Рішення № 87766770, 24.02.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2020 р. Справа № 480/4200/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області про визнання відмови неправомірною, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визнати неправомірною відмову Управління соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області у встановленні ОСОБА_1 статусу "члена сім`ї загиблого військовослужбовця" та видачі відповідного посвідчення, оформлену листом від 13.06.2019 р. № 01-13/06-1175, та зобов`язати Управління соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення статусу "член сім`ї загиблого військовослужбовця" та видачі посвідчення про пільги встановленого зразка. Позовні вимоги мотивує тим, що її син - ОСОБА_2 , 1993 р.н., був мобілізований до лав Збройних сил України 31.05.2016 р. Під час строкової служби у в/ч А1978 з ним було укладено контракт про проходження військової служби і надалі він продовжував її як солдат контрактної служби. Брав участь у бойових діях на Сході України та мав статус ветерана війни - учасника бойових дій. За своїм статусом, званням та посадою, умовами контракту солдат ОСОБА_2 мав право вільного пересування, проживання в орендованому житлі поблизу розташування підрозділу. З 24 травня 2017 року по день загибелі - 15 серпня 2017 року на підставі наказу командира військової частини пп В0105 № 126 від 24.05.2017 р. солдат ОСОБА_2 був відряджений для виконання службових (бойових) завдань та безпосередньо брав участь в АТО на території Донецької області, зокрема, Добропільського району в районі с. Золотий Колодязь, де був тимчасово розташований його підрозділ, у зв`язку з чим відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" вважався таким, що виконував обов`язки військової служби. Солдат ОСОБА_2 загинув у результаті протиправних дій особи командного складу частини - прапорщика контрактної служби ОСОБА_3 , який у стані алкогольного сп`яніння, керуючи чужим транспортним засобом - трактором "Фотон- ТФ200 ", 15 серпня 2017 року в нічний час, рухаючись територією села Золотий Колодязь, порушив правила дорожнього руху та безпеки експлуатації автотракторної техніки та скоїв наїзд на солдата ОСОБА_2 , який стояв на лівому узбіччі дороги. Від отриманих множинних травм ОСОБА_2 помер на місці ДТП. Відповідно до вироку Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16.02.2018 р. у справі № 227/3134/17 смерть ОСОБА_2 настала від злочинних дій іншого військовослужбовця.

У травні 2018 року позивач звернулася до відповідача з заявою про встановлення їй статусу члена сім`ї загиблого та видачу посвідчення про право користування пільгами членів сім`ї військовослужбовця, який загинув під час виконання обов`язків військової служби, на що отримала відмову, мотивовану тим, що відповідно до висновку Центральної військово-лікарської комісії від 06.08.2018 р. № 2166 травма і причина смерті солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2 , 1993 р.н., одержані в результаті нещасного випадку, пов`язані з проходженням військової служби, що не відповідає Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Вважає, що відповідач безпідставно відмовив їй наданні вказаного статусу та видачі відповідного посвідчення, чим порушив її конституційні права та гарантії на належний соціальний захист. Просить позов задовольнити.

Відповідач про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, але у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав. З огляду на положення ч. 6 ст. 162 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що син позивачки - ОСОБА_2 , 1993 р.н., був мобілізований до лав Збройних сил України 31.05.2016 р. Під час строкової служби у в/ч А1978 з ним було укладено контракт про проходження військової служби і надалі він продовжував її як солдат контрактної служби. Брав участь у бойових діях на Сході України та мав статус ветерана війни - учасника бойових дій. За своїм статусом, званням та посадою, умовами контракту солдат ОСОБА_2 мав право вільного пересування, проживання в орендованому житлі поблизу розташування підрозділу. З 24 травня 2017 року по день загибелі - 15 серпня 2017 року на підставі наказу командира військової частини пп В0105 № 126 від 24.05.2017 р. солдат ОСОБА_2 був відряджений для виконання службових (бойових) завдань та безпосередньо брав участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО-ООС на території Донецької області, зокрема, Добропільського району в районі с. Золотий Колодязь, де був тимчасово розташований його підрозділ, у зв`язку з чим відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" вважався таким, що виконував обов`язки військової служби (а.с.15,17,19,20,24).

Солдат ОСОБА_2 загинув у результаті протиправних дій особи командного складу частини - прапорщика контрактної служби ОСОБА_3 , який у стані алкогольного сп`яніння, керуючи чужим транспортним засобом - трактором "Фотон- ТФ200 ", 15 серпня 2017 року в нічний час, рухаючись територією села Золотий Колодязь, порушив правила дорожнього руху та безпеки експлуатації автотракторної техніки та скоїв наїзд на солдата ОСОБА_2 , який стояв на лівому узбіччі дороги. Від отриманих множинних травм ОСОБА_2 помер на місці ДТП. Відповідно до вироку Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16.02.2018 р. у справі № 227/3134/17 смерть ОСОБА_2 настала від злочинних дій іншого військовослужбовця та знаходиться в прямому причинному зв`язку з його злочинними діями (а.с.14,22-23).

У травні 2018 року позивач звернулася до відповідача з заявою про встановлення їй статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця та видачу посвідчення про право користування пільгами членів сім`ї військовослужбовця, який загинув під час виконання обов`язків військової служби.

Листом від 13.06.2019 р. № 01-13/06-1175 відповідач відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 та повідомив, що відповідно до висновку Центральної військово-лікарської комісії від 06.08.2018 р. № 2166 травма і причина смерті солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2 , 1993 р.н., одержані в результаті нещасного випадку, пов`язані з проходженням військової служби, що не відповідає Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (а.с.25).

Суд не погоджується з таким рішенням відповідача та вважає відмову Управління соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області у встановленні ОСОБА_1 статусу "члена сім`ї загиблого військовослужбовця" та видачі посвідчення про пільги встановленого зразка з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 2 Закону ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Відповідно до ч. 3 ст. 1, ч. 3 ст. 24 цього Закону військовий обов`язок включає, зокрема, проходження військової служби. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, - з дня набрання законної сили рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, син позивачки - ОСОБА_2 - проходив військову службу за контрактом, на підставі наказу командира військової частини пп В0105 № 126 від 24.05.2017 р. був відряджений для виконання службових (бойових) завдань та безпосередньо брав участь в АТО на території Донецької області, зокрема, Добропільського району в районі с. Золотий Колодязь, у зв`язку з чим відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" вважався таким, що виконував обов`язки військової служби.

Солдат ОСОБА_2 загинув у результаті протиправних дій особи командного складу частини - прапорщика контрактної служби ОСОБА_3 , що встановлено вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16.02.2018 р. у справі № 227/3134/17. На підставі наказу командира військової частини А1978 (по стройовій частині) від 08.09.2017 р. № 69 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.15,16,17,22-23).

Відповідно до вироку Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16.02.2018 р. у справі № 227/3134/17 загибель ОСОБА_2 знаходиться в прямому причинному зв`язку зі злочинними діями прапорщика ОСОБА_3 .

За змістом ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, ОСОБА_2 загинув при виконанні обов`язків військової служби під час проходження військової служби в Збройних силах України за контрактом, перебуваючи у відрядженні в зоні АТО-ООС.

Крім того, загиблий був учасником бойових дій. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

За змістом ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" чинність цього Закону поширюється також на сім`ї військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції.

До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, батьки.

У даному випадку позивач є матір`ю військовослужбовця, який загинув, під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків). У зв`язку з цим посилання відповідача в обгрунтування відмови у встановленні позивачці статусу "член сім`ї загиблого військовослужбовця" на те, що смерть ОСОБА_2 настала не за тих обставин, які передбачені нормами законодавства, а саме не під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, є безпідставним, оскільки смерть ОСОБА_2 настала під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), що також передбачено ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Таким чином, позивач як мати загиблого під час виконання обов`язків військової служби військовослужбовця має право на соціальний захист шляхом надання пільг, переваг та соціальних гарантій, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що відповідач відзиву на позовну заяву не подав, будь-якого обгрунтування заперечення проти позову та доказів на підтвердження своєї позиції також не надав, суд вважає, що за наведених обставин і правових норм позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню. Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суд враховує, що відповідач, відмовивши позивачці у встановленні статусу "члена сім`ї загиблого військовослужбовця" та видачі посвідчення про пільги встановленого зразка, не дотримався вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", тому таке рішення не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, що також підтверджує, що позовні вимоги про зобов`язання Управління соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення статусу "члена сім`ї загиблого військовослужбовця" та видачі посвідчення про пільги встановленого зразка є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області (42400, Сумська область, смт. Краснопілля, пров. Шкільний, 2, код ЄДРПОУ 03197948) про визнання відмови неправомірною, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Управління соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області у встановленні ОСОБА_1 статусу "члена сім`ї загиблого військовослужбовця", оформлену листом від 13.06.2019 р. № 01-13/06-1175.

Визнати неправомірною відмову Управління соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області в оформленні та видачі ОСОБА_1 посвідчення "Член сім`ї загиблого військовослужбовця".

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо встановлення статусу "член сім`ї загиблого військовослужбовця" та видачі посвідчення про пільги встановленого зразка.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах