Постанова № 8777524, 18.03.2010, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2010 р.                                                             Справа № 2а-244/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.

          за участю секретаря судового засідання-Дишковець Ю.М.,

представників позивача - Іванової Л.І.,

Довгополої О.А.,

представника відповідача - Луніки О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе сервіс» до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрунзе сервіс» (далі-позивач, ТОВ «Фрунзе сервіс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі-відповідач, ДПІ в м.Суми) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000402305/0/46350 від 08.07.2009 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 14570грн. 00коп., не відповідає чинному законодавству, оскільки посадовими особам ДПІ в м. Суми при винесенні оскаржуваного рішення-повідомлення невірно тлумачаться умови господарських договорів (контрактів), крім цього наполягає на тому, що відповідачем було допущено помилку при визначенні валових доходів ТОВ «Фрунзе –Сервіс»по окремим господарським операціям. Позивач також наголошує, що ДПІ в м. Суми безпідставно були виключені суми комісійної винагороди зі складу валових витрат підприємства, що суперечить вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги з вищезазначених підстав підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився, позицію, викладену в запереченні на позов (а.с.241-243), підтримав у повному обсязі, податкове повідомлення-рішення вважає законним та обґрунтованим і просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає необхідним позов задовольнити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Фрунзе сервіс»зареєстровано виконавчим комітетом Сумської міської ради як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №732939 (а.с.7).

На підставі направлення №2280 від 29.05.2009 р. посадовими особами ДПІ в м. Суми розпочато планову виїзну перевірку ТОВ «Фрунзе сервіс»на предмет дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р.

За результатами перевірки складено акт від 24.06.2009 року № 4505\235\34012218\39 (а.с. 16-52).

На підставі висновків акту було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 липня 2009 року № 0000402305/0/46350 (а.с. 15), яким позивачеві донараховано податкові зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 14570 грн. 00 коп. (з них, за основним платежем –10152 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –4418 грн. 00 коп.).

Вищевказане податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржене в адміністративному порядку (а.с.13-14), але відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишено без змін (а.с.10-11).

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Фрунзе-Сервіс»проводило продаж товарів на експорт згідно контракту №1/2008 від 27.12.2007 (а.с. 64-86) укладеному з ТОВ «Сумське МНПО», м. Москва, Російська федерація.

Згідно даного контракту ТОВ «Фрунзе-Сервіс»реалізовувало в вересні-жовтні 2008 року вакуумні насоси, центрифуги та частини до них. Дане обладнання було придбано позивачем у ВАТ «СНВО ім. М.В. Фрунзе».

Так в вересні 2008 року позивач придбав у ВАТ «СНВО ім. М.В. Фрунзе»вакуумні насоси в кількості 2 штук по ціні 57606 грн. 00 коп. на загальну суму 115212 грн. 00 коп. В подальшому дані насоси були реалізовані ТОВ «Сумське МНПО»за ціною згідно вантажно-митної декларації 110778 грн. 00 коп.

При цьому відповідачем зроблено висновок про збитковість даної операції. Збиток становить –4434 грн. 00 коп.

Також позивачем, у вересні 2008 року, була придбана центрифуга та частини до неї у ВАТ «СНВО ім. М.В. Фрунзе»за ціною 116603 грн. 00 коп. В подальшому дані насоси були реалізовані ТОВ «Сумське МНПО»за ціною згідно вантажно-митної декларації 113262 грн. 00 коп.

При цьому відповідачем зроблено висновок про збитковість даної операції. Збиток становить –3341 грн. 00 коп.

Позивачем також, у жовтні 2008 року, були придбані частини центрифуги та насос вакуумний у ВАТ «СНВО ім. М.В. Фрунзе»за ціною 281976 грн. 00 коп. В подальшому дані насоси були реалізовані ТОВ «Сумське МНПО»за ціною згідно вантажно-митної декларації 264860 грн. 00 коп.

При цьому відповідачем зроблено висновок про збитковість даної операції. Збиток становить –17116 грн. 00 коп.

З огляду на викладені вище обставини, відповідач, враховуючи, що продаж товарів на експорт здійснювався за цінами нижчими за ціну придбання, що не відповідає рівню звичайних цін в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зробив висновок, що відповідачем було занижено за перевіряємий період скоригований валовий дохід підприємства на 24891 грн. 00 коп., тобто на суму збитку по наведеним вище операціям.

Крім того, в обґрунтування наведеного висновку, відповідач зазначив, що відповідно до вимог п.п.1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»надано визначення господарської діяльності –це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Також позивач звертає увагу на положення п. 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в якому надається визначення валових витрат виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З урахуванням приписів наведених норм, відповідач вважає, що ТОВ «Фрунзе-Сервіс»здійснювало операції з продажу обладнання, які носили збитковий характер, відповідно така діяльність не відповідає ознакам господарської діяльності, з чого випливає, що у позивача відсутнє право відносити витрати на придбання такого обладнання до валових витрат виробництва та обігу в розумінні п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Проте, суд не може погодитись з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідач наполягає на здійсненні ТОВ «Фрунзе-Сервіс»продажу товарів на експорт нижче звичайних цін.

Відповідно до п.п. 7.4.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Відповідно до п.п. 7.4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено, що положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Враховуючи, що контрагент позивача ТОВ «Сумське МНПО»не є резидентом України, відповідно, на нього не розповсюджується дія Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», можна стверджувати про правомірність позиції відповідача про необхідність застосування звичайних цін до даних правовідносин.

Відповідно до п.п. 1.20.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до п.п. 1.20.8. цього ж закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Підпунктом 1.20.10. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Однак, в судовому засіданні було встановлено, що відповідачем не проводилось жодних процедур визначення звичайної ціни передбачених наведеними вище нормами.

Щодо обставин, пов’язаних з тим, що операції з продажу позивачем обладнання на експорт не відповідають ознакам господарської діяльності слід зазначити наступне.

Жодний нормативний акт в сфері регулювання податкових відносин не передбачає такої обов’язкової умови формування валових доходів або витрат, як отримання прибутку за наслідками конкретної господарської операції. В той же час, сам факт господарської операції податковим органом не ставився під сумнів. В даному випадку, посадові особи податкового органу вдаються до довільного тлумачення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Господарського кодексу.

Крім того в судовому засіданні було встановлено, що відповідачем були зроблені невірні висновки щодо збитковості операцій по реалізації позивачем обладнання ТОВ «Сумське МНПО».

Так, відповідно до договору № 4/34 від 24.01.2008р. (а.с. 88), ТОВ «ФРУНЗЕ-СЕРВІС»22.09.2008р. отримало від ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе»обладнання відповідно до специфікації №22 від 15.07.2008р. (а.с. 99), яка є додатком до договору по товарно-транспортній накладній № 109073 від 22.09.2008р. (а.с. 185) на суму 115 212,00 грн.

Дане обладнання було реалізовано ТОВ «Сумське МНПО»відповідно до умов контракту № 1/2008 від 27.12.2007р. (а.с. 66) по специфікації №20 від 14.07.2008р. (а.с. 83), яка є додатком до контракту. Вартість обладнання відповідно до вантажно-митної декларації від 22.09.2008р. (а.с. 186) 110 777,88 грн. ТОВ «Сумське МНПО»сплатило ТОВ «ФРУНЗЕ-СЕРВІС»згідно з умовами контракту № 1/2008 від 27.12.2007р. 01.08.2008р. передоплату 50% від вартості обладнання в сумі 60 647,31 грн., що підтверджується випискою банку (а.с. 188), інші 50 % в сумі 55 388,94 грн. були перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ «ФРУНЗЕ-СЕРВІС»22.09.2008р., що підтверджується випискою банку (а.с. 191), сума отримана за реалізацію обладнання по цій операції складає 116 036,25 грн. Посадовими особами ДПІ м. Суми при перевірці була врахована сума зазначена в вантажно-митній декларації 110777,88 грн., а не загальна сума 116 036,25 грн. зарахована на розрахунковий рахунок ТОВ «ФРУНЗЕ-СЕРВІС».

Таким чином за даною операцією позивачем отримано прибуток в сумі 824,25 грн (116 036,25 грн. -115 212,00 грн.).

ТОВ «ФРУНЗЕ-СЕРВІС»03.09.2008р. отримало від ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе»обладнання відповідно до специфікації №7 від 29.02.2008р. (а.с. 91) та специфікації №21 від 07.07.2008р. (а.с. 98), які є додатками до договору № 4/34 від 24.01.2008р. по товарно-транспортній накладній № 109074 від 03.09.2008р. (а.с. 168) на суму 116 603,00 грн.

Дане обладнання було реалізовано ТОВ «Сумське МНПО»м. Москва відповідно до умов контракту № 1/2008 від 27.12.2007р. (а.с. 64) відповідно до специфікації №7 від 26.02.2008р. (а.с. 77) та специфікації №19 від 01.07.2008р. (а.с. 83), які є додатками до контракту, відвантажено відповідно до вантажно-митної декларації від 03.09.2008р. (а.с. 169) сума обладнання в якій зазначена 113 262,22 грн. ТОВ «Сумське МНПО»м. Москва сплатило ТОВ «ФРУНЗЕ-СЕРВІС»згідно з умовами контракту № 1/2008 від 27.12.2007р. :

- по специфікації №7 від 26.02.2008р. (а.с. 77)

06.03.2008р. - передоплата 50% від вартості обладнання в сумі 39 716,25 грн., що підтверджується випискою банку (а.с. 183).

22.08.2008р. –решту 50% в сумі 37 696,40 грн. були перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ «ФРУНЗЕ-СЕРВІС», що підтверджується випискою банку (а.с. 175).

- по специфікації №19 від 01.07.2008р. (а.с. 83)

08.07.2008р. - передоплату 50% від вартості обладнання в сумі 20 442,28 грн., що підтверджується випискою банку (а.с. 172).

03.09.2008р. - останні 50% в сумі 19 522,90 грн., що підтверджується випискою банку (а.с. 178).

Сума отримана за реалізоване обладнання по цій операції складає 117 377,83грн. Посадовими особами ДПІ м. Суми при перевірці була врахована сума вантажно-митної декларації - 113 262,22 грн., а не загальна сума 117 377,83 грн. зарахована на розрахунковий рахунок ТОВ «ФРУНЗЕ-СЕРВІС».

Таким чином за даною операцією позивачем отримано прибуток в сумі 774,83 грн. (117 377,83 грн. -116 603,00 грн.).

Відповідно до договору № 4/34 від 24.01.2008р. (а.с. 88) ТОВ «ФРУНЗЕ-СЕРВІС»22.10.2008р. отримало від ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе»обладнання відповідно до специфікації №9 від 31.03.2008р. (а.с. 92) та специфікації №22 від 15.07.2008р. (а.с. 99), які є додатками до договору, по товарно-транспортній накладній № 111946 від 22.10.2008р. (а.с. 192) на суму 281 976,40 грн.

Дане обладнання було реалізовано ТОВ «Сумське МНПО»м. Москва відповідно до умов контракту № 1/2008 від 27.12.2007р. (а.с. 66) відповідно до специфікації №9 від 26.03.2008р. (а.с. 78) та специфікації №20 від 14.07.2008р. (а.с. 83), які є додатками до контракту, відвантажено відповідно до вантажно-митної декларації від 22.10.2008р. (а.с. 194), вартість обладнання в якій зазначена 264 860,11 грн. ТОВ «Сумське МНПО»м. Москва сплатило ТОВ «ФРУНЗЕ-СЕРВІС»згідно з умовами контракту № 1/2008 від 27.12.2007р.:

- по специфікації №9 від 26.03.2008р. (а.с. 78)

31.03.2008р. - передоплата 50% від вартості обладнання в сумі 118 653,39 грн., що підтверджується випискою банку (а.с. 198).

20.10.2008р. - решта 50% в сумі 104640,79 грн. були перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ «ФРУНЗЕ-СЕРВІС», що підтверджується випискою банку (а.с. 191).

- по специфікації №20 від 14.07.2008р. (а.с. 83)

01.08.2008р. - передоплату 50% від вартості обладнання в сумі 30 323, 66 грн., що підтверджується випискою банку (а.с. 188).

22.09.2008р. - решта 50% в сумі 27 694,47 грн., що підтверджується випискою банку (а.с. 191).

Сума отримана за реалізоване обладнання складає 281 312,31 грн. Посадовими особами ДПІ м. Суми при перевірці була врахована сума вантажно-митної декларації 264 860,11 грн, а не загальна сума 281 312,31 грн. зарахована на розрахунковий рахунок ТОВ «ФРУНЗЕ-СЕРВІС».

Таким чином за даною операцією збиток позивача склав 664,09 грн. (281 312,31 грн. .- 281 976,40 грн.).

При цьому суму в 664,09 грн. не можна вважати збитком, оскільки звіт по декларації податку на прибуток подається щоквартально, а за звітний IV квартал 2008 року було отримано обладнання на суму 1 522 669,40 грн., а реалізовано на суму 1 561 216,32 грн., таким чином підприємство отримало прибуток за IV квартал 2008 в сумі 38 546,92 грн.

          Ще однією з підстав донарахування позивачеві зобов’язань з податку на прибуток послугувало те, що на думку відповідача ТОВ «Фрунзе-Сервіс»були порушені вимоги п. 1.32., п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та завищено суму валових витрат за І кв. 2008 року на 15710 грн. 00 коп.

          Порушення, на думку відповідача, полягало в тому, що позивачем до складу валових витрат було включено вартість комісійної винагороди по сприянню продажу товарів на експорт при тому, що ці витрати є чистим збитком підприємства при здійсненні операцій з продажу насосного обладнання.

При цьому відповідач зазначає, що дана господарська операція носила збитковий характер, що суперечить суті господарської діяльності підприємства, визначення якої надано в п. 1.32.Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно грошові кошти, сплачені за придбання обладнання, що в подальшому було реалізовано, не можуть вважатись валовими витратами підприємства в розумінні п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, відповідач в судовому засіданні додаткового зазначив, що при придбанні позивачем обладнання у ВАТ «СНВО ім. М.В. Фрунзе»вартість товару має визначатись за звичайними цінами, оскільки дані підприємства є пов’язаними особами.

          Зазначені висновки відповідача є необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, як вбачається з акту перевірки та досліджених матеріалів справи, зокрема договору № 4\34 від 24.01.2008 року та специфікацій до нього (а.с. 87-102), ТОВ «Фрунзе-Сервіс»було придбано у ВАТ «СНВО ім. М.В. Фрунзе», наступну продукцію:

1)          насосне обладнання на загальну суму 884 457,0 грн.

Дане насосне обладнання було реалізовано за сприяння ВАТ «СНВО ім. М.В. Фрунзе», згідно договору комісії № 4/365 від 26 липня 2006 року (а.с. 127-129) за ціною 884457,0 грн. Крім того, позивачем було перераховано комісійну винагороду ВАТ «СНВО ім. М.В. Фрунзе»в сумі 8 844,0 грн. в т. ч. ПДВ 1474,0 грн.

Дана комісійна винагорода в сумі 7370,0 грн. включена до складу валових витрат позивача за І кв. 2008 року.

2)          насосне обладнання на загальну суму 1 000 703,0 грн.

Дане насосне обладнання було реалізовано за сприяння ВАТ «СНВО ім. М.В. Фрунзе», згідно договору комісії № 4/365 від 26 липня 2006 року (а.с. 127-129) за ціною 1 000 703,0 грн. Крім того, позивач перерахував ВАТ «СНВО ім. М.В. Фрунзе»комісійну винагороду в сумі 10007,00 грн. , в т. ч. ПДВ 1667,0 грн. за сприяння продажу придбаного обладнання.

Дана комісійна винагорода в сумі 8340,0 грн. включена до складу валових витрат за І квартал 2008 року.

В судовому засіданні було встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, засновниками ТОВ «Фрунзе - Сервіс»є ВАТ «СНВО ім..М.В.Фрунзе»(і.к. 05747991) та ПП «Машнафтогазбуд» (і.к. 30374454), розмір внеску яких становить 1980000 грн. та 20000 грн. відповідно.

Відповідно до п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»пов'язаною особою визнається юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою статутного фонду платника податку .

Таким чином, ТОВ «Фрунзе-Сервіс»та ВАТ «СНПО ім.. М.В.Фрунзе»є пов'язаними особами.

Порядок оподаткування операцій між пов'язаними особами регулюється п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

При цьому, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»врегульовує визначення розміру доходу при продажу товарів, робіт, послуг пов’язаній особі саме продавцем. В даному ж випадку податкові зобов’язання були донараховані покупцеві.

Таким чином посилання відповідача на п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в якості обґрунтування підстави застосування звичайних цін та, як наслідок, донарахування податкових зобовязань, є недоречним.

Спірні правовідносини врегульовуються п.п. 7.4.2. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де зазначено, що витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

В той же час, як зазначалось вище, подальший продаж обладнання, придбаного у ВАТ «СНПО ім.. М.В.Фрунзе»здійснювався позивачем за ціною придбання, відповідно відсутні жодні підстави стверджувати, що така вартість товару не відповідає рівню звичайних цін.

Суд також не погоджується з твердженням відповідача, що сума комісійної винагороди, сплаченої позивачем ВАТ «СНПО ім.М.В.Фрунзе», яке виступає комісіонером за договором комісії № 4/365 від 26 липня 2006 року (а.с. 127-129), має включатись до складу вартості обладнання.

Так, відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2. ст. 5 наведеного вище Закону встановлено, що до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В даному випадку витрати були понесені позивачем у зв’язку з організацією продажу продукції, відповідно, віднесення таких коштів до валових витрат цілком відповідає наведеним нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Віднесення ж відповідачем до вартості товару грошових коштів, сплачених ним за договором комісії є необґрунтованим, оскільки відносини позивача та ВАТ «СНПО ім.. М.В.Фрунзе»з приводу сприяння продажу товару є окремим видом правовідносин, заснованим на договорі комісії.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем вимог п. 1.32. та п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»слід зазначити наступне.

Жодний нормативний акт в сфері регулювання податкових відносин не передбачає такої обов’язкової умови формування валових доходів або витрат, як отримання прибутку за наслідками конкретної господарської операції. В той же час, сам факт господарської операції податковим органом не ставився під сумнів. В даному випадку, посадові особи податкового органу вдаються до довільного тлумачення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 94 КАС України за рахунок Державного бюджету України підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 3грн. 40коп., сплачений позивачем при поданні позову до суду.

Керуючись ст. ст. 8, 19 Конституції України, ст. ст. 4, 7, 8, 17, 71, 94, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе сервіс» до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення –задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.07.2009 року № 0000402305\0\46350 про донарахування ТОВ «Фрунзе-Сервіс»податку на прибуток приватних підприємств в сумі 14570грн. 00коп., з них 10152грн. 00коп. - основного платежу та 4418грн. 00коп. - штрафних (фінансових) санкцій.

За рахунок Державного бюджету України відшкодувати ТОВ «Фрунзе-Сервіс»3грн. 40коп. судового збору, сплаченого при поданні позову до суду.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                             В.М. Соколов

          Повний текст постанови складено 25.03.2010 р.