Рішення № 87766526, 21.02.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4594/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/4594/19 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2019 року адвокат Литовченко Роман Вікторович, діючи в інтересах позивача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу від 19.06.2019 №Ф-115907-50 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - ЄСВ) у сумі 10 125,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у період, за який нараховано заборгованість з ЄСВ, позивач не здійснював підприємницьку діяльність, оскільки з 2018 року та по даний час безперервно перебуває поза межами України, у зв`язку з чим не подає податкову звітність з 2018 року. Перевірок ФОП ОСОБА_1 відповідачем не здійснювалося. Факту здійснення підприємницької діяльності, отримання від такої діяльності прибутку не встановлено, перевірок з будь-яких інших підстав відповідачем також не здійснювалося. На думку позивача, відповідні докази могли би бути отримані відповідачем під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 . Натомість, нарахування недоїмки здійснено в автоматичному режимі на підставі лише даних інтегрованої картки платника.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Після усунення недоліків, ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду 23.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав. У відзиві зазначив, що позивач перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування, протягом 2017-2019 років податкову звітність не подавав. У зв`язку з невиконанням позивачем обов`язку щодо сплати ЄСВ відповідачем було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.06.2019 №Ф-115907-50 у сумі 10 125,06 грн.

28.01.2020 представник позивача надав відповідь на відзив, у якому вказує на те, що у квітні 2018 року позивач припинив здійснення господарської діяльності, у зв`язку з чим звільнив усіх найманих працівників. Контролюючим органом вимога про сплату боргу (недоїмки) на адресу позивача не направлялася тривалий час, а заборгованість з ЄСВ за цей час значно зросла. Тому, на думку представника позивача, вказане свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки).

03.02.2020 відповідач надав до суду заперечення на відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що станом на 31.05.2019 в інтегрованій картці по ЄСВ ОСОБА_1 обліковується заборгованість у сумі 10125,06 грн, у зв`язку з чим 19.06.2019 відповідачем сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №115907-50, яка вручена позивачу 15.07.2019.

Суд розглядає дану справу на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

З відкритого джерела (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) суд встановив, що 01.10.2010 ОСОБА_1 набув статусу фізичної особи-підприємця, про що Виконавчим комітетом Полтавської міської ради вчинено відповідну реєстраційну дію за №2 588 000 0000 026647. 01.10.2010 ФОП ОСОБА_1 був взятий на податковий облік у ДПІ у м. Полтаві за номером НОМЕР_1 , як особа, яка обрала загальну систему оподаткування.

19.06.2019 ГУ ДФС у Полтавській області сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-115907-50, відповідно до якої станом на 31.05.2019 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати ЄСВ становить 10 125,06 грн.

Вимога сформована на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу щодо заборгованості зі сплати поточних нарахувань ЄСВ, а саме:

- зі строком сплати 19.07.2018 в сумі 2456,52 грн, з урахуванням переплати в розмірі 0,66 грн. (ІІ квартал 2018 року);

- зі строком сплати 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн (ІІІ квартал 2018 року);

- зі строком сплати 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн (ІV квартал 2018 року);

- зі строком сплати 19.04.2019 в сумі 2754,18 грн (І квартал 2019 року);.

Не погодившись із правомірністю нарахування сум заборгованості, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон №2464-VI).

ЄСВ - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, крім іншого, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Платник єдиного внеску, згідно з приписами ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI, зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI в редакції станом на 01.01.2017).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VІІ внесено зміни до абзацу 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI та замінено слова "році" та "року" відповідно словами "кварталі" та "кварталу".

Після внесених змін норма викладена в такій редакції: «У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску».

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у п.п. 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз.3 п. 8 ст. 9 Закону №2464-VI).

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Згідно з п. 4 ст. 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, а його стягнення, відповідно до ст. 25 Закону №2464-VI, здійснюють органи Державної виконавчої служби України.

Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (надалі - Інструкція №449).

Пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 визначено, що фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:

- якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;

- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Згідно з п. 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Аналіз наведених вище норм свідчить на користь висновку про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Зауважень щодо форми, змісту вимоги та суми недоїмки позивачем не висловлено.

Враховуючи ту обставину, що за даними облікової картки позивач має недоїмку зі сплати ЄСВ, а інших доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості суду не надано, суд дійшов висновку про правомірність спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

З приводу доводів позивача про необхідність у таких випадках проведення перевірки, суд зазначає, що спірна вимога прийнята на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів відповідно до вимог Інструкції №449.

Наявність облікованої у базах даних заборгованості зі сплати внеску є самостійною підставою для направлення платникові вимоги про її сплату без проведення додаткових перевірок.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо фактичного нездійснення ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності у період нарахування ЄСВ, а також щодо перебування позивача з 2018 року поза межами України, суд зазначає наступне.

Позивач з 04.10.2010 по даний час перебуває на обліку як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування та, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, є платником єдиного внеску.

При цьому, жодна з норм Закону №2464-VI не містить такої підстави звільнення від нарахування та сплати ЄСВ фізичних осіб-підприємців, як фактичне нездійснення підприємницької діяльності.

Так само, факт проживання позивача у спірний період поза межами України не звільняє його від обов`язку зі сплати ЄСВ в порядку та розмірах, встановлених Законом.

Факт наявності у позивача недоїмки на суму 10 125,06 грн зі сплати ЄСВ підтверджується відомостями з інтегрованої картки платника за 2017-2019 роки, копія якої долучена до матеріалів справи, та не спростований позивачем.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про те, що приймаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.06.2019 №Ф-115907-50, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун