Ухвала суду № 87775095, 22.02.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/1545/20

Провадження № 1-кс/219/446/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2020 року слідчий суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Медінцева Н.М., за участю секретаря Чубикало О.А., прокурора – Бечвая Т.О., слідчого СВ Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області – Малюк А.А., підозрюваної ОСОБА_1 , захисника Подлуцького А.М., перекладача Горлової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Артемівського міськрайонного суду Донецької області клопотання слідчого СВ Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області Димитрюк М.С., погоджене прокурором Артемівської місцевої прокуратури Донецької області Бечвая Т.О., по матеріалам досудового розслідування, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050150000365 від 19 лютого 2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Донецьк, громадянки України, без освіти, не одружена, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працює, раніше судима: 1/. 14 червня 2011 року Первомайським міським судом Луганської області за ст. 166, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнена 11 вересня 2013 року умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 8 днів, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Вказане клопотання з матеріалами в його обґрунтування надійшло до суду.

Згідно пред`явленої підозри, підозрювана, 19 лютого 2020 року, приблизно об 11 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 разом зі своєю знайомою – ОСОБА_2 проходили повз будинку АДРЕСА_3 , у якому мешкають потерпіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її чоловік – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В цей час у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник спільний умисел на таємне викрадення чужого майна із зазначеного житлового будинку, після чого вони, домовившись про спільне викрадення майна з будинку, реалізовуючи свій спільний злочинний намір, діючи згідно усної домовленості, за попередньою змовою групою осіб, керуючись корисливим мотивом, через незачинену хвіртку проникли на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , після чого підійшли до житлового будинку та через незачинені вхідні двері проникли усередину. Знаходячись в приміщенні вказаного будинку, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пройшли у спальну кімнату, де у шухляді дерев`яної шафи з особистими речами потерпілої ОСОБА_3 побачили грошові кошти у сумі 39 311,00 гривень купюрами номіналом: по 100 гривень у кількості 2 штук, по 500 гривень у кількості 65 штук, по 200 гривень у кількості 23 штук, по 50 гривень у кількості 1 штуки, по 20 гривень у кількості 5 штук, по 2 гривні у кількості 2 штук, по 1 гривні у кількості 5 штук та монету номіналом 2 гривні у кількості 1 штуки, які належать потерпілій. Далі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 узявши грошові кошти руками, сховали під одягнений на них одяг, після чого з викраденими коштами зникли з місця скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинили ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 39 311,00 гривень. Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаній з проникненням у житло ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Сторона обвинувачення просила суд вказане клопотання задовольнити за наведених вище підстав.

Підозрювана пояснила, що вину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнає, просила у задоволенні клопотання про обрання відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити. Зазначила, що після затримання оперуповноважені Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області доставили її до Бахмутського ВП, де до неї застосовували фізичне насильство, надягали пакет на голову, били по голові та обличчю руками, ногами, після чого навіть сьогодні в неї трусяться руки. Люди, які її били були у цивільному одязі, їх вона не знає.

Захисник заперечував проти задоволення клопотання слідчого, погодженого з прокурором, оскільки вважав, що дуже багато процесуальних порушень у цьому кримінальному провадженні, також просив слідчого суддю відреагувати на пояснення його підзахисної щодо застосування до неї фізичного насилля, також просив направити копію журналу цього засідання до ДБР.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року Конвенція набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно зі ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Щодо обґрунтованості підозри, то слідчий суддя зазначає наступне.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві України, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Частиною 3 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв`язку, слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, які могли б об`єктивно зв`язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане кримінальне правопорушення.

Метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Вислухавши учасників процесу, перевіривши надані слідчому судді докази, слідчий суддя з урахуванням додержання принципу верховенства права, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними слідчому судді своїх доказів і у доведеності перед слідчим суддею у їх переконливості, принципу поваги до свободи особистості, мету застосування запобіжного заходу, час і місце скоєння злочину, та з урахуванням практики Європейського суду по справі «Подвезько проти України», слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, та відносно підозрюваної слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 15 днів з правом внесення застави, та надати час стороні обвинувачення надати слідчому судді вагомість наявних доказів про вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення, відомості щодо стану здоров`я підозрюваної, щодо міцності її соціальних зв`язків в місці її постійного проживання, також стороні обвинувачення потрібно з`ясувати щодо відомостей зазначених у паспорті підозрюваної, а саме стосовно того, що значить відмітка «була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , також слід з`ясувати наявність у підозрюваної родини й утриманців; оскільки остання у судовому засідання заявила, що у неї є дитина 6 років, також з`ясувати щодо наявності або відсутності у підозрюваної постійного місця роботи; щодо її репутації, її майнового стану, до цього висновку слідчий суддя насамперед приходить ще з урахуванням того, що відповідно до частини 1 та 2 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з яким Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 21 Конституції України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 17 цієї Конвенції говорить про те, що жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Відповідно до статті 7 Загальної декларації прав людини всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Всі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації.

Статтею 8 цієї Декларації передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України, основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.

Відповідно до статей 8, 9, 12 КПК України кримінальне провадження повинно здійснюватися з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави і цей принцип у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду відповідно до якої той, хто без законних підстав позбавлений свободи має бути негайно звільнений.

Також виконуючи обов`язки відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи вимоги ст. 178 КПК України, та вищенаведене, враховуючи вимоги статей 182, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя вважає за обов`язок визначити розмір застави у вигляді двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (20*2102=42040), що становить 42040 (сорок дві тисячі сорок) гривень, при внесенні якої підозрювану, що перебуває під вартою, належить відповідно до статті 202 частини 4 КПК України звільнити з під варти і повідомити вказаних у статті осіб, з роз`ясненням умов дії запобіжного заходу у вигляді застави, згідно КПК України. Також у разі внесення застави слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваної з моменту настання дії застави зобов`язання: 1) Прибувати за кожною вимогою до суду та органів слідства; 2) Не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу прокурора або суду; 3) Повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) Здати на зберігання до відповідного органу свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Що стосується пояснень підозрюваної щодо застосування до неї фізичного насильства при затриманні, слід зазначити наступне.

Згідно вимог ч. 6 ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов`язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя, приходить до висновку, що, оскільки підозрювана повідомила слідчому судді про факт незаконного, на її думку, застосування до неї фізичної сили при її затриманні 19 лютого 2020 року, слід доручити уповноваженій особі територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань вказані відомості про вчинення кримінальних правопорушень співробітниками Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області. Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне доручити слідчому невідкладно забезпечити проведення судово-медичного обстеження ОСОБА_1 у відділі судово-медичних експертиз м. Бахмут.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 194, 309 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області Димитрюк М.С., погоджене прокурором Артемівської місцевої прокуратури Донецької області Бечвая Т.О., по матеріалам досудового розслідування, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050150000365 від 19 лютого 2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_1 , за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України – задовольнити частково.

Обрати запобіжний захід відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Донецьк, громадянки України, у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Південно-східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, строком на 15 (п`ятнадцять) днів з 19 лютого 2020 року до 04 березня 2020 року включно.

У разі внесення визначеної судом застави на розрахунковий рахунок UA828201720355259003000011792 , код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 26288796 , банк отримувача – ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) – 820172, у розмірі 42040 (сорок дві тисячі сорок) гривень, начальнику Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Південно-східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України виконати вимоги ч. 4 ст. 202 КПК України і у разі відсутності іншого судового рішення, яке набрало законної сили, і прямо передбачає тримання підозрюваної під вартою – звільнити ОСОБА_1 з під варти, роз`яснивши письмово усі дії застави відповідно до КПК України, повідомити вказаних в статті осіб. Контроль покласти на прокурора.

Строк дії застави визначити строком на 15 (п`ятнадцять) днів з часу настання її дії.

Виконання ухвали в частині прийняття на зберігання паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну та контроль покласти на прокурора.

Доручити слідчому, який здійснює досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відділі судово-медичних експертиз м. Бахмут, для вирішення питань: які тілесні ушкодження має ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка їх локалізація, ступень тяжкості та можлива дата їх отримання, а також механізм їх отримання.

Зобов`язати уповноважену особу територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, з дотриманням вимог ст. 214 КПК України, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, викладені в заяві ОСОБА_1 , які зафіксовано в журналі судового засідання від 22 лютого 2020 року, про вчинення кримінальних правопорушень співробітниками Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області, що виразилися у незаконному, на думку заявника, застосуванні до неї фізичної сили при її затриманні 19 лютого 2020 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Ухвала в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду прокурором, підозрюваною, захисником.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Н.М.Медінцева