Рішення № 87773638, 13.02.2020, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2020 р. м. Житомир Справа № 906/969/19

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Мельничук А.В. - дов. № 0001000/2328219 від 27.09.2019

Лавриненко В.М., паспорт НОМЕР_1 виданий Корольовським РВ УМВС України в Житомирській області 29.06.1996, начальник відділу роздрібного кредитування.

від відповідача: ОСОБА_1 (в с/з від 23.01.2020)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до 1. Приватного підприємства "Крупний";

2. ОСОБА_1

про стягнення 1 773 513,31 грн

Процесуальні дії по справі.

Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" філія АТ "Укрексімбанк" в м. Житомирі подало позов про солідарне стягнення з ПП "Крупний" та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 52517V3 від 22.03.2017 станом на 04.09.2019 в розмірі 1773513.31 грн., з яких: 1078824,01 грн. - основна сума боргу; 309274,31грн процентів за кредитом; 19405,24грн комісії; 112698,50грн пені; 95200,00грн штрафних санкцій; 42092,73грн 3% річних; 116018,52грн. інфляційних витрат.

Ухвалою господарського суду від 16.10.2019 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 14.11.2019.

13.11.2019 відповідачі подали до суду заяви про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення неустойки (а.с. 122,125 т.1)

Ухвалою господарського суду від 14.11.2019 суд відклав підготовче засідання на 03.12.2019.

18.11.2019 позивач подав до суду заперечення проти заяви про застосування строків позовної давності (а.с. 134-137 т.1).

28.11.2019 на адресу суду від відповідачів надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (а.с.158,163 т.1), згідно яких відповідачі просили зупинити провадження у справі № 906/969/19 до набрання законної сили рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/23710/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" про визнання договору поруки № 52516Р12 припиненим.

За наслідками розгляду вищевказаних заяв, суд в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяв відповідачів про зупинення провадження у справі про що занесено запис до протоколу судового засідання від 03.12.2019.

Ухвалою господарського суду від 03.12.2019 суд оголосив в судовому засіданні перерву до 16.12.2019.

13.12.2019 на адресу суду від позивача надішли письмові пояснення в частині обґрунтування вимог про стягнення процентів та комісій, нарахування пені за невиконання грошових зобов`язань. До вказаних письмових пояснень позивачем додано банківські виписки по рахунку відповідача (а.с. 179-228 т.1)

16.12.2019 на адресу суду від відповідача - ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, згідно якого відповідач просить зупинити провадження у справі № 906/969/19 до набрання законної сили рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/23710/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" про визнання договору поруки № 52517Р5 від 22.03.2017 року недійсним.

В підготовчому засіданні від 16.12.2019 суд постановив ухвалу, якою відмовив в задоволені клопотання відповідачів про зупинення провадження у справі, про що занесено запис до протоколу судового засідання від 16.12.2019.

Ухвалою від 16.12.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/969/19 до судового розгляду по суті на 23.01.2020.

В судовому засіданні від 23.01.2020 суд оголосив перерву до 31.01.2020.

В судовому засіданні від 31.01.2020 суд оголосив перерву до 07.02.2020.

В судовому засіданні від 07.02.2020 суд оголосив перерву до 13.02.2020

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем 1 умов Кредитного договору № 52517V3 від 22/03/2017 та додаткової угоди від 30.03.2018.

Позивач вказує, що на виконання Кредитного договору, останній свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши кредитний ліміт відповідачу у розмірі 2000000,00грн, натомість позичальник не виконав взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати платежів і санкцій, передбачених умовами договорів.

Зокрема позивач вказує, що в порушенням умов кредитного договору позичальник:

- не здійснив повернення суми Кредиту після закінчення кінцевого терміну погашення Кредиту, визначеного в п.2.4. Кредитного договору, чим порушив пункти 2.1., 6.3., 6.4, 9.2.2. Кредитного договору;

- не сплатив проценти за договором відповідно до п.3.1.4., чим порушив п. 2.1., 6.6. Кредитного договору;

- не сплатив комісії за кредитним договором відповідно до пунктів 3.2.2, 3.2.3, 3.2.4, чим порушив пункти 2.1., 6.7.- 6.10 Кредитного договору;

- не сплатив пеню відповідно до п.10.2. Кредитного договору;

- не сплатив штрафні санкції відповідно до пунктів 10.3.-10.5. Кредитного договору.

Вказане стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Як на правову підставу позовних вимог позивач посилається на статті ст.ст. 526, 530, 549, 1046, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 218 ГК України.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.

Відповідачі повноважних представників в судове засідання не направили, про причини його неявки суд не повідомили, у порядку визначеному ст. 165 ГПК України, відзиву на позовну заяву не подали.

Згідно ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки явка відповідачів не визнавалась обов`язковою, відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд вважає за можливе вирішити спір по суті.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В ході розгляду даної справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні від 13.02.2020, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

22.03.2017 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно- імпортний банк України" (Банк, позивач) та Приватним підприємством "Крупний" (позичальник, відповідач) укладено кредитний договір № 52517Р3 (далі- Кредитний Договір) (а.с 32-46, т.1).

Згідно п. 2.1. Кредитного Договору, відповідно до умов цього Договору Банк надає Позичальнику Овердрафт, а Позичальник зобов`язується повернути Овердрафт та сплатити Проценти за Овердрафтом, комісії та інші платежі за цим Договором.

Відповідно до п. п. 2.3., 2.4. Кредитного Договору Ліміт Овердрафту: 2000000,00 грн. Кінцевий термін погашення Овердрафту Позичальником: 21 березня 2018 року.

За умовами п.2.6. кредитного Договору, в межах цього Договору позичальник сплачує Банку проценти за Овердрафтом, комісію за надання кредиту овердрафт, комісію за управління кредитом та інші комісіі/плати у розмірах та на умовах цього Договору.

Пунктами 3.1.1, 3.1.2. Кредитного Договору сторони погодили, що процентна ставка є фіксованою. Розмір процентної ставки за Овердрафтом становить 21,5% річних.

За умовами п. 3.2.1.1.Кредитного Договору, розмір ставки комісії за управління кредитом 0,1% від ліміту Овердрафту.

Пунктом 3.2.1.2. Кредитного Договору сторони обумовили, що комісія за управління нараховується починаючи з дати набуття чинності цим Договором відповідно до підпункту 14.1.1 цього Договору і закінчуючи датою повного виконання зобов`язань з погашення Овердрафту (включно), але не більше 90 днів з дати повного погашення Овердрафту, визначеної згідно з пунктом 6.4. цього Договору.

Відповідно до п. 6.3. Вказаного Договору, погашення Овердрафту протягом дії Договору здійснюється позичальником згідно з графіком зміни ліміту Овердрафту.

За умовами п. п. 6.6, 6.7 Кредитного Договору, сплата процентів за Овердрафтом (крім процентів за останній період користування Овердрафтом) здійснюється позичальником у останній Банківський день кожного календарного місяця.

Протягом цього періоду сплачуються Проценти за Овердрафтом за поточний місяць (період нарахування).

Сплата комісії за управління кредитом (крім комісії за управління кредитом за останній період сплати такої комісії) має здійснюватись позичальником у останній Банківський день кожного календарного місяця. Протягом цього періоду сплачуються комісія за управління кредитом за поточний місяць (період нарахування).

30.03.2018 між сторонами було укладено Додаткову угоду №52517V3-1 до Кредитного Договору від 22.03.2018 №52517Р3 (а.с.47-64, т.1).

Згідно вказаної додаткової угоди, сторонами було внесено зміни до Кредитного договору №52517Р3 та відповідно викладено останній в новій редакції.

Відповідно до п. 2.1 Договору зі змінами відповідно до Додаткової угоди №52517V3-1, Банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором.

Згідно п.2.2. Договору, кредит надається позичальнику шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії.

За умовами п.п. 2.3, 2.4 договору, ліміт кредитування за договором складає 2000000,00грн. Ліміт кредитної лінії протягом дії цього договору може бути змінений Банком в порядку, що передбачений п.4.1 цього Договору. Кінцевий термін погашення кредиту 25 листопада 2018 року.

Згідно п.п. 2.5, 2.5.1 Договору, кредит надається на такі цілі: фінансування оборотних коштів (придбання продукції, виплата заробітної плати, оплата послуг та фінансування інших поточних господарських потреб).

У пункті 2.6. Договору визначено, що у межах цього договору позичальник сплачує банку проценти за кредитом, комісію за управління кредитом та інші комісії/плати за цим Договором у розмірах та на умовах цього Договору.

Відповідно до п.п. 3.1.1., 3.1.2. Договору, процентна ставка є фіксованою. Розмір процентної ставки за кредитом становить: до 29.03.2018 (включно) - 21,5 % річних; з 30.03.2018 - 18,0 % річних.

За умовами 3.1.4. Договору, проценти за кредитом нараховуються протягом усього строку користування кредитом на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожен день користування кредитом на основі Банківського року.

Відповідно до п.п. 3.2.2.1, 3.2.2.2 договору, розмір ставки комісії за управління - 1,2 % від ліміту кредитної лінії зазначеної у підпункті 2.3.1 цього Договору. Комісія за управління нараховується, починаючи з дати набуття чинності цим Договором відповідно до підпункту 14.1.1 цього договору і закінчуючи датою повного виконання зобов`язань з погашення кредиту (включно), але не більше 90 днів з дати повного погашення кредиту, визначеної згідно з пунктом 6.4 цього Договору.

Пунктом 3.2.3 сторони обумовили комісію за зміну умов кредитного договору у розмірі 0,36 % від ліміту кредитної лінії, зазначеної у п. 2.3.1 цього договору, але не менше 600,00 грн та не більше 6000,00 грн за кожну окрему дію.

Пунктом 6.3 договору сторони передбачили, що погашення кредиту протягом дії договору здійснюється позичальником згідно з графіком зміни ліміту заборгованості.

Відповідно з п. 6.6 договору, сплата процентів за кредитом (крім процентів за останній календарний місяць користування кредитом) здійснюється позичальником з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - по 15 число). Протягом цього періоду сплачуються проценти за кредитом за попередній місяць.

Сплата комісії за управління (крім комісії за управлінні за останній період сплати такої комісії ) має здійснюватись позичальником з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - по 15 число). Протягом цього періоду сплачуються проценти за кредитом за попередній місяць (п. 6.7 Договору).

За приписами п. 9.2.2 договору, позичальник зобов`язався своєчасно та у повному обсязі погашати Банку кредит, сплатити проценти за кредитом , комісії та інші платежі за цим Договором.

За умовами п.9.2.22. Договору, позичальник зобов`язався спрямовувати та підтримувати протягом строку дії цього Договору чисті щомісячні грошові надходження на рахунки позичальника, відкритих в Банку, на рівні не менше ніж 95% від чистих грошових надходжень позичальника.

У статті 10 договору сторони визначили відповідальність сторін.

Зокрема, приписами п. 10.2 договору сторони погодили, що у випадку невиконання (несвоєчасного виконання) позичальником будь-яких грошових зобов`язань, визначених цим договором, позичальник сплачує Банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов`язань з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов`язань. Пеня підлягає сплаті на рахунок, відкритий відповідно до підпункту (б) пункту 5.10 цього Договору.

Пунктом 10.4 договору сторони визначили, що за невиконання позичальником зобов`язань, визначених підпунктами 9.2.23.1., 9.2.23.2. та 9.2.23.3. цього договору, позичальник сплачує Банку штрафну санкцію у розмірі 10200,00 грн за кожен факт порушення виконання зобов`язання.

Згідно з п. 10.5 договору, за невиконання позичальником зобов`язань, визначених у підпункті 9.2.22 цього договору, позичальник сплачує Банку штрафну санкцію у розмірі 10200,00грн за кожне окреме порушення.

Згідно п. 10.3 кредитного договору (в редакції від 22.03.2017)за невиконання позичальником зобов`язань щодо підтримання показника оборотності овердрафту на рівні визначеному у підпункті 9.2.14.1 цього договору. Позичальник сплачує банку штрафну санкцію у розмірі 3400 за кожен факт порушення виконання зобов`язання.

В забезпечення зобов`язань відповідача за кредитним договором, 22.03.2017 між сторонами було укладено Договір Поруки № 52517V3 (а.с. 65-67 т.1).

Відповідно до п 1.1.1 даного Договору Поруки сторони визначили, що основне зобов`язання - усі та будь-які грошові зобов`язання Позичальника перед Кредитором, встановлені Кредитним договором та чинним законодавством України, у тому числі, але не виключно, щодо повернення Кредитору суми кредиту, щодо сплати процентів за користування кредитом, комісій, штрафних санкцій (пені і штрафів) та інших платежів, а також щодо відшкодування Кредитору усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов`язань за Кредитним договором, та усіх витрат Кредитора, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та погашенням кредиту.

Згідно п. 2.1. Договору Поруки, поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед Кредитором за своєчасне виконання Позичальником Основного зобов`язання в повному обсязі.

За пунктом 3.1.1. Договору Поруки, кредитор має право: у випадках невиконання або неналежного виконання Позичальником або правонаступниками позичальника Основного зобов`язання або його частини вимагати виконання цього зобов`язання або його частини у Поручителя як у солідарного боржника.

На виконання умов договору Банк виконав взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором та надав відповідачу кредит в сумі 2000000,00грн.

Відповідач в свою чергу не виконав зобов`язань щодо повернення кредиту за Кредитним договором після настання кінцевого строку для повернення кредиту, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за кредитом в сумі 1078824,01грн.

В порушення умов 3.1.2, 3.1 4 відповідач також не сплатив проценти нараховані за період з 14.02.2018 по 03.09.209 на загальну суму 309274,31 грн.

На підставі п. 3.2.1 позивач також заявив до стягнення з відповідача 13405,24грн комісії за управління кредитом та на підставі п. 3.2.2 договору 6000,00грн комісії за зміну умов кредитного договору.

За неналежне виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, позивач на підставі п. 10.2 договору заявив до стягнення з відповідача 112698,50грн пені.

За неналежне виконання взятих на себе зобов`язань позивач також заявив до стягнення з відповідачів на підставі п. 10.3-10.5 кредитного договору 95200,00грн штрафних санкцій.

За неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань позивач нарахував до стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України 42092,73грн 3 % річних та та 116018,52 грн інфляційних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з укладенням договорів та інших правочинів (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд встановив, що правовідносини між позивачем та відповідачем-1 виникли на підставі кредитного договору №52517V3 від 22.03.2017 та Додаткової угоди №52517V3-1 від 30.03.2018, відносини щодо якого регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п`ять Цивільного кодексу України.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

У силу положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором з урахуванням Додаткової угоди та надання відповідачу кредиту в розмірі 2000000,00 грн.

За умовами Додатку 1 до кредитного договору від 31.05.2016 №52517V3 з урахуванням Додаткової угоди №52517V3-1 від 30.03.2018, відповідач-1 зобов`язався повернути кредит згідно графіку зміни ліміту заборгованості до 25.11.2018 (а.с.61- т.1 зворотній бік).

Натомість відповідач-1 свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів виконав неналежним чином, внаслідок чого у останнього станом на момент звернення до суду та станом на день вирішення спору в суді існує прострочена кредитна заборгованість в розмірі 1078824,01 грн, яка згідно графіку зміни ліміту заборгованості є заборгованістю не сплаченою ПП "Крупний" за період, починаючи з 22.03.2017 до 25.11.2018.

Розмір не сплаченої та простроченої заборгованості відповідача-1 перед позивачем в сумі 1078824,01 грн підтверджується банківською випискою по особовому рахунку ПП "Крупний" за період з 27.11.2018 по 11.09.2019 (а.с. 69-78 т.1).

Станом на день вирішення спору матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем-1 заборгованості за кредитним договором у заявленій сумі.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача про стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 1078824,01грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення процентів за кредитом в сумі 309274,31грн, суд дійшов наступних висновків.

За умовами 3.1.4 договору сторони погодили, що проценти за кредитом нараховуються протягом усього строку користування кредитом на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожен день користування кредитом на основі банківського року.

У статті 1 договору (в редакції Додаткової угоди) сторони погодили, що банківський рік - період часу тривалістю 360 днів. Цей період застосовується для розрахунку/нарахування процентів за кредитом, комісії за зобов`язання щодо надання кредиту.

У п. 6.6. договору (в редакції Додаткової угоди) сторони погодили порядок сплати процентів за кредитом, які нараховані за попередній місяць - з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - по 15 число).

Відповідно до розрахунку (а.с. 10 т.1) проценти за користування кредитом за ставкою 21,5% річних - до 29.03.2018 та з 30.03.2018 - 18,0% річних, нараховані позивачем на залишок основного боргу за період з 14.02.2018 по 31.07.2019 , які склали 290934,30 грн та за період з 01.08.2019 до 03.09.2019, які склали 18340,01грн та в загальному розмірі становлять 309274,31грн.

Перевіривши порядок нарахування процентів за користування кредитом, суд встановив, що позивач неправомірно заявив до стягнення проценти, нараховані за період з 01.09.2019 по 03.09.2019 в сумі 1618,24грн, оскільки на день звернення до суду, а саме на 17.09.2019, строк оплати процентів, нарахованих у вересні місяці 2019 року, у відповідності до умов п. 6.6 договору, не настав.

Таким чином вимога про стягнення процентів за кредитом є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 307656,07 грн.

В частині стягнення 1618,24грн процентів за кредитом суд відмовляє в позові за безпідставністю вимог.

Стосовно вимоги про стягнення комісії за управління кредитом в сумі 19405,24 грн. суд зазначає про наступне.

Як встановлено судом, сторони договору у п.п. 3.2.1.1, 3.2.1.2, 6.7 передбачили розмір ставки комісії - 0,1% від суми кредиту; порядок нарахування комісії; строк сплати комісії - з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - по 15 число). Протягом цього періоду сплачується комісія за управління за попередній місяць.

Відповідно до розрахунку позивача (а.с. 10-11 т.1) комісію за управління кредитом позивач нарахував за період з 14.02.2018 по 23.02.2019, яка в загальному розмірі склала 13405,24 грн.

Перевіривши розрахунок комісії за управління кредитом, суд встановив, що останній відповідає умовам договору, є обґрунтованим, арифметично вірним, тому вимога про стягнення комісії за управління кредитом в сумі 13405,24грн підлягає задоволенню.

Також, за умовами п.3.2.3 Договору в редакції Додаткової угоди, сторонами погоджено нарахування комісії за зміну умов кредитного договору у розмірі 6000,00 грн.

Враховуючи факт укладення сторонами Додаткової угоди №52517V3-1 від 30.03.2018, відповідно до якої було внесено зміни до умов Кредитного договору, суд дійшов висновку, що нарахована позивачем комісія у сумі 6000,00грн є обґрунтованою, відповідає умовам договору та підлягає задоволенню.

Таким чином вимога про стягнення комісії підлягає задоволенню в сумі 19405,24грн.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення пені в загальній сумі 112698,50грн, за несвоєчасну сплату кредиту, процентів за користування кредитом та комісії, суд дійшов таких висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як встановив суд, сторони у п. 10.2 Кредитного договору з урахуванням Додаткової угоди погодили, що у випадку невиконання (несвоєчасного виконання) позичальником будь-яких грошових зобов`язань, визначених цим договором, позичальник сплачує Банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов`язань з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов`язань.

З розрахунку позивача (а.с. 11-12 т.1) видно, що пеню позивачем заявлено:

- за несвоєчасне повернення кредиту за період: з 26.11.2018 по 26.11.2018 на суму простроченої заборгованості 800000,00грн; з 27.11.2018 по 25.04.2019 на суму простроченої заборгованості 1078824,01грн; з 26.04.2019 по 25.05.2019 на суму простроченої заборгованості 1078824,01 грн,яка в загальній сумі склала 97044,65 грн.

- за несвоєчасну сплату процентів за кредитом за період з 15.09.2018 по 08.10.2018 на суму заборгованості 110770,70грн; з 09.10.2018 по 07.11.2018 на суму заборгованості 126953,06; з 08.11.2018 по 09.12.2018 на суму заборгованості 143674,83грн; з 10.12.2018 по 15.01.2019 на суму заборгованості 159857,19грн; з 16.01.2019 по 07.02.2019 на суму заборгованості 176578,96грн; з 08.02.2019 по 10.03.2019 на суму заборгованості 193300,73грн; з 11.03.2019 по 14.03.2019 на суму заборгованості 208404,27грн, яка в загальному розмірі склала 13933,33грн;

- за несвоєчасну сплату нарахованої комісії за управління кредитом за період з 25.02.2019 по 10.03.2019 на суму заборгованості по сплаті комісії в розмірі 12513,99грн; з 11.03.2019 по 24.08.2019 на суму простроченої заборгованості по сплаті комісії в розмірі 13405,24грн, яка в загальному розмірі склала 1177,52 грн.

- за несвоєчасну сплату комісії за зміну умов кредитного договору за період з 15.09.2018 по 14.03.2019 на прострочену суму несплаченої комісії за зміну умов договору в розмірі 6000,00грн, яка склала 543,00 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що позивач допустив помилки, здійснивши нарахування пені на суму заборгованості, щодо якої період нарахування, визначений ч.6 ст. 232 ГК України, минув.

Зважаючи на приписи ч.6 ст. 232 ГК України, виходячи з вихідних даних позивача щодо початкової та кінцевої дати нарахування пені (з 26.11.2018 по 25.05.2019), правомірним є нарахування пені на заборгованість за кредитом:

- за травень 2018 року за один день - 26.11.2018 на суму 25000,00 грн;

- за червень 2018 року за період з 26.11.2018 по 24.12.2018 на суму 100000,00 грн;

- за липень 2018 року за період з 26.11.2018 по 23.01.2019 на суму 100000,00 грн;

- за серпень 2018 року за період з 26.11.2018 по 25.02.2019 на суму 100000,00 грн;

- за вересень 2018 року за період з 26.11.2018 по 26.03.2019 на суму 200000,00 грн;

- за жовтень 2018 року за період з 26.11.2018 по 25.04.2019 на суму 225000,00 грн;

- за листопад 2018 року за період з 27.11.2018 по 25.05.2019 на суму 278824,01грн.

За розрахунком суду загальний розмір пені на прострочену заборгованість по кредиту становить 63077,98 грн.

На прострочені проценти за кредитом правомірним є нарахування пені :

- за березень 2018 року за період з 15.09.2018 по 27.09.2018 на суму простроченої заборгованості з процентів 19328,93грн та за період з 15.09.2018 по 08.10.2018 на суму простроченої заборгованості з процентів 1078,83грн;

- за квітень 2018 року за період з 15.09.2018 по 08.11.2018 на суму простроченої заборгованості з процентів 16182,36грн;

- за травень 2018 року за період з 15.09.2018 по 08.12.2018 на суму простроченої заборгованості з процентів 16721,77грн;

- за червень 2018 року за період з 15.09.2018 по 08.01.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 16182,36грн;

- за липень 2018 року за період з 15.09.2018 по 08.02.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 16721,77грн;

- за серпень 2018 року за період з 15.09.2018 по 08.03.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 16721,77грн;

- за вересень 2018 року за період з 08.09.2018 по 14.03.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 16182,36грн;

- за жовтень 2018 року за період з 08.11.2018 по 14.03.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 16721,77грн;

- за листопад 2018 року за період з 08.12.2018 по 14.03.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 16182,36грн;

- за грудень 2018 року за період з 16.01.2019 по 14.03.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 16721,77грн;

- за січень 2019 року за період з 08.02.2019 по 14.03.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 16721,77грн;

- за лютий 2019 року за період з 08.03.2019 по 14.03.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 15103,54грн.

За розрахунком суду загальний розмір пені на прострочену заборгованість по процентам за користування кредитом становить 8864,38грн.

На прострочену суму заборгованості з комісії за управління кредитом правомірним є нарахування пені:

- серпень 2018 року за період з 25.02.2019 по 08.03.2019 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 1085,00грн;

- за вересень 2018 року за період з 25.02.2019 по 08.04.2019 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 1085,00грн;

- за жовтень 2018 року за період з 25.02.2019 по 08.05.2019 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 1085,00грн;

- за листопад 2018 року за період з 25.02.2019 по 08.06.2019 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 1085,00грн;

- за грудень 2018 року за період з 25.02.2019 по 16.07.2019 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 1085,00грн;

- за січень 2019 року за період з 25.02.2019 по 08.08.20.19 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 1085,00грн;

- за лютий 2019 року за період з 08.03.2019 по 24.08.2019 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 891,25грн.

За розрахунком суду загальний розмір пені на прострочену заборгованість з комісії за управління кредитом становить 361,97 грн.

На прострочену суму заборгованості з комісії за зміну умов кредитного договору правомірним є нарахування пені за період з 15.09.2018 по 14.10.2018 на суму заборгованості з комісії за зміну умов кредитного договору 6000,00 грн, яка за розрахунком суду складає 90,00 грн.

Зважаючи на викладені обставини вимога позивача про стягнення пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню в загальній сумі 72394,33 грн (63077,98грн + 8864,38грн+ 361,97грн + 90,00грн)

В частині стягнення 40304,17 грн (112698,50грн - 72394,33грн ) пені суд відмовляє в задоволені позову за безпідставністю вимог.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з позичальника 95200,00грн штрафних санкцій суд зауважує про наступне.

З розрахунку позивача видно, що позивач нарахував відповідачу штраф:

- на підставі п. 10.5 договору за невиконання зобов`язання, визначеного пп. 9.2.22 договору, а саме допущення позичальником непереведення чистих щоквартальних грошових надходжень по рахунку банку в розмірі не менше 95% за четвертий квартал 2017 року, та перший- четвертий квартали 2018 року в загальному розмірі 51000,00грн (із розрахунку 10200,00грн за кожен квартал);

- на підставі п. 10.4. договору за невиконання позичальником зобов`язань, визначених пп. 9.2.23.3., а саме недотримання позичальником фінансової ковенанти "Коефіцієнт покриття процентів" за четвертий квартал 2018 року та перший-другий квартал 2019 року в загальному розмірі 30600,00 грн (із розрахунку 10200,00грн за кожен квартал);

- на підставі п. 10.3. договору кредитування (в редакції від 22.03.2017) за невиконання зобов`язання, визначеного пп 9.2.14.1 договору, а саме недотримання позичальником оборотності овердррафту за жовтень-грудень 2017 року та січень 2018 року в загальному розмірі 13600,00 грн (з розрахунку 3400,00грн щомісячно протягом періоду невиконання зобов`язань).

Розглянувши вимогу позивача щодо стягнення штрафної санкції на підставі п. 10.5. договору за допущення позичальником непереведення чистих щоквартальних грошових надходжень по рахунку банку в розмірі не менше 95% за четвертий квартал 2017 року, та перший- четвертий квартали 2018 року в загальному розмірі 51000,00грн, суд дійшов висновку, що позивач безпідставно заявив дану вимогу, виходячи з наступного.

У пункті 9.2.22 договору сторони передбачили обов`язок позичальника спрямовувати та підтримувати протягом строку дії цього договору чисті щомісячні грошові надходження на рахунки позичальника, відкритих у банку, на рівні не менше ніж 95% від чистих грошових надходжень позичальника. Перша оцінка виконання позичальником зобов`язання щодо переведення чистих грошових потоків здійснюється Банком за результатами 1-го кварталу та у подальшому щоквартально.

У статті 1 кредитного договору наведено визначення терміну "чисті грошові потоки", а саме - всі надходження на поточні рахунки, пов`язані з основною діяльністю юридичної особи, у т.ч. з продажем продукції, наданням послуг тощо, крім надходжень, пов`язаних з отриманням будь-яких видів кредитів та отриманням фінансової допомоги. Банк також не приймає до розрахунку транзитні та нетоварні грошові потоки, повторно не враховує надходження, пов`язані з купівлею, продажем або обміном (конвертацією) валют або поверненням невикористаних коштів (надлишково сплачені суми попередніх оплат за товари, роботи, послуги).

Факт порушення умов п. 9.2.22 кредитного договору позивач підтверджує розрахунком заборгованості, розрахунком грошових потоків позичальника в банках за перший-четвертий квартали 2018 року, які ґрунтуються на даних довідки АТ "Укрексімбанк" про рух коштів по рахунку №52-14/226 від 13.09.2019, довідки позичальника про чисті грошові надходження вих.№18 від 10.01.2019, довідки АТКБ "Приватбанк" про обіги від 26.10.2018, довідки позичальника про чисті грошові надходження вих.№362 від 10.10.2018; довідки АТКБ "Приватбанк" про обіги від 10.07.2018, довідки позичальника про чисті грошові надходження вих.№292 від 10.07.2018; довідки АТКБ "Приватбанк" про обіги від 10.04.2018, довідки позичальника про чисті грошові надходження вих.№160 від 09.04.2018 (а.с.69-90 т.1).

Розрахунок чистих грошових надходжень позивач здійснив за наступною формулою: сума чистих надходжень позичальника за квартал на рахунках, відкритих в АТ "Укрексімбанк" / на суму чистих надходжень позичальника за квартал на рахунках, відкритих в усіх банках * 100%.

Суд зазначає, що з наданих позивачем доказів на підтвердження порушення позичальником (відповідачем-1) умов п. 9.2.22 договору, неможливо встановити, яким чином позивач визначав розмір чистих надходжень ПП "Крупний " по рахункам банку.

При цьому умови договору також не визначають порядку вираховування чистих щомісячних грошових надходжень на рахунках позичальника, відкритих у банку.

За умовами п.9.2.22 виконання позичальником зобов`язання здійснюється щоквартально шляхом проведення оцінки. В той же час, доказів проведення такої оцінки до суду не надано, а розрахунок позивача, доданий до позовної заяви, який зокрема також ґрунтується на довідках АТКБ "Приватбанк" та власних довідках позичальника (відповідача-1) не є належним та допустимим доказом порушення відповідачем-1 зобов`язань, визначених у п. 9.2.22 кредитного договору.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що вимога про стягнення штрафу в розмірі 51000,00грн, заявленого на підставі п. 10.5 договору є безпідставною та недоведеною належними та допустимими доказами, що є підставою для відмови в задоволені позову в цій частині.

Водночас, вирішуючи правомірність вимоги про стягнення з відповідача штрафів на підставі п. 10.4 договору (в редакції від 30.03.2018) за невиконання зобов`язання передбаченого п. 9.2.23.3 та на підставі п. 10.3 кредитного договору (в редакції від 22.03.2017) за невиконання позичальником зобов`язання передбаченого п. 9.2.14.1 договору, суд дійшов наступних висновків.

Пункт 9.2.23.3. кредитного договору (в редакції від 30.03.2018) передбачає, що позичальник зобов`язався забезпечувати виконання фінансового ковенанта (показника: коефіцієнт покриття процентів (відношення "прибуток до сплати процентів та податків/процентів (фінансові витрати") - на рівні не менше 1,2х.

Перша оцінка виконання позичальником зобов`язань, зазначених у п.п. 9.2.23 здійснюється у квітні 2017 року за підсумками 1-го звітного кварталу 2017 року, в подальшому щоквартально.

Судом встановлено, що для розрахунку значення покриття процентів (а.с. 41 т.1), позивачем до чистого прибутку, який відображено у фінансовому звіті ПП "Крупний" (код рядка 2350) додано інші витрати (код рядка 2270) та поділено на інші витрати (код рядка 2270).

Згідно п. 9.2.14.1 кредитного договору (в редакції від 22.03.2017) позичальник зобов`язався підтримувати овердрафт на рівні не більше 30 календарних днів.

Перший контроль за виконанням позичальником зобов`язання, викладеного у цьому підпункті проводиться з першого дня місяця, наступного за першим повним календарним місяцем кредитування та в подальшому здійснюється щомісячно.

За розрахунком позивача оборотність овердрафту в жовтені 2017 становила 131 день, в листопаді 2017 - 885 днів, в грудні 2017 - 234 дні, в січні 2018 -1371 день (а.с. 95-98 т.1).

Суд наголошує, що умовами договору сторони не визначили порядку визначення вищевказаних показників з метою їх недопущення з боку відповідача 1 в майбутньому.

З матеріалів справи не вбачається, що з боку позивача, як того вимагає договір, проводилась оцінка чи контроль виконання зобов`язань відповідачем для запобігання їх повторення.

Крім того, за умовами п. 10.3 договору штрафна санкція підлягає сплаті протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення банку про необхідність сплати такої штрафної санкції.

Суд зауважує, що з матеріалів справи не вбачається, що позивачем направлялась відповідачу 1 вимога про сплату штрафної санкції за невиконання п. 9.2.14.1 кредитного договору (в редакції від 22.03.2017).

Відповідно до положень статті 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 ГК визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання

Із системного аналізу наведених правових норм слідує, що указані норми закону можуть бути застосовані у зв`язку із виконанням сторонами договірних та інших зобов`язань, що виникають у сфері господарювання.

Як встановлено судом, правовідносини сторін виникли на підставі укладеного кредитного договору.

Відносини сторін за вказаним договором врегульовані цивільним та господарським законодавством, зокрема ст. 345 ГК України, за приписами якої, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За змістом статей 3, 173 Господарського кодексу України зобов`язанням (господарським зобов`язанням) є обов`язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто, у даному випадку зобов`язання позичальника (відповідача-1 ) полягає у погашенні ним кредиту та сплаті процентів за користування кредитом, а також комісії за управління кредитом.

При цьому, штрафні санкції відповідно до статей 173, 230 Господарського кодексу України можуть нараховуватись лише за неналежне виконання саме основних зобов`язань (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.05.2018 у справі №N 908/3565/16).

Отже невиконання позичальником (відповідачем-1) умов кредитного договору щодо незабезпечення фінансових ковенантів - зобов`язання позичальника щодо підтримання протягом строку дії договору визначених у договорі показників фінансової діяльності позичальника, розрахованих на підставі звітності позичальника на визначеному у цьому договорі рівні не є правопорушенням у сфері господарювання саме внаслідок укладення сторонами кредитного договору, відтак відповідно до вимог статті 218, частини 1 статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення штрафу в загальному розмірі 95200,00грн є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Стовно вимоги позивача про стягнення 42092,73грн 3% річних та 116018,52грн інфляційних суд дійшов наступних висновків.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Відповідно до розрахунку позивача (а.с.13-15 т.1) 3% річних позивачем нараховані:

- на заборгованість за кредитом за період з 14.02.2018 по 03.09.2019 на суму боргу, що існувала у відповідному періоді, які в загальному розмірі склала 34768,59 грн;

- на заборгованість зі сплати процентів за кредитом за період з 12.03.2018 по 03.09.2019 на суму боргу, що існувала у відповідному періоді, які в загальному розмірі склали 6685,65грн;

- на суму боргу з комісії за період з 11.04.2018 по 03.09.2018 в загальному розмірі 389,45грн;

- на заборгованість по комісії за зміну умов кредитного договору в сумі 6000,00 грн. за період з 17.04.2018 по 03.09.2018, в загальному розмірі склали 249,04 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що вказаний розрахунок 3% річних є обґрунтованим та арифметично вірним.

За викладених обставин вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі на суму 42092,734грн.

Стосовно стягнення 116018,52грн інфляційних суд вказує про наступне.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції, визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як встановлено судом, позивачем розрахунок інфляційних(а.с.15-17 т.1) здійснено:

- на заборгованість за кредитом за період з 14.02.2018 по 31.05.2019 на суму, що існувала у відповідному періоді, які в загальному розмірі склали 98516,07 грн;

- на заборгованость по нарахованим процентам за користування кредитом за період з 12.03.2018 по 31.05.2019 на суми боргу, що існували у відповідному періоді, які в загальному розмірі склали 15891,96 грн;

- на заборгованість по сплаті комісії за період з 11.04.2018 по 31.05.2019 , яка існувала у відповідному періоді, які в загальному розмірі склали 994,09грн.

- на заборгованість по сплаті комісії за зміну умов кредитного договору за період з 17.04.2018 по 31.05.2019 на суму боргу по комісії - 6000,00грн, які в загальному розмірі склали 616,40грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних, суд встановив, що при розрахунку інфляційних позивач не врахував місяці, в яких індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зважаючи на встановлені обставини суд здійснив власний розрахунок інфляційних за заявлений позивачем період, які становлять 98477,93 грн.

Отже вимога про стягнення інфляційних є обґрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 98477,93грн.

В частині стягнення 17540,59 грн інфляційних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Відносно вимоги позивача про стягнення заборгованості в солідарному порядку з відповідачів суд дійшов наступних висновків.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою (частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України).

За змістом частин 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто порука є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов`язань.

У частині 1 статті 543 Цивільного кодексу України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, уклавши Договір поруки, відповідач-2 поручився перед кредитором (позивачем) за виконання боржником ( відповідачем-1) своїх зобов`язань за Кредитним договором. Отже вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку з відповідачів підлягає задоволенню.

Стосовно заяв відповідачів про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення пені, суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч.1 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України.

Водночас ч.1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У пункті 14.6.1 договору сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст. 259 Цивільного кодексу України до 10 (десяти) років для всіх грошових зобов`язань позичальника (у тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за кредитом, комісії, штрафних санкцій та інших платежів), що передбачені умовами цього договору.

Дослідивши розрахунок позовних вимог щодо стягнення пені, зважаючи на норми ЦК України та умови п. 14.6.1 договору суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, встановленої сторонами у договорі.

Отже, заява відповідачів про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, та такими що підлягають частковому задоволенню на загальну суму 1618850,31грн, з яких: 1078824,01грн основного боргу; 307656,07 грн. процентів за кредитом; 19405,24 комісії за управління кредитом; 72394,33грн пені; 42092,73грн 3% річних; 98477,93грн інфляційних нарахувань.

В частині стягнення 1618,24грн процентів за кредитом, 40304,17грн пені,95200,00грн штрафу, 17540,59 грн. інфляційних суд відмовляє в позові.

В порядку ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог та підлягає стягненню в солідарному порядку.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Крупний" (01014, м.Київ, вул. Звіринецька,63, код ЄДРПОУ 37677846) та з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" ( 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, код ЄДРПОУ 00032112 )

- 1078824,01 грн основного боргу;

- 307656,07 грн. процентів за кредитом;

- 19405,24 комісії за управління кредитом;

- 72394,33 грн пені;

- 42092,73 грн 3% річних;

- 98477,93 грн інфляційних нарахувань;

- 24282,75 грн.судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.02.20

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - в справу

2-3- позивачу ( рек. з пов.)

4-5- відповідачам (рек. з пов)