Ухвала суду № 87775012, 24.02.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

24 лютого 2020 року Справа № 915/183/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали

за позовом: Баштанської міської ради (56101, Миколаївська обл., Баштанський район, м. Баштанка, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 38)

до відповідачів:

1) Баштанське управління Головного управління ДФС у Миколаївській області (56101, Миколаївська обл., Баштанський район, м. Баштанка, вул. Миколи Аркаса, буд. 2)

2) Баштанський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (56100, Миколаївська обл., Баштанський район, м. Баштанка, вул. Полтавська, буд. 41)

3) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про: зняття арешту із земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

19.02.2020 Баштанська міська рада звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 95/02.02-6/12 від 14.02.2020 (з додатками) до відповідачів: Баштанського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області, Баштанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_1 , в якій просить суд: постановити рішення про зняття арешту із земельної ділянки із кадастровим номером 4820680500:01:000:0435 площею 6,0435 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Баштанська міська рада не може реалізувати своє право на комунальну власність, а саме здійснити державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 4820680500:01:000:0435 площею 6,0435 га, так як на неї накладено арешт. Зокрема, вказана земельна ділянка, передана позивачу відповідно до наказу Держгеокадастру від 05.06.2018 № 3551/0/14-18-СГ, перебувала в користування громадянина ОСОБА_1 на правах Договору оренди від 29.10.2007, укладеного між громадянином ОСОБА_1 та Баштанською районною державною адміністрацією, який відповідно до рішення Баштанського районного суду від 02.11.2017 по справі № 468/374/17-ц розірвано, тобто орендні та договірні зобов`язання припинено. 31.08.2017 Баштанським районним відділом ДВС ГТУЮ у Миколаївській області накладено обтяження на майно громадянина ОСОБА_1 - боржника у виконавчому проваджені № 52966034 по примусовому виконанню податкової вимоги № Ф-8517-100/У від 21.11.2016, у вигляді арешту, в тому числі і на земельну ділянку із кадастровим номером 4820680500:01:000:0435 площею 6,0435 га.

Позивач, посилаючись на норми ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», просить суд зняти арешт зі спірної земельної ділянки.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 ГПК України.

Згідно зі ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Ст. 1 ГПК України встановлено, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Як уже було зазначено судом вище, позивач просить суд зняти з земельної ділянки арешт, накладений постановою державного виконавця в межах виконавчого провадження № 52966034 з примусового виконання податкової вимоги № Ф-8517-100/У від 21.11.2016, у якому боржником виступає громадянин ОСОБА_1 (який не є фізичною особою-підприємцем).

Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

По-перше суд звертає увагу учасників справи на таке.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

У спорах про зняття арешту з майна, яке є предметом застави (іпотеки) або придбано за рахунок кредиту, який не погашено, в якості третіх осіб у встановленому законом порядку залучаються заставодержатель (іпотекодержатель) або кредитор.

При цьому, згідно з приписами Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Крім того, положеннями Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб`єктний склад сторін у них відповідає вимогам ГПК України. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов`язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК.

Тобто, нормами господарського процесуального законодавства нерозривно пов`язано звернення особи до суду з вимогою про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту.

Окреме звернення особи до господарського суду з позовом про зняття арешту з майна не передбачено законом, оскільки законом встановлений певний порядок зняття арешту з майна особи, яка вважає себе власником майна.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту його порушеного права шляхом подання до господарського суду позовної заяви про зняття арешту майна до органу ДВС, а також стягувача та боржника у виконавчому проваджені, за умови відсутності спору про речове право.

По-друге, суд відмічає, що в абзаці 3 п. 9.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 роз`яснено, що вимоги осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У позовній заяві № 95/02.02-6/12 від 14.02.2020 Баштанською міською радою не виокремлено позовних вимог щодо кожного з відповідачів, а отже, фактично заявлено однакові позовні вимоги до трьох відповідачів, серед яких відділ державної виконавчої служби, а також сторони виконавчого провадження - стягувач та боржник, який є фізичною особою, що за даними отриманого на запит суду витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.02.2020 за № 1006370953 з 05.01.2018 не має статусу підприємця. Крім того, як вбачається з рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 02.11.2017 у справі № 468/37417-ц, відповідачем у даній цивільній справі, а отже і орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 4820680500:01:000:0435, виступав саме громадянин ОСОБА_1 , а не Фізична особа-підприємець Толочко Андрій Сергійович.

Таким чином, ні станом на момент виникнення спірних правовідносин, ні станом на дату звернення позивача до господарського суду, відповідач-3 Толочко Андрій Сергійович не мав статусу суб`єкта господарювання.

Спори ж про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

При цьому, наявність у спірних правовідносинах, як органу державної виконавчої служби при здійсненні ним своїх повноважень у виконавчому провадженні, так і органу ДФС, як стягувача у виконавчому провадженні, не змінює суб`єктного складу та цивільного характеру спірних правовідносин, а, отже, не впливає на визначення юрисдикції суду, зважаючи на те, що вимоги до вказаних органів є похідними від майнового спору.

Таким чином, з огляду на те, що між позивачем та відповідачами відсутні господарські відносини врегульовані Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, іншими актами господарського, цивільного законодавства та відсутній спір про право, що виникає з відповідних відносин, оскільки відповідачі у заявлених правовідносинах не є суб`єктами господарювання, а також між сторонами відсутній спір про право власності, даний спір непідвідомчий господарському суду.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовна заява Баштанської міської ради № 95/02.02-6/12 від 14.02.2020 не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, у зв`язку із чим відмовляє у відкритті провадження у даній справі.

За приписами ч.ч. 3-4, 6 ст. 175 ГПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.

Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

За правилами ст. ст. 19, 23, 30 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

За таких обставин, розгляд справи за відповідним позовом Баштанської міської ради про зняття арешту з майна віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за місцезнаходженням майна на яке накладено арешт або основної його частини.

Додатково суд звертає увагу заявника на те, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, тому повернення судового збору без відповідного клопотання сторони не допускається.

З урахуванням наведеного позивач має право на повернення з Державного бюджету України судового збору, сплаченого за подання до суду даної позовної заяви, у випадку звернення із відповідним клопотанням про повернення судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 20, 45, 175, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі № 915/183/20 за позовною заявою Баштанської міської ради № 95/02.02-6/12 від 14.02.2020 до відповідачів: Баштанського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області, Баштанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_1, про зняття арешту із земельної ділянки із кадастровим номером 4820680500:01:000:0435 площею 6,0435 га.

2. Надіслати позивачу позовні матеріали та акт відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2020.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Додатки (лише на адресу позивача):

- позовна заява № 95/02.02-6/12 від 14.02.2020 з доданими до неї документами, у тому числі платіжне доручення № 37 від 06.02.2020, всього на 29 арк;

- акт відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2020 на 1 арк.

Суддя О.Г. Смородінова