Ухвала суду № 87779191, 24.02.2020, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

п р о з а б е з п е ч е н н я п о з о в у

24 лютого 2020 року Справа № 926/405/20

Суддя Господарського суду Чернівецької області Гончарук Олег Валентинович, розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Агрошляхбуд» про забезпечення позову у справі № 926/405/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Агрошляхбуд», м. Чернівці

до Чагорської сільської ради, с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області

про визнання протиправним та скасування рішення

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Агрошляхбуд» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чагорської сільської ради в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення дев`ятої сесії Чагорської сільської ради 7-го скликання №158-9/2019 від 29.11.2019 «Про припинення ПАТ «Агрошляхбуд» права постійного користування земельною ділянкою».

Позивач зазначає, що оскаржуваним рішенням припинено право постійного користування земельною ділянкою, яку позивач використовує для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств на праві постійного користування.

На думку позивача, відповідач не дотримався порядку припинення права користування, який передбачений статтею 144 Земельна кодексу України, адже для прийняття рішення щодо припинення права користування земельною ділянкою, державним інспектором сільського господарства, державним інспектором з охорони довкілля обов`язково має бути складено протокол про порушення та видається припис про усунення порушення земельного законодавства, а у разі не усунення такого порушення – звернення до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Крім цього, позивач зазначає, що оскаржуваним рішенням неправомірно скасовано державний акт, а не припинено його дію, тобто скасовано дію державного акту в минулому, тобто з моменту його видачі.

Пунктом 3 оскаржуваного рішення вилучено земельну ділянку з постійного користування без згоди позивача та не в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 24.02.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 24.03.2020.

Окремо позивачем подано заяву про забезпечення позову (вх. № 408 від 21.02.2020), у якій позивач просить заборонити державним реєстраторам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 1,4305 га, кадастровий номер 7321087900:01:003:1987, розташованої на вулиці Івана Мазепи в с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області.

В обґрунтування заяви позивач посилається на повідомлення його Чагорською сільською радою про подання оскаржуваного рішення до державного реєстратора з метою скасування права постійного користування, а тому, на думку позивача, невчасне вжиття заходів забезпечення позову може призвести до скасування права постійного користування земельною ділянкою, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності переліку відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе забезпечення позову.

Згідно із п.п. 2, 4 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статі 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру, судове рішення, у разі її задоволення, не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Тобто, у випадку існування реальної загрози ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звертається до суду, невжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо спірної земельної ділянки, у випадку ухвалення рішення на користь позивача, не забезпечить реального захисту його прав.

Враховуючи, що припинення права постійного користування земельною ділянкою підлягає державній реєстрації цього права відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а законність рішення органу місцевого самоврядування про припинення права постійного користування земельною ділянкою є предметом цього спору, з урахуванням принципів розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, з метою забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, суд вважає за необхідне забезпечити позов шляхом заборони державним реєстраторам (у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 1,4305 га, кадастровий номер 7321087900:01:003:1987, розташованої на вулиці Івана Мазепи в с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 144, 232, 233, 234, 235, господарський суд, –

У Х В А Л И В:

1. Заяву позивача про забезпечення позову (вх. №408 від 21.02.2020) – задовольнити.

2. Заборонити державним реєстраторам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 1,4305 га, кадастровий номер 7321087900:01:003:1987, розташованої на вулиці Івана Мазепи в с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її оголошення до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвалу підписано 24.02.2020.

Суддя О.В. Гончарук