Рішення № 87777465, 24.02.2020, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/89/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.02.2020 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого - судді Бак М.Д.,

секретар судового засідання Дорда Д.В.,

за участю представника відповідача Меренич О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В :

16.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Укртелеком» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі в розмірі 165963,60 грн.

В обгрунтування позову позивач вказує на те, що рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 05.08.2015 року визнано незаконними дії ПАТ «Укртелеком» по видачі наказу № 251-к від 04.03.2015 року про звільнення його з роботи на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України без попереднього повідомлення про відсутність роботи за його професією чи спеціальністю на ПАТ «Укртелеком» та без пропонування йому іншої роботи на ПАТ «Укртелеком», скасовано наказ № 251-к від 04.03.2015 року про звільнення його з роботи на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України та поновлено на посаді інженера лінійних споруд електрозв`язку та абонпристроїв другої категорії ПАТ «Укртелеком», стягнуто з ПАТ «Укртелеком» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, допущено негайне виконання рішення суду в частині зобов`язання ПАТ «Укртелеком» поновити його на посаді інженера лінійних споруд електрозв`язку та абонпристроїв другої категорії ПАТ «Укртелеком». Додатковим рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24.11.2015 року стягнуто з ПАТ «Укртелеком» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 25539,08 грн., допущено негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 3600,45 грн. Постановою Верховного Суду України від 23.11.2017 року дані судові рішення залишені без змін.

Відповідач тривалий час не виконував рішення суду в частині поновлення його, позивача, на роботі як в добровільному, так і в примусовому порядку, та створював перепони до належного його виконання. І лише після винесення Апеляційним судом Закарпатської області постанови від 02.10.2019 року наказом № 96-о від 10.10.2019 року його було поновлено на роботі на посаді інженера лінійних споруд електрозв`язку та абонпристроїв другої категорії ПАТ "Укртелеком".

Додатковим рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24.11.2015 року встановлено, що його, позивача, заробітна плата за останні два повні місяці роботи у відповідача, зокрема, за січень та лютий 2015 року, становила 6857,97 грн., а кількість робочих днів за дані два місяці - 40. Таким чином, його середньоденна заробітна плата складала 171,45 грн. Також даним рішенням вирішено питання про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу по 24.11.2015 року, включно.

Таким чином, час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, за який з відповідача підлягає стягненню на його, позивача, користь середня заробітна плата, слід вираховувати з 25.11.2015 року по 09.10.2019 року, включно, що становить 968 робочих днів. Отже, сума середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 165963,60 грн. (171,45х968=165963,60).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила та просить відмовити в його задоволенні. Представник відповідача зіслалася на те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права, оскільки спір виник з приводу невиконання рішення суду про поновлення на роботі та в такому разі стягнення невиплаченого працівникові середнього заробітку здійснюється на підставі заяви працівника в рамках судової справи про поновлення на роботі. Позивач не надав докази того, що затримка виконання рішення суду про поновлення його на роботі мала місце та сталася з вини відповідача, оскільки виконавчий лист, виданий на виконання рішення суду в цій частині тривалий час не звертався позивачем до примусового виконання. Крім того, позивач пропустив строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Сума середнього заробітку, про стягнення якої пред`явлено позов, не є заробітною платою, оскільки не входить до структури заробітної плати, визначеної в Законі України «Про оплату праці», тому строк звернення до суду за вирішенням відповідного трудового спору становить три місяці з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Позивача поновлено на роботі 10.10.2019 року, а позов подано до суду 16.01.2020 року, тобто, після закінчення встановленого законом строку.

16.01.2020 року позивач звернувся до суду з клопотанням про дослідження при розгляді справи матеріалів цивільної справи № 229/967/15 за його позовом до ПАТ «Укртелеком» про поновлення на роботі, яке виклав у позовній заяві. Ухвалою суду від 24.01.2020 року дане клопотання позивача залишено без розгляду.

21.02.2020 року від позивача до суду поступило клопотання про розгляд справи за його відсутності, яке задоволено ухвалою суду від 24.02.2020 року.

Судом встановлено, що наказом директора Закарпатської філії ПАТ «Укртелеком» Кендра С.С. від 10.10.2019 року № 96-о «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » скасовано наказ № 251-к від 04.03.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді інженера лінійних споруд електрозв`язку та абонпристроїв другої категорії ПАТ «Укртелеком», що підтверджує копія відповідного наказу (а.с. 7, 8).

Згідно ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У ч. 2 ст. 77 ЦПК України закріплено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Копія аркуша з трудової книжки із записами за 10.10.2019 року, 06.11.2019 року (а.с. 4) не містить відомості про те, кому належить трудова книжка, з якої зроблено відповідну копію, отже, не містить інформацію щодо обставин перебування позивача в трудових відносинах з відповідачем, які наведені в обґрунтування позову та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, відтак, даний документ є неналежним доказом.

З підстав відсутності інформації щодо обставин пред`явленого позову, зокрема, того, що докази стосуються судового спору позивача з відповідачем, неналежними доказами є копії судових рішень, ухвалених у справі № 299/967/15-ц, роздруковані з Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме: копія рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 05.08.2015 року (а.с. 9-15), копія додаткового рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24.11.2015 року (а.с. 16-18), копія постанови Закарпатського апеляційного суду від 02.10.2019 року (а.с. 24-27), копія постанови Верховного Суду України від 22.11.2017 року (а.с. 19-23).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У ч. 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Спір між сторонами виник з приводу стягнення з відповідача на користь позивача середньої заробітної плати за період після ухвалення рішення суду про поновлення позивача на роботі, що, згідно позовної заяви, мало місце 05.08.2015 року та підлягало негайному виконанню в частині поновлення на роботі (за винятком періоду з 05.08.2015 року до 24.11.2015 року, оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу за цей період стягнутий додатковим рішенням суду), до 10.10.2019 року, що є датою поновлення позивача на роботі.

Позивач не надав належні докази обставин, якими обґрунтував позовну заяву, зокрема, копії судових рішень, ухвалених у спорі між ним та відповідачем з приводу поновлення на роботі. Підстави для звільнення позивача від доказування цих обставин відсутні.

У зв`язку з недоведеністю обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову в позові з причини недоведеності позовної вимоги, аргументи представника відповідача в судовому засіданні щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на пропущення позивачем строку звернення до суду та неналежний спосіб захисту порушеного права, не підлягають оцінці з огляду на наступне.

Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, при вирішенні питання дотримання позивачем строку позовної давності первинно підлягає з`ясуванню питання наявності/відсутності порушеного права позивача, яке у розглядуваній справі не вирішено, оскільки позивач не довів обставини позову. Невстановлення судом факту порушення права позивача унеможливлює оцінку правильності обрання позивачем способу захисту свого права.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

у позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Виноградівський районний суд Закарпатської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», місцезнаходження: 01601, м. Київ, б-р Тараса Шевченка, 18, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21500766.

Суддя М. Д. Бак