Ухвала суду № 87773263, 11.02.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/73/16-27/82/17-5/87/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.02.2020 Справа № 908/2322/16

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Проскуряков К.В. за участі секретаря судового засідання Шельбухової В.О. розглянув скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від 29.01.2020 р. за вих №1001ВИХ-20-516 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дутки І.В.

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 30019801)

До відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 03345716)

про стягнення 2 280 603,35 грн. пені, 218 468,73 грн. 3% річних, 231 494,76 грн. інфляційних втрат

За участю: приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дутки Івана Васильовича (01010, м. Київ, пров. Інженерний, буд. 4-Б, оф. 302)

Представники сторін:

Від позивача (заявника) : Роєнко Є.В., довіреність №1-2022 від 27.12.2019 р. (посвідчення адвоката №4748 від 29.11.2011 р.)

Від відповідача: Бурдак О.В., довіреність №юр-200-1219 від 20.12.2019 р. (посвідчення адвоката України №ЗП 001560 від 09.02.2018 р.)

Приватний виконавець: не з`явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

31.01.2020 р. до господарського суду Запорізької області від Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшла скарга від 29.01.2020 р. за вих №1001ВИХ-20-516 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дутки І.В.

Згідно Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.01.2020 р. вказану скаргу передано на розгляд судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 31.01.2019р. вказану скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 11.02.2020р. Ухвалою суду від 11.02.2020р. суд відмовив в задоволенні клопотання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дутки І.В. про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку.

В судовому засіданні 11.02.2020р. суд розглянув скаргу по суті та оголосив вступну та резолютивну частини ухвали.

Представник скаржника підтримав викладені у скарги доводи та пояснив, що 24.01.2020 АТ «Укртрансгаз» стало відомо, що приватним виконавцем Дуткою І.В. винесено постанову про арешт коштів АТ «Укртрансгаз», яка була направлена приватним виконавцем до банківських установ в яких відкриті рахунки АТ «Укртрансгаз» та прийнята до виконання. Постановою про арешт коштів від 23.01.2020 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках Акціонерного товариства «Укртрансгаз», в т.ч: на грошові кошти, що містяться на рахунках: АТ "Ощадбанк" МФО 300465, АТ «Укрексімбанк» МФО 322313, АТ «Дойче БанкДБУ» МФО 380731, АБ «Укргазбанк» МФО 320478, ПАТ «Промінвестбанк» МФО 300012, АТКБ «ПриватБанк» МФО 305299. Проте, розрахункові рахунки АТ «Укртрансгаз» № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відкриті у «АБ «Укргазбанк», використовуються для оплати праці працівників, а також інших пов`язаних з цим платежів (єдиний соціальний внесок, лікарняні, соціальне страхування тощо), що зокрема підтверджується платіжними дорученнями на перерахування заробітної плати та інших обов`язкових платежів. Посилаючись на ст. 8, ст. 9 43 Конституції України, ст.ст. 52, 56 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 5 ст. 97, ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю, ст. 22, ч. ч. 1, 6 ст. 24, ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці», ч. ч. 7, 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ч. 2 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ч.1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, яка ратифікована Україною 04.08.1961, та численну судову практику стверджує, що накладення арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати заробітної плати та для обліку коштів соціального страхування в національній валюті унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам Боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на Товаристві. Керуючись ст. 339 ГПК України вважає, що дії приватного виконавця Дутки І.В. направлені на арешт та списання коштів АТ «Укртрансгаз», які знаходились на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , є протиправними та вчиненими з перевищенням повноважень, наданих Конституцією України та просить суд: 1) визнати неправомірними дії приватного виконавця Дутки І.В. у виконавчому проваджені ВП №61022068, в частині накладення арешту на рахунки АТ «Укртрансгаз» № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відкриті у ПАТ «АБ «Укргазбанк», які призначені для виплати заробітної плати працівникам, а також інших пов`язаних з цим платежів до бюджету України; 2) визнати неправомірною постанову приватного виконавця Дутки І.В. про арешт коштів боржника від 23.01.2020 у виконавчому проваджені ВП №61022068, в частині накладення арешту на вказані рахунки; 3) зобов`язати приватного виконавця Дутку І.В. зняти арешт з вказаних рахунків Боржника.

АТ "Запоріжгаз" у відзиві від 10.02.2020р. № 690-Ск-1361-0220 пояснює, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.12.2018 по справі № 908/2322/16 в порядку повороту виконання рішення господарського суду Запорізької області від 22.09.2017 р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2017 р. у справі № 908/2322/16 стягнуто з ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації "ЗАПОРІЖГАЗ" 2866387,65 грн. 16.01.2019р. Господарським судом Запорізької області видано наказ № 908/2322/16., який 22.01.2020 АТ «Запоріжгаз» було пред`явлено на виконання до приватного виконавця Дутки І.В., яким цього ж дня відкрито виконавче провадження АСВП № 61044377. 23.01.2020 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника № 61044377, яку цього ж дня скеровано в банківські установи. Вважає, що ні твердження Скаржника викладені у скарзі, ні додані копії платіжних доручень не можуть свідчити про неправомірність дій приватного виконавця та бути підставою для зняття арешту з рахунків боржника виходячи. При цьому посилається на ст. ст. 5, 10 , 18 , 48 ч.3 ст. 52, ст. 56, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», пункт 8 Розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 N 2832/5, пункт 9.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22. Вважає, що Законом України «Про виконавче провадження» не заборонено накладати арешт на рахунки призначені для виплати заробітної плати працівникам, а також інших пов`язаних з цим платежів до бюджету України. Звертає увагу суду, що до компетенції приватного виконавця не входить перевірка цільового призначення рахунків боржника, відкритих в банках. Заробітна плата та інші соціальні витрати не підпадають під перелік рахунків, який визначений Законом України «Про виконавче провадження», у відповідності до якого виконавця зобов`язано зняти арешт з рахунку боржника в разі надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на цих рахунках, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Тобто, повідомлення приватного виконавця про рахунки, які не підлягають арешту, є завданням банку та самого боржника. В пункті 1 постанови про арешт коштів боржника №61044377, яку винесено приватним виконавцем 23.01.2020, чітко зазначено, що «накласти арешт на грошові кошти, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику» (копія постанови про арешт коштів додається в додатку). Однак банк не відреагував, жодних повідомлень на адресу приватного виконавця не направляв. Звертає увагу суду на те, що в жодному законодавчому акті не існує поняття - «рахунок призначений для виплати заробітної плати». Отже, приватним виконавцем при винесенні постанови про накладення арешту на кошти боржника від 23.01.2020 №61044377, що містяться на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відкриті у ПАТ «АБ Укргазбанк», та належать Боржнику, дотримано всіх вимог чинного законодавства. Скаржником не надано виписки по руху коштів хоча би за декілька місяців, договору банківського рахунку, з якого можливо було б прийти до висновку про «цільове призначення» рахунку, не вказано розміру фонду заробітної плати та розміру інших пов`язаних з цим платежів до бюджету України на підтвердження того, по ці рахунки використовуються лише для виплати заробітної плати працівникам а також інших пов`язаних з цим платежів до бюджету України. Таким чином, Скаржником не надано належних доказів того, що вказані рахунки призначено саме (тільки) для виплати заробітної плати, а також інших пов`язаних з цим платежів до бюджету України. Також в обґрунтування своїх заперечень посилається на Постанову Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.10.2019 у справі №37/70 і стверджує, що за умови тривалого невиконання судового рішення, не надання боржником жодного обґрунтування щодо суми грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, а також не підтвердження тієї обставини, що арештований рахунок використовувався виключно з метою оплати праці та здійснення пов`язаних відрахувань, наявності інших рахунків, які використовуються з метою забезпечення господарської діяльності підприємства, або інших обставин, які підтверджують неможливість використання арештованого рахунку для ведення господарської діяльності, можуть свідчити про зловживання боржником своїми правами та про безпідставне звільнення від обв`язку виконання судового рішення, що є неприпустимим, а тому наведені скаржником доводи не є достатніми для задоволення його вимог. Просить суд відмовити у повному обсязі у задоволенні скарги АТ «Укртрансгаз» на дії приватного виконавця.

У своєму відзиві від 06.02.2020р. № 87 приватний виконавець Дутка І.В. зазначив, що у нього на примусовому виконанні перебуває наказ Господарського суду Запорізької області від 16.01.2019р. № 908/2322/16 про стягнення в порядку повороту виконання рішення господарського суду Запорізької області від 22.09.2017 р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2017 р. у справі № 908/2322/16 з ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації "ЗАПОРІЖГАЗ" 2866387,65 грн. 22.01.2020 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження АСВП № 61044377 з його виконання. 23.01.2020 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника № 61044377, яку цього ж дня скеровано в банківські установи. Судом встановлено, що проти задоволення скарги приватний виконавець заперечує підстав аналогічних тим, що викладені у відзиві АТ "Запоріжгаз". Додатково пояснює, що рахунок № НОМЕР_2 , який як стверджує Скаржник призначений для виплати заробітної плати працівникам, а також інших пов`язаних з ним платежів до бюджету України та належить АТ «Укртрансгаз» відсутній у переліку рахунків, наданих Державною фіскальною службою па запити Приватного виконавця від 23.01.2020 та від 29.01.2020. Також щодо цього рахунку Скаржником не надано жодних доказів (виписки по рахунку, платіжних доручень), що він використовуються лише для виплати заробітної плата працівникам а також інших пов`язаних з цим платежів до бюджету України. Просить відмовити у повному обсип у задоволенні скарги АТ «Укртрансгаз» на дії приватного виконавця.

Разом з відзивом на скаргу приватним виконавцем надіслано до суду належним чином завірена копія матеріалів виконавчого провадження ВП №61044377, які досліджені судом у судовому засіданні.

Крім цього, перед початком судового засідання скаржником через канцелярію Господарського суду Запорізької області подано клопотання про долучення до матеріалів справи копій платіжного доручення № TR 3174672.90722.11234 від 08.01.2020р. та копії договору № 11576 від 04.12.2014р. Доказів направлення вказаного клопотання з доданими до нього документами на адресу інших учасників справи скаржник суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 23.12.2019 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Розглянувши матеріали справи № 908/2322/16 та скарги АТ «Укртрансгаз» від 29.01.2020 р. за вих. №1001ВИХ-20-516 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дутки І.В., заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно приписів ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

За приписами ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з п. "а" ч. 1 ст. 341 ГПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Як вбачається з Постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2020 р. у справі № 908/2322/16 Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.05.2018 р. у справі №908/2322/16 касаційну скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" задоволено частково, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2017 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 22.09.2017 р. у справі №908/2322/16 скасовано, справу №908/2322/16 передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

16.11.2018 р. до Господарського суду Запорізької області від ПуАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" надійшла заява № Zp-Ck-12875-1118 від 16.11.2018 р. (вх. № 08-11/369/18) про поворот виконання рішення у справі № 908/2322/16.

Після розгляду судом апеляційної інстанції справи № 908/2322/16, рішення господарського суду Запорізької області від 22.09.2017 р., яким позов ПАТ "Укртрансгаз" задоволено частково та стягнуто з ПАТ "Запоріжгаз" 2 374 610,97 грн. пені, 217 921,51 грн. 3% річних, 231 494,76 грн. інфляційних втрат, набуло чинності, та з метою уникнення виконання вказаного рішення в примусовому порядку, що у відповідності до приписів ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" призвело б до стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від суми, що підлягає примусовому стягненню, ПАТ "Запоріжгаз" 21.12.2017 р. було сплачено зазначені кошти на рахунок ПАТ "Укртрансгаз". Однак, 10.05.2018 р. Верховним Судом винесено постанову за результатами розгляду касаційної скарги ПАТ "Запоріжгаз" на рішення господарського суду Запорізької області від 22.09.2017 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2017 р., якою вказані судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Таким чином, Верховним Судом скасовано рішення, на підставі яких ПАТ "Запоріжгаз" сплатило на користь ПАТ "Укртрансгаз" грошові кошти на загальну суму 2 866 387,65 грн. На підставі викладеного, просив суд в порядку повороту виконання рішення стягнути з АТ "Укртрансгаз" на користь ПАТ "Запоріжгаз" 2 866 387,65 грн. безпідставно отриманих за рішенням господарського суду Запорізької області від 22.09.2017 р. та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2017 р. у справі № 908/2322/16.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.12.2018 р. у справі № 908/2322/16 у задоволенні позову відмовлено. Заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" від 16.11.2018 р. за вих. №Zp-Ck-12875-1118 про поворот виконання рішення суду задоволено. Здійснено поворот виконання рішення господарського суду Запорізької області від 22.09.2017 р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2017 р. у справі № 908/2322/16. В порядку повороту виконання рішення господарського суду Запорізької області від 22.09.2017 р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2017 р. у справі № 908/2322/16 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" 2 866 387,65 грн., з якої 231 494,76 грн. інфляційних втрат, 217 921,51 грн. - 3% річних, 2 374 610,97 грн. пені та 42 360,41 грн. судового збору, безпідставно отриманих за рішенням господарського суду Запорізької області від 22.09.2017 р. та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2017 р. у справі № 908/2322/16.

16.01.2019 р. Господарським судом Запорізької області видано наказ № 908/2322/16, яким в порядку повороту виконання рішення господарського суду Запорізької області від 22.09.2017 р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2017 р. у справі № 908/2322/16 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ЗАПОРІЖГАЗ" 2 866 387,65 грн., з якої 231 494,76 грн. інфляційних втрат, 217 921,51 грн. 3% річних, 2 374 610,97 грн. пені та 42 360,41 грн. судового збору, безпідставно отриманих за рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.09.2017 р. та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2017 р. у справі № 908/2322/16.

Заявою від 22.01.2020 р. № 2201/2020-вих-1 Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ЗАПОРІЖГАЗ" пред`явило вказаний наказ до виконання Приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Дутці І.В., постановою якого від 22.01.2020 р. відкрито виконавче провадження ВП № 61044377 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2019 р. № 908/2322/16.

Також постановами від 22.01.2020 р. приватним виконавцем змінено назви у виконавчому провадженні: стягувача з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ЗАІЮРІЖГАЗ" на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЗАПОРІЖГАЗ», та боржника з Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» па АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРТРАНСГАЗ».

Крім цього, 22.01.2020 р. приватним виконавцем прийняті постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 131,07 грн. та про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 286638,77 грн.

Усі вказані постанови цього ж дня надіслані на адресу стягувача та боржника.

23.01.2020 р. приватним виконавцем прийнято та направлено стягувачу та боржнику Постанову про арешт коштів боржника у ВП № 61044377, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника Акціонерного товариства «Укртрансгаз», в т.ч: АТ "Ощадбанк" МФО 300465, АТ «Укрексімбанк» МФО 322313, АТ «Дойче Банк ДБУ» МФО 380731, АБ «Укргазбанк» МФО 320478, ПАТ «Промінвестбанк» МФО 300012, АТКБ «ПриватБанк» МФО 305299 та всіх інших відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника , крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахування основної винагороди приватного виконавця , витрат виконавчого провадження у сумі 3153157,49 грн.

Також в матеріалах виконавчого провадження ВП № 61044377 містяться листи:

- від 28.01.2020 р. ПАТ "Промінвестбанк", яким повернуто постанову від 23.01.2020 р. без виконання;

- від 28.01.2020 р. АТ "Державного експортно-імпортного банку України" про прийняття до виконання постанови від 23.01.2020 р. з повідомленням про залишок коштів на рахунках боржника;

- від 29.01.2020 р. АТ «Дойче Банк ДБУ» про накладення арешту на відкриті в банку рахунки Акціонерного товариства «Укртрансгаз» з повідомленням про залишок коштів на рахунках боржника;

- від 30.01.2020 р. ПАТ АБ "Украгазбанк" про прийняття до виконання постанови від 23.01.2020р. з повідомленням про залишок коштів на рахунках боржника та наявність інших арештів, накладених на рахунки боржника;

- від 29.01.2020 р. АТ "Державний ощадний банк України" про накладення арешту на відкриті в банку рахунки Акціонерного товариства «Укртрансгаз» з повідомленням про залишок коштів на рахунках боржника. Також банк повідомив , що рахунок боржника № НОМЕР_3 (980) відкрито з метою надання послуг з розрахунково-касового обслуговування, видачею грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій (в тому числі, але не виключно - виплата заробітної плати працівникам та сплата податків).

30.01.2020 р. приватний виконавець направив на адреси вказаних банківських установи Вимоги за №№ 63-68 про повідомлення приватного виконавця про рух коштів на рахунках боржника у вказаних банках, залишок коштів на цих рахунках та арешти накладені на рахунки відкриті боржником в порядку черговості їх накладення, а також просив повідомити про дату та час прийняття постанови про арешт коштів боржника від 23.01.2020р.

Також у матеріалах виконавчого провадження наявний перелік рахунків боржника у вказаних вище банківських установах.

Згідно з ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

Пунктом 8 Розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5, передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

В свою чергу Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, регламентовані дії банків, які отримали постанови виконавців про арешт коштів боржника, рахунки якого відкриті в цьому банку. Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою виконавця. Пунктом 9.3 цієї Інструкції передбачено, що Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Згідно ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Частиною 2 цієї статті визначено, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках:

- платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

- на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення";

- що перебувають на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки";

- на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Крім того, відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Частиною 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» також встановлено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

З огляду на вказані норми суд дійшов висновку , що Законом України «Про виконавче провадження» прямо не заборонено накладати арешт на рахунки призначені для виплати заробітної плати працівникам, а також інших пов`язаних з цим платежів до бюджету України, оскільки заробітна плата та інші соціальні витрати не підпадають під перелік, який визначений Законом України «Про виконавче провадження».

В той же час, статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язано виконавця зняти арешт з рахунку боржника в разі надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Судом встановлено, що банківські установи, в тому числі АТ "Укргазбанк", до яких приватних виконавцем направлено постанову про арешт коштів боржника, не повідомили приватного виконавця про наявність у них рахунків зі спеціальним режимом використання, або на які заборонено законом накладення арешту.

Лише АТ "Державний ощадний банк України" повідомив , що рахунок боржника № НОМЕР_3 (980) відкрито з метою надання послуг з розрахунково-касового обслуговування, видачею грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій (в тому числі, але не виключно - виплата заробітної плати працівникам та сплата податків). Проте, заявник не просить зняти арешт з цього рахунку і дії приватного виконавця щодо нього не оскаржує.

Як вбачається з п. 1 постанови про арешт коштів боржника від 23.01.2020, виконавцем зазначалося про накладення арешту "на грошові кошти, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику".

Проте, АТ "Укргазбанк" жодних повідомлень про наявність таких рахунків, належних боржнику, в т.ч. тих, які використовуються ним для виплати заробітної плати, та пов`язаних з цією виплатою платежів до бюджету та соціальних фондів, перерахування на карткові рахунки, на адресу приватного виконавця не надсилав.

Крім цього, суд враховує, що на підтвердження своїх доводів скаржником не надано виписки по руху коштів по рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відкритих у ПАТ «АБ Укргазбанк», та належать скаржнику, навіть за один чи декілька місяців, договору банківського рахунку, з яких можливо було б дійти висновку про цільове призначення вказаних рахунків саме для виплати заробітної плати. У скарзі заявником також не вказано розміру фонду заробітної плати та розміру інших пов`язаних з цим платежів до бюджету України та державних цільових фондів, пов`язаних з такою виплатою, на підтвердження своїх доводів та в обґрунтування необхідного йому для здійснення таких щомісячних виплат грошових коштів, з яких можливо б було зняти арешт. Подані ним окремі платіжні доручення, на підставі яких здійснювалася виплата заробітної плати не спростовують того факту, що вказані рахунки можуть бути ним використані і для іншої господарської діяльності АТ "Укртрансгаз".

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що вказані рахунки можуть використовуватись скаржником (боржником) для здійснення інших розрахунків у своїй господарській діяльності, що може призвести до зловживання боржником своїми правами та про безпідставне звільнення його від обв`язку виконання судового рішення, що є неприпустимим з огляду на обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

При цьому суд не ставить під сумнів норми Конституції України, Конвенції про захист заробітної плати та інших Законів України, на які посилається скаржник та якими гарантовано право працівників на одержання заробітної плати, проте вважають, що не меншої сили мають і положення Конституції України, Конвенції про захист справ людини і основоположних свобод, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Господарського процесуального кодексу України в частині обов`язковості судового рішення, зокрема:

- згідно зі ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

- відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

- приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Сукупність наведених норм свідчить про те, що як право на виплату заробітної плати, так і право на суд є невід`ємними та непорушними, однак права стягувача на суд, а також на мирне володінням майном не можуть бути порушені у зв`язку з необхідністю забезпечення виконання боржником своїх зобов`язань перед третіми особами, оскільки саме АТ "Укртрансгаз" має нести несприятливі наслідки у зв`язку з невиконанням ним обов`язкового судового рішення.

Посилання скаржника на норми Конвенції про захист заробітної плати рівною мірою стосуються обох сторін виконавчого провадження, а відтак, самі по собі не створюють підстав для висновку про звільнення (навіть часткове) боржника від обов`язку щодо спрямування наявних в нього коштів для виконання остаточного судового рішення. До того ж скаржником не обґрунтовано підстав необхідності поставлення в краще становище працівників боржника за рахунок працівників стягувача.

Отже, суд не вбачає підстав вважати, що приписи ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати, ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю, ст. 24 Закону України "Про оплату праці" право на своєчасне одержання винагороди за працю робітників боржника мають більш пріоритетне значення, ніж приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 129, ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено обов`язковість виконання остаточного судового рішення як невід`ємного елементу верховенства права в Україні.

При цьому суд також бере до уваги, що наказ від 16.01.2019 р. прийнято судом в порядку повороту виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 22.09.2017 р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2017 р. у справі № 908/2322/16, якими було стягнуто з ПАТ "Запоріжгаз" 2 374 610,97 грн. пені, 217 921,51 грн. 3% річних, 231 494,76 грн. інфляційних втрат, та яке набуло чинності, а ПАТ "Запоріжгаз" добровільно 21.12.2017 р. було сплачено зазначені кошти на рахунок ПАТ "Укртрансгаз". Тобто, більше двох років вказана сума грошових коштів вибула з володіння ПАТ "Запоріжгаз", який позбавлений можливості використовувати її у власній господарській діяльності.

Оцінюючи подані учасниками справи докази, суд також враховує правову позицію Верховного суду, викладену ним у подібних правовідносинах, зокрема у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.10.2019 р. у справі № 37/70, вказано наступне:

Колегія суддів, не маючи сумніву у справедливості вказаних висновків судів попередніх інстанцій, вважає за необхідне зазначити, що для правильного вирішення спору слід виходити не з пріоритетності, а фактичних обставин, якими обґрунтовується кожна конкретна вимога.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Приписами ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати № 95 від 01.07.1949, ратифікованої Україною 04.08.1961, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Заробітна плата в розумінні поняття "власності" є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в ст.ст. 3, 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях ст. 97 Кодексу законів про працю, ст.ст. 15, 22, 24 Закону України "Про працю".

Згідно зі ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до ст.ст. 191 та 261 Закону України "Про теплопостачання", ст. 151 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Разом з цим, ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначає виконавче провадження як сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що їх положення не суперечать та не конкурують з пріоритетністю наведених судами приписів щодо обов`язковості виконання судових рішень, а встановлюють порядок і певні обмеження, що застосовуються під час виконання судових рішень в примусовому порядку.

"Отже, як неодноразово зазначено Верховним Судом під час розгляду аналогічних спорів, виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що сукупність встановлених у даній справі обставин, зокрема, тривалого невиконання судового рішення, не надання боржником жодного обґрунтування щодо суми грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, а також не підтвердження тієї обставини, що арештований рахунок використовувався виключно з метою оплати праці та здійснення пов`язаних відрахувань, наявності інших рахунків, які використовуються з метою забезпечення господарської діяльності підприємства, або інших обставин, які підтверджують неможливість використання арештованого рахунку для ведення господарської діяльності, можуть свідчити про зловживання боржником своїми правами та про безпідставне звільнення від обв`язку виконання судового рішення, що є неприпустимим, тому наведені скаржником доводи не є достатніми для задоволення його вимог."

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11. 2004 № 15-рп/2004 визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

При цьому, судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

Підсумовуючи викладене суд констатує, що оскільки скаржником не надано належних, допустимих, достовірних доказів того, що вказані ним рахунки призначено виключно для виплати заробітної плати, а також інших пов`язаних з цим платежів до бюджету України, тривалість строку (понад 2 роки), протягом якого АТ "Запоріжгаз" позбавлений можливості розпоряджатися належними йому грошовими коштами, не надання боржником жодного обґрунтування щодо суми грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, а також не підтвердження тієї обставини, що арештований рахунок використовується виключно з метою оплати праці та здійснення пов`язаних відрахувань, наявності інших рахунків, які використовуються з метою забезпечення господарської діяльності підприємства, або інших обставин, які підтверджують неможливість використання арештованого рахунку для ведення господарської діяльності, що в свою чергу може свідчити про зловживання боржником своїми правами та про безпідставне звільнення його від обв`язку виконання судового рішення, що є неприпустимим.

Отже, доводи скаржника про те, що приватним виконавцем Дуткою І.В. при винесенні постанови про накладення арешту на кошти боржника від 23.01.2020 №61044377 порушено вимоги чинного законодавства України, не знайшли свого підтвердження, а тому суд, враховуючи предмет та визначені заявником підстави скарги, принципи рівності сторін перед законом і судом, диспозитивності та змагальності, дійшов висновку, що наведені скаржником доводи не є достатніми для задоволення його вимог, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст., ст. 233, 234, 235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від 29.01.2020 р. за вих. №1001ВИХ-20-516 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дутки Івана Васильовича залишити без задоволення.

2. Копію цієї ухвали направити сторонам у справі та на адресу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дутки І.В. (01010, м. Київ, пров. Інженерний, буд. 4-Б, оф. 302).

Повний текст ухвали складено: 12.02.2020р.

Суддя К.В.Проскуряков

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.