Рішення № 87767505, 24.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2020 року м. Київ № 826/18825/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0007981720 від 18.06.2013,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2013 №0007981720.

Позовні вимоги було мотивовано невідповідністю оформлення акту перевірки вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011за N 34/18772 (в редакції, чинній на момент складення акту). Крім того, позивач наголошує на тому, що відповідачем до сукупного обсягу виручки за 2012 рік, яка брала участь у розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість за спірним актом індивідуальної дії, включено і операції позивача, які відповідно до статті 197 Податкового кодексу України, звільнені від оподаткування.

Відповідачем позовні вимоги заперечувалися з огляду на правомірність винесеного рішення.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 05.02.2014 р., яку було залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2014р., позов залишив без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 2 квітня 2019 року вищезазначені судові рішення скасовано, справу передано на новий судовий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не досліджувалися документи, на підставі яких податковим органом встановлено перевищення граничного обсягу операцій, який дозволяв не реєструватися платником податку на додану вартість, та не перевірено дотримання відповідачем методології, встановленої пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2019р. прийнято справу до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні. Ухвалою суду від 02.07.2019р. було витребувано від Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві пояснення та копії документів, на підставі яких податковим органом встановлено перевищення граничного обсягу операцій, який дозволяв не реєструватися платником податку на додану вартість. В судовому засіданні 06.09.2019р., суд ухвалив повторно витребувати від Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві пояснення та копії документів, на підставі яких податковим органом встановлено перевищення граничного обсягу операцій, який дозволяв не реєструватися платником податку на додану вартість.

З огляду на те, що вказаних вимог суду відповідачем виконано не було, суд ухвалив здійснювати розгляд на підставі наявних документів, а у зв`язку з неявкою представників сторін в судове засідання 11 жовтня 2019 року справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування з 20.02.2003, платником податку на додану вартість не реєструвалася.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період: з 01.04.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 31.05.2013 № 1843/17-2671018767.

Перевіркою встановлено вчинення позивачем порушень вимог пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з огляду на перевищення за період з 01.11.2010 по 31.10.2011 суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) у розмірі 300000 грн. без направлення при цьому до контролюючого органу заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість та без оподаткування податком на додану вартість здійснених у подальшому поставок.

На думку податкового органу, позивач повинна була зареєструватися платником податку на додану вартість, а також нараховувати і сплачувати податок на додану вартість з операцій, здійснених позивачем з грудня 2011 року по грудень 2012 року (загальний обсяг операцій за цей період згідно з податковою звітністю позивача складає 490462,79грн.).

За результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.2013 №0007981720 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 122615,7 грн., в тому числі: в сумі 98092,57 грн. основного платежу та в сумі 24523,13 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до абзацу 2 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що, зокрема підлягає обов`язковій реєстрації як платник цього податку.

Підстави, за якими особа підлягає реєстрації як платник податку на додану вартість, визначені у пункті 181.1 статті 181 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, податкове законодавство пов`язує виникнення в особи обов`язку із реєстрації платником податку на додану вартість із фактом перевищення такою особою протягом останніх 12 місяців сукупного обсягу оподатковуваних операцій - в сумі 300000 грн. (без урахування податку на додану вартість).

Як вбачається з акту перевірки, наявність у позивача обов`язку зареєструватися платником податку на додану вартість податковий орган встановив на підставі суми виручки (317601,9 грн.), отриманої Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з 01.11.2010 по 31.10.2011 згідно зі звітами про використання реєстраторів розрахункових операцій, книгою обліку розрахункових операцій, книгою обліку доходів і витрат, контрольними стрічками.

Під час вирішення справи судом неодноразово витребовувалися у Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві пояснення та копії документів, на підставі яких податковим органом встановлено перевищення граничного обсягу операцій, який дозволяв не реєструватися платником податку на додану вартість.

Витребовуваних судом доказів надано не було.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем обставини отримання позивачем виручки, враховуючи висновок суду касаційної інстанції про те, що такі обставини входять до предмету доказування у цій справі та підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів.

З огляду на викладене та керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2013 №0007981720.

3. Витрати по сплаті судового збору в сумі 245,23грн. стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян