Рішення № 87767224, 11.02.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року справа № 2340/4591/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Білоноженко М.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кучеренко І.О.,

представника позивача - Полежаки В.Ф. (за ордером),

представника відповідача - Каландирця А.В.(за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради" до Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень- рішень,

ВСТАНОВИВ:

16.09.2019р. з Шостого апеляційного адміністративного суду до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом комунального підприємства "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради" (20202, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Кримського, 37 (далі - позивач)) до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (18002, м. Черкаси вул. Хрещатик, 235 (далі - відповідач)), в якому позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення: №0094891304 від 01.08.2018р.; №0007961401 від 02.08.2018р.

Судом встановлено, що 12.12.2018р. ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній справі та призначено дану справу до розгляду. Розгляд справи ухвалено провести в порядку загального позовного провадження.

13.06.2019р. Черкаським окружним адміністративним судом винесено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

28.08.2019р. Шостим апеляційним адміністративним судом винесено постанову, якою скасовано ухвалу від 13.06.2019р., а справу направлено до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Шляхом повторного автоматизованого розподілу, справу №2340/4591/18 передано для розгляду судді Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., у зв`язку з чим суддею Бабич А.М. 19.09.2019р. прийнято її до свого провадження та призначено судове засідання на 27.09.2019р.

27.09.2019р. суддею Бабич А.М. заявлено про самовідвід в даній справі та у відповідності до ухвали з питань відводу Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2019р. вказану заяву задоволено.

На підставі ухвали з питань відводу від 27.09.2019р., здійснено повторний автоматизований розподіл справи №2340/4591/18, за наслідками якого вказану справу передано для розгляду судді Білоноженко М.А., у зв`язку з чим ухвалою судді від 02.10.2019р. прийнято її до свого провадження. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкове повідомлення-рішення №0007961401 від 02.08.2018р. яким встановлено відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування ПДВ, внаслідок чого застосовано штраф у сумі 983898,75 грн., суперечить вимогам Податкового кодексу України, оскільки Ватутінське КВП «Водоканал», з яким позивач уклав договір 01.08.2014р. №225 на приймання, перекачку та очистку стічних вод, не виконувало свій обов`язок щодо реєстрації податкових накладних.

Позивач вважає, що невиконання обов`язку названим контрагентом фактично унеможливило реєстрацію податкових накладних позивачем, внаслідок відсутності коштів на електронному рахунку ПДВ.

Позивач звернув увагу, що протягом 2016 та 2017 років подавав до Звенигородської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області, скарги на недобросовісного контрагента - Ватутінське КВП «Водоканал», який порушив порядок складання податкових накладних (ПН) і розрахунку коригування (РК) і з вини якого він ризикує втратити податковий кредит.

На підставі наведеного позивач вважає, що його вина в скоєному порушенні відсутня, тому податкове повідомлення-рішення №0007961401 від 02.08.2018р. слід скасувати.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0094891304 від 01.08.2018р. позивач зазначив, що Звенигородська міська рада довгий час не підвищувала тарифи до 100 % рівня фактичних витрат через соціальну напругу в місті. Тому, станом на 01.07.2018 на балансі підприємства обліковувались збитки в сумі 2427,0 тис грн., хоча за 2017 рік і за І півріччя 2018 року позивач мав уже прибутки, так як міська рада розпочала відшкодовувати тариф для населення по водопостачанню до 100 % рівня.

Як наслідок, позивач стверджує, що довгий час підприємство не мало змоги своєчасно сплачувати всі свої зобов`язання по податках.

Станом на 17.08.2018 у позивача відсутня заборгованість по всіх податках, але нараховано штрафні санкції та пеню, які нараховані Головним управлінням ДФС у Черкаській області за несвоєчасну сплату ПДФО та несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, підприємство не зможе розпочати реєстрацію податкових накладних, що може призвести до повного відключення водопостачання та водовідведення, що в свою чергу може призвести до екологічної катастрофи.

02.01.2019р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги необґрунтовані та зазначено про доцільність відмови в їх задоволенні. В судовому засіданні, в обґрунтування заперечень проти задоволення позовних вимог представником відповідача зазначено, що взаємовідносини і виконання договорів щодо реалізації послуг (товарів) - відноситься до цивільної та господарської сфери. Невиконання договорів по постачанню одним із контрагентів не є підставою для звільнення від сплати податків або підставою для невиконання покладених Податковим кодексом України обов`язків.

Окрім того, згідно Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України питання пов`язані з виконанням договорів між двома підприємствами мають вирішуватись в рамках господарської судової юрисдикції, та не відносяться до відання органів ДФС.

Представник відповідача звернув увагу, що перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати встановлено порушення граничних термінів сплати податку на доходи фізичних осіб із нарахованої та виплаченої заробітної плати, у період з 01.01.2015р. по 30.11.2018р., чим порушено підпункт 163.1.2 пункту 163.1 статті 163, підпункт 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпункти 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункт «а» пункту 171.2. статті 171 та підпункт «а» пункту 176.2. статті 176 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Представник відповідач зауважив, що відсутність коштів та належного фінансування, не можуть слугувати підставою для звільнення від сплати податків та зборів, обов`язкових платежів і що звільнення від їх сплати із вказаних підстав не передбачено жодною з норм Податкового кодексу.

У поданій 20.02.2019 відповіді на відзив представник відповідача наполягав на неправомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень, мотивуючи свою позицію тим, що у пункті 4 висновку акта перевірки від 12.07.2018 зазначено про порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України без зазначення якого саме абзацу пункту 201.10 порушено. Відсутність такої вказівки свідчить, що відповідачем не обґрунтовано у цілому склад податкового правопорушення. При цьому, законодавець передбачив можливість застосування до платника наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної, передбачених статтею 120-1 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), лише за наявності його вини.

Представник позивача звернув увагу, що штрафні санкції, визначені пунктами 120-1.1 та 120-1.2 статті 120-1 ПК України не застосовуються до платників податку за порушення ними граничного строку реєстрацїї/відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних: що не надаються отримувачу (покупцю), складених на операції з постачання товарів/послуг, що звільнені від оподаткування, та/або що не надаються отримувачу (покупцю), складених на операції з постачання товарів/послуг, що оподатковуються за нульовою ставкою.

Представник позивача зазначає, що відповідачем під час визначення суми штрафу за 2017 рік включено до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за не проведення реєстрації у ЄРПН податкових накладних виписаних протягом 2017 року податкові накладні виписані неплатникам ПДВ, де у 3 колонці зазначено не платник ПДВ. Законодавцем здійснено виключення у застосуванні штрафних санкцій, а саме за податковими накладними: що не надаються отримувачу (покупцю); складених на постачання товарів/послуг для операцій, що звільнені від оподаткування; складених на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою.

У запереченні на відповідь поданій 20.02.2019 представник відповідача стверджував, що формою податкового повідомлення-рішення «ПН» визначено порушення ст. 201 ПК України без вказівки точного пункту та/або абзацу вказаної статті. В свою чергу відповідачем, при складанні акту перевірки, у висновках з метою конкретизації порушення зазначено пункт ст. 201 ПК України. Окрім того, детальний опис порушення вчиненого КП «Водопостачання ЗМР» міститься на аркуші 14 акту перевірки.

На думку представника ГУ ДФС у Черкаській області відсутність коштів на електронному рахунку є бездіяльністю вчиненою з необережності платника податків та не може розцінюватись, як відсутність вини. Окрім того, ПК України не передбачає (не передбачав в 2016-2017 роках) такої підстави звільнення від відповідальності за не реєстрацію у ЄРПН податкових накладних, як відсутність коштів на електронному рахунку, а тому не може взагалі розглядатися судом в контексті правомірності податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача наголосив, що штрафні санкції, визначені пунктами 120-1.1 та 120-1.2 статті 120-1 ПК України, не застосовуються до платників податку за порушення ними граничного строку реєстрації / відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних:

що не надаються отримувачу (покупцю), складених на операції з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, та/або

що не надаються отримувачу (покупцю), складених на операції з постачання товарів/послуг, які оподатковуються за нульовою ставкою.

При цьому, необхідною умовою для звільнення від відповідальності є сукупність усіх вищенаведених критеріїв кожного з підпунктів, а не окремо кожного.

Окремо представник відповідача звернув увагу суду, що відповідь на відзив КП «Водопостачання ЗМР» містить обґрунтування лише щодо податкового повідомлення-рішення від 02.08.2018 №0007961401 та жодним чином не спростовує обставин зазначених ГУ ДФС у Черкаській області у відзиві щодо податкового повідомлення-рішення від 01.08.2018 №0094891304.

Представником позивача подано до суду додаткові пояснення, в яких звернуто увагу, що ГУ ДФС в Черкаській області безпідставно застосувало до підприємства штрафні санкції по ПДФО відповідно до ст. 127 Податкового кодексу України, якою передбачено накладення штрафу за не нарахування, неутримання та несплату (неперахування) податку, оскільки такий обов`язок, щодо нарахування та утримання подку підприємством виконано в повному обсязі під час нарахування заробітної плати. Має місце тільки несвоєчасна сплата, тому податкове повідомлення-рішення від 01.08.2018 №0094891304 підлягає скасуванню.

В судовому засіданні 11.02.2020р. представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та запереченні на відповідь.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 31.05.2018р. по 26.06.2018р. на підставі наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 04.05.2018 №870 та направлень на перевірку, виданих Головним управлінням ДФС у Черкаській області від 29.05.2018 №928/23-00-14-0106 та №823/23-00-13-0410 головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Черкаській області, радником податкової та митної справи 3 рангу Онищенко Наталією Володимирівною, та головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Черкаській області, радником податкової та митної справи 3 рангу Меркотаном Володимиром Васильовичем , проведена документальна планова виїзна перевірка Комунального підприємства «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р.

За наслідками перевірки складено акт №275/23-00-14-0107/36773489 від 12.07.2018р., за висновками якого в ході проведення перевірки зафіксовано порушення позивачем:

- вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755, в результаті чого не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні з податком на додану вартість в сумі 1967797,50 грн.;

- вимог пп. 163.1.2 пункту 163.1 статті 163, підпункт 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпункти 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункт «а» пункту 171.2. статті 171 та підпункт «а» пункту 176.2. статті 176 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб із нарахованої та виплаченої заробітної плати за період з 01.01.2015 по 30.08.2017 на суму 1240111,26 грн. та не перераховано податок на доходи фізичних осіб із нарахованої та виплаченої заробітної плати, у період з 01.09.2017 по 31.12.2017 на суму 205774,61 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 02.08.2018 №0007961401, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію за відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у сумі 983 898 грн. 75 коп.

- від 01.08.2018 № 0094891304 до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію та пеню за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) сум грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1206802 грн. 97 коп., з яких штрафна (фінансова) санкція - 962 067 грн. 36 коп., пеня - 244 735 грн. 61 коп.

За результатами процедури адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України №33693/6/99-99-11-02-01-15 від 17.10.2018 вищевказані податкові-повідомлення рішення залишено без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.2 ст. 201 ПК України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів / послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів / послуг.

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України, позивачем не своєчасно зареєстровано в Єдиному реєстрі податкові накладні з податку на додану вартість за звітний період 01.10.2015 по 31.12.2017.

Обставини несвоєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є безспірними і позивачем не заперечується.

Таким чином, в порушення вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу, позивачем несвоєчасно зареєстровано протягом граничних строків, визначених вказаною нормою, податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Будь-яких доказів, які б спростовували факт несвоєчасної реєстрації податкових накладних або свідчили про помилковість обчислення контролюючим органом кількості днів затримки реєстрації вказаних податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних позивач не надав.

Згідно з п. 120-1-1 ст. 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних /розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних і розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

В позовній заяві позивач зазначає, що штрафні (фінансові) санкції передбачені п. 120-1. 1 ст. 120-1 ПК України можуть бути застосовані лише за наявності його протиправної поведінки (вини). На підтвердження відсутності вини позивачем наводяться доводи щодо відшкодування тарифів, субвенцій і тд., як підтвердження відсутності коштів на електронному рахунку.

Разом з тим, згідно пунктом 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (БНакл), обчислену за такою формулою: еНакл = еНаклОтр + еМитн + еПопРах + еОвердрафт - еНаклВид - еВідшкод - еПеревищ, де: SНаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних; SМитн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України; еПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунків у системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зазначених у підпунктах "а" - "в" пункту 200 1.2 цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 затверджено Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість.

Згідно з п. 13 вказаного вище Порядку ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.

Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.

Пунктом 1 пункту 22 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість встановлено, що у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань, платник податку у строки, встановлені Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з власного поточного рахунка.

Пунктом 5 Порядку казначейського обслуговування небюджетних рахунків клієнтів, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 21.07.2014 № 770 встановлено, що органи Казначейства зобов`язані зараховувати на небюджетні рахунки клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань, платник податку перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з власного поточного рахунка, при цьому зазначені кошти мають бути зараховані на рахунок платника протягом операційного дня, у день їх отримання.

Аналогічна позиція щодо подібних правовідносин висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 18.01.2018 у справі №804/5153/17.

Тобто платник податків, за необхідності, може самостійно поповнити власний електронний рахунок з метою подальшої реєстрації податкових накладних. Разом з тим, позивач вказані дії з метою своєчасної реєстрації податкових накладних вчинено не було.

В силу статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 ПК України, податкове законодавство грунтується, зокрема, на принципі рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

З приводу посилань позивача на те, що його контрагентом Ватутінським КВП «Водоканал» не зареєстровано жодної податкової накладної, в результаті чого на його електронному рахунку утворилося від`ємне значення, то вказані доводи не впливають на обов`язок платника податків щодо реєстрації власних податкових накладних.

Посилання позивача не те, що в оскаржуваному рішенні податковим органом зазначено ст. 120-1 ПК України, без зазначення пункту, що не відповідає вимогам винесення рішення суд зазначає таке.

Верховним Судом у рішенні від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16 (ЄДРСР 76518273) зазначено, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що з оскаржуване податкове повідомлення-рішення дає змогу чітко встановити його зміст, а висновки акту перевірки сформовані з чітким посиланням на норми, в тому числі підпункти ПК України, які порушені позивачем.

В свою чергу, подані позивачем скарги на дії контрагента Ватутінського КВП «Водоканал» не створюють наслідків у вигляді звільнення від обов`язку щодо реєстрації власних податкових накладних, оскільки це не передбачено нормами Податкового кодексу України.

Позивач зазначає то передбачений наведеними положеннями п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України штраф, не застосовується до трьох окремих видів податкової накладної, а саме:

-податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю);

-податкової накладної, складеної на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування;

-податкової накладної, складеної на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Системний аналіз, пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

Наведене вказує про безпідставність доводів позивача про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 02.08.2018 №0007961401.

Щодо тверджень позивача про незаконність податкового повідомлення-рішення від 01.08.2018 №0094891304, суд виходить з такого.

Відповідно до пп. 168.1.5 п. 168.1. ст. 168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з пп. «а» п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено, що позивачем несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб із нарахованої та виплаченої заробітної плати за період з 01.01.2015 по 30.08.2017 на суму 1240111,26 грн. та не перераховано податок на доходи фізичних осіб із нарахованої та виплаченої заробітної плати, у період з 01.09.2017 по 31.12.2017 на суму 205774,61 грн. (стор. 22-23 акта перевірки).

Більш того, позивачем до позовної заяви приєднано податкове повідомлення-рішення від 01.08.2018 №0094891304 додатками до якого є два розрахунки:

- розрахунок пені по податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати, що стосується несвоєчасної сплати податку;

- розрахунок розміру штрафних санкцій за несплату податку на доходи фізичних осіб.

Отже, твердження позивача, що має місце лише несвоєчасна сплата ПДФО, суд визнає необґрунтованими, оскільки дане твердження спростовується матеріалами справи.

Згідно з п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

В силу положень п. 129.4 Податкового кодексу України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідно до п. 127.1. ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Враховуючи, що позивачем порушення вимог щодо строків сплати ПДФО вчинено втретє протягом 1095 днів, суд вважає обґрунтованим застосування штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Доводи позивача про наявність скрутного матеріального становища підприємства суд вважає безпідставними, оскільки ризики господарської діяльності платника податків не можуть покладатись в основу звільнення від відповідальності за порушення вимог податкового законодавства.

В контексті наведеного, позивачем не спростовано вищевказані порушення податкового законодавства, що регулює порядок нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, що виключає наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.2018 №0094891304.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевказаного, суд доходить висновку про те що відповідач, при винесенні оскаржуваного рішення, діяв в межах повноважень та у спосіб, що визначений законом.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України, судові витрати, зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко

Повний текст рішення складено 21 лютого 2020 року.