інформаційно-консультаційних послуг, служба таксі - «Оптимальне таксі».

29.01.2020 року близько 09 год. 25 хв., позивач висаджував зі свого таксі пасажира. Рухаючись по пр. Соборному, і щоб висадити пасажира, він перетнув смугу для маршрутних транспортних засобів, що була відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, та зупинився біля буд. № 45 по пр. Соборному, після чого до позивача підійшов відповідач та вказав на порушення. Позивач пояснив, що він працює в службі таксі, перетнув та зупинився на цій смузі, щоб висадити пасажира, однак, відповідач не врахував ці пояснення, без надання можливості позивачу скористатися правовою допомогою, склав спірну постанову серії ЕАК № 2038490 від 29.01.2020 року.

Відповідно до п. 1.10. ПДР, маршрутні транспортні засоби (транспортні засоби загального користування) - автобуси, мікроавтобуси, тролейбуси, трамваї і таксі, що рухаються за встановленими маршрутами та мають визначені місця на дорозі для посадки (висадки) пасажирів».

Таким чином, позивач мав право не тільки перетинати цю смугу, але й рухатись по ній, оскільки він працює таксистом, а його авто в розумінні ПДР є маршрутним транспортним засобом.

Крім того, позивач надав додатковий розрахунок витрат на правову допомогу, які в загальному розмірі становлять 5 100 грн.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

Відповідач про причини неявки до суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи, а також відзиву на позов суду не надав. З урахуванням вимог ч. 1 ст. 205 КАС України суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки у судове засідання не прибули всі учасники процесу, і підстав для обов`язкового відкладення судового розгляду справи не встановлено, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази, які в ній містяться, у сукупності, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В межах розгляду даної справи суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятої постанови, з таких підстав.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 3 ст. 122 КУпАП передбачено, відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом встановлено, що 29.01.2020 року інспектором Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції винесено постанову ЕАК № 2038490, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 510,00 грн.

Згідно оскаржуваної постанови, 29.01.2020 року о 09 год. 25 хв. 40 сек. в м. Запоріжжі, по пр. Соборному, буд. 45, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8, чим порушив п. 17.1 ПДР - на дорозі із смугою для маршрутних ТЗ, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняється рух і зупинка ін. ТЗ на цій смузі та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення (КУпАП).

Як передбачено п. 17.1. Правил дорожнього руху України, на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.

Разом із тим, відповідно до п. 17.2. Правил дорожнього руху України, водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.

Як зазначав у позові ОСОБА_1 , у день та час, що зазначені в протоколі, він, рухаючись по пр. Соборному буд. 45 в м. Запоріжжі перетнув смугу для маршрутних транспортних засобів, що була відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, і потім зупинився та здійснив висадку пасажира. Крім того, він працює у службі таксі «Оптимальне таксі» і зупинка його транспортного засобу була пов`язана саме із висадкою пасажира таксі. Оскільки в розумінні п. 1.10. Правил дорожнього руху України, яким визначено поняття маршрутного таксі, як автобуси, мікроавтобуси, тролейбуси, трамваї і таксі, що рухаються за встановленими маршрутами та мають визначені місця на дорозі для посадки (висадки) пасажирів, його авто є маршрутним транспортним засобом, позивач мав право не тільки перетинати цю смугу, але й рухатись по ній.

Разом із тим, відповідач у судове засідання не з`явився, не надав жодних доказів правомірності прийнятої постанови (у т.ч. й відео боді-камери), а також не надав відзиву на позовну заяву і не зазначив будь-яких поважних причин неможливості його подання, що розцінюється судом як визнання позову відповідачем в порядку ч. 4 ст. 159 КАС України.

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав свого процесуального обов`язку з доказування правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова відповідача підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо співмірності відшкодування на користь витрат на правничу допомогу в розмірі 5 100 грн., суд виходить з того, що відповідно до ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (п. 1 ч. 3, ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

Судовим розглядом встановлено, що 03.02.2020 р. між позивачем у справі - ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Данила Тивоненка «Пріоритет» укладено договір № 03/02 про надання професійної правничої допомоги, за умовами якого адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання надавати правничу допомогу клієнту, а клієнт зобов`язався сплатити гонорар за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати Адвокатського бюро.

На підтвердження виконання умов цього Договору суду подані наступні документи: договір № 03/02 про надання професійної правничої допомоги від 03.02.2020 року, ордер Серії АР № 1010153 на надання правової допомоги; перелік та вартість послуг за договором від 03.02.2020 року та від 18.02.2020 року, акти № 1 від 07.02.2020 року та № 2 від 18.02.2020 року надання послуг до Договору № 03/02 від 03.02.2020 року про надання правової допомоги про приймання-передачу юридичних послуг згідно Договору від 10.06.2019 р. на загальну суму 5 100 грн.

Дослідивши документи, які надані на підтвердження вартості наданих послуг у справі, суд встановив, що в цьому розрахунку в порушення вимог ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України не деталізовано, які саме дії були вчинені з метою консультації щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку протягом трьох годин, а також при підготовці до подачі адміністративного позову протягом двох годин.

До того ж, до витрат на правову допомогу включено вартість послуг щодо участі у судовому засіданні 21.02.2020 року, проте, судове засідання відбувалось за відсутності позивача та його представника.

Крім того, предметом позову в цій справі є оскарження постанови серії ЕАК № 2038490 від 29.01.2020 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП і накладення на нього стягнення у вигляді штрафу 510 грн., тобто, ця справа є справою незначної складності.

Із врахуванням вищевикладених обставин, оскільки у поданих документах не обґрунтовано заявлену адвокатом вартість послуг у розмірі 5 100 грн. із посиланням на первинні документи та цей розмір витрат на правничу допомогу не співмірний зі складністю справи, суд вважає, що за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 1 500 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору у даному випадку стягненню не підлягають.

Підсумовуючи викладене, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 73-79, 134, 159, 205, 211, 217, 227-228, 241-246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення ЕАК № 2038490 від 29 січня 2020 року, прийняту інспектором роти № 2 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції в Запорізькій області лейтенантом поліції Горипавловським І.П., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень 00 копійок.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: м. Київ вул. Федора Ернста б.3, код в ЄДРПОУ 40108646).

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.В. Гашук