Рішення № 87766891, 19.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 лютого 2020 р. № 520/13843/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

за участі

представник позивача Третьякової Н.В.

представника відповідача Лук`янцева С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправними та скасування вимоги і рішення ,-

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати в повному обсязі вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.10.2019 р. № Ф-00000243306 щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 6569747 грн.; визнати протиправним та скасувати в повному обсязі рішення № 00002543306 від 25.10.2019 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 6596.75 грн.; стягнути з Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768.40 грн.

Ухвалою суду від 20.12.2019 у справі відкрито провадження та призначено підготовче судові засідання. Протокольною ухвалою від 05.02.2020 у справі закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засідання представник позивача заявлений позов підтримала в повному обсязі, просила позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що норми Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) не вимагають від позивача проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом рівномірного розподілу річного чистого доходу на 12 місяців, тобто шляхом арифметичної дії. При визначенні бази для нарахування єдиного соціального внеску шляхом ділення річного чистого доходу на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий, будуть порушені вимоги пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав. Просив суд залишити позовні вимоги без задоволення з тих підстав, що позивачем неправомірно розподілено між місяцями року отриману суму чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок з січня по грудень 2018, внаслідок чого відхилення склало 298624.73 грн., що стало підставою для нарахування ЄСВ.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що фахівцями відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 про що складено акт від 27.09.2019 № 138/20-40-33-06/ НОМЕР_1 .

Під час проведення перевірки встановлено порушення вимог абз.1 п.2 ч.1 ст.2, ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування « в частині заниження страхових внесків від суми чистого доходу за 2018 у сумі 65697.47 грн.

Долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що позивачем визначено чистий дохід від діяльності у 2018 - 609286.22 грн., з них :

чистий дохід, отриманий у січні -137263.44 грн., з урахуванням п.4 ст.1 Закону № 2464 сума з якої сплачується ЄСВ дорівнює 55845.00 грн.;

чистий дохід, отриманий у лютому -«-» 132042.68 грн., з урахуванням п.5 ст.1 Закону № 2464 , сума з якої сплачується ЄСВ дорівнює 3723.00 грн.;

чистий дохід, отриманий у березні -14237.90 грн., що дорівнює сумі, з якої сплачується ЄСВ;

чистий дохід, отриманий у квітні -3876.39 грн. , що дорівнює сумі, з якої сплачується ЄСВ;

чистий дохід, отриманий у травні -1915.22 грн., з урахуванням п.5 ст.1 Закону № 2464 , сума з якої сплачується ЄСВ дорівнює 3723.00 грн.;

чистий дохід, отриманий у червні -190950.75 грн. , з урахуванням п.4 ст.1 Закону № 2464 сума з якої сплачується ЄСВ дорівнює 55845.00 грн.;

чистий дохід, отриманий у липні -21285.52 грн., що дорівнює сумі, з якої сплачується ЄСВ;

чистий дохід, отриманий у серпні -3796.63 грн., що дорівнює сумі, з якої сплачується ЄСВ;

чистий дохід, отриманий у вересні -110260.52 грн. , з урахуванням п.4 ст.1 Закону № 2464 сума з якої сплачується ЄСВ дорівнює 55845.00 грн.;

чистий дохід, отриманий у жовтні -3389.18 грн., з урахуванням п.5 ст.1 Закону № 2464 , сума з якої сплачується ЄСВ дорівнює 3723.00 грн.;

чистий дохід, отриманий у листопаді -221437.30 грн., з урахуванням п.4 ст.1 Закону № 2464 сума з якої сплачується ЄСВ дорівнює 55845.00 грн.;

чистий дохід, отриманий у грудні -32916.05 грн., що дорівнює сумі, з якої сплачується ЄСВ.

Тоді як за матеріалами перевірки податковим органом виявлено заниження суми отриманого чистого доходу, з якого нараховується ЄСВ у розмірі 298624.73 грн. (609286.22/12=50773.87 грн.- щомісячний чистий дохід)

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення рішення № 00002543306 від 25.10.2019, яким позивача донараховано ЄСВ у розмір 65697.47 грн. та застосовано штраф у сумі 6569.75 грн. на підставіп.3 ст.25 Закону України « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

В подальшому відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.10.2019 № Ф-00000243306 щодо сплати суми недоїмки у розмірі 65697.47 грн.

Не погодившись з вказаною вимогою позивач на підставі ст.56 ПК України оскаржив її в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарги рішення відповідача залишено без змін, а скарга без задоволення (рішення від 05.12.2019 № 12006/6/99-00-08-06-01).

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами ПК України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1, статті 2 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Дія Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року), яка визначає базу нарахування ЄСВ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Абзацами четвертим-п`ятим частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI, якою визначено порядок обчислення і сплати ЄСВ, передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до статей 4, 6, 7, 8, 10, 12, 25, пунктів 9-2 - 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка відповідно до пункту 1 визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції №449 визначено, зокрема, що для самозайнятих осіб, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску. У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Застосовуючи наведені норми Інструкції №449 відповідач вважає, що база нарахування єдиним внеском для позивача розраховується за кожен місяць шляхом ділення чистого оподатковуваного річного доходу (прибутку) позивача на 12 місяців (оскільки дохід отримувався позивачем протягом усіх 12 місяців).

На думку ГУ ДПС, позивач повинен був рівномірно розподілити усю суму отриманого ним доходу за рік на кожен місяць, як наслідок визначати базу нарахування єдиного внеску у розмірі 609286.22 грн. (50773.85 грн. щомісяця) і сплатити єдиний внесок у розмірі 134043.00 грн (з розрахунку 11170.25 грн щомісяця). Проте, позивач неправомірно у Звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску (таблиця 3) розподілив суму отриманого доходу з січня по грудень 2018 , що призвело до сплати єдиного внеску у меншому розмірі.

Суд зауважує, що частина друга статті 9 Закону № 2464-VI зобов`язує платників податків обчислювати єдиний внесок на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Аналогічно відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905, зі змінами від 18 жовтня 2016 року (далі - Порядок № 435) Звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.

Частина третя статті 9 Закону № 2464-VI і пункт 10 розділу IV Інструкції №449 встановлюють, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладене правове регулювання, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд приходить до висновку, що самозайнята особа зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску є провадження такою особою відповідної діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

При цьому, база нарахування єдиного внеску розраховується такою особою щомісяця виходячи з отриманого нею доходу, а за відсутності доходу у відповідному звітному році або окремому місяці звітного року, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити базу для нарахування ЄСВ, але її розмір не може бути більшим за максимальний та меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Обчислення єдиного внеску в обов`язковому порядку здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Розрахунок бази нарахування ЄСВ, наведений відповідачем, зводиться до визначення середньомісячного доходу позивача за 2018, проте такий спосіб не передбачений статтею 7 Закону № 2464-VI або іншими нормами.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 807/216/16, від 19 лютого 2019 року у справі № 825/809/16, від 3 грудня 2019 року у справі № 820/5378/16, від 16 січня 2020 у справі №560/1614/19.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до ГУ ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішення є такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки судовим розглядом встановлена неправомірність донарахування позивачеві суми ЄСВ, яка підлягає сплаті за 2018 рік, суд приходить до висновку про неправомірність визначення штрафу на підставі п.3 ч.11 ст.25 Закону № 2664, вимоги про сплату недоїмки від 25.10.2019 № Ф00000243306 та задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242-246, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати в повному обсязі вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.10.2019 р. № Ф-00000243306 щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 65697.47 грн.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі рішення № 00002543306 від 25.10.2019 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 6596.75 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн.40 грн.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Судове рішення у повному обсязі виготовлено 24.02.2020

Суддя Зоркіна Ю.В.