Рішення № 87765896, 24.02.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р. справа № 300/115/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій щодо припинення виплати пенсії за віком та стягнення надмірно виплачених коштів, а також зобов`язання поновити виплату пенсії за віком, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) 21.01.2020 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Головне управління ПФУ в області, Управління, орган пенсійного фонду) про визнання неправомірними дій щодо припинення виплати пенсії за віком та стягнення надмірно виплачених коштів, а також зобов`язання поновити виплату пенсії за віком.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення вимог статті 62 "Про пенсійне забезпечення", пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637, припинено виплату пенсії за віком. За доводами позивача орган пенсійного фонду припинив виплату пенсії за віком, у зв`язку з не підтвердженням страхового стажу позивача, набутого за період роботи з 1997 по 2003 роки у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Случ", в результаті чого страховий стаж останнього склав 19 років 11 місяців. За доводами ОСОБА_1 записи про весь період трудової діяльності у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Случ" містяться у його трудовій книжці, що являється основним документом для підтвердження стажу роботи. З приводу відсутності у архівному відділі відомостей про період роботи позивача з 1997 по 2003 роки, останньому невідомо. Такі обставини, на переконання ОСОБА_1 , свідчать про протиправне припинення органом пенсійного фонду виплату пенсії за віком. А тому, у зв`язку із вказаним, просить визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії за віком та стягнення надмірно виплачених коштів, а також зобов`язати поновити виплату пенсії за віком.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін (а.с.13-14).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 07.02.2020 із відповідними письмовими доказами (а.с.19-23, 24-92). Орган пенсійного фонду не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини. Зокрема зазначено, що позивачу в 27.04.2018 призначено пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням страхового стажу померлого годувальника (дружини ОСОБА_2 ) - 42 роки. Тисменицьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надіслано запит від 05.04.2019 за №1945/03.4 до Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області з проханням провести зустрічну перевірку і вимогою про витребування у колгоспну довідку щодо стажу роботи про встановлені і вироблені трудодні ОСОБА_1 , який згідно записів в трудовій книжці працював в СТОВ "Случ" за період з 15.04.1997 по 19.03.2003 роки. На вказаний запит на адресу Управління 07.05.2019 надійшла архівна довідка від 22.04.2019 за №03-01/277 видана Красилівським районним трудовим архівом, відповідно до якої підтверджено трудову участь ОСОБА_1 за 2002 рік в кількості 46 відпрацьованих трудоднів, та архівна довідка про реорганізацію СТОВ "Случ". У зв`язку із цим, органом пенсійного фонду проведено відповідний перерахунок, після якого страховий стаж позивача становить тільки 19 років 11 місяців. Згідно доводів відповідача право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" має дружина (чоловік), якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку та мають необхідний страховий стаж, визначені статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (у даному випадку загального стажу 25 років). Призначення особі пенсії по втраті годувальника можливе за одночасної наявності двох сукупних таких умов - непрацездатність цієї особи (наявність інвалідності або досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону) та перебування на утриманні померлого годувальника. При цьому, обидві ці умови мають існувати на момент звернення. У позивача страховий стаж після проведеного перерахунку склав 19 років 11 місяців, тобто менше необхідних 25 років. У листопаді 2019 року пенсійне забезпечення ОСОБА_1 приведено до норм чинного законодавства. Внаслідок чого виникла переплата пенсії за період з 27.04.2018 по 31.10.2019 на загальну суму 29 502,77 гривень. Про вказану обставину повідомлено позивача листом від 23.12.2019. Враховуючи те, що страховий стаж позивача становить 19 років 11 місяців, то у ОСОБА_1 відсутнє право на призначення пенсії за віком, а отже останньому правомірно припинено виплату пенсії за віком. З наведених підстав просив позов задовольнити повністю.

В свою чергу, позивач 13.02.2020 подав суду, через канцелярію відповідь на відзив (а.с.96), в якій зазначив, за змістом якого відповідачем не заперечується, що основним документом для призначення і перерахунку пенсії є трудова книжка. Разом з цим, як вважає ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Случ" є товариством, діяльність якого регулюється Законом України "Про господарські товариства", і на нього не поширюється статут колгоспів. Посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.03.2018 у справі №127/9055/17, позивач стверджує, що наявність сумніву не може нівелювати відомості трудової книжки, оформленої належним чином та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого трудового стажу, а тому відмова зарахувати сумнівний період до трудового стажу при обчислення пенсії, є протиправною.

На підставі положення частин 2, 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України), розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши відзив на позов, дослідивши і оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 28.04.2018 призначено пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням страхового стажу померлого годувальника (дружини ОСОБА_2 ) - 42 роки, свідченням чого є заява про призначення пенсії від 27.04.2018 та протокол за пенсійною справою позивача (а.с.33, 53).

04.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про переведення його з пенсії по втраті годувальника на пенсію за віком (а.с.60).

В свою чергу, відповідачем протоколом за пенсійною справою позивача від 27.03.2019 здійснено перевід ОСОБА_1 з пенсії по втраті годувальника на пенсію за віком з дня подання такої заяви, тобто з 04.02.2019 (а.с.54).

Згідно записів №7 і 8 трудової книжки ОСОБА_1 , останній 15.04.1997 прийнятий в СТОВ "Случ" на різні сільськогосподарські роботи, і 19.03.2003 звільнений з роботи за власним бажанням (а.с.9).

З метою підтвердження трудового стажу позивача на вказаному підприємстві Тисменицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області скерувало на адресу Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області запит від 05.04.2019 за №1945/034 про проведення зустрічної перевірки і витребування колгоспної довідки про стаж роботи та встановлені і вироблені трудодні ОСОБА_1 , який згідно записів в трудовій книжці працював в СТОВ "Случ" за період з 15.04.1997 по 19.03.2003 (а.с.85).

На даний запит на адресу Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області 07.05.2019 надійшла архівна довідка від 22.04.2019 за №03-01/277, видана Красилівським районним трудовим архівом, відповідно до якої підтверджено трудову участь ОСОБА_1 у СТОВ "Случ" за 2002 рік в кількості 46 відпрацьованих трудоднів, а також архівна довідка про реорганізацію СТОВ "Случ" (а.с.87, 88).

Як слідує із змісту архівної довідки про реорганізацію СТОВ "Случ" (а.с.88) вказане підприємство неодноразово було реорганізоване. З 1945 по 1993 роки СТОВ "Случ" являлось колгоспом. В 1993 році на колгоспних зборах приймається постанова про припинення діяльності колгоспу "Случ" та створення на його матеріальній базі колективного сільськогосподарського підприємства спілки селян "Случ" (протокол №1 від 12.02.1993). У березні 2000 року КСП "Случ" реорганізовано в сільськогосподарський кооператив (СГК) "Случ" (протокол загальних зборів №2 від 07.03.2000). В січні 2002 року згідно рішення загальних зборів СГК "Случ" реорганізовано в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Случ" (протокол №1 від 30.01.2002). А 01.11.2012 СТОВ "Случ" припинило свою діяльність у зв`язку із банкрутством.

На підставі архівної довідки від 22.04.2019 за №03-01/277, відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, врахувавши період трудової діяльності ОСОБА_1 у СТОВ "Случ" за 2002 рік в кількості 46 відпрацьованих трудоднів, не взявши до уваги записи трудової книжки про стаж роботи на даному підприємстві.

За наслідками проведеного перерахунку страховий стаж позивача становить 19 років 11 місяців.

Згідно пояснень відповідача, у листопаді 2019 року пенсійне забезпечення ОСОБА_1 приведено до норм чинного законодавства. Внаслідок чого виникла переплата пенсії за період з 27.04.2018 по 31.10.2019 на загальну суму 29 502,77 гривень (а.с.22).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 23.12.2019 за №334 повідомлено позивача про те, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017, а починаючи з 01.01.2018 право на пенсію мають особи за наявності загального стажу роботи 25 років. У зв`язку із не підтвердженням всього стажу роботи ОСОБА_1 за період з 15.04.1997 по 19.03.2003, а тільки надано відомості про трудову участь у СТОВ "Случ" за 2002 рік в кількості 46 відпрацьованих трудоднів, позивача повідомлено, що його загальний стаж роботи становить 19 років 11 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Внаслідок подання позивач недостовірних документів про стаж роботи, органом пенсійного фонду повідомлено про виникнення переплати пенсії у розмірі 29 502,77 гривень, яку, за доводами відповідача, слід було відшкодувати до бюджету (а.с.5).

В свою чергу, ОСОБА_1 27.12.2019 звернувся до відповідача із заявою, якій просив повідомити про причини невиплати йому пенсії за віком із жовтня 2019 року, а саме повідомити чи скасована призначена пенсія за віком (а.с.6).

Управління листом від 11.01.2020 за №1822/П-15 роз`яснено позивачу, що після проведеного перерахунку, його страховий стаж становить 19 років 11 місяців при необхідних 25 роках, а тому право на призначення пенсії за віком у позивача відсутнє. У зв`язку із вказаним пенсійне забезпечення останнього у листопаді 2019 року приведено у відповідність до норм чинного законодавства (а.с.7).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 26.12.2019 припинено виплату пенсії по пенсійній справі №0927500000165 ОСОБА_1 з 01.11.2019, оскільки страховий стаж останнього становить 19 років 11 місяців при необхідних 25 роках, що виключає можливість отримання позивачем пенсії як по втраті годувальника так і пенсії за віком (а.с.94).

ОСОБА_1 вважаючи протиправними дії Управління щодо припинення виплати пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, та стягнення надмірно виплачених із нього коштів, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права на пенсію.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а також призначення, перерахунку, виплати пенсії тощо, врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV).

Частиною 1 статті 1 вказаного Закону визначено поняття пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно положень статті 9 Закону №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку із втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (частина 1 статті 10 даного Закону).

Частиною 1 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до вимог частини 3 статті 36 Закону №1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Виходячи з послідовного аналізу наведених правових норм, слід зазначити, що призначення особі пенсії по втраті годувальника можливе за одночасної наявності двох таких умов у їх сукупності - непрацездатність цієї особи (наявність інвалідності або досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону) та перебування на утриманні померлого годувальника (перебування на повному утриманні померлого годувальника або одержання від нього допомоги, що була постійним і основним джерелом засобів до існування). При цьому, обидві ці умови мають існувати саме на момент смерті годувальника.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 з 28.04.2018 призначено пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням страхового стажу померлого годувальника - дружини ОСОБА_2 .

Дана обставина, підтверджується заявою позивача про призначення пенсії від 27.04.2018 та протоколом за пенсійною справою позивача, які містяться в матеріалах справи (а.с.33, 53).

Згідно свідоцтва серії НОМЕР_5 про смерть ОСОБА_2 , остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 12.04.2018 складено відповідний актовий запис №17 (а.с.39).

Наявна в матеріалах справи копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 10.05.1996, підтверджує обставину досягнення позивачем пенсійного віку - 60 років саме 27.04.2018 (а.с.35-37).

Виходячи із встановлених обставин, можна дійти висновку, що позивач на момент смерті годувальника ОСОБА_2 , не являвся непрацездатним членом сім`ї, оскільки пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, останній досяг 27.04.2018 , тобто після смерті годувальника.

Докази про наявність у ОСОБА_1 інвалідності на момент смерті дружини в матеріалах справи відсутні, так як і в матеріалах пенсійної справи, копії якої надано на виконання вимоги ухвали суду від 24.01.2020 (а.с.13-14).

Таким чином, у позивача було відсутнє право на призначення йому з 28.04.2018 пенсії по втраті годувальника, в тому числі її виплати.

Разом з цим необхідно відмітити, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, який настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника (пункт 3 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV).

При цьому, як свідчать матеріали справи, пенсія ОСОБА_1 у зв`язку із втратою годувальника призначена з 28.04.2018 - дня подання заяви про призначення пенсії, а не з 11.04.2018 - дня, що настав за днем смерті годувальника, враховуючи звернення позивача із заявою про призначення 27.04.2018, тобто протягом 12 місяців з дня смерті годувальника (дружини).

Досліджуючи інші обставини у даній справі слід відзначити, що за змістом абзацу 1 частини 3 статті 45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, які знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Позивач 04.02.2019 звернувся до Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про переведення його з пенсії по втраті годувальника на пенсію за віком. На підставі вказаної заяви відповідачем здійснено перевід ОСОБА_1 на пенсію за віком (а.с.60).

Так, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років (частина 1 статті 26 Закону №1058-IV).

Отже особа, яка досягла 60-річного віку в період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, має право на призначення пенсії за віком за умови наявності у останньої 25 років страхового стажу.

Важливо зазначити, що однією з підстав для припинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виплати позивачу пенсії за віком та визначення останньому надмірно сплачених сум в розмірі 29 502,77 гривень, слугувала обставина відсутності у ОСОБА_1 необхідного страхового стажу 25 років для отримання права пенсії за віком.

Як уже відмічалось судом така обставина встановлена органом пенсійного фонду після проведеної перевірки, на підставі архівної довідки Красилівського районного трудового архіву від 22.04.2019 за №03-01/277, згідно якої підтверджено трудову участь ОСОБА_1 у СТОВ "Случ" тільки за 2002 рік в кількості 46 відпрацьованих трудоднів.

При цьому, записи у трудовій книжці позивача свідчать про те, що останній працював у СТОВ "Случ" в період з 15.04.1997 по 19.03.2003.

Як наголосив позивач, саме трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а будь-які довідки слід брати до уваги тільки у випадку відсутності необхідних записів або неправильних чи неточних записів у трудовій книжці про період роботи.

З приводу таких доводів позивача, суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, яке діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За змістом статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі по тексту також - Порядок №637).

Згідно із пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

В матеріалах справи міститься копія трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 21.10.1980, згідно записів №7 і 8 якої ОСОБА_1 15.04.1997 прийнятий в СТОВ "Случ" на різні сільськогосподарські роботи, і 19.03.2003 звільнений з роботи за власним бажанням (а.с.9).

Суд звертає увагу на те, що записи №7 і 8 про прийняття (15.04.1997) і звільнення (19.03.2003) позивача з роботи засвідчені відтиском печатки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Случ" (СТОВ "Случ").

Разом з цим, запис №7 трудової книжки позивача свідчить про прийняття позивача на роботу саме у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Случ", при тому, що організаційно-правова форма і назва даного підприємства, згідно архівної довідки про реорганізацію, значилась у 1993 році - Колективне сільськогосподарське підприємство спілки селян "Случ", а у березні 2000 року підприємство реорганізовано в сільськогосподарський кооператив (СГК) "Случ". Тільки в січні 2002 року згідно рішення загальних зборів СГК "Случ" реорганізовано в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Случ".

На переконання суду вказана обставина викликає обґрунтований сумнів щодо правильності внесення відомостей про прийняття 15.04.1997 ОСОБА_1 на роботу у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Случ", оскільки в даний період наймодавець іменувався як Колективне сільськогосподарське підприємство спілки селян "Случ" і печатка в даний період повинна була б відповідача назві та організаційно-правовій формі такого підприємства.

Окрім того, слід вказати на Порядок ведення трудових книжок, який врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція №58).

Відповідно до пункту 2.15 Інструкції №58, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Втім, як свідчить зміст вище коментованої трудової книжки позивача, такі записи відсутні у ній, незважаючи на те, що за весь період його трудової діяльності у СТОВ "Случ" підприємство неодноразово змінювало організаційно-правову форму, яка є складовою повної і вірної назви наймодавця.

Особливо суд відзначає те, що запис №7 у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 21.10.1980 не містить відомостей про посаду, на яку прийнято ОСОБА_1 на роботу. Запис про прийняття "на різні сільськогосподарські роботи" не може вважатися конкретним місцем роботи чи посади та суперечить положенням Розділу ІІ Інструкції №58.

Так, відповідно до пункту 2.14 Інструкції №58 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Позивач вищевказані недоліки записів у трудовій книжці жодним чином не пояснив у позові і відповіді на відзив. Трудова книжка серії НОМЕР_3 від 21.10.1980 не містить відомостей про те, що вона є дублікатом чи в ній внесені дані шляхом відновлення записів в більш пізніший період, що могло б пояснити такі обставини тощо.

Згідно приписів частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

У спірному випадку орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для вжиття необхідних заходів щодо встановлення наявності чи відсутності у позивача трудового стажу за період роботи у СТОВ "Случ", шляхом проведення зустрічної перевірки та отримання довідки про стаж роботи позивача.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем на протязі трьох місяців з дня звернення позивача із заявою про перевід на пенсію за віком, направлено на адресу Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області запит від 05.04.2019 за №1945/034 про проведення зустрічної перевірки і витребування колгоспної довідки про стаж роботи та встановлені і вироблені трудодні ОСОБА_1 у СТОВ "Случ".

За даними архівної довідки від 22.04.2019 за №03-01/277, наданої Красилівським районним трудовим архівом на запит відповідача, період трудової діяльності ОСОБА_1 у СТОВ "Случ" становив тільки за 2002 рік в кількості 46 відпрацьованих трудоднів. Також вказана довідка містить відомості, що при перегляді книг по заробітній платі за 1997-2001, 2003 роки, книг обліку трудового стажу за 1981-2008 роки вищевказаного господарства відомостей про трудову участь ОСОБА_1 у 1997-2001, 2003 роках не знайдено.

Таким чином, документи отримані відповідачем в ході проведення зустрічної перевірки, не підтверджують доводи позивача та записи у його трудовій книжці про періоди трудової діяльності у СТОВ "Случ" у 1997-2001, 2003 роках.

Частина 1 статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Наведена норма кореспондується з положеннями статті 103 Закону №1788-XII, якими визначено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Отже, однією з обов`язкових умов стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера в результаті подання останнім документів з явно неправильними відомостями.

Відповідачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 не взявши до уваги записи трудової книжки про стаж роботи на даному підприємстві у 1997-2001, 2003 роках, в результаті чого страховий стаж позивача обчислено в кількості 19 років 11 місяців, що є недостатнім для отримання права і призначення відповідної пенсії за віком (а.с.90-91).

В подальшому органом пенсійного фонду здійснено розрахунок переплати пенсії по пенсійній справі №092750000165 ОСОБА_1 за період з 01.04.2018 по 01.10.2019, згідно якого суму переплати визначено у розмірі 29 502,77 гривень, та 26.12.2019 прийнято рішення про припинення виплати пенсії позивачу.

Такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, суд вважає правомірними та такими, що відповідають вищенаведеним положенням чинного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд вжив всіх заходів на з`ясування обставин, які мають значення для даної справи, в тому числі витребував додаткові докази з власної ініціативи (а.с.13-14).

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення, суд робить висновок про не обґрунтованість адміністративного позову, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 840,80 гривень, підтвердженням чого є квитанція №ПН1352262 від 21.01.2020 (а.с.1).

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову, в силу вимог статті 139 КАС України не підлягають стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень судового збору.

Сторонами не подано будь-яких доказів про понесені ними інших судових витрат при розгляду даної справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В ИР І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), АДРЕСА_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.