Рішення № 87780496, 21.02.2020, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/4003/19

Провадження № 2/331/232/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 лютого 2020 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Гнатик Г.В., за участю секретаря судового засідання Дорофєєвої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2000, 00 гривень щомісячно,з індексацією відповідно до закону, починаючи з моменту подачі позову до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову зазначила, що з 02.06.2007 року ОСОБА_1 перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 19.10.2010 року шлюб між позивачем та ОСОБА_2 розірвано.

Дитина знаходиться повністю на утриманні матері та проживає разом з позивачкою, ОСОБА_2 не надає матеріальної допомоги, необхідної для утримання та виховання дитини, тому вимушена звернутися до суду та просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини, у твердій грошовій сумі в розмірі 2000, 00 гривень щомісячно,з індексацією відповідно до закону, починаючи з моменту подачі позову до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23.10.2019 року по справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

В судове засідання позивач не з`явилася, надала суду заяву, в якій просила слухати справу без її участі, на задоволенні позову наполягала, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача.

Відповідач належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду, у судове засідання не з`явився, поважну причину неявки суду не повідомив, відзив не надав.

Як вбачається з довідки Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради № 01-17/02/5367-5370 від 17.09.2019 р. інформація про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутня.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення засобами поштового зв`язку рекомендованих листів з повідомленням за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання.

Як вбачаться з конверту-повідомлення, що повернувся на адресу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя 26.11.2019 року, його було повернуто у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик, особа вважається повідомленою про дату,час і місце розгляду справи.

Відповідач повторно повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення рекомендованого листа за його останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, що повернувся на адресу суду у зв`язку з відсутністю адресата, а також шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України від 25.10.2019 року та 17.01.2020 року.

Відповідно до ст. 280 ч.1 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1)відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 04 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача, шляхом постановлення заочного рішення.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що відповідач не з`явився до суду без поважних причин, відзив на позовну заяву суду не надав, тому, при відсутності заперечень зі сторони позивача, суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як визначено ст.155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності і не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з ст.180 СК України на батьків покладений обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За змістом ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет на 2019 рік» від 23.11.2018 р. (на час подання позовної заяви) прожитковий мінімум складає для дітей від 6 до 18 років з 01.07.2019 року 2118 грн.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Петровського районного управління юстиції м. Донецька, актовий запис №140.

Дитина проживає разом із позивачкою, що вбачається з довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за № 2301-5000159364 та за № 2301-5000159355 від 15.07.2019 року, де фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вказана адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, яка проживає з матір`ю.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, суд вважає встановленим та доведеним, що відповідач ОСОБА_2 є батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і як батько зобов`язаний утримувати свою доньку до досягнення нею повноліття, однак між сторонами не досягнуто домовленості щодо такого утримання, у зв`язку з цим суд вважає необхідним стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини за рішенням суду.

Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дитини, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Визначаючи конкретний розмір аліментів, які підлягають стягненню на користь позивачки, суд відповідно до ст.182 СК України враховує вік дитини, те, що дитина матеріально не забезпечена, а також стан здоров`я і матеріальне становище відповідача, який працездатний, про наявність аліментних зобов`язань перед іншими особами та свій незадовільний стан здоров`я не повідомив.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.

Згідно зі ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Виходячи з конкретних обставин справи та враховуючи, що відповідач є працездатним, має задовільний стан здоров`я, до суду не надано відомостей про наявність у нього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та відповідачем зазначене не спростовано, суд вважає, що визначений позивачем розмір аліментів не суперечить вимогам діючого законодавства, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, тому приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 в змозі сплачувати аліменти на утримання дитини у визначеному позивачкою розмірі.

Також, слід зазначити, що визначений судом розмір аліментів забезпечить належне утримання непонолітньої дитини та відповідає можливостям відповідача надавати матеріальну допомогу.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позивачка була звільнена від сплати судового збору за подання до суду позову про стягнення аліментів, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.

Згідно зі ст.430 ЦПК України суд вважає можливим допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 279, 280-283, 430 ЦПК України та ст.ст.180, 182 Сімейного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп. щомісячно, починаючи з 06.09.2019 року і до досягнення дитиною повноліття, з індексацією відповідно до закону.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь держави (одержувач: УК в Олекс. р-ні м. 3ап./Олекс./22030101 ЄДРПОУ р-ну: 38025440, Банк: Казначейство України (ЕАП) №UА788999980000031210206008003 по ККДБ 22030101 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)» судовий збір у розмірі 768 гривень 40 копійок.

Рішення суду в межах стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя : Г.В. Гнатик