Рішення № 87766072, 07.02.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2020 року справа № 340/3068/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства "Надніпрянське", вул. Східна,3,кв.20, м. Світловодськ, Кіровоградська область,27552

до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області, вул. В. Пермпективна,55, м. Кропивницький,25006

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПП "Надніпрянське" звернулося до суду з позовом до ГУ ДПС у Кіровоградській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення - рішення №00000150511 від 05.11.2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 13 004 538 грн., в тому числі: 8 669 692 грн. - основного платежу та 4 334 846 грн. - штрафних санкцій;

- податкове повідомлення - рішення №00000160511 від 05.11.2019 року, яким позивачу було зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на суму 8 029 493 грн.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що вказані рішення порушують права позивача, суперечать діючому законодавству, прийняті на основі необґрунтованих висновків перевіряючого податкового органу.

Позивач вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкових повідомлень-рішень, є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмовий відзив на позов, в якому вимоги позивача не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню (т.3,а.с.24-32,45-50).

Від представника позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (т.3,а.с.44,53).

У відповідності до п.1 ч.3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України)

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ПП "Надніпрянське" зареєстроване в якості юридичної особи 10.10.2018 року (т.1,а.с. 12-14).

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (т.1.а.с.14).

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

На підставі наказу №15 від 03.09.2019 року посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Надніпрянське" з питань контролю за дотриманням вимог податкового законодавства України при визначені по взаємовідносинам з ТОВ "Агро - Кропивницьк" за лютий, березень 2019 року показників декларацій з ПДВ за лютий - березень 2019р., ТОВ "Агрокомфорт" за березень, квітень 2019р., показників декларацій з ПДВ за березень - квітень 2019р., ТОВ "Ранок-2017" за квітень 2017 року, показників декларацій з ПДВ за квітень 2019р. та за перше півріччя 2019 року - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства, за результатами якої складено акт перевірки №2/11-28-05-11/42546015 від 19.09.2019року /т.1,а.с.25-41/.

В акті перевірки податковим органом, серед інших, зафіксовано наступні порушення:

-п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податку на прибуток за І півріччя 2019 на суму 8 669 692,00 грн. (в тому числі за І квартал 2019 року на суму 5 184 000,00 грн., 2 квартал 2019 року в сумі 3485692,00 грн.) ;

-п.198.1 п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на суму 8 029 493 грн., в тому числі за квітень 2019 року - 8 029 493 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

-№00000150511 від 05.11.2019 року щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 8 669 692 грн. (основного платежу), 4 334 846 грн. (штрафних санкцій) (т.1.а.с.45);

-№ 00000160511 від 05.11.2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 8 029 493 грн. (а.с.46).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Відповідно до норм підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "витрати" - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а "господарська діяльність" - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми ПК України дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ. Тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновки відповідача, наведені ним в акті перевірки, ґрунтуються на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами, на підставі яких були сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, під час розгляду справи, суду належить з`ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню судом підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ПП "Надніпрянське" є оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (т.1.а.с.14).

В ході судового розгляду встановлено, що підставою для застосування штрафних санкцій до позивача став факт, що в ході перевірки підприємством не надано сертифікати якості на товар, отриманий від постачальників, що не дає можливості визначити походження такого товару.

Судом встановлено, що між ПП "Надніпрянське" (замовник за договором) та ПП "Віктор і К" (виконавець) укладено договір про надання послуг №03121816 від 03.12.2018 р. (т.1,а.с.48). Предметом укладеного договору є надання послуг по проведенню лабораторних вимірювань продукції замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги. Під продукцією замовника по даному договору розуміється - насіння соняшнику, продукти харчування, кормові, рослинні, тваринні продукти, відходи стічні та технічні води, продукти котельного господарства та ін.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що весь товар, отриманий ПП "Надніпрянське" від контрагентів - постачальників, позивач перевіряє самостійно в лабораторії ПП "Віктор і К", що, в свою чергу, унеможливлює отримання неякісної продукції та, в свою чергу, не потребує обов`язкового надання контрагентами - постачальниками додаткових документів, які б підтверджували якість поставленої продукції.

По взаємовідносинам з ТОВ "Агро-Кропивницьк" судом встановлено наступне.

Між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Агро-Кропивницьк" (постачальник за договором) укладено договір поставки №22021908 від 22.02.2019 року. Відповідно до умов даного договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар (шрот соняшниковий)(т.1, а.с.136-137).

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно:

видаткових накладних №273 від 22.02.2019 р. на загальну суму 118080 грн. (в тому числі ПДВ - 19680,00 грн.), №275 від 22.02.2019р. на загальну суму 128721,60 грн. (в тому числі ПДВ - 21453,60 грн.), №276 від 25.02.2019 року на загальну суму 139008,00 грн. ( втому числі ПДВ - 23168,00грн.), №277 від 25.02.2019 р. на загальну суму 151526,40 грн. (в тому числі ПДВ - 25254,40 грн.), №278 від 25.02.2019 року на загальну суму 176995,20 грн. (в тому числі ПДВ - 29499,20 грн.), №279 від 25.02.2019 р. на загальну суму 180192 грн. (в тому числі ПДВ - 30032,00 грн.), №280 від 26.02.2019 року на загальну суму 191414,40 грн. ( в тому числі ПДВ -31902,40 грн.), №281 від 26.02.2019 р. (в тому числі ПДВ - 29589,60 грн.), №282 від 26.02.2019р. на загальну суму 164438,40 грн. ( в тому числі ПДВ - 27406,40 грн.), №283 від 26.02.2019р. на загальну суму 176995,20 грн. (в тому числі ПДВ - 49499,20грн.), №284 від 27.02.2019 року на загальну суму 178776,00 грн. (в тому числі ПДВ - 29796,00 грн.), №285 від 27.02.2019 року на загальну суму 177537,60 грн. (в тому числі ПДВ - 29589,60 грн.),№286 від 27.02.2019 року на загальну суму 169977,60 грн. (в тому числі ПДВ - 28329,60 грн.), №287 від 27.02.2019р. на загальну суму 177206,40 грн. ( в тому числі ПДВ - 29534,40 грн.), №288 від 28.02.2019 р. на загальну суму 180057,60 грн. (в тому числі ПДВ - 30009,60 грн.), №289 від 28.02.2019 року на загальну суму 172857,60 грн. (в тому числі ПДВ - 28809,60грн.),№290 від 28.02.2019р. на суму 163670,40 грн. (в тому числі ПДВ - 27278,40 грн.), №293 від 01.03.2019 р. на загальну суму 185539,20 грн. (в тому числі ПДВ - 30923,20 грн.), №294 від 01.03.2019р. на загальну суму 182337,60 грн. (в тому числі ПДВ - 30389,60грн.), №295 від 01.03.2019 року на загальну суму 187272,00 грн. (в тому числі ПДВ - 31212 грн.), №296 від 01.03.2019 року на загальну суму 182707,20 грн. (в тому числі ПДВ - 30451,20 грн.), №297 від 04.03.2019р. (в тому числі ПДВ - 31597,60 грн.), №298 від 04.03.2019р. на загальну суму 185025,60 грн. (в тому числі ПДВ - 30837,60 грн.), №299 від 04.03.2019 року на загальну суму 187228,80 грн. (в тому числі ПДВ - 30204,80 грн.), №300 від 04.03.2019 року на загальну суму 177638,40 грн. (в тому числі ПДВ - 29606,40 грн.), №301 від 04.03.2019 року на загальну суму 182467,20 грн. (в тому числі ПДВ - 30411,20 грн.), №303 від 05.03.2019 року на загальну суму 187459,20 грн. (в тому числі ПДВ - 31243,20 грн.), №304 від 05.03.2019 року на загальну суму 176995,20 грн. (в тому числі ПДВ - 29499,20 грн.), №305 від 05.03.2019 р. на загальну суму 187032,00 грн. (в тому числі ПДВ - 31172,00 грн.), №306 від 06.03.2019р. на загальну суму 180225,60 грн. (в тому числі ПДВ -30037,60 грн.), №307 від 06.03.2019 року на загальну суму 187478,40 грн. (в тому числі ПДВ - 31246,40 грн.), №308 від 06.03.2019 року на загальну суму 182467,20 грн. (в тому числі ПДВ - 30411,20 грн.), №309 від 06.03.2019 року на загальну суму 190339,20 грн. (в тому числі ПДВ - 31723,20 грн.), №310 від 07.03.2019 року на загальну суму 184377,60 грн. ( в тому числі ПДВ - 30729,60 грн.),№311 від 07.03.2019 року на загальну суму 189825,60 грн. (в тому числі ПДВ - 31637,60 грн.), №312 від 07.03.201 року на загальну суму 183000 грн. (в тому числі ПДВ -30500,00 грн.), №313 від 07.03.2019 року на загальну суму 187459,20 грн. (в тому числі ПДВ - 31243,20 грн.), №314 від 11.03.2019 року на загальну суму 196809,60 грн. (в тому числі ПДВ - 32801,60 грн.), №315 від 11.03.2019 року на загальну суму 187228,80 грн.(в тому числі ПДВ - 31204,80 грн.), №316 від 11.03.2019 року на загальну суму 182659,20 грн. (в тому числі ПДВ - 30443,20 грн.), №317 від 11.03.2019 року на загальну суму 182774,40 грн. (в тому числі ПДВ - 30462,40 грн.) (т.1,а.с.138-178) та товарно - транспортних накладних (т.1,а.с.179-218).

На підтвердження вартості товару надано рахунки на оплату (т.2,а.с.10-20).

ТОВ "Агро-Кропивницьк" за фактом передачі товару у власність ПП "Надніпрянське» було складено податкові накладні. Вказані податкові накладні зареєстровано та досліджено посадовими особами під час перевірки, що відображено у акті перевірки (т.1.а.с.219-250, т.2,а.с.1-9). Будь яких зауважень до вказаних податкових накладних перевіряючими не зазначено.

По взаємовідносинам з ТОВ "Агрокомфорт" судом встановлено наступне.

Між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Агрокомфорт" (постачальник за договором) укладено договір поставки №18031903 від18.03.2019 року. Відповідно до умов даного договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар (шрот соняшниковий)(т.2, а.с.21-22).

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно:

видаткових накладних №34 від 19.03.2019 р. на загальну суму 4800000грн. (в тому числі ПДВ - 800000 грн.) (т.2,а.с.23), №№36 від 19.03.2019 р. на загальну суму 4 800 000 грн. (в тому числі ПДВ - 800 000грн.) (т.2,а.с.54), №38 від 21.03.2019 року на загальну суму 2 329 075,20 грн. (в тому числі ПДВ - 388179,20 грн.) (т.2,а.с.144), та товарно - транспортних накладних (т.2,а.с.24-53,55-143,145-159).

На підтвердження вартості товару надано рахунки на оплату (т.2,а.с.164-167).

ТОВ "Агрокомфорт" за фактом передачі товару у власність ПП "Надніпрянське" було складено податкові накладні. Вказані податкові накладні зареєстровано та досліджено посадовими особами під час перевірки, що відображено у акті перевірки (т.2.а.с.160-163). Будь яких зауважень до вказаних податкових накладних перевіряючими не зазначено.

Між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Агрокомфорт" (постачальник за договором) укладено договір поставки №07031908 від 07.03.2019 року. Відповідно до умов даного договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар (насіння соняшнику)(т.2, а.с.168-171).

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно:

видаткових накладних №41 від 10.04.2019 р. на загальну суму 6122070,60грн. (в тому числі ПДВ - 1020345,10грн.) (т.2,а.с.172) та товарно - транспортних накладних (т.2,а.с.173-222).

ТОВ "Агрокомфорт" за фактом передачі товару у власність ПП "Надніпрянське" було складено податкові накладні. Вказані податкові накладні зареєстровано та досліджено посадовими особами під час перевірки, що відображено у акті перевірки (т.2.а.с.224-225). Будь яких зауважень до вказаних податкових накладних перевіряючими не зазначено.

По взаємовідносинам з ТОВ "Ранок 2017" судом встановлено наступне.

Між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Ранок 2017" (постачальник за договором) укладено договір поставки №11041903 від 11.04.2019 року. Відповідно до умов даного договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар (насіння соняшнику)(т.2, а.с.226-229).

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно: видаткових накладних №3 від 11.04.2019р. на загальну суму 630668,76грн. (в тому числі ПДВ - 105111,46грн.) (т.2,а.с.230), № 4 від 12.04.2019 року на загальну суму 274288,90 грн. (в тому числі ПДВ - 45714,82 грн. (т.2,а.с.233) та товарно - транспортних накладних (т.2,а.с.231,232,234).

ТОВ "Агрокомфорт" за фактом передачі товару у власність ПП "Надніпрянське" було складено податкові накладні. Вказані податкові накладні зареєстровано та досліджено посадовими особами під час перевірки, що відображено у акті перевірки (т.2.а.с.235-236). Будь яких зауважень до вказаних податкових накладних перевіряючими не зазначено.

Оплата отриманого товару підтверджується банківськими виписками та копіями платіжними дорученнями (т.2,а.с.237-242,244-249).

З акту перевірки №2/11-28-05-11/42546015 від 19.09.2019 року вбачається, що висновки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ґрунтується, серед іншого, на тому, що не було надано сертифікати якості на товар, отриманий від постачальників, що не дає можливості визначити походження такого товару.

Суд вважає вказані доводи помилковими та такими, що не можуть свідчити про безтоварність.

Більше того, не заслуговують на увагу й доводи відповідача про ненадання позивачем документів щодо якості придбаного товару, оскільки сертифікаційні документи на товар, які, в свою чергу, не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому навіть їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 28.11.2018р. у справі №816/1959/17, адміністративне провадження №К/9901/49632/18.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, суд вважає, що ненадання сертифікатів не є підставою для визнання безтоварними господарських відносин між позивачем та його контрагентами.

Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Надніпрянське", не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з контрагентами позивача, з огляду на те, що господарська діяльність ТОВ "Агро-Кропивницьк", ТОВ "Агрокомфорт" та ТОВ "Ранок 2017" має наступні ризикові ознаки здійснення операцій, а саме:

- відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції;

- відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме:

- відсутній кваліфікований персонал;

- незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою;

- відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі:

- неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару та надання послуг у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

Враховуючи вищевикладене, відповідач прийшов до висновку про неможливість фактичного надання товарів відповідно до наявних трудових і матеріальних ресурсів, виходячи з її специфіки, задекларованого обсягу ТОВ "Агро-Кропивницьк", ТОВ "Агрокомфорт" та ТОВ "Ранок 2017".

Суд вважає такі доводи контролюючого органу помилковими, оскільки відсутність у контрагента позивача достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності не є підставою для визнання господарської операції нереальною. Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень для виконання того чи іншого виду діяльності.

Більше того, відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 07.08.2018р. у справі № 808/760/16 адміністративне провадження №К/9901/29091/18.

Підсумовуючи вищевикладене, висновки відповідача про безтоварність операції є необґрунтованими.

Отже, позивачем доведено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту .

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з ст.198 Податкового кодексу України, свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів податкового кредиту з податку на додану вартість.

Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом.

Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до Бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі "Булвес" проти Болгарії" (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Із матеріалів справи вбачається, що зазначені вище договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов`язків, що обумовлені ними.

А саме, контрагенти позивача передали товар, а позивач їх прийняв, здійснив його оплату на користь контрагентів, відповідно до платіжних документів.

Матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем та його контрагентами господарських угод. Позивач не мав підстав вважати діяльність зазначених контрагентів протиправною, так як на час дії угод контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Доводи відповідача, що у контрагента позивача відсутні трудові ресурси, основні фонди, у зв`язку з чим неможливо підтвердити реальність господарських операцій, суд вважає необґрунтованими, оскільки первинними документами реальність цих операцій підтверджена та чинним законодавством не передбачено, що суб`єкту господарювання необхідно контролювати стан податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у них основних фондів.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що всі вищезазначені контрагенти позивача станом на момент укладення спірних податкових операцій були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку таких контрагентів не визнавались.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платник ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов`язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Висновки, викладені в акті перевірки щодо встановлених порушень платником податків не є безумовно достовірними, оскільки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки.

Думка, висловлена посадовими особами контролюючого органу в акті перевірки, зокрема щодо реальності вчинених платником податків господарських операцій, повинна оцінюватися судами із урахуванням інших доказів у справі, предметом якої є податкові правопорушення, що обґрунтовуються контролюючим органом серед іншого висновками акту перевірки платника платників або актами перевірки його контрагентів. Відповідно, судове рішення щодо правомірності сум грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом платнику податків, не може мотивуватися виключно даними акту перевірки цього платника податків або його контрагентів, якщо ці дані обґрунтовано заперечуються платником податків та при цьому не підтверджені іншими доказами, зібраними у справі. І навпаки, вирішуючи спір, суди не можуть не враховувати доводи контролюючого органу щодо встановлених порушень, викладені в акті перевірки, оскільки висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку повинен бути результатом належного аналізу зібраних доказів.

Також, суд звертає увагу на те, що у справі "Delcourt v. Belgium" Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі "Bellet v. France" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду ("Perez de Raela Cavaniles v. Spain", "Beles and others v. the Czech Republic", "RTBF v. Belgium").

Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Рішенням ЄСПЛ від 8.12.2016 у справі "ТОВ "Фріда" проти України" (заява №24003/07) встановлено порушення п.1 ст.6 конвенції щодо права підприємства-заявника на доступ до суду та виявлення національним судом надмірного формалізму. Верховним судом України при розгляді справи №13/357 зазначені висновки Європейського суду з прав людини враховані, що знайшло своє відображення у Постанові ВСУ від 11.09.2017 року. Таким чином, ВСУ на національному рівні визнав неприпустимість застосування надмірного формалізму під час відправлення правосуддя.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи складені у відповідності до п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", дають можливість ідентифікувати осіб, що брали участь у господарських операціях.

Судом досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та встановлено, що останні містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов`язань.

Доказів недобросовісності платника (позивача у справі), а також того, що відомості, які містяться у поданих ним документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, відповідачем не надано.

Твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентом спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

Отже, господарські операції між позивачем та контрагентами фактично мали реальний характер, оформлені не лише документально, а й спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами, а тому висновки викладені відповідачем в акті перевірки є необґрунтованими.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем, в установленому порядку, не доведені факти невідповідності задекларованих у податковому обліку результатів господарської операції позивача фактичним обставинам здійснення господарських операцій з його контрагентами, внаслідок чого, відповідні податковий кредит та валові витрати, слід вважати такими, що сформовані позивачем правомірно.

З урахуванням норм ч.3 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог адміністративного позову. З огляду на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, були прийняті відповідачем не на підставі законів України, необґрунтовано, їх слід визнати протиправними та скасувати.

Позивачем при зверненні до Кіровоградського окружного адміністративного суду з даним позовом сплачено судовий збір в сумі 19210 грн., тому з відповідача підлягають стягненню судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення - рішення №00000150511 від 05.11.2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 13 004 538,00 грн., в тому числі: 8 669 692,00 грн. - основного платежу та 4 334 846,00 грн. - штрафних санкцій;

- податкове повідомлення - рішення №00000160511 від 05.11.2019 року, яким позивачу було зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на суму 8 029 493,00 грн.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Надніпрянське" ( код-42546015 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 19210,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Кіровоградській області (код - 43142606).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2020 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко