Ухвала суду № 87767166, 24.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

УХВАЛА

24 лютого 2020 р. Справа № 520/1256/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі № 520/1256/2020 за позовом ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5 Держпром, під. 3, пов. 2, 61022), Начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м. Харків, майдан Свободи, буд. 5 Держпром, під. 3, пов. 2, 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії з боку начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у відмові перевести ОСОБА_1 відповідно до заяви від 08.07.2019 року з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення по ІІ групі інваліда війни на основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення за вислугою років;

- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.07.2019 року про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 неправомірними та таким, що порушує права ОСОБА_1 на переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою відповідно до п. 14 зазначеного порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 15.02.2007 № 135/13402 та скасувати його;

- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.02.2016 року про переведення ОСОБА_1 на інший вид пенсії - по інвалідності, який становить 80% грошового забезпечення неправомірним та таким, що порушує права позивача на переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою відповідно до п. 14 зазначеного порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 15.02.2007 № 135/13402 та скасувати його;

- зобов`язати начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти рішення щодо переведення ОСОБА_1 відповідно до заяви від 08.07.2019 року з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення по ІІ групі інваліда війни на основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення за вислугу років, яке оформити розпорядженням органу, що призначає пенсії відповідно до п. 18 цього порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 15.02.2007 № 135/13402;

- після прийнятого рішення на переведення ОСОБА_1 відповідно до заяви від 08.07.2019 року з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення по ІІ групі інваліда війни на основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення за вислугу років зобов`язати начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018, здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою з нарахуванням компенсації втрати частини доходу.

Крім того, позивач просить суд зобов`язати начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом 15 днів, з дня набрання рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ст. 382 КАС України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу термін (не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали) для усунення недоліків позовної заяви.

17.02.2020 року до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 05.02.2020 року. Зі змісту вищевказаної заяви судом встановлено, що позивач зокрема просить суд поновити строк звернення до суду з означеним позовом.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що фактично відповідь на заяву позивача останнім отримано після 06.08.2019 року (супровідний лист від 06.08.2019 року) за № 3486/Ш-14, оскільки вказаним рішенням позивачу було відмовлено в переведенні з одного виду пенсії на інший останній був змушений звернутись з означеним позовом до суду за для захисту своїх прав.

У зв`язку з викладеними обставинами, позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити процесуальний строк в даній справі.

Розглянувши заяву позивача, дослідивши доводи заяви та надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Також слід зазначити, що відповідно до положень ст. 55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зі змісту Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Проніна проти України" вбачається: суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.

Суд при вирішенні питання про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, згідно з якою право на судовий захист, є важливішим, ніж встановлені державою процесуальні особливості реалізації ним цього права.

Згідно правових висновків Європейського суду з прав людини у рішенні по справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі "Golder v.the United Kingdom" від 21.02.1975 p.), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати закону мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення "Guerin v. France" від 29.07.1998 р.) Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розрахувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення "Perez de Rada Cavanilles v. Spain" від 28.10.1998 року).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Іліан проти Туреччини" наголошував, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Так, у справі "Bellet v. France", Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, як свідчить позиція Європейського Суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Враховуючи вищевикладене, а також з метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 121, 122, 243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі №520/1256/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду у справі №520/1256/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду у справі № 520/1256/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Текст ухвали виготовлено та підписано 24 лютого 2020 року.

Суддя Ю. О. Супрун