Рішення № 87769723, 13.02.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2020м. ДніпроСправа № 904/5256/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

про відшкодування збитків в сумі 183 160 грн. 00 коп. за пошкодження вагону № 54410725

Представники:

від позивача: Пилипчук С.В., довіреність від 26.11.2019, представник;

від відповідача: Галагур З.А., довіреність від 06.08.2019, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" збитки у розмірі 183 160 грн. 00 коп. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, попередній (орієнтовний) розмір яких складає 18 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на шляху прямування зі станції відправлення - Миколаїв-Вантажний до станції призначення - Кривий Ріг - Головний відбулось пошкодження вантажного вагону (тип - платформа) № 54410725, а саме розукомплектація (відсутність двох торцевих упорів). Оскільки пошкодження вагону відбулось на шляху прямування залізничними коліями загального користування та цей вагон перебував у володінні відповідача, тобто у період знаходження вагону на відповідальності відповідача, позивач вважає, що збитки в розмірі 183 160 грн. 00 коп. (вартість ремонтних робіт) завдані саме з вини відповідача і підлягають відшкодуванню останнім на користь позивача.

Ухвалою господарського суду від 18.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 10.12.2019.

10.12.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд поновити строк на подання відзиву та долучити його до матеріалів справи. По суті позовних вимог зазначив про їх безпідставність з огляду на те, що позивач не є вантажоодержувачем, а є власником (орендарем) порожніх вагонів, тому не має права від свого імені заявляти позов до залізниці з приводу пошкодження вантажу - порожніх приватних вагонів. Крім того, матеріали справи не містять документів, які засвідчують передачу вантажоодержувачем, яким є ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", позивачу права на пред`явлення позову. До того ж, позивач не довів належними та допустимими доказами наявності всіх елементів складу правопорушення для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків з відповідача. Також, відповідач заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000 грн. 00 коп., вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними. Просив у позові відмовити.

Ухвалою господарського суду від 10.12.2019 поновлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву та прийнято до розгляду поданий відповідачем відзив на позовну заяву; підготовче засідання відкладено на 14.01.2020.

11.01.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що він звернувся з позовом до суду саме як власник або орендар порожніх вагонів, який має майновий інтерес у відшкодуванні понесених ним збитків відповідачем, який не забезпечив цілісності вагонів під час здійснення вантажних перевезень. З огляду на те, що відповідач прийняв спірний вагон до перевезення, він, як виконавець послуг у сфері залізничних перевезень, мав вжити всіх належних заходів щодо його збереження, а також зберігання всіх комплектуючих, іншого обладнання. Прийнявши вагон до перевезення, відповідач має нести відповідальність за його збереження перед власником. Крім того, позивач надав пояснення щодо заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. До відповіді на відзив позивачем додано копію висновку науково-правової експертизи Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 31.05.2018 №126/116-е щодо застосування аналогії закону.

14.01.2020 позивач подав до суду додаткові пояснення щодо компенсації судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, яка була надана позивачу, та заява про подання додаткових доказів щодо судових витрат. Оскільки, зважаючи на те, що в процесі розгляду судом справи позивач поніс додаткові витрати на надання професійної правничої допомоги, фактична сума судових витрат збільшується порівняно з наведеною в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат. Тому, користуючись своїм правом, позивач заявляє, що ним додатково до вже наданих суду доказів будуть не пізніше п`яти днів після ухвалення рішення у справі подані докази щодо збільшення розміру судових витрат, які він сплачує у зв`язку з розглядом справи в суді.

Ухвалою господарського суду від 14.01.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 28.01.2020.

У підготовчому засіданні 28.01.2020 сторони надали пояснення по суті позовних вимог та згоду на закриття підготовчого провадження і початок розгляду справи по суті; у засіданні оголошено перерву до 13.02.2020.

У судовому засіданні 13.02.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити; представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" є орендарем вагону (тип вагону - платформа) № 54410725 на підставі договору оренди вагонів № 142П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю від 24.03.2006, укладеного з Державним підприємством "Стрийський вагоноремонтний завод", який використовує при здійсненні своєї господарської діяльності.

Для забезпечення організації курсування власних та орендованих вантажних вагонів на коліях загального користування і надання послуг, пов`язаних із цими перевезеннями, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (замовник) та АТ "Укрзалізниця" (виконавець) було укладено договір про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування № ПР/М-15103/НЮі від 09.11.2015.

Сторони керуються цим договором, законами України, Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України, Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, Соглашением о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС), Правилами експлуатації власних вантажних вагонів, іншими нормативними документами (п. 1.2. договору).

Дані про власні вантажні вагони повинні бути внесені до Автоматичного банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ) з ознакою власника (при необхідності орендаря), а оператора - в базу даних "Вантажні вагони компаній-операторів" (База операторів) (п. 1.3. договору).

Замовник зобов`язується: на виконання погоджених вантажовідправниками обсягів перевезень вантажів у вагонах замовника забезпечувати його подачу під навантаження в межах заявлених обсягів; використовувати власні вагони для перевезення вантажів відповідно до їх конструкції і спеціалізації (пп. 2.1.4, 2.1.8 п. 2.1. договору).

Згідно з пп. 2.2.5 п. 2.2. договору виконавець зобов`язується повідомити замовника про випадки несправності вагонів, що виникають під час руху для вирішення питання ремонту таких вагонів (при відсутності договору на гарантоване обслуговування власних вантажних вагонів із залізницею).

Відповідно до пп. 3.1.2 п 3.1. договору замовник має право самостійно вирішувати питання щодо технічного обслуговування власних вагонів, які знаходяться на коліях загального користування

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 включно. Сторони можуть домовитися про внесення змін до договору, шляхом підписання додаткового договору, який має бути виконаний у письмовій формі та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками (п. 9.1. договору, в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018).

У березні 2019 відповідач здійснював перевезення орендованого позивачем вантажного вагону (тип вагону - платформа) № 54410725.

Між позивачем (відправником) та відповідачем (перевізником) укладено договір перевезення у вигляді залізничної накладної № 42360776 (а.с. 35), відповідно до якої вантажний вагон прямував порожнім під завантаження до пункту призначення.

08.03.2019 спірний вагон № 54410725, згідно залізничної накладної та інформаційної довідки - даних ГІВЦ АТ "Укрзалізниця", відправився зі станції відправлення - Миколаїв-Вантажний порожнім та направився до пункту навантаження до станції призначення - Кривий Ріг-Головний.

Прибувши 19.03.2019 до станції призначення - Кривий Ріг-Головний, при огляді вагону встановлено, що на вагоні відсутні два торцевих упора, внаслідок чого було складено акт загальної форми ГУ-23 (а.с. 37).

Прямуючи до пункту призначення, зі станції відправлення до станції призначення у період знаходження вагонів на відповідальності відповідача, вагон № 54410725 був пошкоджений та відчеплений із зазначенням причини відчеплення - відсутні два торцевих упори.

У відповідності до повідомлення форми ВУ-36М та повідомлення форми ВУ-23М вагон було прийнято структурним підрозділом експлуатаційного вагонного депо регіональної філії АТ "Українська залізниця" для проведення ремонту та технічного огляду (а.с. 38-40).

Після проведення ремонту позивач прийняв вагон № 54410725 на підставі акту наданих послуг № 02 від 20.09.2019, загальна вартість якого складає - 152 633 грн. 34 коп. (без ПДВ), всього 183 160 грн. 00 коп. (з ПДВ).

Позивач оплатив поточний ремонт вагонів, що підтверджується платіжними дорученнями № 10458 від 24.09.2019, № 10481 від 26.09.2019 та листом за № 16754 від 26.09.2019 про зміну призначення платежу. Загальна вартість виконаного ремонту вказаного вагону складає 152 633 грн. 34 коп. без ПДВ (183 160 грн. 01 коп. з ПДВ).

Роботи з ремонту вагонів на замовлення позивача проводились Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремвагонторг", відповідно до умов договору про надання послуг з організації ремонту залізничних вагонів № 49у від 27.06.2019.

Позивач зазначає, що пошкодження вагону № 54410725 (розукомплектація) відбулось на шляху прямування залізничними коліями загального користування та цей вагон перебував у володінні відповідача, тобто у період знаходження вагону на відповідальності відповідача. Позивач вважає, що збитки завдані йому саме з вини відповідача, а тому підлягають відшкодуванню останнім у повному обсязі.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення збитків у розмірі 183 160 грн. 00 коп.

Предметом доказування у даній справі є обставини заподіяння відповідачем збитків; факт понесення позивачем збитків, заподіяних відповідачем, протиправність дій відповідача, розмір збитків та причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями (бездіяльністю) відповідача і заподіяними збитками.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.п. 2, 3, 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під`їзні колії).

Згідно з п. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п. 5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17, (далі - Правила) перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.

Судом встановлено, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" здійснювалось перевезення вантажного вагону (тип вагону - платформа) № 54410725 за залізничною накладною № 42360776.

Уклавши з відповідачем угоду на перевезення вантажу, позивач визнав тим самим обмеження та особливості, що встановлені Статутом, щодо меж відповідальності перевізника і вантажовідправника і погодився з ними.

Згідно з п. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п. 3.4. Правил власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1. Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

За таких обставин, прийняття відповідачем до перевезення вагону (тип вагону - платформа) № 54410725 за залізничною накладною № 42360776 свідчить про те, що останній перебував у технічно справному стані на станції відправлення. Тож вагон був пошкоджений під час прямування на коліях запільного призначення, що було виявлено лише по його прибуттю до станції призначення.

Згідно з п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; загальний акт складається в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Відповідно до п. 4.6 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця.

Згідно з п.п. 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, (далі - Правила № 113) пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

На виконання вищезазначених Правил, у зв`язку з розукомплектуванням вагону (тип вагону - платформа), останній було відправлено до структурного підрозділу Акціонерного товариства "Українська залізниця" для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленням про приймання вантажних вагонів форми ВУ-36М.

Відповідно до п. 22 Правил №113 сума збитків за пошкодження вагона складається з: витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 №551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за №828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з п. 14 цих Правил.

За фактом встановлення відсутності упору торцевого (у кількості 2 шт.), вагон власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" був направлений на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М та ВУ-36М.

Роботи з ремонту вагонів на замовлення позивача проводились ТОВ "Ремвагонторг", відповідно до умов договору про надання послуг з організації ремонту залізничних вагонів № 49у від 27.06.2019.

Так, в матеріалах справи наявний акт наданих послуг № 02 від 20.09.2019 на загальну суму 1 282 120 грн. 06 коп. з ПДВ, яким підтверджується факт виконання ремонту вагонів (а.с. 47, 48).

Відповідно до Додатку № 1 до вказаного акту вартість деталі - упору торцевого (у кількості 2 шт.) у вагоні № 54410725 складає 133 333 грн. 34 коп. (без ПДВ), 160 000 грн. 01 коп. (з урахуванням ПДВ); вартість організації ремонту складає 19 300 грн. 00 коп. (без ПДВ), 23 160 грн. 00 коп. (з урахуванням ПДВ).

Загальна вартість ремонту цього вагону становить 183 160 грн. 01 коп. (з ПДВ).

Понесення витрат з оплати виконаних робіт підтверджується рахунком на оплату № 42 від 20.09.2019 на суму 1 282 120 грн. 06 коп., згідно якого виконані комплексні послуги з організації виконання ремонту залізничних вагонів за договором №49у від 27.06.2019, акту № 02 від 20.09.2019, зокрема вагону № 54410725, платіжними дорученнями № 10458 від 24.09.2019, № 10481 від 26.09.2019 та листом за № 16754 від 26.09.2019 про зміну призначення платежу (а.с. 49-52).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено ТОВ "Ремвагонторг" вартість виконаного ремонту вказаного вагону у розмірі 152 633 грн. 34 коп. без ПДВ (183 160 грн. 00 коп. з ПДВ).

Враховуючи викладенене, загальна сума витрат, понесених позивачем на ремонт розукомплектованого вагону склала 183 160 грн. 00 коп., яку і просить стягнути позивач.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань і причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Як зазначено у п. 11 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 №01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.

За ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна - вагону № 54410725, завданої шкоди - пошкодження складових частин вагону, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем, у свою чергу, не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагону під час його перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.

Позивач звернувся з даним позовом саме як власник (орендар) порожнього вагону, який має майновий інтерес у відшкодуванні понесених ним збитків відповідачем, оскільки останній не забезпечив цілісності вагону під час здійснення вантажних перевезень.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення збитків у розмірі 183 160 грн. 00 коп. підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача відносно неправомірності посилань позивача на аналогічну позицію, що порожні вагони мають статус "вантажу", викладену у постановах Вищого господарського суду України від 23.03.2017 № 904/4195/16 та від 17.01.2017 № 904/3013/16, є безпідставним з огляду на таке.

В оглядовому листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 № 01-8/917 зазначається, що "приватні" (власні) порожні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою залізничного тарифу, мають правовий статус "вантажу" (вантаж на колесах).

Тобто, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов`язки, передбачені Статутом залізниць України.

Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатися на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має відносно залізниці права та обов`язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, право у разі пошкодження або розукомплектування, або втрати частини вагонів із групи - витребувати у залізниці складання комерційного та інших актів та заявити вимоги про відшкодування збитків у встановлених Статутом залізниць розмірах.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 904/8012/17.

Щодо відсутності доказів наявності всіх елементів складу правопорушення для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків з відповідача, зокрема: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

Матеріалами справи підтверджується наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості належного позивачу майна (вагона), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагону та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем, у свою чергу, не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагону під час його перевезення залізницею сталось не з вини відповідача. Відповідач, як перевізник, має нести відповідальність за втрату, пошкодження вагонів з моменту прийняття їх до перевезення до моменту видачі, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Поданими документами підтверджується, що відповідач прийняв вагон до перевезення без заперечень та зауважень, а обов`язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена п. 110 Статуту залізниць України, відповідно до якого залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.

На підтвердження позиції, що відповідач, як перевізник, має нести відповідальність за втрату, пошкодження вагонів з моменту прийняття їх до перевезення до моменту видачі, якщо не доведе, що це сталося не з його вини, позивачем надано Висновок науково-правової експертизи Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України від 31.05.2018 № 126/116-е щодо застосування аналогії закону (далі - Висновок).

Зазначене у Висновку дає підстави для застосування аналогії закону, зокрема норм Конвенції про міжнародні залізничні перевезення від 9 травня 1980 року (згідно з текстом Протоколу змін від 3 червня 1999 року) із додатками (КОТІФ). Так, Додатком D до КОТІФ є Єдині правила до договорів про використання вагонів в міжнародному залізничному сполученні (Єдині правила). Параграфи 1-4 ст. 4 Єдиних правил визначають, що підприємство залізничних перевезень, якому було довірено вагон для використання як транспортного засобу, відповідає за втрату або пошкодження вагона або його допоміжного обладнання, якщо воно не доведе, що це сталося не з його вини.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ)" 5 червня 2003 року № 943-1V Україна приєдналась до КОТІФ.

Зазначені питання також врегульовані нормами Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) (російською мовою - Соглашение о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС)), яка діє з 01.11.1951, перевидана і набула чинності для України з 01.01.1998, із останніми змінами та доповненнями, що набули чинності для України 01.07.2017.

Дану угоду було укладено між міністерствами, які відають залізничним транспортом, з метою організації перевезень вантажів в прямому міжнародному залізничному сполученні.

Так, ст. 51 УМВС визначає, що перевізник несе відповідальність за втрату, пошкодження вагона з моменту прийняття до перевезення до моменту видачі, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Наявність залізничної накладної є беззаперечним доказом того, що саме відповідач, прийнявши до перевезення спірний вагон, який під час перевезення був розукомплектований, має нести відповідальність за збитки, понесені позивачем в результаті таких неправомірних дій відповідача.

Щодо відповідності обсягу та суми фактично наданих послуг з ремонту виявленому обсягу несправностей, згідно акту загальної форми ГУ-23.

Відповідач посилається на те, що підставами для складання акту загальної форми ГУ-23 стало встановлення відсутності у вагоні № 54410725 торцевих упорів у кількості 2 шт., натомість позивачем, в якості обґрунтування обсягу послуг і суми, що заявлена до стягнення, надано додаткову угоду № 1 до договору № 49у від 27.06.2019, якою, серед іншого, передбачено надання послуги з організації ремонту торцевого упору на суму 66 666 грн. 67 коп.

19.03.2019 складено акт загальної форми ГУ-23, яким на станції призначення - Кривий Ріг-Головний при огляді вагону було встановлено, що на вагоні № 54410725 відсутні два торцевих упори.

Згідно акту наданих послуг № 02 від 20.09.2019, на вагон № 54410725 було встановлено саме два торцевих упори вартістю 66 666 грн. 67 коп. кожний, тобто загальною вартістю 133 333 грн. 34 коп., як і зазначено в акті наданих послуг.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000 грн. 00 коп.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідач заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду: договір про надання правової допомоги № 01/08/19 від 01.08.2019, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Снарк"; додаткову угоду № 5 до договору від 07.10.2019; акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 22.10.2019; наказ про створення робочої групи № 0710/19-2 від 07.10.2019; свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 1321 від 09.11.2004 на ім`я адвоката Федорова О.М.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1362 від 24.01.2011 на ім`я адвоката Первун Т.І.; рахунок - фактуру № СФ-0000110 від 22.10.2019 на суму 18 000 грн. 00 коп.; платіжне доручення № 45687 від 05.11.2019 на суму 18 000 грн. 00 коп.; додаткову угоду № 5-1 від 03.01.2020.

Заперечуючи проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідач вказує на незначну складність справи, підготовка якої не вимагала надмірного обсягу юридичної і технічної роботи, недоведеністю витрат того часу, який вказав позивач в акті № 1 від 22.10.2019.

Витрати часу загальною тривалістю 15 годин є необґрунтованими та завищеними, а сума у розмірі 18 000 грн. 00 коп., заявлена позивачем в якості гонорару адвоката, є спробою покласти на відповідача цілком неспіврозмірні з ціною позову витрати.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17 та від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обгрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обгрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії. Кількість витраченого адвокатом часу та вид процесуальної дії зазначені у попередньому розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і/або які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, а також Актах приймання-передачі наданих послуг.

Господарський суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, а надані позивачем докази про надання професійної правничої допомоги є достатніми для підтвердження даного факту, його обгрунтування та є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача.

За таких обставин, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів і встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, враховуючи рівень складності справи, загальний обсяг підтверджених доказами наданих послуг з правничої допомоги, заява позивача про відшкодування за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню у розмірі 18 000 грн. 00 коп.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача у розмірі 18 000 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 108, код ЄДРПОУ ВП: 40081237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (49000, м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, 1, кімн. 524, код ЄДРПОУ 33074226) 183 160 грн. 00 коп. (сто вісімдесят три тисячі сто шістдесят грн. 00 коп.) збитків, 2 747 грн. 40 коп. (дві тисячі сімсот сорок сім грн. 40 коп.) витрат зі сплати судового збору та 18 000 грн. 00 коп. (вісімнадцять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 24.02.2020

Суддя І.А. Рудь