Рішення № 87767068, 24.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

24 лютого 2020 р. № 520/12685/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого суді - Панченко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, м-н Свободи, буд.5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати рішення відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №27 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оформлене протоколом 203040002415/118 від 14.08.2019 року щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії з 25.10.2018 року, із включенням до складу заробітної плати при обчисленні пенсії винагороди державних виконавців у розмірі 38225,00 грн. - неправомірним;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області утриматись від порушення права щодо обмеження ОСОБА_1 розміру пенсії за віком згідно із Законом України "Про державну службу", зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 10.12.2018 року та включити до складу заробітної плати при обчисленні пенсії суму винагороди державним виконавцям у розмірі 38225,00 грн., згідно довідки від 22.10.2018 року №28806/06.01-73, виданої Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області за вересень 2018 року, починаючи з 25.10.2018 року та в подальшому;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;

- стягнути Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач рішенням у формі протоколу №203040002415/118 від 14.08.2019 протиправно відмовив позивачу у призначені пенсії всупереч висновків Другого апеляційного адміністративного суду, викладених у постанові від 16.07.2019 року по справі №520/1537/19 щодо включення до складу заробітної плати при розрахунку розміру пенсії суму винагороди державного виконавця. Вважаючи, свої соціальні права порушеними, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області, надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки, 11.12.2019 року управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та враховано до складу заробітної плати позивача при обчисленні пенсії суму винагороди державного виконавця у розмірі 38225,00 грн. згідно довідки від 22.10.2018 №28806/06.01-73, виданої Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області за вересень 2018 починаючи з 25.10.2018. Отже, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 по справі №520/1537/19 виконана управлінням у повному обсязі.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.10.2018 року перебуває на пенсійному обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Харківській області, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

З матеріалів справи судом встановлено, що пенсію ОСОБА_1 обчислено із заробітної плати на посаді головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області на підставі довідки від 20.11.2018 №31685/06.01-73, виданої Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області (оклад - 4800,00 грн., надбавка за ранг (9 ранг) - 200,00 грн., надбавка за вислугу років - 2400,00 грн.).

При обчисленні пенсії відповідачем враховано довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 22.10.2018 № 28806/06.01-73, видану Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області за вересень 2018 (надбавка за інтенсивність праці - 2400,00 грн., премія місячна - 7820,00 грн.). Заробітна плата для розрахунку пенсії склала 17620,00 грн.

Вважаючи, що при обчисленні заробітної плати при розрахунку пенсії протиправно не враховано винагороду державним виконавцям, нараховану у вересні 2018 року у сумі 38225,00 грн., позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у перерахунку пенсії з врахування винагороди державних виконавців у вказаному розмірі до заробітної плати, з якої обчислюється пенсія.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року по справі №520/1537/19 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року скасовано в частині відмови в задоволені вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірним рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, оформлене протоколом від 05.01.2019 року, про відмову в перерахунку пенсії з прийняттям нового судового рішення, яким визнано неправомірним рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, оформлене протоколом від 05.01.2019 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 грудня 2018 року з урахуванням наданої судом правової оцінки питання врахування в заробітну плату (доход) ОСОБА_1 для обчислення пенсії виплати (доходу) - винагорода державного виконавця. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року залишено без змін.

Рішенням Відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №27 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оформлене протоколом 203040002415/118 від 14.08.2019 року, прийнятого за результатами повторного розгляду заяви позивача від 10.12.2018 на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 року по справі №520/1537/19, ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку та виплаті пенсії з 25.10.2018 року, включивши до складу заробітної плати при обчисленні пенсії суму винагороди державним виконавцям (а.с.32).

Не погоджуючись із спірним рішенням відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку доводам позову і заперечень проти нього, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою), 1996 року, згода на обов`язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами "досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися" права та принципи, що закріплені у Хартії.

Як зазначалось раніше, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2-19 року по справі №520/1537/19 при розгляді адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 стосовно неправомірності дії органу пенсійного фонду щодо визнання протиправними дій та скасування рішення про не включення до складу заробітної плати при обчисленні пенсії суми винагороди державного виконавця зазначав наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів < >.

Статтею 8 Закону України від 02.06.2016 року №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" зазначається, що державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями.

Відповідно до ст.13 цього Закону заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством (ч.1 ст.13). Порядок виплати та розмір винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст.13).

08.09.2016 року постановою №643 Кабінетом Міністрів України затверджений Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, пунктами 17 і 18 якою визначено, що винагорода виплачується одночасно з виплатою заробітної плати та виплата винагороди здійснюється в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду державного бюджету на підставі кошторисів та планів асигнувань спеціального фонду на відповідний рік.

Таким чином, положення ст.13 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" не узгоджується з положеннями Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII "Про державну службу", відповідно до якого заробітна плата державного службовця складається:

1) посадового окладу;

2) надбавки за вислугу років;

3) надбавки за ранг державного службовця;

4) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця;

5) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою;

6) премії (у разі встановлення) (ч. 2 ст. 50 Закону України "Про державну службу").

Згідно з Бюджетним кодексом України державний бюджет складається з двох фондів: загального та спеціального. До загального фонду відносять кошти, що призначені для реалізації загальних функцій, а до спеціального - кошти, що мають конкретне призначення, у тому числі власні надходження бюджетних установ, які мають цільове спрямування. Отже джерелом оплати праці державних виконавців, у тому числі, такої складової заробітної плати, як винагорода державного виконавця є державний бюджет.

Також суд зазначає, що основним правилом розв`язання колізій між законодавчими положеннями, які є рівними за своєю юридичною силою, є правило застосування пізніше прийнятого закону ("lex posterior derogat priori" - наступний закон "витісняє" попередній).

У Рішенні у справі за конституційним зверненням ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03.101997 року № 4-зп/1997 (речення перше-третє абзацу п`ятого пункту 3 мотивувальної частини) Конституційний Суд України зазначив, - Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше. <…>

Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" стаття 13 якого визначає оплату праці працівників органів державної виконавчої служби набрав чинності 05.10.2016 року (окрім окремих положень, що набрали чинності 06.07.2016 року), тобто цей Закон набрав чинності після дати набрання чинності Законом України "Про державну службу" (останній Закон набрав чинності 01.05.2016 року, окрім окремих положень, що набрали чинності 31.12.2015 року).

Таким чином, з дати набрання чинності положень ст.13 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" винагорода державного виконавця входить до структури його заробітної плати.

Положеннями частини 1 статті 46 Закону України від 21.04.1999 року №606-XIV "Про виконавче провадження" про те, що за сумлінне виконання державним виконавцем своїх обов`язків під час проведення виконавчих дій він має право на винагороду, яка виплачується за рахунок виконавчого збору, втратили чинність одночасно з прийняттям Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 90 Закону України "Про державну службу" визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За положеннями ст.41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону (п.1 ст.41).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Як вбачається із довідки Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 22.10.2018 року про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби на суму винагороди державного виконавця ОСОБА_1 (38225,00 грн) нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За висновками колегії суду Другого апеляційного адміністративного суду, викладених в постанові від 16.07.2019 по справі №520/1537/19, органи пенсійного фонду при призначенні пенсії ОСОБА_1 врахували не всі складові заробітної плати, які підлягають включенню до розрахунку пенсії та не всі правові підстави для такого нарахування.

Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас при повторному розгляду заяви ОСОБА_1 , здійсненого відповідачем на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 року по справі №520/1537/19, позивачу відмовлено у перерахунку та виплаті пенсії з 25.10.2018 року, включивши до складу заробітної плати при обчисленні пенсії суму винагороди державним виконавцям, з посиланням та статтю 50 Закону України "Про державну службу", відповідно до якої винагорода державного виконавця не входить до складових заробітної плати державного службовця.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відділ з питань призначення та перерахунку пенсій №27 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області при прийнятті рішення оформленого протоколом №203040002415/118 від 14.08.2019 року, яким відмовив у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії з 25.10.2018 року, із включенням до складу заробітної плати при обчисленні пенсії винагороди державних виконавців у розмірі 38225,00 грн. не врахував висновки постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 року по справі №520/1537/19 щодо зарахування до складу заробітної плати при обчисленні пенсії позивача суму винагороди державним виконавцям, чим порушив його право на достатнє пенсійне забезпечення.

Таким чином позовні вимоги щодо визнання протиправним такого рішення підлягають задоволенню.

Поряд з тим, згідно наданих відповідачем, на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року, протоколів призначення пенсії з "Підсистеми ІКІС ПФУ: Призначення та виплата пенсії" по пенсіонеру - ОСОБА_1 , судом встановлено, що станом на 11.12.2019 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу, на підставі постанови ДААС від 16.07.2019 по справі №520/1537/19 та рішення УПФУ №203040002415, виходячи з середньомісячного заробітку - 55845,00 грн. Розмір пенсії від середнього заробітку за період з 25.10.2018 по 30.11.2018 становить - 33507,00 грн. Максимальний розмір пенсії до виплати - 14350,00 грн.

За період з 01.12.2018 по 31.12.2018 року розмір пенсії від середнього заробітку становить - 33507,00 грн. Максимальний розмір пенсії до виплати - 14970,00 грн.

За період з 01.01.2019 по 30.06.2019 року розмір пенсії від середнього заробітку становить - 33507,00 грн. Максимальний розмір пенсії до виплати - 14970,00 грн.

За період з 01.07.2019 по 30.11.2019 року розмір пенсії від середнього заробітку становить - 33507,00 грн. Максимальний розмір пенсії до виплати - 15640,00 грн.

За період з 01.12.2019 по довічно розмір пенсії від середнього заробітку становить - 33507,00 грн. Максимальний розмір пенсії до виплати - 16380,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", що набрав чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, суд зазначає, що пенсія позивачу призначена 25.10.2018 року, тобто після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії повністю відповідають вимогам чинного законодавства України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 червня 2014 року у справі "Великода проти України" суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Беручи до уваги зазначене, суд доходить висновку, що так як відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з урахуванням винагороди державного виконавця відповідно до довідки від 22.10.2018 №28806/06.01-73, виданого Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області за вересень 2018 року, позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 10.12.2018 року та включити до складу заробітної плати при обчисленні пенсії суму винагороди державним виконавцям у розмірі 38225,00 грн., згідно довідки від 22.10.2018 року №28806/06.01-73, виданої Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області за вересень 2018 року, починаючи з 25.10.2018 року задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог позивача щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області утриматись від порушення права щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 в подальшому, суд зазначає.

Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Отже, з урахуванням приписів вказаної статті, у суду відсутні підстави вважати, що орган державної влади, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, при відновленні порушених прав позивача за рішенням суду, не здійснить фінансування вказаних витрат.

Згідно з вимогами ст. 2, 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.

Враховуючи, що вказана позовна вимога спрямована на майбутнє, суд не вбачає підстав для її задоволення.

Підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 382 КАС України судом не виявлено.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №27 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оформлене протоколом №203040002415/118 від 14.08.2019 року щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії з 25.10.2018 року, із включенням до складу заробітної плати при обчисленні пенсії винагороди державних виконавців у розмірі 38225,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, м-н Свободи, буд.5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) (код ЄДРПОУ - 14099344) судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Панченко