Рішення № 87773547, 24.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.02.2020Справа № 910/18440/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Фізичної особи - підприємця Філіп Степана Юрійовича

про стягнення 2 741, 31 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Філіп Степана Юрійовича (далі - відповідач) про стягнення 2 741, 31 грн., з яких 2 257, 65 грн. заборгованість по сплаті орендної плати, 443, 86 грн. пені та 39, 80 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір оренди, в порушення умов якого відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання по сплаті орендної плати, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість. У зв`язку з цим, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/18440/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження від 26.12.2019 у справі № 910/18440/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02068, місто Київ, проспект Григоренка, будинок 3-А, квартира 3. Однак, поштове відправлення було повернуто органом зв`язку на адресу місцевого господарського суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання учасником справи кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 26.12.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.07.2005 року між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (далі-орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Філіп Степаном Юрійовичем (далі - орендар) було укладено договір № 10/1903 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади місто Києва (далі-договір).

Згідно з п. 1.1 Договору, орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 813/3388 передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення, далі - об`єкт оренди, за адресою вулиця Богдана Хмельницького, 51, літ. Б для діяльності у сфері права.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що об`єктом оренди є нежилі приміщення загальною площею 19,30 кв.м., на 3 поверсі.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.4 Договору унормовано, що за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату в межах витрат на утримання, розрахунок якої здійснюється на підставі методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Київради від 05.07.2001 р. № 366/1342 та рішення Київської міської ради від 19.07.2005 р. № 813/3388, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати та порядку використання орендної плати, що є невід`ємною частиною договору на дату підписання договору становить 54, 62 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

У п. 3.6. Договору зазначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 9.1. Договору останній вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє з 19.07.2005 року по 17.07.2006 року.

02.09.2011 року між орендарем та орендодавцем було укладено додаткову угоду до договору від 19.07.2005 № 10/1903 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду в будинку № 51 літера Б на вулиці Б.Хмельницького, відповідно до п. 3, 4 якої сторони домовились внести зміни до п. 9.1. договору та викласти його редакції : «Цей договір діє до 31.03.2012 року включно», інші умови договору від 19.07.2005 № 10/1903 залишаються незмінними.

Також пунктом 3.5. договору узгоджено, що орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при повернення об`єкта оренди орендодавцеві.

Дослідивши зміст договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Судом встановлено, що 19.07.2005 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування нежитлове приміщення загальною площею 19,3 кв.м., яке розташоване за адресою Богдана Хмельницького, 51 Б, поверх 3, що підтверджується актом приймання-передачі від 19.07.2005, який підписаний сторонами.

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, після закінчення строку дії договору відповідач орендоване приміщення не звільнив, в зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість за фактичне користування майном у період з 01.06.2019 року по 31.12.2019 року.

Відповідно до частини першої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Згідно з положеннями ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 2 ст. 795 ЦК України внормовано, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до п. 6.1. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 нарахування орендної плати припиняється у разі припинення договору оренди з дати підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди орендарем та підприємством-балансоутримувачем.

Згідно з п. 6.4. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 орендар за користування об`єктом оренди сплачує орендну плату, витрати підприємства -балансоутримувача на утримання орендованого майна та інші платежі, зазначені у підпункті 6.5 цього Положення, незалежно від результатів господарської діяльності.

Відповідно до п. 6.5. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 крім орендної плати орендар сплачує: податки та збори у розмірах та порядку, визначених законодавством України; компенсацію витрат підприємств - балансоутримувачів за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, та плату за комунальні послуги відповідно до договору, який укладається між орендарем та підприємством - балансоутримувачем або відповідними особами, що надають такі послуги, а у разі встановлення орендної плати у розмірі 1 гривня на рік, експлуатаційні витрати підприємства - балансоутримувача відповідно до договору, який укладається між орендарем та підприємством - балансоутримувачем; послуги страховика.

У п. 3.6. Договору зазначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Судом встановлено, що договір припинив свою дію 31.12.2012 року.

Разом з тим, акту про повернення предмета оренди, підписаного сторонами у відповідності до вимог частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України, а також доказів сплати орендної плати за спірний період матеріали справи не містять.

При цьому, факт користування відповідачем спірним приміщенням, після припинення дії договору сторонами не заперечується.

З урахуванням приписів статті 629 Цивільного кодексу України, частини другої статті 795 Цивільного кодексу України вимога позивача про стягнення з відповідача орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщенням з 01.06.2019 по 31.12.2019 є обґрунтованою та підлягає задоволенню (позиція щодо правомірності нарахування орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщення після розірвання договору оренди викладена у постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 у справі № 12/75-2167-33/75-4/180).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 2 257, 65 грн за фактичне користування орендованим приміщенням у період з 01.06.2019 року по 31.12.2019 року.

При цьому, суд зазначає, що у розрахунку суми основного боргу позивачем відображено надходження від відповідача грошових коштів в сумі 1 580, 30 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що означені грошові кошти надійшли не в рахунок сплати орендної плати за спірний період, а в рахунок заборгованості в сумі 1 580, 30 грн., яка була стягнута рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2019 у справі № 910/7310/19.

Доказів на підтвердження сплати орендної плати за період з червня 2019 року по грудень 2019 року в розмірі 2 257, 65 грн відповідачем суду не надано.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно з довідкою про нарахування і надходження орендної плати розмір орендної плати, що підлягав сплаті протягом спірного періоду з червня 2019 по грудень 2019, становить 2 257, 65 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати орендної плати за заявлений до стягнення період з 01.06.2019 по 31.12.2019 становить суму у розмірі 2 257, 65 грн.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Отже, вимога позивача про стягнення орендних платежів, у зв`язку з фактичним користуванням орендованим приміщенням є правомірною та такою, що ґрунтується на нормах законодавства.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 443, 86 грн. за період з 16.06.2019 по 16.12.2019, суд зазначає наступне.

У відповідності до приписів статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

У статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.2. Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру не сплачених орендних платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Аналогічні положення встановлено в ст. 631 ЦК України.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір оренди припинив свою дію 31.03.2012 року.

Оскільки договір припинив свою дію 31.03.2012 року, виходячи з того, що неустойка (пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, а забезпечене пенею зобов`язання припинилось, правові підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення 443, 86 грн. пені відсутні.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 443, 86 грн., оскільки нарахування пені здійснено після закінчення строку дії договору.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 39, 80 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд наголошує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 у справі № 910/9947/15, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 у справі № 910/7086/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18).

Здійснивши перерахунок 3% річних суд встановив, що останній є арифметично невірним внаслідок неправильно визначеної бази нарахування, у зв`язку з чим судом було здійснено власний розрахунок 3% річних у відповідності до якого позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 19, 89 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для частково задоволення позовних вимог.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 73 - 74, 76 - 79, 86, 129, 232, 233, 237 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Фізичної особи - підприємця Філіп Степана Юрійовича про стягнення 2 741, 31 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Філіп Степана Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 51-А; код ЄДРПОУ 03366500) 2 257 (дві тисячі двісті п`ятдесят сім) грн. 65 коп. заборгованості з орендної плати, 19 (дев`ятнадцять) грн. 89 коп. 3 % річних та 1 596 (одну тисячу п`ятсот дев`яносто шість) грн. 01 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 24.02.2020 року.

Суддя В.С. Ломака