Рішення № 87773461, 19.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2020Справа № 910/17752/19Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (50079, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, Ідентифікаційний код юридичної особи 00191023)до проАкціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) стягнення 83423 грн. 60коп. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 83423 грн. 60коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення штрафу за перевищення строків доставки вантажу на підставі ст. 45 Угоди про міжнародне залізничне сполучення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2019 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» відкрито провадження у справі 910/17752/19, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.12.2019 направлена на адреси Сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 26.12.2019 року та 03.01.2020 поштового відправлення уповноваженим особам сторін.

15.01.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла Заява про продовження процесуального строку на подачу відзиву.

15.01.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечуючи проти позову посилається на те, що при здійсненні розрахунку ціни позову за залізничним накладними № 746432, 476440, 476457 та 476465 не враховано час затримки під час перевезення з причин, що не залежали від перевізника, про що складено відповідні акти та зазначено безпосередньо у вказаних накладних. З наведених підстав Відповідач просить суд відмовити у позові в повному обсязі.

15.01.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла Заява про зменшення штрафних санкцій, в якій Відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій за несвоєчасну доставку вантажу до 20% від обґрунтованої суми в позовні заяві.

16.01.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, яким просить відмовити Позивачу в відшкодуванні витрат на правничу допомогу у розмірі 8189,24 грн.

29.01.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій Позивач підтримав позов в повному обсязі та зазначив, що розрахунок неустойки за несвоєчасну доставку вантажу за залізничними накладними № 746432, 476440, 476457 та 476465 проведений з врахуванням часу затримки під час перевезення з причин, що не залежали від перевізника. Одночасно, Позивач заперечує проти зменшення розміру заявленої до стягнення з відповідача суми, посилаючись на недоведеність Відповідачем обставин, наявність яких має враховуватись при зменшенні сум штрафу. Крім того, Позивачем повідомлено, що заява про стягнення витрат позивача з правничої допомоги буде подана протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі.

17.02.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи. До вказаного клопотання Позивачем додані докази на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

16.02.2018 між Приватним акціонерним товариством «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (Замовник) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (Перевізник) укладений Договір про надання послуг № 02076/Пр3-2018/182 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Відповідач зобов`язався здійснювати перевезення вантажів, надавати вантажний вагон для перевезення, та інші послуги, пов`язані з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) і вагонах відповідача, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах позивача і проведення розрахунків за ці послуги. (а.с.206-213)

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку.

Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за № 1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 21.03.2019 по 09.04.2019 Відповідачем здійснено перевезення Позивачу у міжнародному сполученні порожніх вагонів за залізничними накладними №№ 55560, 55561, 47803, 47804, 47805, 47806, 47807, 47808, 481218, 481226, 481234, 481242, 481259, 481267, 481275, 481283, 481325, 481333, 481341, 481358, 481366, 481374, 481382, 481390, 481408, 481416, 481549, 481564, 481572, 481580, 481705, 55557, 55558, 55559, 96472509, 96472519, 96472520, 32952, 32953, 32954, 32955, 476267, 476275, 173377, 173385, 96472953, 96472004, 476432, 476440, 476457, 476465, 30836, 30837, 30838, 30839, 30840, 30841, 30842, 30843, 96472552, 96472556, 96472557, 96472561. (а.с. 9-195)

Позивач у період з 02.06.2019 по 04.06.2019 надіслав на адресу Відповідача претензії (а.с 8-194 у кількості 63 штуки) з вимогою сплатити штраф у загальному розмірі 83423,60 грн. на підставі ст. 45 УМВС, на підтвердження чого надано суду копії фіскальних чеків, поштових накладних та описів вкладення у цінні листи від 04 та 06 червня 2019 року (а.с.197-202)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем порушено терміни доставки вантажів за вказаними накладними, визначені ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, у зв`язку із чим просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф у розмірі 83423 грн. 60коп. на підставі ст. 45 УМВС.

Заперечуючи проти позову, Відповідач стверджує, що при здійсненні розрахунку ціни позову за залізничним накладними № 746432, 476440, 476457 та 476465 не враховано час затримки під час перевезення з причин, що не залежали від перевізника, про що складено відповідні акти та зазначено безпосередньо у вказаних накладних. З огляду на наведене, Відповідач зазначає про відсутність підстав для стягнення суми штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).

В силу ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 21.03.2019 по 09.04.2019 Відповідачем здійснено перевезення Позивачу у міжнародному сполученні порожніх вагонів за залізничними накладними №№ 55560, 55561, 47803, 47804, 47805, 47806, 47807, 47808, 481218, 481226, 481234, 481242, 481259, 481267, 481275, 481283, 481325, 481333, 481341, 481358, 481366, 481374, 481382, 481390, 481408, 481416, 481549, 481564, 481572, 481580, 481705, 55557, 55558, 55559, 96472509, 96472519, 96472520, 32952, 32953, 32954, 32955, 476267, 476275, 173377, 173385, 96472953, 96472004, 476432, 476440, 476457, 476465, 30836, 30837, 30838, 30839, 30840, 30841, 30842, 30843, 96472552, 96472556, 96472557, 96472561. (а.с. 9-195)

Частиною 6 ст.315 Господарського кодексу України встановлено, що спори пов`язані з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред`явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

У п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 №9 роз`яснено, що виходячи з положення ст.9 Конституції України про те, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, суд не може застосувати закон, який регулює правовідносини, що розглядаються, інакше як міжнародний договір. У той же час міжнародні договори застосовуються, якщо вони не суперечать Конституції України.

До такого законодавства належить Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС).

Згідно з § 1 ст. 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.

Відповідно до договору перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. (§ 1 ст. 14 УМВС)

Статтею 24 УМВС визначено, що якщо відправником і перевізником не погоджене інше, термін доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати терміну, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті.

Термін доставки вантажу визначається виходячи з таких норм:

- для контейнерів - 1 добу на кожну почату 150 км;

- для інших відправок - 1 добу на кожну почату 200 км.

Для вантажів, що вимагають обмеження швидкості за своїми технічними характеристиками, негабаритних і наступних в спеціальних поїздах з окремим локомотивом, терміни доставки встановлюються перевізником.

Для вантажів, що перевозяться в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні, термін доставки на водному ділянці шляху встановлює перевізник, який здійснює перевезення на даній ділянці шляху.

Термін доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу.

Термін доставки вантажу збільшується на 2 доби:

- на кожну перевантаження вантажу у вагони іншої ширини колії;

- на кожну перестановку вагонів, вантажу на своїх осях на візки іншої ширини колії;

- при перевезенні вантажу в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.

Термін доставки вантажу продовжується на весь час затримки під час перевезення з причин, не залежних від перевізника.

Перебіг терміну доставки вантажу починається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу вважають за повні.

В разі поділу вантажу в процесі перевезення термін доставки обчислюється з тієї частини вантажу, яка прибула за накладною.

Термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомляє одержувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу в розпорядження одержувача. Порядок повідомлення одержувача визначається національним законодавством, чинним в місці видачі вантажу.

При цьому, порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою перевізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 904/7360/17.

Як підтверджується календарними штемпелями на наявних в матеріалах справи накладних порожні вагони були відправлені у період з 21.03.2019 по 09.04.2019, а тому перебіг терміну їх доставки розпочинається з наступного дня за днем відправки відповідно з 22.03.2019, 26.03.2019, 27.03.2019, 30.03.2019, 31.03.2019, 02.04.2019, 03.04.2019, 04.04.2019, 07.04.2019 та 10.04.2019, та складає 1 добу на кожні початі 200 км. При цьому, відстань на перевезення становить 1265, 1235, 1046, 614, 997, 975 км. в залежності від станції відправлення та станції призначення, вказаних у кожній окремій накладній.

Таким чином, нормативний термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 УМВС, становить 5-8 діб (4-7 діб в залежності від відстані перевезення + 1-2 доби на час затримки під митним оформленням).

Разом з тим, Судом встановлено, що за накладними № 96472509, 96472519, 96472520, 32952, 32953, 32954, 32955, 96472953, 96472004, 476432, 476440, 476457, 476465 вантаж був затриманий , а термін доставки збільшено на 2 доби.

Отже, нормативний термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 УМВС, за накладними № 96472509, 96472519, 96472520, 32952, 32953, 32954, 32955, 96472953, 96472004, 476432, 476440, 476457, 476465 збільшено ще на 2 доби.

В той же час, як підтверджується календарними штемпелями в графі 27 накладних №№ 55560, 55561, 47803, 47804, 47805, 47806, 47807, 47808, 481218, 481226, 481234, 481242, 481259, 481267, 481275, 481283, 481325, 481333, 481341, 481358, 481366, 481374, 481382, 481390, 481408, 481416, 481549, 481564, 481572, 481580, 481705, 55557, 55558, 55559, 96472509, 96472519, 96472520, 32952, 32953, 32954, 32955, 476267, 476275, 173377, 173385, 96472953, 96472004, 476432, 476440, 476457, 476465, 30836, 30837, 30838, 30839, 30840, 30841, 30842, 30843, 96472552, 96472556, 96472557, 96472561., вантаж прибув на станції призначення із запізненням у період з 11.04.2019 по 20.04.2019. Тобто фактичний термін доставки вантажу за вказаними накладними становить від 11 до 29 діб, що є порушенням терміну доставки, визначеного ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС).

У § 1, 2 статті 45 УМВС передбачено, що якщо перевізником не було дотримано термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 "Термін доставки вантажу", перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.

Розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, і величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки, а саме:

6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;

18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки;

30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.

При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач просить стягнути з Відповідача штраф за прострочення доставки вантажу у розмірі 83423,60 грн. із розрахунку за всіма накладними 30 % провізної плати

В той же час, Суд, перевіривши розрахунок Позивача про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажу за накладними №№ 55557, 55558, 55559, 476432, 476440, 476457, 476465 зазначає наступне.

За умовами § 2 статті 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, і величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки.

При цьому, у § 1 статті 45 УМВС встановлено, що неустойка сплачується за перевищення терміну доставки вантажу, обчисленому відповідно до статті 24 "Термін доставки вантажу".

Тобто, аналіз наведених положень ст.ст 45, 24 УМВС в їх сукупності, свідчить, що термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 "Термін доставки вантажу", є нормативним, тоді як фактичний термін доставки - загальним.

Отже, у випадку його перевищення позивачем сплачується неустойка, розрахована у відсотковому відношенні від провізної плати шляхом ділення кількості діб перевищення нормативного терміну доставки на кількість діб фактичного терміну доставки.

З огляду на наведене, Суд вважає, що відношення перевищення терміну доставки за накладними до загального терміну доставки складає 0,3, тому відсоток провізної плати відповідно до § 2 статті 45 УМВС має визначатися на рівні 18%.

Таким чином, загальний розмірі неустойки за прострочення доставки вантажу за накладними №№ 55557, 55558, 55559, 476432, 476440, 476457, 476465 становить 6963,29 грн..

За таких підстав, оскільки факт порушення Відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений та документально підтверджений, але при цьому розрахунок позивача є невірним, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню у розмірі 78781,29 грн.

При цьому, заперечення відповідача про те, що при здійсненні розрахунку ціни позову за залізничним накладними № 746432, 476440, 476457 та 476465 Позивачем не враховано час затримки під час перевезення з причин, що не залежали від перевізника, не приймаються Судом до уваги, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та наданим Позивачем розрахунком.

В той же час, Відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій за несвоєчасну доставку вантажу до 20% від обґрунтованої суми в позовні заяві.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні матеріали справи, Суд зазначає, що Відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця» про зменшення розміру штрафних санкцій за несвоєчасну доставку вантажу до 20% від обґрунтованої суми в позовній заяві задоволенню не підлягає.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки Відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо своєчасної доставки вантажу, Суд дійшов висновку, що Відповідачем було порушено норми ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС), а тому позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню у розмірі 78781,29 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем також заявлено про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8189,24 грн..

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2018 між Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (Адвокатське об`єднання) та Приватним акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (Клієнт) укладений Договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) №434, за змістом якого КЛІЄНТ доручає, а АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ бере на себе зобов`язання надавати КЛІЄНТУ правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності КЛІЄНТА в порядку та на умовах, визначених договором. Відповідно до умов п. 2.1. Договору для виконання покладених КЛІЄНТОМ на АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ завдань КЛІЄНТ надає АДВОКАТСЬКОМУ ОБ`ЄДНАННЮ повноваження, що є дійсними та реалізуються АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ виключно на підставі окремих довіреностей, виданих КЛІЄНТОМ для представництва його інтересів окремими адвокатами, що є учасниками АДВОКАТСЬКОГО ОБ`ЄДНАННЯ.

Відповідно до Додаткової угоди №11 до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №434, дана угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) АДВОКАТСЬКОГО ОБ`ЄДНАННЯ на надання юридичних послуг (правової допомоги) у спорі про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь КЛІЄНТА неустойки за несвоєчасну доставку вантажів у квітні 2019 у сумі 83423,60 грн. за Договором № 02076/ПрЗ-2018/182 від 16.02.2018. АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів КЛІЄНТА у суді будь-якої ланки на території України, в тому числі у Верховному Суді. За умовами п. 3.1. Додаткової угоди № 11 оплата послуг здійснюється протягом п`яти календарних днів після підписання сторонами Акта надання послуг (Акта приймання-передачі наданих послуг) і отримання КЛІЄНТОМ рахунків від АДВОКАТСЬКОГО ОБ`ЄДНАННЯ.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Позивачем було подано платіжне доручення № 4500012540 від 10.02.2020 на суму 4614,24 грн., Рахунок на оплату № 68 від 05.02.2020, Акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № 68 від 05.02.2020, Акт № 1 приймання-передачі наданих послуг до Додаткової угоди № 11 від 10.12.2019, Розрахунок розміру винагороди від 05.02.2020 (а.с.28-30)

Судом встановлено, що Фурманюк Ірина Віталіївна, яка діяла від імені Позивача на підставі довіреності № 55/12 від 12.09.2019 та № 9/12 від 04.01.2020, є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної Асоціації Адвокатів України.

Згідно з Актом № 1 приймання-передачі наданих послуг від 05.02.2020, з врахуванням Розрахунку розміру винагороди від 05.02.2020, заявлена Позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4614,24, складається з:

Усна консультація клієнта, узгодження правової позиції - 1 год. - 315,00 грн.;

Збір доказів (підготовка письмових документів, листи, запити) - 1 год. - 315,00 грн.;

перевірка та підготовка документів - 4 год. - 1260,00 грн.

Підготовка та подання позовної заяви - 3 год. - 945,00 грн.;

Підготовка та подання відповіді на відзив - 3 год. - 945,00 грн.;

Гонорар за складність справи - 834,24 грн.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, в якому Відповідач заперечує проти покладення на нього суми у розмірі 8189,24 грн. згідно з попереднім розрахунком судових витрат, зазначеним у позовній заяві, посилаючись на неспівмірність заявленої суми виконаним адвокатом роботам зважаючи на подання до суду аналогічних за змістом позовних заяв, які потребували лише редагування в частині ціни позову та переліку залізничних накладних.

В той же час, Суд звертає увагу, що у позовній заяві Позивачем на виконання вимог процесуального законодавства заявлено лише орієнтовний розрахунок витрат, в подальшому подано до суду документи на підтвердження фактичних витрат, розмір яких значно менший, ніж попередньо заявлений і становить 4614,24 грн.. При цьому, Відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності фактично підтверджених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, юридичну кваліфікації правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4614,24 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська, 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (50079, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, Ідентифікаційний код юридичної особи 00191023) штраф у розмірі 78781,29 грн. (сімдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят одна грн. 29 коп.), судовий збір в розмірі 1814,19 грн. (одна тисяча вісімсот чотирнадцять грн. 29 коп.), 4614,24 грн. (чотири тисячі шістсот чотирнадцять грн. 24 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19 лютого 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин