Рішення № 87778704, 12.02.2020, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/8650/19

РІШЕННЯ

іменем України

12 лютого 2020 року м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Скрипника С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Брайловської М.М.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Лісечко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сватове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - СФГ «Мирослава» про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що він з 2000 по 2009 рік був єдиним засновником і директором ПП АФ «Містки». Рішенням загальних зборів колишніх членів КСП асоціація «Україна» (с. Містки) від 07.09.2004 року ПП АФ «Містки» було передано наступне майнова загальну суму 254000 грн у тому числі: комплекс, 2-х гаражів, майстерня, кузня майстерні, склад кисневих балонів, склад газових балонів, стройцех, пилорама, 2-х матеріальних складів за адресою: АДРЕСА_1 (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий 16.03.2009 р., номер витягу 22168214) для погашення поточної заборгованості асоціації «Україна» перед її кредиторами.

ПП АФ «Містки придбало право власності на вищевказане майно після того, як погасило дану заборгованість.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.08.2009 року ПП АФ «Містки» було ліквідовано. КСП Асоціація «Україна» ліквідовано.

На підставі п. 12.9 Статуту ППАФ «Містки» майно агрофірми, яке залишилось після розрахунків з бюджетом, кредиторами, працівниками, використовується власником.

Таким чином, єдиним і законним власником вищевказаного майна є саме він - ОСОБА_1 .

Рішення загальних зборів колишніх членів КСП асоціація «Україна» від 07.09.2004 року на цей час є чинним, в судовому порядку не скасоване.

Факт знаходження вищевказаного майна у ПП АФ «Містки» підтверджуються Актами вилучення майна виконавчою службою у 2005 році в рамках виконавчого провадження за рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 17.12.2004 року за позовом ОСОБА_3 в інтересах 74-х громадян до ПП АФ «Містки», асоціації «України» про виділення майнового паю в натурі і визнання недійсним рішення загальних зборів колишніх членів колективного господарського підприємства. Вищевказане майно за Актами вилучення було передано ОСОБА_3 .

В подальшому рішення Сватівського районного суду по справі № 2-1072-04 було скасовано Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 28 лютого 2006 року, а справа спрямована до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою від 24.05.2006 Сватівського районного суду Луганської області позовна заява була повернута позивачам.

ОСОБА_3 помер у 2010 році.

Спірне майно належало ОСОБА_3 на праві власності, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 16.03.2009, номер витягу 22168214.

Згідно мирової угоди, затвердженої Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 23.12.2013 року по справі № 426/2110/13-ц дане майно було визнано на праві приватної власності за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_3 . Зазначена ухвала Сватівського районного суду Луганської області була надіслана судом 03.10.2016, зареєстрована 04.10.2016, зареєстрована 04.10.2016, оприлюднена в ЄДРСР 07.10.2016, тобто стала доступною у відкритому доступі лише з 07.10.2016, тобто трирічний термін позовної давності щодо звернення до суду починає спливати саме з цієї дати.

На момент подання позову власником майна є ОСОБА_2 , підтвердженням чого є ухвала Сватівського районного суду Луганської області від 06 вересня 2017 року по справі № 426/10755/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Містківської сільської ради про визнання права власності на спірне майно.

Суд даною ухвалою залучив ОСОБА_2 до справи в якості третьої особи, якому належить на праві власності нерухоме майно, щодо якого позивачем ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги про визнання права власності, а саме: гаражі вантажні (2 одиниці), склад кисневих балонів, кузня-майстерня, будівля майстерні.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 на момент подання цього позову є останнім набувачем майна, вказаного в позовній заяві і яке належить йому на праві власності.

Зазначає, що майно вибуло з його володіння не з його волі, а іншим шляхом та між ним та ОСОБА_2 не існує жодних договірних відносин щодо даного майна.

Просить суд визнати за ним право власності на наступне майно: комплекс, 2-х гаражів, майстерня, кузня майстерні, склад кисневих балонів, склад газових балонів, строй цех, пилорама, 2-х матеріальних складів, за адресою: АДРЕСА_1 та витребувати у ОСОБА_2 належне йому на підставі рішення суду вищевказане майно.

09 вересня 2019 року в інтересах відповідача ОСОБА_2 адвокат Лісечко О.С. надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на наявність у нього права власності на спірне нерухоме майно, що на підставі рішення загальних зборів колишніх членів КСП асоціація «Україна» від 07.09.2004р. спочатку було передано у власність ПП «АФ «Містки», а після ліквідації цього підприємства передано у власність ОСОБА_1 , який був єдиним засновником ПП «АФ» Містки».

Як на підставу виникнення речового права про визнання та захист якого ОСОБА_1 поданий позов, останній посилається на рішення загальних зборів колишніх членів КСП асоціація «Україна» від 07.09.2004р., оформлене протоколом № 1 від 07.09.2004р., витяг з якого доданий до позовної заяви. Підставою набуття позивачем права власності на спірне нерухоме майно можуть бути правочини або інші встановлені законом юридичні факти. Нормами ч. 3 ст. 640 ЦК України, в редакції чинній на дату, з якою позивач пов`язує виникнення свого суб`єктивного майнового права, передбачалося, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Рішення загальних зборів колишніх членів КСП асоціація «Україна» від 07.09.2004р. за своїм правовим змістом не є правочином, не є іншим правовим актом на підставі якого у ПП АФ «Містки» могли виникнути будь-які права щодо нерухомого майна, в т.ч. право власності. Вимоги щодо нотаріальної форми та державної реєстрації правовідносин з передач: нерухомого майна до ПП «АФ «Містки» не додержані, докази про це суду позивачем не надані. Виходячи з тексту виписки з протоколу загальних зборів № 1 від 07.09.2004р., зборами було прийняте рішення не про передачу майна у власність, а про виділення майна. В самому документі не зазначено особу, про виділення майна якій зборами приймалося рішення. Рішення загальних зборів колишніх членів КСП асоціація «Україна» від 07.09.2004р. не є правовстановлювальним документом, на підставі якого у ПП АФ «Містки» могло виникнути право власності на спірне нерухоме майно. Відповідач зазначає, що будь-якого належного та допустимого доказу набуття ПП АФ «Містки» у власність спірного майна та державної реєстрації права власності ПП АФ «Містки» на це майно не надано. Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.08.2009р. по справі № 20/236, винесеною в ході провадження у справі про банкрутство ПП АФ «Містки», вказане підприємство було ліквідовано та встановлено відсутність у ПП АФ «Містки», окрім приміщення насосної станції, будь-якого іншого майна. Через відсутність у боржника ПП АФ «Містки» майна, вимоги кредиторів задоволені не були. Зазначає, що таким чином, ПП АФ «Містки» спірне нерухоме майно у власність не отримувало, на момент ліквідації таким майном не володіло, а отже передати це майно при ліквідації у власність ОСОБА_1 не могло. При цьому, передача належного юридичній особі майна при її ліквідації у власність засновнику такої юридичної особи відбувається не само по собі, а шляхом складання відповідних правовстановлювальних документів. З урахуванням того, що спірним майном є об`єкти нерухомості, право власності на нього у ПП АФ «Містки» чи ОСОБА_1 могло виникнути тільки після реєстрації такого права. Докази отримання ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно після ліквідації ПП «АФ «Містки» та державної реєстрації речового права за позивачем ОСОБА_1 суду не надані. Позивач право власності на спірне майно ніколи не набував, підстави для визнання за ним цього права натепер відсутні. Станом на дату розгляду судом цієї справи власником спірного майна є відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 37387854 від 12.05.2015р. Право власності відповідача на це майно у будь-який спосіб не припинене. Підстави позбавити відповідача його речового права на майно відсутні. Просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Позивач в судовому засіданні на позові наполягав з підстав, зазначених у ньому, пояснив, що вказане майно належить йому, просить суд визнати право власності на вказане майно та витребувати його у відповідача. Всі борги він погасив у 2004 році.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Лісечко О.С. в судовому засіданні пояснив, що підтримує поданий відзив на позов, вказане майно не може бути передано ОСОБА_1 , оскільки відсутні документи, які підтверджують право власності позивача на вказане майно. Позивач не є власником майна, позов в цій частині поданий передчасно, майно необхідно зареєструвати, потім подавати позов. Просить відмовити у задоволенні позову, оскільки не надано належних та допустимих доказів.

Представник третьої особи СФГ «Мирослава» в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи без участі представника, вважає, що позов не підлягає задоволенню за безпідставністю (а.с.173).

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до Статуту ПП АФ «Містки» Семенов Є.Г. був єдиним засновником і директором ПП АФ «Містки» (а.с.39-44).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10 серпня 2009 року ППАФ «Містки» було ліквідовано (а.с.63-65).

Рішенням загальних зборів колишніх членів КСП асоціація «Україна» (с. Містки) від 07.09.2004 року ПП АФ «Містки» було виділено наступне майно на загальну суму 254000 грн у тому числі: комплекс, 2-х гаражів, майстерня, кузня майстерні, склад кисневих балонів, склад газових балонів, стройцех, пилорама, 2-х матеріальних складів для погашення поточної заборгованості асоціації «Україна» перед її кредиторами.

Факт знаходження вищевказаного майна у ПП АФ «Містки» підтверджуються Актами вилучення у АФ «Містки» майна виконавчою службою у 2005 році в рамках виконавчого провадження за рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 17.12.2004 року за позовом ОСОБА_3 в інтересах 74-х громадян до ПП АФ «Містки», асоціації «України» про виділення майнового паю в натурі і визнання недійсним рішення загальних зборів колишніх членів колективного господарського підприємства. Вищевказане майно за Актами вилучення було передано ОСОБА_3 (а.с.46-48).

В подальшому рішення Сватівського районного суду по справі № 2-1072-05 було скасовано Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 28 лютого 2006 року, а справа спрямована до суду першої інстанції на новий розгляд (а.с.49-51).

Ухвалою від 24.05.2006 Сватівського районного суду Луганської області позовна заява була повернута позивачам.

Як зазначає позивач у позові ОСОБА_3 помер у 2010 році. Спірне майно належало ОСОБА_3 на праві власності. Згідно мирової угоди, затвердженої Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 23.12.2013 року по справі № 426/2110/13-ц дане майно було визнано на праві приватної власності за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_3 .

Таким чином, позивач зазначає, що підставою виникнення у нього речового права є рішення загальних зборів колишніх членів КСП асоціація «Україна» від 07 вересня 2004 року, оформлене протоколом № 1 від 07 вересня 2004 року.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини, а також юридичні факти.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Тобто, підставою набуття позивачем права власності на спірне нерухоме майно можуть бути правочини або інші встановлені законом юридичні факти.

Частиною 3 ст. 640 ЦК України, в редакції чинній на дату, з якою ОСОБА_1 пов`язує виникнення свого суб`єктивного майнового права, передбачалося, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Рішення загальних зборів колишніх членів КСП асоціація «Україна» за своїм правовим змістом не є правочином або іншим правовим актом на підставі якого у ПП АФ «Містки» могли виникнути будь-які права щодо нерухомого майна, у тому числі і право власності. Виходячи з тексту рішення загальних зборів колишніх членів КСП асоціація «Україна», зборами було прийняте рішення не про передачу майна у власність, а про виділення майна. В даному рішенні не зазначено особу, про виділення майна якій зборами приймалося рішення.

За таких обставин, рішення загальних зборів колишніх членів КСП асоціація «Україна» від 07.09.2004 року не є правовстановлюючим документом, на підставі якого у ПП АФ «Містки» могло виникнути право власності на спірне нерухоме майно.

Будь-якого належного та допустимого доказу набуття ПП АФ «Містки» на це майно відповідачем не надано.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на той факт, що він набув право власності на спірне майно, що належало ПП АФ «Містки» та після ліквідації зазначеного підприємства було передано позивачеві у власність, як єдиному засновнику та власнику ліквідованої юридичної особи.

Вказані обставини дійсності не відповідають, та спростовуються наступним.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.08.2009р. по справі № 20/236, винесеною в ході провадження у справі про банкрутство ПП АФ «Містки», вказане підприємство було ліквідовано та встановлено відсутність у ПП АФ «Містки», окрім приміщення насосної станції, будь-якого іншого майна. Через відсутність у боржника ПП АФ «Містки» майна, вимоги кредиторів задоволені не були (а.с.63-65).

Таким чином, у належний спосіб доведено, що ПП АФ «Містки» спірне нерухоме майно у власність не отримувало, на момент ліквідації таким майном не володіло, а отже передати це майно при ліквідації у власність засновнику ОСОБА_1 не могло.

При цьому, передача належного юридичній особі майна при її ліквідації у власність засновнику такої юридичної особи відбувається шляхом складання відповідних правовстановлюючих документів.

З урахуванням того, що спірним майном є об`єкти нерухомості, право власності на нього у ПП АФ «Містки» чи ОСОБА_1 могло виникнути тільки після державної реєстрації такого права. Доказів набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно після ліквідації ПП АФ«Містки» та державної реєстрації речового права ОСОБА_1 суду не надані.

Також, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 37387854 від 12.05.2015) власником спірного майна є відповідач ОСОБА_2 . Підставою виникнення у ОСОБА_2 права власності на вказане майно стала ухвала Сватівського районного суду Луганської області у справі № 426/2110/13-ц. Належних та допустимих доказів незаконного, без відповідної правової підстави, отримання даного майна у приватну власність ОСОБА_2 , а також його батьком ОСОБА_3 суду не надано.

Стосовно вимоги про витребування майна, суд приходить до наступних висновків.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Віндикацією є речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача, на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України, пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України).

Враховуючи, що доказів набуття ПП АФ «Містки» чи ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно та державної реєстрації речового права ОСОБА_1 суду не надані, підстав для задоволення вимоги позивача про витребування майна відсутні, оскільки в судовому засіданні не встановлено набуття ОСОБА_1 права власності на спірне майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема щодо належності спірного майна саме йому та про незаконність володіння ОСОБА_2 вказаним майном, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні.

Відповідно до роз`яснень, що надані в п. 23, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року № 2 розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей про належність і допустимість доказів. Виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення позивача від обов`язку доказування, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях навіть з урахуванням загальновідомих обставин.

Так само рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в позовній заяві без встановлення відповідних фактів.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 про належність права власності спірного майна саме йому, а відповідно і про незаконне володіння вказаним майном ОСОБА_2 , в зв`язку з чим позивачу слід відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене та те, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, суд вважає, що витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Також, ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 10 січня 2020 року в порядку забезпечення позову, було накладено арешт на нерухоме майно загальною площею: 2555,5 кв.м. у складі: комплекс, 2-х гаражів, майстерня, кузня майстерні, склад кисневих балонів, склад газових балонів, строй цех, пилораму, 2-х матеріальних складів, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , яке має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 364026044240, номер запису про право власності: 5708711 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та яке 20 травня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Сватівського районного управління юстиції Луганської області Дудник Людмилою Борисівною на підставі ухвали № 426/2110/13-ц Сватівського районного суду Луганської області від 23.12.2013 року зареєстровано за ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Відповідно до ч. 9 ст. ст.. 158 ЦПК України, у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

В зв`язку з чим суд вважає за необхідне заходи забезпечення позову - скасувати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 328, 387, 388 ЦК України, ст.ст. 19, 60, 76-81, 247, 263-265,354,355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - СФГ «Мирослава» про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовити.

Арешт, який накладений згідно ухвали Сватівського районного суду Луганської області від 10.01.2020 року (справа № 426/8650/19) в порядку забезпечення позову в межах суми позову, а саме: 254000,00 грн. на нерухоме майно загальною площею: 2555,5 кв.м. у складі: комплекс, 2-х гаражів, майстерня, кузня майстерні, склад кисневих балонів, склад газових балонів, строй цех, пилораму, 2-х матеріальних складів, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , яке має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 364026044240, номер запису про право власності: 5708711 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та яке 20 травня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Сватівського районного управління юстиції Луганської області Дудник Людмилою Борисівною на підставі ухвали № 426/2110/13-ц Сватівського районного суду Луганської області від 23.12.2013 року зареєстровано за ОСОБА_2 на праві приватної власності - скасувати.

Копію рішення направити для виконання Сватівському РВ ДВС Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сватівський районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 24 лютого 2020 р.

Суддя: С.М.Скрипник