Рішення № 87767380, 21.02.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 р. м. Чернівці справа № 824/1456/19-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Чернівецької міської ради, в якому, з урахуванням позовної заяви в новій редакції (доповнена та змінена) просив:

- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Чернівецької міської ради щодо не направлення на розгляд сесії Чернівецької міської ради його заяви з доданими до неї документами про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, індивідуального гаража, орієнтовною площею 0,11 га;

- відшкодувати моральну шкоду заподіяну йому неправомірною бездіяльністю виконавчим комітетом Чернівецької міської ради, яка виразилась у позбавленні можливості реалізувати його права, які гарантуються конституцією та Законами України;

- зобов`язати виконавчий комітет Чернівецької міської ради підготувати та подати на розгляд сесії Чернівецької міської ради його заяву з доданими до неї документами про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку та індивідуального гаража, орієнтовною площею 0,11 га, в межах ділянки кадастровий номер 7310136600:37:001:00..

В обґрунтування адміністративного позову позивач вказував, що 17.05.2019 р. він втретє звернувся з письмовою заявою до Чернівецького міського голови, в якій просив надати дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва в межах ділянок кадастровий номер 7310136600:37:001600 на території міста Чернівці.

13.06.2019 р. виконавчий комітет Чернівецької міської ради направив на його адресу лист, в якому, з метою узгодження місця розташування іншої земельної ділянки, запросив до управління містобудування та архітектури. Натомість до цього часу це питання внаслідок бездіяльності не розглянуто.

Крім того, посилаючись на положення ч. 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», позивач вказував, що відповідачем проігноровано свій обов`язок щодо направлення його заяви та доданих до неї документів на розгляд чергової сесії міської ради про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га в межах ділянок кадастровий номер 7310136600:37:001600 на території міста Чернівці.

Вказані дії відповідача, на думку позивача, негативно вплинули на його фізичний та психічний стан, у зв`язку з чим просив стягнути з відповідача моральну школу.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.12.2019 р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Пунктом 4 цієї ухвали витребувано від відповідача додаткові докази.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначав, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки: він не порушував жодних прав позивача; він не наділений повноваженням щодо внесення на розгляд сесії питань щодо розподілення земель; у нього, міської ради та її виконавчих органів нерозглянутих заяв позивача немає.

Позивач скористався правом, передбаченим ст. 163 КАС України, та подав до суду відповідь на відзив.

Крім того, позивач скористався правом передбаченим ст. 47 КАС України, та подав 23.12.2019 р. до суду позовну заяву у новій редакції (доповнену та змінену) з доказами направлення її відповідачу.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 9-10).

За результатами розгляду заяви від 30.07.2015 р., Чернівецькою міською радою прийнято рішення від 25.09.2015 р. № 1733, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га, у власність за рахунок земель комунальної власності громади міста за адресою АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, у зв`язку з відсутністю підстав для надання переваги позивачу перед іншими громадянами, які перебувають на пільговому обліку індивідуальних забудовників міста Чернівців та користуються правом на першочергове отримання земельних ділянок для будівництва житлових будинків, господарських будівель і споруд (а.с. 17, 19).

За наслідками розгляду заяви від 22.02.2016 р., Чернівецькою міською радою прийнято рішення від 11.04.2016 р. № 179, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га, у власність за рахунок земель комунальної власності громади міста за адресою АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та площею 0,0100 га для будівництва індивідуального гаража, у зв`язку з невідповідністю генеральному плану міста Чернівців (територія змішаної багатоквартирної багатоповерхової житлової та громадської забудови) (а.с. 20, 22).

Сторони не надали до суду належні та допустимі докази оскарження позивачем вищенаведених рішень Чернівецької міської ради.

17.05.2019 р. позивач звернувся з письмовою заявою до Чернівецького міського голови, в якій просив надати дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, в межах ділянок кадастровий номер 7310136600:37:001600….. на території міста Чернівці. Крім того, в заяві позивач просив надати правову оцінку неправомірним діям працівникам Чернівецької міської ради та її виконавчим органам на його неодноразові звернення (а.с. 12, 41).

Вказана заява зареєстрована Чернівецькою міською радою за вх. № З-1410-01/10 від 17.05.2019 р. Згідно резолюції проставленої Чернівецьким міським головою Каспруком О.П., згадана заява поставлена на контроль до 13.06.2019 р. та підлягала поверненню у відділ звернення громадян (а.с. 41, 41 на звороті).

13.06.2019 р. виконавчий комітет Чернівецької міської ради направив на адресу позивача лист за вих. № З-1410-01/10, в якому, за результатами розгляду звернення щодо отримання земельної ділянки в порядку приватизації та надання оцінки посадовим особам повідомив, що згідно п. 6.5.1 рішення міської ради від 11.04.2016 р. № 179, департамент містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради зобов`язано запропонувати Вам земельну ділянку.

Як видно із Ваших заяв від 22.03.2018 р. (про надання дозволу на складання проекту відведення узгодженої з департаментом земельної ділянки) та від 26.04.2018 р. (про зняття з розгляд попередньої заяви), посадовими особами департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради виконано зазначене вище рішення міської ради.

Разом із цим, з огляду на те, що наразі Вами фактично не отримано земельну ділянку із земель комунальної власності, з метою узгодження місця розташування іншої земельної ділянки, запрошуємо Вас до управління містобудування та архітектури (вул. Б. Хмельницького, 654-а, кабінет №303) (а.с. 40).

Вважаючи бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Приписами ст. 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст. 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 4 Закону № 280/97-ВР визначено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Приписами ч. 1 та 3 ст. 24 Закону № 280/97-ВР встановлено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Загальна компетенція сільських, селищних, міських рад врегульована ст. 25 Закону № 280/97-ВР, згідно якої сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 11 Закону № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин належать:

- підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад (власні (самоврядні) повноваження) - п.п. 1 п. «а» ч. 1 ст. 33 Закону № 280/97-ВР;

- підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою (делеговані повноваження) - п.п. 8, 9 п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону № 280/97-ВР.

Статтею 51 Закону № 280/97-ВР встановлено, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури.

Повноваження виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради визначено в ст. 52 Закону № 280/97-ВР.

Так, згідно ч. 2 ст. 52 цього Закону виконавчий комітет ради:

1) попередньо розглядає та схвалює проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, прогноз місцевого бюджету, проект місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради;

2) координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників;

3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Положеннями ст. 54 Закону № 280/97-ВР визначено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.

Статтею 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до ч. 15 ст. 46 Закону № 280/97-ВР скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради, який вона приймає на першій сесії.

Рішенням Чернівецької міської ради VII скликання від 02.02.2016 р. № 105, затверджено Регламент Чернівецької міської ради VII скликання (далі - Регламент).

Частинами 1 та 2 ст.20 Регламенту встановлено, що Чернівецький міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста Чернівців, обирається нею на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування, здійснює свої повноваження на постійній основі. Міський голова очолює виконавчий комітет Ради, головує на засіданнях Ради, йому підпорядковані виконавчі органи Ради.

При здійсненні наданих повноважень Міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним - перед Радою, а з питань здійснення виконавчими органами Ради повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади. Міський голова у межах своїх повноважень видає розпорядження та доручення, а також у строки, передбачені чинним законодавством, підписує рішення Ради та її виконавчого комітету (ч. 4, 6 ст. 20 Регламенту).

У відповідності до ст. 21 Регламенту міський голова діє з дотриманням Конституції України та вимог чинного законодавства, в т.ч: забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на території міста, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України, рішень Ради та органів виконавчої влади; організує в межах, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", роботу Ради та її виконавчого комітету; здійснює керівництво виконавчими органами Ради та її виконавчим комітетом; представляє територіальну громаду, Раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; укладає від імені територіальної громади, Ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції Ради, подає їх на затвердження Ради; веде особистий прийом громадян; здійснює інші повноваження, визначені законодавством.

Частиною 1 ст. 69 Регламенту встановлено, що проект рішення на розгляд Ради може вноситися Міським головою, Секретарем Ради, постійними комісіями Ради, депутатами, депутатськими групами і фракціями, виконавчим комітетом Ради та іншими виконавчими органами Ради.

Пунктом 2.5 ч. 2 ст. 69 Регламенту передбачено, що підставою для розгляду питання в Раді, залежно від того, хто із суб`єктів є ініціатором, можуть бути рішення виконавчого комітету Ради про внесення питання на розгляд Ради.

Згідно ст. 691 Регламенту проекти рішень за зверненнями громадян, юридичних осіб та організацій щодо земельних питань, формуються та оприлюднюються на офіційному веб-порталі Ради виконавчими органами міської ради впродовж десяти робочих днів від дати надходження заяв. В проекті рішення обов`язково вказується дата подання заяви.

Частиною 5 ст. 70 Регламенту врегульовано, що до проекту рішення його виконавцем при необхідності додаються висновки відповідних комісій Ради та виконавчих органів Ради. Проект рішення невідкладно оприлюднюється на офіційному веб-порталі Ради після його надходження, але не пізніше ніж впродовж трьох робочих днів.

У відповідності до ч. 2 ст. 72 Регламенту всі проекти рішень Ради підлягають обов`язковому погодженню (з проставлянням підпису та дати) Секретарем Ради, заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів Ради, до відання якого віднесено питання, з якого запропоновано проект рішення, головою відповідної постійної комісії, начальником відділу організаційної роботи та контролю Ради, начальником юридичного управління Ради, а в разі, якщо проектом рішення вноситься пропозиція щодо визнання такими, що втратили чинність, або внесення змін до рішень, які знаходяться на зберіганні в архівному відділі Ради, - начальником архівного відділу Ради.

Згідно ч. 2 ст. 74 Регламенту проекти рішень попередньо розглядаються постійними комісіями, виконавчим комітетом Ради та депутатами на Дні депутата, який проводиться напередодні засідання Ради.

Рішенням Чернівецької міської ради VII скликання від 01.12.2016 р. № 475 затверджено регламент Виконавчого комітету Чернівецької ради VII скликання (зі змінами та доповненнями) (далі - Регламент Виконкому).

Статтями 2 та 3 Регламенту Виконкому передбачено, що виконавчими органами Міської ради є її виконавчий комітет, департаменти, управління, відділи та інші утворені Міською радою виконавчі органи. Рішення про розмежування повноважень між виконавчим комітетом, департаментами, управліннями, іншими виконавчими органами у межах повноважень, наданих чинним законодавством виконавчим органам міської ради, приймає Міська рада.

Виконавчий комітет Чернівецької міської ради (далі - Виконавчий комітет) є виконавчим органом Міської ради, який утворюється нею на строк її повноважень.

Виконавчий комітет є юридичною особою, має круглі печатки, бланки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, рахунки в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Чернівецькій області та банківських установах. Виконавчий комітет є підзвітним і підконтрольним Міській раді, а з питань здійснення ним делегованих повноважень органів виконавчої влади - Чернівецькій обласній державній адміністрації (ст. ст. 5, 6 Регламенту виконкому).

У відповідності до ст. ст. 8 та 9 Регламенту виконкому Виконавчий комітет здійснює свої повноваження на підставі статті 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", розглядає і вирішує питання, віднесені цим Законом до сфери відання виконавчих органів Міської ради.

Виконавчий комітет, посадові особи Міської ради у межах своїх повноважень приймають акти, в тому числі нормативно-правові, регуляторні акти, акти індивідуальної дії та внутрішньоорганізаційні акти.

Організація роботи Виконавчого комітету, визначена ст. 12 Регламенту Виконкому, яка здійснюється шляхом проведення:

- засідань Виконавчого комітету;

- нарад Міського голови з його заступниками з питань діяльності виконавчих органів міської ради, секретарем Міської ради та секретарем (керуючим справами) Виконавчого комітету, керівниками департаментів, управлінь, відділів, інших виконавчих органів Міської ради, керівниками підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, членами громадських об`єднань з питань, віднесених до компетенції Міської ради;

- видання розпоряджень і доручень Міського голови, розпорядчих документів керівників виконавчих органів для виконання своїх функціональних обов`язків, а також організації виконання розпорядчих документів вищих органів виконавчої влади;

- засідань консультативно-дорадчих органів, створених із залученням працівників виконавчих органів, депутатів Міської ради, представників підприємств, установ та організацій, громадських об`єднань, членів територіальної громади, інших осіб, для вивчення питань і підготовки пропозицій керівництву Міської ради, проектів рішень Міської ради, Виконавчого комітету, виконання інших доручень;

- масових заходів, зібрань за участю громадськості (референдумів, громадських слухань, консультацій з громадськістю, конференцій, зборів, круглих столів тощо);

- навчань, семінарів, які організовуються Міським головою, заступниками Міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради, секретарем Міської ради та секретарем (керуючим справами) Виконавчого комітету відповідно до розподілу функціональних обов`язків;

- об`їздів територій, відвідувань підприємств, установ і організацій, зустрічей з мешканцями міста з метою ознайомлення зі станом справ, оцінки соціально-економічної обстановки.

Статтею 138 Регламенту виконкому встановлено, що робота зі зверненнями громадян в Міській раді, її виконавчих органах здійснюється відповідно до вимог Законів України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», Указу Президента України від 07.02.2008 р. № 109 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права громадян на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування», діловодство з цих питань - відповідно до вимог Інструкції з діловодства в Чернівецькій міській раді, Статуту територіальної громади міста Чернівців, Регламенту Міської ради, Положення про відділ звернень громадян Міської ради, цього Регламенту та інших нормативно-правових актів.

Згідно ст. 142 Регламенту виконкому письмові звернення громадян, які надійшли до Міської ради, Виконавчого комітету, Міського голови реєструються працівниками відділу звернень громадян Міської ради в день їх надходження або не пізніше наступного дня.

Працівники відділу звернень громадян Міської ради проводять попередній розгляд документів, що надійшли, і в день реєстрації подають їх на розгляд Міському голові (через начальника патронатного відділу), секретарю Міської ради, заступникам міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради, секретарю (керуючому справами) Виконавчого комітету відповідно до їх функціональних обов`язків.

Пунктами 1.1, 1.8 та 1.11 Положення про Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 25.019.2015 р. № 1737 (далі - Положення) передбачено, що Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин (надалі - Департамент) є виконавчим органом Чернівецької міської ради.

Департамент забезпечує реалізацію державної політики в сфері містобудування, архітектури та землекористування, виконання власних і делегованих повноважень у сфері будівництва та регулювання земельних відносин, здійснює координацію діяльності суб`єктів містобудування щодо комплексного розвитку території міста.

Департамент підзвітний та підконтрольний Чернівецькій міській раді, підпорядкований її виконавчому комітету, Чернівецькому міському голові.

Згідно п.2.1.7 Положення до власних повноважень та завдань Департаменту входить підготовка і внесення на розгляд міської ради пропозицій щодо встановлення ставок орендної плати за землю, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель міста. До власних функцій Департаменту відноситься підготовка проектів рішень на розгляд міської ради та її виконавчого комітету в межах наданих повноважень (п. 3.1.15 Положення).

Беручи до уваги наведене, суд приходить до переконання, що відповідач є виконавчим органом Чернівецької міської ради, який здійснює свої повноваження на підставі Закону № 280/97-ВР, розглядає і вирішує питання, віднесені цим Законом до сфери відання виконавчих органів Міської ради.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Здійснюючи повноваження у галузі земельних відносин відповідно до ст. 12 ЗК України, до повноважень міських рад належить, в тому числі, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Статтею 38 ЗК України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст. 39 ЗК України).

Відповідно до ст. 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Згідно з п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Стаття 121 ЗК України встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах в т.ч.: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Відповідно до ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки безоплатно у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких, визначений у ст. 118 ЗК України, орган уповноважений розглядати ці питання, надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

З матеріалів справи видно, що 17.05.2019 р. позивач звернувся з письмовою заявою до Чернівецького міського голови ради, в якій просив надати дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, в межах ділянок кадастровий номер 7310136600:37:001600... Крім того, в заяві позивач просив надати правову оцінку неправомірним діям працівникам Чернівецької міської ради та її виконавчим органам на його неодноразові звернення (а.с. 12, 41).

Судом встановлено, що в порушення наведених вище норм матеріального права, Регламенту Чернівецької міської ради та Регламенту виконавчого комітету Чернівецької міської ради, подана позивачем заява від 17.05.2019 р., належним чином відповідачем не розглянута та не передана до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради для підготовки проекту рішення на розгляд міської ради та її виконавчого комітету в межах наданих повноважень щодо надання позивачу дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, в межах ділянок кадастровий номер 7310136600:37:001600….

Крім того, судом встановлено, що відповідачем не розглянуто заяву позивача від 17.05.2019 р. в частині надання правової оцінки неправомірним діям працівникам Чернівецької міської ради та її виконавчим органам на його неодноразові звернення.

На переконання суду, запрошення позивача до управління містобудування та архітектури для узгодження місця розташування земельної ділянки, жодним чином не свідчить про розгляд заяви позивача від 17.05.2019 р., оскільки рішення з порушеного в заяві питання не прийнято.

З урахуванням встановлених по справі обставин та наведених норм права, які регулюють спірні правовідносин, суд приходить до переконання, що відповідач під час розгляду поданої позивачем заяви від 17.05.2019 р. діяв всупереч вимог Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельного кодексу України, Регламенту Чернівецької міської ради та Регламенту виконавчого комітету Чернівецької міської ради не на підставі та не у межах повноважень, передбачених законом, а також без урахування всіх обставин по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 245 КАС України наведено перелік рішень, які суд може прийняти у разі задоволення позову.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).

Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, закріплені в ст. 245 КАС України, беручи до уваги встановлені по справі обставини, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд визнає протиправною бездіяльність відповідача під час розгляду заяви позивача від 17.05.2019 р. про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність та зобов`язує відповідача повторно розглянути заяву позивача від 17.05.2019 р. про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,1 га, в межах ділянки кадастровий номер 7310136600:37:001:00..

При цьому суд звертає увагу відповідача, що під час повторного розгляду заяви позивача, він зобов`язаний розглянути вказану заяву враховуючи правовий висновок суду наведений в даній справі.

Стосовно позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В адміністративному позові позивач зазначив, що бездіяльність відповідача негативно вплинула на його фізичний та психічний стан, у зв`язку з чим просив стягнути з відповідача моральну школу.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження завдання відповідачем шкоди позивач до суду не надав.

Статтею 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

Поняття доказів наведено у ст. 72 КАС України, відповідно до якого доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 КАС України, надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений ст. 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

З огляду на те, що позивач будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження завдання відповідачем шкоди до суду не надав, а також враховуючи неможливість встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та їх вплив на стан здоров`я позивача, суд приходить до висновку, що позовна вимога відшкодування моральної шкоди не підлягає до задоволення.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає.

Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 139 КАС України).

Оскільки позивач згідно вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, судом не проводиться розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Чернівецької міської ради під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.05.2019 р. про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,1 га, в межах ділянки кадастровий номер 7310136600:37:001:00..

3. Зобов`язати виконавчий комітет Чернівецької міської ради повторно розгляду заяву ОСОБА_1 від 17.05.2019 р. про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,1 га, в межах ділянки кадастровий номер 7310136600:37:001:00..

4. В іншій частині позову відмовити.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - виконавчий комітет Чернівецької міської ради (Центральна площа, 1, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 04062216).

Суддя В.К. Левицький