Ухвала суду № 87771790, 24.02.2020, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа №191/2546/19 Провадження № 6/191/8/20

УХВАЛА

іменем України

24 лютого 2020 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Твердохліб А.В.,

за участю секретаря – Яришевої Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області заяву адвоката Забари Альони Володимирівни, яка діє в інтересах відповідача ТОВ «Синельниківський молочний завод» про поновлення процесуального строку та стягнення судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2020 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла заява адвоката Забари А.В. про поновлення строку на подачу клопотання про стягнення судових витрат, а також про відшкодування витрат відповідача, в якій зазначено, що в провадженні даного суду перебувала цивільна справа №191/2546/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Синельниківський молочний завод» про стягнення середнього заробітку за час невидачі трудової книжки, яка на підставі ухвали суду від 11.01.2020 року залишена без розгляду, оскільки позовна заява подана без дотримання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, і недоліки не було усунуто позивачем у встановлений судом строк. Ухвала суду отримана адвокатом Забарою А.В. 03 лютого 2020 року, що підтверджує листом, який надійшов на електронну пошту, тобто у відповідача не було можливості подати клопотання про стягнення судових витрат раніше. Зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із розглядом справи відповідач поніс витрати на правову допомогу в сумі 8000 грн. 00 коп., що підтверджується договором, додатковою угодою №3 до договору, додатковою угодою №4 до договору, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2020 року та звітом. У зв`язку із викладеним адвокат Забара А.В. просить суд поновити строк для подання клопотання про відшкодування судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, понесені ТОВ «Синельниківський молочний завод» у сумі 8000 грн. 00 коп.

До початку судового засідання адвокат Забара А.В. надала суду заяву про підтримання клопотання та його розгляд без її присутності.

Представником ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до початку проведення судового засідання надано письмове заперечення на клопотання, в якому вона просить суд відмовити представнику відповідача у задоволенні заяви про відшкодування понесених витрат на правову допомогу, у зв`язку із необґрунтованістю.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

11 січня 2020 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області постановлено ухвалу, без участі відповідача та його представника, яка набрала законної сили 28 січня 2020 року, про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Синельниківський молочний завод» про стягнення середнього заробітку за час невидачі трудової книжки, у зв`язку із не усуненням позивачем недоліків, виявлених під час розгляду справи, у виді несплати судового збору.

Дана ухвала суду направлена адвокату Забарі А.В., згідно її заяви від 30.01.2020 року, в паперовому вигляді 31.01.2020 року та на електронну пошту, і була отримана нею в електронному вигляді 03 лютого 2020 року, про що надано суду відповідну роздруківку листа з електронної пошти адвоката Забари А.В. (а.с. 110). Доказу отримання адвокатом Забарою А.В. в паперовому вигляді вказаної ухвали суду матеріали справи не містять.

У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (ч. 5 ст. 142 ЦПК України).

Згідно ч. 6 ст. 142 ЦПК України суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 9 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Під зловживанням процесуальними правами законом визначено наступне. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. В залежності від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. (п. 2 ч. 2ст. 44 ЦПК України).

В свою чергу процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони.

Відповідно до п. 38 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснено, що у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Представником відповідача ТОВ «Синельниківський молочний завод» Забарою А.В. не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як-то передбачено вимогами ч. 9 ст. 141 ЦПК України, що виключає собою право представника відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно ст. 258 ЦПК України, видами судових рішень є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Крім того, ухвалення рішення суду про судові витрати також врегульовано статтею 246 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу(ч.3ст.246 ЦПК України).

Таким чином, для вирішення питань про судові витрати суд вправі брати до уваги докази про їх понесення, які не були подані до постановлення рішення, тільки у тому разі, якщо стороною до закінчення судових дебатів заявлено про поважні причини неможливості їх подання.

В цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Синельниківський молочний завод» про стягнення середнього заробітку за час невидачі трудової книжки, рішення по суті пред`явлених позовних вимог судом прийнято не було.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як передбачено ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч.4 ст.137 ЦПК України).

У відповідності до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Забарою А.В., в обґрунтування витрат на правову допомогу, долучено до справи відзив на позовну заяву, у якому було вказано орієнтовний розрахунок вказаних витрат в сумі 20000 грн. 00 коп. (а.с.28-30), але протягом судового розгляду до постановлення ухвали суду, представник відповідача не надала суду доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат відповідачем ТОВ «Синельниківський молочний завод» на правову допомогу, отже фактичне понесення судових витрат на правову допомогу документально не підтверджено на вказаній стадії судового розгляду.

Більше того, надані адвокатом Забарою А.В. акт №0033 здачі-прийому робіт (надання послуг), звіт про надані послуги з правової допомоги ТОВ «Синельниківський молочний завод», в особі директора Гурковського М.С. на суму 8000 грн. датовані 31 січня 2020 року (а.с.102-103), а фактична сплата грошової суми 8000 грн. 00 коп. адвокату ОСОБА_3 А.В. ОСОБА_4 С. відбулась 15.08.2019 року, що вбачається із наданих суду квитанції та платіжного доручення (а.с.107-108).

Відповідно до п.41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо під час розгляду справи докази на підтвердження понесених судових витрат суду не надавалися, то додаткове рішення щодо розподілу цих судових витрат ухвалюватися не може і в задоволенні такої заяви має бути відмовлено.

Також, враховуючи характер інституту судових витрат, оплата послуг адвоката, безпосередньо пов`язана з розглядом справи, тому ненадання відомостей щодо вартості окремих робіт (послуг), витраченого в порядку виконання взятих на себе зобов`язань часу, унеможливлює визначення що такі витрати були фактичними та неминучими, а їх розмір обґрунтованим, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04)).

До ухвалення рішення суду представником відповідача не заявлялось про неможливість з поважних причин подати конкретні докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат на правову допомогу, а тому відсутня підстава для врахування судом будь-яких доказів, наданих представником відповідача після проголошення ухвали суду, оскільки в такий спосіб без законних підстав буде обмежений у процесуальних правах інші учасники справи та відповідно буде порушений принцип рівності сторін, що є складовою частиною права на справедливий суд.

У зв`язку з наведеним, суд вважає вимоги представника відповідача про вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених відповідачем ТОВ «Синельниківський молочний завод» на професійну правничу допомогу при розгляді цивільної справи №191/2546/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Синельниківський молочний завод» про стягнення середнього заробітку за час невидачі трудової книжки, безпідставними, і як наслідок такими, що не підлягають задоволенню.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст. 44, 133, 137, 141, 142, 246, 270 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву адвоката Забара Альони Володимирівни, яка діє в інтересах ТОВ «Синельниківський молочний завод» про поновлення процесуального строку та розподіл судових витрат, задовольнити частково.

Поновити адвокату Забарі Альоні Володимирівні, яка діє в інтересах ТОВ «Синельниківський молочний завод» строк на подання заяви про компенсацію витрат, здійснених на правову допомогу

В задоволенні заяви адвоката Забари Альони Володимирівни, яка діє в інтересах ТОВ «Синельниківський молочний завод», про розподіл судових витрат, відмовити.

На ухвалу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо ухвала не буде скасована, вона набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: А. В. Твердохліб