Рішення № 87765890, 21.02.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2020 року № 320/5619/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київської області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-а), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення № 80111500003500 від 11 жовтня 2019 року про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянина Азербайджану ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що жодних дій які б загрожували національній безпеці громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні не має, у зв`язку з чим позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження по справі без виклику сторін та проведення судового засідання і запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

03 грудня 2019 року від Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київської області через канцелярію суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки суспільне небезпечність перебування позивача на території України може полягати у вчиненні кримінальних правопорушень чим несе безпосередньо загрозу життю і здоров`ю, а також захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб які проживають в країні та може впливати на криміногенні процеси у злочинному середовищі.

04 лютого 2020 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив в якій позивач не погодився з думкою відповідача, що викладена у відзиві та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Республіки Азербайджан, про що свідчить паспорт НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На підставі свідоцтва про народження від 23 квітня 2019 року серії НОМЕР_3 , що видане Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, позивач має неповнолітню доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 10 жовтня 2019 року був затриманий за вчинення кримінального правопорушення відповідно до ч.3 ст. 187 Кримінального кодексу України (розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище).

У зв`язку з чим, рішенням від 11 жовтня 2019 року № 80111500003500 відповідно до підпункту 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 було скасовано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_4 .

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з такого.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі Закон № 3773-VI).

Згідно зі статтею 3 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Як визначено в частині третій статті 5 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій та вісімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Згідно ч. 14 ст. 4 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - дванадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.

Відповідно до п. 3 ст.5 Закон № 3773-УІ, іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - чотирнадцятій та сімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання. Пунктом 14 цієї ж статті внормовано, що підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс - медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI, посвідка на тимчасове проживання це документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 332, було затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання.

Відповідно до пункту 63 Порядку, посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі:

1) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів;

2) отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи;

3) коли іноземця або особу без громадянства засуджено в Україні до позбавлення волі;

4) коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

5) коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в`їзду в Україну;

6) отримання особою паспорта громадянина України (тимчасового посвідчення громадянина України), посвідки на постійне проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, якій надано додатковий захист;

6-1) якщо з`ясується, що в іноземця або особи без громадянства припинилися підстави для перебування на території України, або якщо після оформлення посвідки з`ясується, що юридичний факт підтверджений/засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах четвертій - сімнадцятій статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся;

6-2) отримання від іноземця або особи без громадянства заяви про скасування виданої посвідки;

7) в інших випадках, передбачених законом.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем прийняте оскаржуване рішення на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку № 322, згідно якого, посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, оскільки відповідачем було отримано лист УБЗНГЛ ГУНП в Київській області щодо суспільної небезпечності перебування позивача на території України.

З метою забезпечення повного та об`єктивного розгляду справи 13 січня 2020 року судом було сформовано запит до Головного управління Національної поліції в Київській області про надання інформації стосовно наявності кримінального провадження відносно ОСОБА_1 .

07 лютого 2020 року від Головного управління Національної поліції в Київській області надійшов лист від 23 січня 2020 року № 451вх/109/24/42-2020 в якому повідомлено, що 11 жовтня 2019 року Кагарлицькою місцевою прокуратурою Київської області про підозру ОСОБА_1 у вчинені злочину погоджено не було, внаслідок чого ОСОБА_1 11 жовтня 2019 року був звільнений з кабінету слідчого та втратив статус підозрюваного. На час складання відповіді на запит, ОСОБА_1 процесуального статусу в даному кримінальному проваджені немає.

Відтак матеріалами справи не підтверджено факт вчинення позивачем діянь, які загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Більш того, судом встановлено, що рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання від 11 жовтня 2019 року № НОМЕР_5 не містить обґрунтованих мотивів та фактів проявлення позивачем протиправної поведінки на території України, а містить лише посилання на пункти Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі " Серявін та інші проти України " суд вказав, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Тобто, з метою дотримання принципу верховенства права суб`єкти владних повноважень, у тому числі колегіальні, приймаючи рішення владно-управлінського характеру, мають належним чином його мотивувати. Мотивація прийняття рішення суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій має оцінюватися судом при здійсненні контролю за виконанням судових рішень.

Відповідно до пунктів 3, 6, 8 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на посягання яких спрямоване це рішення (дія).

Приймаючи оскаржуване рішення від 11.10.2019 відповідач не вказав тих фактичних обставин та доказів на підтвердження вчинення громадянином Азербайджану ОСОБА_1 дій, які передбачені підпунктом 4 пункту 63 Порядку №322, які є необхідною підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання.

Суд також зазначає, що відповідачем при прийнятті спірного рішення, не дотримано одного з елементів критерію "необхідності у демократичному суспільстві", а саме - принципу пропорційності, який, в свою чергу, вимагає встановлення балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, що призвело до негативних наслідків для позивача за відсутності вини останнього.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у справі №820/2262/17 (провадження №К/9901/1650/18), який викладено у постанові від 18.04.2018.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого рішення.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тож, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київської області № 80111500003500 від 11 жовтня 2019 року про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київської області (код ЄДРПОУ 42552598; 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

повний текст рішення виготовлено та підписано 21.02.2020

Суддя Панченко Н.Д.