Рішення № 87771133, 12.02.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3184/19

2/0203/184/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Дикаленко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 про зняття арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що на виконанні у Дніпровському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження №45346952, відкрите на підставі виконавчого листа №2/205/4114/14, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів. Оскільки станом на 01.05.2017 року існувала заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 31249 грн. 90 коп., державним виконавцем 05.05.2017 року було винесено постанову про арешт майна боржника, на підставі якої до Єдиного державного реєстру заборон було внесено відповідний запис про обтяження №20270308. На теперішній час заборгованість по сплаті аліментів відсутня. Він працює в АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» та з нього щомісячно утримуються аліменти за виконавчим листом. 20.08.2019 року до виконавчої служби ним було подано заяву про скасування арешту, однак 29.08.2019 року надано відповідь, що відповідно до ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» зняття арешту з майна можливо у випадку погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в іншій спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника, отримання виконавцем документального підтвердження наявності іншого рівноцінного майна. В зв`язку з цим, посилаючись на відсутність заборгованості по сплаті аліментів, можливість забезпечення виконання рішення шляхом звернення на заробітну плату, позивач просив зняти арешт на його нерухоме майно, накладений постановою державного виконавця від 05.05.2017 року у виконавчому провадженні №20270308.

В наданій заяві представник позивача просив розглянути справу за його відсутності, зазначивши про підтримання позову.

Відповідачка ОСОБА_2 за неодноразовими викликами до суду не з`явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила, відзиву на позов не надала.

Представник Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в наданому відзиві просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до п.7 ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття арешту державним виконавцем з усього майна (коштів) боржника або його частини є погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в іншій спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Державним виконавцем в повному обсязі проведено всі виконавчі дії, з дотриманням вимог чинного законодавства.

В призначене по суті судове засідання представник виконавчої служби не з`явився, про поважність причин своєї неявки не повідомив.

За вказаних обставин, враховуючи положення ч.3 ст.211, ч.3 ст.223, ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за відсутності сторін, за наявними матеріалами справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши доводи позовної заяви та заперечення, наведені у відзиві відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на виконанні у Дніпровському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження №45346952, відкрите на підставі виконавчого листа №2/205/4114/14 від 31.10.2014 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини в розмірі ј частини з усіх видів доходів, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В зв`язку з існуванням заборгованості по сплаті аліментів, яка станом на 01.05.2017 року становила 31249 грн. 90 коп., державним виконавцем 05.05.2017 року було винесено постанову про арешт майна боржника, на підставі якої до Єдиного державного реєстру заборон було внесено відповідний запис про обтяження №20270308.

Після погашення поточної заборгованості ОСОБА_1 20.08.2019 року звернувся до виконавчої служби з заявою про скасування арешту майна, на яку отримав відповідь від 29.08.2019 року про те, що відповідно до ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» зняття арешту з майна можливо у випадку погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в іншій спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника, отримання виконавцем документального підтвердження наявності іншого рівноцінного майна. В зв`язку з цим, виконавча служба не має законних підстав для вчинення відповідних дій.

У відповідності до ст.41 Конституції України, ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

А відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право на захист власності викладено у ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 10 вказаного Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Частиною 1 ст.68 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Згідно ч.ч.1,2 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Відповідно до ч.ч.4,5 ст.59 Закону України підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Як встановлено судом, вбачається з довідки державного виконавця та не заперечувалось у наданому відзиві, на теперішній час заборгованість по сплаті аліментів боржником ОСОБА_1 погашена в повному обсязі та з останнього щомісячно утримуються аліменти за місцем роботи в АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», що також підтверджується наданою до позову довідкою про доходи від 28.11.2019 року.

За вказаних вище обставин суд вважає обгрунтованими доводи позивача про відсутність підстав для подальшого обтяження його майна, оскільки заборгованість зі сплати періодичних платежів ним погашена та виконання рішення може бути забезпечено у передбачений п.2 ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» спосіб, шляхом звернення стягнення на заробітну плату боржника, з якої на теперішній час фактично і утримуються відповідні суми на сплату аліментів.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість, доведеність та необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись 16,319,321,383,391 ЦК України, ст.ст.1,10,56,59,68,71 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,141,211,223,247,258,259,263-268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 про зняття арешту з майна - задовольнити повністю.

Зняти арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 05 травня 2017 року в рамках виконавчого провадження №45346952 (номер запису про обтяження 20270308).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21 лютого 2020 року.

Суддя С.Ю.Казак