Рішення № 87774475, 17.02.2020, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 рокуСправа № 912/4017/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №912/4017/19

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, вул. Центральна, 6, м. Дніпро, 49000

до відповідача Фізичної особи-підприємця Янкова Олега Миколайовича, АДРЕСА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у даній справі Центральноукраїнського національного технічного університету, пр. Університетський, 8, м. Кропивницький, 25006, і.к. 02070950

про стягнення 7 156,04 грн

Представники учасників справи:

від позивача - Бурковський І.В., довіреність № 20 від 02.04.19;

від відповідача - участі не брали;

від третьої особи - Коцюрба О.Ю., довіреність № 01-12/25 від 13.01.20;

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Фізичної особи-підприємця Янкова Олега Миколайовича про стягнення 7 156,04 грн, з покладенням на відповідача судового збору.

Ухвалою від 02.01.2020 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/4017/19 за правилами спрощеного позовного провадження. Судовий розгляд призначив на 30.01.2020. Встановив сторонам строк для подання документів (доказів) для розгляду справи по суті.

30.01.2020 господарський суд розпочав розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 30.01.2020 оголошено перерву в судовому засіданні на 17.02.2020.

В судовому засіданні 17.02.2020 представники позивача та третьої особи підтримали позовні вимоги повністю.

Відповідач участь повноважного представника в засіданні суду 17.02.2020 не забезпечив, відзив на позов суду не подав, про місце, дату та час засідання суду повідомлений належним чином.

Суд враховує, що до матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання позивачем вимог ст. 172 Господарського процесуального кодексу України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: пров. Цегельний, 2/13, м. Кропивницький, 25006.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статі 120 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначені засідання суду - відповідні ухвали суду надсилалися рекомендованим листом з повідомленням на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: пров. Цегельний, 2/13, м. Кропивницький, 25006.

Ухвали суду від 02.01.2020 та від 30.01.2020 органом поштового зв`язку повернуто на адресу суду, направлені відповідачу, з відмітками «інші причини, що дали змогу виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення».

17.01.2020 примірник ухвали суду від 02.01.2020 про відкриття провадження у справі № 912/4017/19 було повторно направлено на адресу відповідача, зазначену в позові та таку, що відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: пров. Цегельний, 2/13, м. Кропивницький, 25006.

Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

Окрім того, ухвалою суду від 30.01.2020 було доручено третій особі у даній справі повідомити відповідачу про дату, час та місце наступного засідання суду або за можливості вручити ухвалу суду від 30.01.2020 разом з примірником ухвали суду про відкриття провадження у справі з огляду на те, що відповідач орендує приміщення саме за місцем знаходження третьої особи.

Представник третьої особи в засіданні 17.02.2020 повідомив суду про неможливість вручити примірники ухвал по справі № 912/4017/19 відповідачу в зв`язку з його неявкою, а також ігнорування з боку відповідача спроби сповістити його про стан судового провадження у справі № 912/4017/19 за допомогою засобів мобільного зв`язку.

Представником третьої особи також зазначено, що з тих відносин, які склались між нею та відповідачем щодо оплати за орендовані приміщення, третій особі має бути відомо про існування судових проваджень.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 17.02.2020 за відсутності представника відповідача.

На підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, спір вирішено за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Фонд Державного майна України", Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Статтею 5 цього Закону визначені повноваження Фонду державного майна України у сфері оренди державного майна, а саме: Фонд виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності; здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна; укладає договори на проведення оцінки майна; затверджує акти оцінки; здійснює контроль за використанням орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств; бере участь у здійсненні контролю за поверненням цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління уповноважених органів управління після закінчення строку дії договорів оренди, тощо.

Наказом Фонду державного майна України від 17.01.2019 № 39 утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях, яке є правонаступником прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області.

22.03.2019 визначено днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях (далі - Регіональне відділення) відповідно до наказу Фонду державного майна України від 22.03.2019 № 290 та Регіонального відділення від 22.03.2019 № 02/15-Н.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

26.03.2018 року між Регіональним відділенням (орендодавець) та Фізичною особою- підприємцем Янковим О.М. (орендар) укладено договір оренди № 10-34/18 державного майна, згідно п.п. 1.1, 1.2 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення буфету № 1 загальною площею 56,41 кв.м., що знаходиться на першому поверсі навчального корпусу № 1 за адресою м. Кропивницький, просп. Університетський, 8 та перебуває на балансі Центральноукраїнського національного технічного університету (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.12.2017 і становить за незалежною оцінкою 312320,00 грн без ПДВ. Майно передається в оренду для розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи у навчальних закладах (орендна ставка за користування нерухомого державного майна - 4%).

26.03.2018 року зазначене майно, передано Орендарю у користування згідно Акту приймання-передавання строком на 2 роки 11 місяців, по 25 лютого 2021 року (п.10.1. Договору).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.

Згідно п.5.3. Договору, Орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету і Балансоутримувачу.

Однак, позивач зазначає, що в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідачем не перераховується орендна плата у встановленому розмірі та строки, у зв`язку з чим заборгованість перед Орендодавцем станом на 04.12.2019 становить: 4595,19 грн. основного боргу з урахуванням індексації; нарахована інфляція 64,07 грн; 3% річних 46,44 грн; 10% штрафу від суми заборгованості 459,52 грн (за період березень - жовтень 2019 року) та 1990,82 грн пені (за період з 16.12.18 по 04.12.19), а всього 7156 грн. 04 коп.

При вирішенні спору у даній справі господарський суд враховує наступне.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди.

У відповідності до ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата є фіксованим платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Положеннями ст. 726 Цивільного кодексу України передбачено справляння плати за користування майном.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом, а згідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3.1. договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - лютий 2018 року 1066,20 грн без ПДВ.

Орендна плата за перший місяць оренди березень 2018 року року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць лютий 2018 року на індекси інфляції за березень 2018 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п. 3.2).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на вебсайті Фонду державного майна України (п. 3.3).

У разі користування Майном протягом неповного календарного місяця (першого та останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п. 3.4).

Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні: 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6).

За наданим позивачем розрахунком на вимогу суду, позивачем нараховано відповідачу орендної плати:

за березень 2018 року - 104,32 грн;

за квітень 2018 року - 543,28 грн;

за травень 2018 року - 543,28 грн;

за червень 2018 року - 543,28 грн;

за липень 2018 року - 539,47 грн;

за серпень 2018 року - 539,47 грн;

за вересень 2018 року - 549,72 грн;

за жовтень 2018 року - 559,07 грн;

за листопад 2018 року - 566,89 грн;

за грудень 2018 року - 571,43 грн;

за січень 2019 року - 577,14 грн;

за лютий 2019 року - 580,03 грн;

за березень 2019 року - 585,25 грн;

за квітень 2019 року - 591,10 грн;

за травень 2019 року - 595,24 грн;

за червень 2019 року - 592,26 грн;

за липень 2019 року - 588,71 грн;

за серпень 2019 року - 586,94 грн;

за вересень 2019 року - 591,05 грн;

за жовтень 2019 року - 595,19 грн;

Всього нараховано з моменту передачі майна до 04.12.2019 року - 10943,12 грн

Відповідачем в цей період сплачено 6348,80 грн, а саме:

- 24.04.2018 року - 533,10 грн, з яких 0,87 грн пені та 532,23 грн орендної плати;

- 02.12.2018 року - 4815,70 грн;

- 10.12.2018 року - 1000,00 грн.

Тобто, борг складає 4595,19 грн.

Таким чином, заявлені позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за місяці оренди з березня 2019 року по жовтень 2019 року в розмірі 4595,19 грн, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні в розмірі 64,07 грн та 3% річних в розмірі 46,44 грн, нараховані згідно розрахунку за місяці оренди з березня по жовтень 2019 року.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Поряд з тим, позивачем при здійсненні нарахувань, не враховано вимоги ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Тому за розрахунком суду, з урахуванням даних з розрахунку позивача (а.с. 18), інфляційні складають - 28,96 грн та 3% річних - 46,34 грн, виходячи з такого розрахунку:

- на суму боргу 454,70 грн з 16.04.2019 по 04.12.2019, 3% річних - 8,71 грн, інфляційні - 3,60 грн;

- на суму боргу 591,10 грн з 16.05.2019 по 04.12.2019, 3% річних - 9,86 грн, інфляційні - 0,54 грн;

- на суму 595,24 грн з 18.06.2019 по 04.12.2019, 3% річних - 8,32 грн, інфляційні - 3,54 грн;

- на суму 592,26 грн з 16.07.2019 по 04.12.2019, 3% річних - 6,91 грн, інфляційні - 7,12 грн;

- на суму 588,71 грн з 16.08.2019 по 04.12.2019, 3% річних - 5,37 грн, інфляційні - 8,87 грн;

- на суму 586,94 грн з 17.09.2019 по 04.12.2019, 3% річних - 3,81 грн, інфляційні - 4,70 грн;

- на суму 591,05 грн з 16.10.2019 по 04.12.2019, 3% річних - 2,43 грн, інфяційні - 0,59 грн;

- на суму 595,19 грн з 16.11.2019 по 04.12.2019, 3% річних - 0,93 грн.

Таким чином, вимога про стягнення інфляційних та 3% річних підлягає частковому задоволенню.

Також позивач просить стягнути 10% штрафу від суми заборгованості - 459,52 грн та 1990,82 грн пені за період з 16.12.2018 по 04.12.2019.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17 та від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17.

Відповідно до п. 3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Згідно п. 3.8 договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, перевірив розрахунок пені позивача та вважає його неправильним.

Так, позивач здійснює нарахування пені на заборгованість в розмірі 2956,55 грн, яка існувала за його розрахунком станом на 16.12.2018 та починаючи з 17.12.2018.

Однак, з березня 2018 року по листопад 2018 року нарахування по орендній платі складають - 4488,78 грн, а сплачено 6347,93 грн в т.ч. останній платіж 10.12.2018.

Тобто, станом на 17.12.2018 заборгованість не мала місця.

Заборгованість мала місце, починаючи з березня 2019 року в розмірі 454,70 грн (6802,63 грн (нарахування з березня 2018 року по березень 2019 року) - 6347,93 грн (оплати здійснені відповідачем).

Згідно розрахунку суду з урахуванням зазначеного, даних згідно розрахунку позивача (а.с. 19), ст. 232 ГК України, ч. 5 ст. 254 ЦК України, здійснених відповідачем оплат, зарахуванням 0,87 грн в рахунок погашення пені, пеня складає - 480,09 грн, виходячи з такого розрахунку:

- на суму боргу 454,70 грн з 16.04.2019 по 16.10.2019 - 78,72 грн;

- на суму боргу 591,10 грн з 16.05.2019 по 16.11.2019 - 100,99 грн;

- на суму 595,24 грн з 18.06.2019 по 04.12.2019 - 91,96 грн;

- на суму 592,26 грн з 16.07.2019 по 04.12.2019 - 75,60 грн;

- на суму 588,71 грн з 16.08.2019 по 04.12.2019 - 58,10 грн;

- на суму 586,94 грн з 17.09.2019 по 04.12.2019 - 40,60 грн;

- на суму 591,05 грн з 16.10.2019 по 04.12.2019 - 25,39 грн;

- на суму 595,19 грн з 16.11.2019 по 04.12.2019 - 9,60 грн.

Таким чином, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 480,09 грн.

Вимога про стягнення 10% штрафу в розмірі 459,52 грн від суми боргу 4595,19 грн на підставі п. 3.8. договору є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 1921,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 233, 236-241, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Янкова Олега Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (вул. Центральна, 6, м. Дніпро, 49000, код 42767945) - 4595,19 грн основного боргу, 459,52 грн штрафу, 480,09 грн пені, 46,34 грн 3% річних, 28,96 грн збитків від інфляції, а також 1921,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.02.2020.

Суддя В.Г. Кабакова