Рішення № 87767133, 24.02.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4340/19

РІШЕННЯ

іменем України

24 лютого 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Козяр Транс" до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації, зобов`язання надати нову консультацію,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Козяр Транс" звернулося в суд з позовом до Державної податкової служби України, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 26 листопада 2019 року №1543/6/99-00-04-01-03-15/ІПН;

- надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ДПС України в оскаржуваній податковій консультації лише процитовано норму Закону №481, яка визначає обов`язок отримання ліцензії суб`єктами господарювання. ДПС України надано нечітку відповідь на поданий позивачем запит, зміст якої можна розуміти як твердження про те, що позивач повинен отримати ліцензію на зберігання пального у пересувному транспортному засобі із автоцистерною. Водночас, в індивідуальній податковій консультації, наданої Державною фіскальною службою України від 15.08.2019 №814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, зазначено про те, що суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію для здійснення зберігання пального саме у стаціонарних цистернах/ємностях.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.12.2019 відкрито провадження в цій адміністративній справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками 02.01.2020, однак своїм правом подання відзиву на позов не скористався.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачем було подано до ДПС України запит від 04 листопада 2019 року за № 04-11/19 на отримання індивідуальної податкової консультації, у якому було поставлено питання - чи потрібно ТОВ "Козяр-Транс" отримувати ліцензію на право зберігання пального за умови, якщо товариство буде здійснювати зберігання пального в автоцистерні (транспортному засобі з цистерною-причіпом), а таке пальне буде використовуватися для заправки власного автотранспорту.

ДПС України надано індивідуальну податкову консультацію від 26 листопада 2019 року №1543/6/99-00-04-01-03-015/ІПК, згідно якої у разі здійснення суб`єктами господарювання всіх форм власності діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користуванні, йому необхідно буде отримувати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків, передбачених Законом №481, коли така ліцензія не отримується.

При цьому, у індивідуальній податковій консультації, наданій Державною фіскальною службою України від 15.08.2019 №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК зазначено, що у розумінні Закону №481 суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях.

Дослідивши обставини справи, суд зазначає наступне.

Згідно з підп.14.1.172-1 п.14.1 ст.14 ПК України індивідуальна податкова консультація - це роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до п.52.1 ст.52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Згідно з п.52.2 ст.52 ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до п.53.2 ст.53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Отже, платник податків має право звернутись до контролюючого органу для отримання консультації з питань практичного використання норм податкового права. В разі виникнення спору платника податку з контролюючим органом такий платник в підтвердження правомірності своїх дій може покликатись на отриману податкову консультацію.

Згідно статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" №481/95-BP (далі - Закон №481/95-BP) місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Відповідно до ст.15 Закону №481/95-BP зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

- підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

- підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

- суб`єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Як позивач у запиті, так і відповідач у відповіді посилались на зазначені норми Закону №481/95-BP.

Позивач у своєму запиті поставив запитання - чи потрібно отримувати ліцензію на право зберігання пального за умови, якщо товариство буде здійснювати зберігання пального в автоцистерні (транспортному засобі з цистерною-причіпом), а таке пальне буде використовуватися для заправки власного автотранспорту. При цьому позивач акцентує увагу на тому, що автоцистерна не є нерухомим майном та не має чіткої прив`язки до місця (території).

Фактично позивач поставив запитання, чи можна ототожнити пересувний транспортний засіб з автоцистерною із територією (місцем), на якій розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності.

Лист ДПС України від 26 листопада 2019 року №1543/6/99-00-04-01-03-015/ІПК лише наводить норми Закону №481/95-BP, які визначають обов`язок отримання ліцензії суб`єктами господарювання у разі зберігання ними пального на території (місці), де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності. Однак лист не містить висновку з питань практичного використання норм законодавства у визначеному позивачем випадку.

Отже, ДПС України не надано відповідь на поставлене запитання, а цитування окремих норм права не відповідає вимогам ст.52 ПК України. Таку консультацію не можна вважати допомогою контролюючого органу, оскільки за фактичної відсутності висновків вона не придатна до практичного використання у діяльності платника податку.

Відсутність такої відповіді свідчить про протиправність консультації та наявність підстав для її скасування.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду, суд зазначає наступне.

Отримання податкової консультації з чіткою відповіддю на поставлене питання сприяє уникненню в подальшому спорів щодо поставленого питання. ДПС України, як контролюючий орган, зобов`язана вживати заходів до уникнення можливих податкових спорів, в тому числі, шляхом надання податкових консультацій з конкретних питань, чого нею в спірному випадку зроблено не було.

Відповідно до п.53.2 ПК України скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Таким чином, порушене право платника податків є відновленим шляхом визнання протиправною та скасування такої консультації. Оскільки наведене є підставою для надання контролюючим органом нової консультації, то окреме заявлення позовної вимоги про зобов`язання контролюючого органу надати нову консультацію є передчасним.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року №814/2168/16.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, на користь позивача слід присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1921 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Козяр Транс" задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 26 листопада 2019 року №1543/6/99-00-04-01-03-15/ІПН.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Козяр Транс" судові витрати в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24 лютого 2020 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Козяр Транс" (вул. Заводська, буд. 155, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 37512870) Відповідач:Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, м.Київ, 04053 , код ЄДРПОУ - 43005393)

Головуючий суддя Д.А. Божук