Постанова № 87780895, 19.02.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/99/20 2-а/335/49/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Геєць Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В.,

представника позивача адвоката Штенгелова О.В.,

розглянувши адміністративну справу за адміністративним позовом адвоката Штенгелова Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до поліцейського роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Діалектової Єлизавети Михайлівни про визнання дій поліцейського незаконними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Штенгелов О.В. звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_1 з позовом до поліцейського роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Діалектової Є.М. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги мотивує тим, що 26.12.2019 року щодо ОСОБА_1 поліцейською роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Діалектовою Є.М. винесена постанова ЕАК № 1906114 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за порушення п. 19.1.в. ПДР України - „порушення водіями ТЗ з причепами та ТЗ, що буксир. викор. освітл. прилад. в темну пору, в умов. недост. видим., в тунелях". Зокрема в оскаржуваній постанові зазначено, що водій ОСОБА_1 керував ТЗ без ввімкненого ближнього світла фар в умовах недостатньої видимості, чим порушив п. 19.1.в. ПДР України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що винесена постанова про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КпАП України відносно позивача є незаконною, оскільки висновок відповідача, що позивач порушила вимоги ПДР України, не доведено належними та допустимими доказами, які б підтверджували вину позивача у даному правопорушенні, позивач такого адміністративного правопорушення не вчиняла.

Просить суд ухвалити рішення, яким визнати незаконними дії відповідача щодо винесення постанови та скасувати її.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.01.2020 року відкрито провадження у справі.

05.02.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Штенгелов О.В. позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку, у поданому відзиві на позовну заяву просив розглядати справу без його участі.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 26.12.2019 року поліцейською роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Діалектовою Є.М. відносно позивача ОСОБА_1 було винесено постанову по справі про адміністративні правопорушення ЕАК № 1906114 від 26.12.2019 року, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАП України та накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

У постанові зазначено, що ОСОБА_1 керувала ТЗ VOLKSWAGEN GOLF НОМЕР_1 без ввімкненого ближнього світла фар в умовах недостатньої видимості, чим порушила п. 19.1.в. ПДР України.

Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За загальними правилами ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За визначенням, наведеним у ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В даному випадку оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення правил проїзду пішохідних переходів.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно п. 19.1.в. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на причепах та транспортних засобах, що буксируються, - габаритні ліхтарі.

З наданого відповідачем відеозапису суд не може встановити місце вчинення адміністративного правопорушення та державний номерний знак автомобіля, який на думку відповідача порушив вимоги п. 19.1.в. ПДР України, також з оглянутого відеозапису не вбачається, що позивач в порушення вимог п. 19.1.в. ПДР України керувала транспортним засобом з причепом або транспортним засобом, що буксується. Тому даний відеозапис не може слугувати належним і допустимим доказом для доведення вини ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху та правомірності винесення поліцейським спірної постанови.

Отже з наданих відповідачем доказів не вбачається скоєння правопорушення позивачем, про яке зазначено в оскаржуваній постанові.

Суд зазначає, сама постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення не є доказом у справі про адміністративне правопорушення. Постанова містить лише опис обставин, які визнані відповідачем підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, без зазначення певних доказів на їх підтвердження.

Інші належні докази на підтвердження наведених в постанові про адміністративне правопорушення обставин сторонами не подані, в матеріалах справи відсутні.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що звинувачення не може ґрунтуватися лише на обставинах, викладених суб`єктом владних повноважень у своєму рішенні.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, на інспектора патрульної поліції покладається обов`язок належним чином задокументувати наявність правопорушення за допомогою фото, відеозйомки, пояснень свідків та інших доказів, які мають статус належних та допустимих.

Належні та допустимі докази на підтвердження наявності встановлених відповідачем обставин, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в матеріалах справи відсутні, відповідачем, як того вимагає ч. 2 ст. 77 КАС України, не подані.

Таким чином, відповідачем не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, що свідчить про необґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В даному випадку належним захистом порушеного права позивача є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги про визнання дій відповідача незаконними при притягненні позивача до адміністративної відповідальності задоволенню не підлягають, оскільки згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. За змістом цієї норми, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, встановлені законом умови їх реалізації. Юридичне значення в межах спірних правовідносин для позивача має постанова ЕАК № 1906114 від 26.12.2019 року, якою її було притягнуто до адміністративної відповідальності, а не дії відповідача щодо її винесення.

З огляду на викладене, суд задовольняє позов частково.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, поміж іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин першої та другої статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Частиною четвертою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Згідно з ч.ч.1, 3, 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Штенгеловим О.В. укладено угоду про надання правової допомоги від 30.12.2019 року.

Згідно з актом приймання передачі наданих послуг від 02.01.2020 року до угоди про надання правової допомоги адвокат Штенгелов О.В. надав позивачу послуги на суму загальним розміром 2000 грн.

Указані послуги позивач оплатив відповідно до квитанції від 02.01.2020 року.

Крім того, відповідно до квитанції від 19.02.2020 року позивач сплатив послуги адвоката за представництво в судовому засіданні 19.02.2020 року на суму 700 грн.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1350 грн. (2700 грн./2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 9, 72-78, 241-246, 286, 293 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не у автоматичному режимі серії ЕАК № 1906114 від 26.12.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В частині вимог про визнання дій поліцейського протиправними, відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3 ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1350 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього адміністративного апеляційного суду.

Суддя Ю.В.Геєць