Рішення № 87766890, 19.02.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/2375/19

19 лютого 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

за участю:

секретаря судового засідання Куриляк М.Г.

представників позивача адвоката Лисака В.Б., Мірошника В.О.

представника відповідача Михальчук О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління муніципальної інспекції Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування попередження,-

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2019 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до управління муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання дій управління муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради протиправними та визнання протиправним та скасування попередження управління муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 09.10.2019 року №5.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.10.2019 ОСОБА_1 отримала попередження управління муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 09.10.2019 №5 щодо проведення власними силами демонтажу об`єкта торгівельно-побутового призначення "Христя", який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ) до 20.10.2019.

Позивач вважає, що викладений у попередженні 09.10.2019 №5 висновок, що ОСОБА_1 самовільно на земельній ділянці влаштувала тимчасову споруду, якою є об`єкт торгівельно-побутового призначення "Христя" не відповідає дійсності.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 18.11.2019.

18.10.2019 ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі №500/2375/19 за позовом ОСОБА_1 до управління муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування попередження від 09.10.2019 №5 відмовлено повністю.

19.11.2019 представником відповідача управління муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву. Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог представник відповідача зазначає, що попередження управління муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради не є актом, який підлягає скасуванню, це лише інформація для ОСОБА_1 щодо виконання акта органу місцевого самоврядування, а саме, рішення №200 від 04.03.2015 "Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування" в частині демонтажу тимчасової споруди "Христя", що знаходиться у АДРЕСА_1 ), законність якого підтверджена у судовому порядку.

25.11.2019 позивачем ОСОБА_1 через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду подано відповідь на відзив.

18.11.2019 розгляд справи відкладено до 17.12.2019 у зв`язку з неявкою в судове засідання позивача та представника позивача.

17.12.2019 судове засідання в даній адміністративній справі не проводилось, що підтверджується довідкою, складеною секретарем судового засідання.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 в адміністративній справі №500/2375/19 за позовом ОСОБА_1 до управління муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування попередження призначено судове засідання на 22.01.2020.

22.01.2020 ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду продовжено процесуальний строк розгляду адміністративної справи №500/2375/19 за позовом ОСОБА_1 до управління муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування попередження, розгляд справи відкладено на 17.02.2020.

17.02.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 19.02.2020 за клопотанням представника позивача.

19.02.2020 в судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві і відповіді на відзив та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.02.2020 проти задоволення позову заперечила повністю з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09.10.2019 позивач ОСОБА_1 отримала попередження управління муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 09.10.2019 №5 щодо проведення власними силами демонтажу об`єкта торгівельно-побутового призначення "Христя", який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ) до 20.10.2019.

В тексті попередження зазначено, що у відповідності до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 04.03.2015 №200 "Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування", тимчасова споруда-об`єкт торгівельно-побутового призначення "Христя, самовільно влаштована па землях комунальної власності міста Тернополя, за АДРЕСА_1 ) підлягає демонтажу.

Крім того зазначено, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 зазначене рішення виконавчого комітету визнано законним.

Також повідомлено позивача, що у випадку не реагування на попередження зазначений об`єкт буде демонтовано в примусовому порядку силами спеціалізованої організації.

Позивач вважає, дії управління муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради протиправними, та протиправним попередження управління муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 09.10.2019 №5, а тому звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Зважаючи на наведене, суд дійшов до висновку, що спосіб захисту, застосований судом у судовому рішенні, має призводити до поновлення права особи.

Крім того, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Більш того, щоб позивачу був наданий судовий захист, суд має встановити наявність порушеного права. При чому обов`язок щодо доказування факту наявності порушеного права покладається саме на позивача.

Суд також звертає увагу, що право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України. Саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що позивач дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких він просить і це право, свобода чи інтерес порушені у сфері публічно-правових відносин.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, суд зазначає, що оскаржуване рішення, дія або бездіяльність суб`єкта владних повноважень повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача.

Тобто, що кожна особа (позивач) має право звернутися за захистом свого порушеного права, порушення якого допущено особою, до якої заявлено позов. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Однак, гіпотетичний інтерес не охоплюється судовим захистом. Наведені вище положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства чи певного акту впливають на їх правове становище. Через світоглядні переконання особа може виражати свої думки до такого факту як прийняття певного акту, однак, цього явно недостатньо щоб вимагати в судовому порядку його скасування.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №2-зп від 23.06.1997 в справі № 3/35-313 вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію."

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України №9-рп/2008 від 22.04.2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті (рішенні) особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №9901/798/18, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому, їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на вказане, акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права, адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів в конкретних життєвих ситуаціях, дія якого закінчується у зв`язку з припиненням конкретних правовідносин.

Так, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно тексту попередження направленого позивачу ОСОБА_1 управлінням муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради підставою формування спірного попередження від 09.10.2019 №5 викладеного у формі листа слугували правовідносини, що виникли в процесі виконання рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 04.03.2015 №200 "Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування".

Суд наголошує, що вказане рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 04.03.2015 №200 не є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Так, постановою Тернопільського міськрайонного суду від 02.11.2016 у справі №607/4698/15-а у задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про скасування рішення №200 виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 04 березня 2015 року "Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування" відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 листопада 2016 року в адміністративній справі №607/4698/15-а без змін.

Таким чином постанова Тернопільського міськрайонного суду від 02.11.2016 у справі №607/4698/15-а набрала законної сили.

За нормами частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, за змістом позовної заяви позивач ОСОБА_1 по суті обґрунтовує своє право користування земельною ділянкою комунальної власності АДРЕСА_1 , за АДРЕСА_1 ).

Рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009 №7 встановлено, що ненормативні правові акти є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання. До ненормативних актів належать конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, які застосовуються одноразово.

Суд зазначає, що спірний лист - попередження вичерпав свою дію 20.10.2019, тобто датою до якої позивачу ОСОБА_1 було надано час для демонтування об`єкта торгівельно-побутового призначення " Христя ", який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ) власними силами.

Суд також звертає увагу, що згідно Положення про управління муніципальної інспекції затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 22.02.2019 №7/32/27 управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради (далі - управління) є виконавчим органом Тернопільської міської ради, підзвітним та підконтрольним Тернопільській міській раді, підпорядкованим її виконавчому комітету і міському голові.

Згідно пункту 2.1 вказаного положення основним завданням управління є взаємодія з Національної поліцією та іншими правоохоронними і контролюючими структурами з питань попередження та профілактики порушень правопорядку на території Тернопільської міської територіальної громади, а також контроль за дотриманням:

2.1.11 стану виконання рішень міської ради, виконавчого комітету і розпоряджень міського голови, віднесених до компетенції управління.

Управління здійснює організацію виконання робіт з демонтажу незаконно встановлених об`єктів на території Тернопільської міської територіальної громади. (пункт 2.6 Положення про управління муніципальної інспекції)

Таким чином, дії відповідача управління муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради є лише службовою діяльністю спрямованою виконання покладених на нього завдань, з огляду на що, не створюють жодних правових наслідків для суб`єкта господарювання та не змінюють стану його суб`єктивних прав, оскільки самі по собі не породжують настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов`язки суб`єкта господарювання.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо визнання дій управління муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради протиправними, визнання протиправним та скасування попередження управління муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 09.10.2019 №5 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В ході судового розгляду справи позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності дій управління муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради та протиправності листа - попередження управління муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 09.10.2019 №5

На думку суду відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його дій, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд дійшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання дій управління муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради протиправними, визнання протиправним та скасування попередження управління муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 09.10.2019 №5 відмовити повністю.

Реквізити учасників справи:

позивач ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

відповідач управління муніципальної інспекції виконавчого комітету Тернопільської міської ради (місцезнаходження: вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 04058344)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 лютого 2020 року.

Головуючий суддя Мартиць О.І.

копія вірна:

Суддя Мартиць О.І.