Рішення № 87765806, 24.02.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року Справа № 280/6557/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізького обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізького обласного військового комісаріату (далі - відповідач, Запорізький ОВК), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною відмову відповідача щодо нарахування та виплати позивачу середній заробіток за час затримки при звільненні з 09.02.2018 року по 09.09.2019 рік, викладену у листі №654/ф від 18.11.2019 року;

стягнути з Запорізького обласного військового комісаріату на користь позивача середній заробіток за час затримки при звільненні за період з 09.02.2018 року по 09.09.2019 рік у розмірі 293699,14 грн.

Ухвалою суду від 02.01.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено розгляд справи без виклику/повідомлення сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходив військову службу в Запорізькому ОВК та з 09.02.2018 виключений зі списків особового складу, у зв`язку із звільненням з військової служби у запас. Зазначає, що у період з 01.01.2014 по 09.02.2018 грошове забезпечення йому виплачувалось не у повному обсязі, оскільки не проводилась у встановленому порядку індексація грошового забезпечення. Вказує, що протиправність ненарахування йому індексації грошового забезпечення підтверджена рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі №280/5363/19, яким стягнуто з Запорізького ОВК невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 09.02.2019 у розмірі 9622,44 грн. Позивач зазначає, що у зв`язку із набранням законної сили рішенням суду у справі №280/5363/19 він звернувся до відповідача з заявою про виплату йому компенсації втрати частини доходів, у зв`язку із несвоєчасним проведенням розрахунку при звільненні, проте, відповідачем було необґрунтовано відмовлено у виплаті компенсації, що зумовило звернення з позовом до суду. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що посилання позивача на положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) є безпідставними, оскільки позивач проходив військову службу та мав статус військовослужбовця, у зв`язку з чим положення КЗпП України не поширюється на спірні правовідносини. Також, відповідач вказував і на безпідставність вимоги про стягнення затримки в розрахунку за період з 09.02.2018 року по 09.09.2019 рік, оскільки між сторонами був наявний спір щодо наявності/відсутності підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення. Відповідач зазначає, що у зв`язку із наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку, в розумінні ст.117 КЗпП України, є безпідставним. Крім того, відповідач вважав, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою. У зв`язку із викладеним у відзиві відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв`язку, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника відділу територіальної оборони Запорізького обласного військового комісаріату, спеціальне звання - підполковник.

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 29.11.2017 №461 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) з урахуванням підпункту «ї» пункту 1 частини восьмої (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу).

Наказом т.в.о. військового комісара Запорізького ОВК від 09.02.2018 №41 (по стройовій частині) ОСОБА_1 з 09 лютого 2018 року виключено зі списків особового складу Запорізького ОВК та усіх видів забезпечення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.04.2019 по справі №280/5363/18 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Запорізького ОВК, серед іншого стягнуто з Запорізького ОВК на користь ОСОБА_1 невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 09.02.2018 включно в розмірі 9622,44 грн.

Відповідно до відкритих відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.04.2019 по справі №280/5363/18 набрало законної сили 13.06.2019.

З матеріалів справи встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що сума не виплаченої позивачу індексації в розмірі 9622,44 грн. перерахована 09.09.2019 органом Казначейської служби, в порядку виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.04.2019 по справі №280/5363/18.

30.10.2019 позивач звернувся до Запорізького ОВК з заявою, в якій просив нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 09.02.2018 по день фактичної виплати (вересень 2019).

Листом Запорізького ОВК від 18.11.2019 №654/ф позивача повідомлено про відсутність підстав для нарахування та виплати середнього заробітку.

Позивач, не погодившись з правомірністю наданої відмови у виплаті середнього заробітку за період з 09.02.2018 по 09.09.2019, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (далі - Положення).

Також, зазначене Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Відповідно до пункту 34 Положення, контракт припиняється (розривається): у день, зазначений у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового припинення (розірвання) контракту, звільнення з військової служби або направлення для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України).

Згідно пункту 242 Положення, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що позивача виключено зі списків особового складу з 09.02.2018, у зв`язку з чим саме 09.02.2018 є останнім днем для проведення відповідних розрахунків з військовослужбовцем.

Разом з тим, як встановлено при розгляді адміністративної справи індексація грошового забезпечення в розмірі 9622,44 грн., за період з 01.01.2016 по 09.02.2018, фактично виплачена лише 09.09.2019.

Суд зазначає, що Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника з військової служби.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Відповідно до приписів статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Отже, як Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України так і КЗпП України передбачає проведення розрахунків у день звільнення.

В свою чергу, статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В даному випадку судом встановлено, що з 01.01.2016 по 09.02.2018 (дата виключення зі списків особового складу) позивачу індексація грошового забезпечення не проводилась, у зв`язку із тим, що Департаментом фінансів Міністерства оборони України доведені до військових частин (установ, організацій) роз`яснення від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, згідно яких, у зв`язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (із змінами), індексація грошового забезпечення військовослужбовців не нараховується до окремого роз`яснення.

Зазначені обставини встановлені у рішенні суду по справі №280/5363/18, а тому не доказуються під час розгляду даної справи.

Отже, відповідач як на момент проходження позивачем військової служби так і на день виключення його зі списків особового складу вважав відсутніми підстави для проведення індексації грошового забезпечення, у зв`язку з чим остаточний розрахунок з позивачем проведено без урахування індексації.

Позивач, в свою чергу, наказ від 09.02.2018 №41, яким його виключено зі списків особового складу та яким визначено види та розміри грошового забезпечення, які підлягають виплаті у зв`язку із його звільненням з військової служби, не оскаржував, як і не оскаржував правомірність невиплати індексації протягом проходження військової служби.

Лише у грудні 2018 року позивач звернувся до суду з питання вирішення правомірності не виплати індексації грошового забезпечення, в свою чергу 09.09.2019 індексація грошового забезпечення позивачу виплачена органом Казначейства саме на виконання рішення суду у справі №280/5363/18.

Проаналізувавши вищенаведені правові норми КЗпП України, суд зазначає, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені статті 116 КЗпП України.

При цьому стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати/її частини та складових.

Зазначена правова позиція суду узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Меньшакова проти України» від 08 квітня 2010 року передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень, статті 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

Отже, суд дійшов висновку, що за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку, на підставі частини першої статті 117 КЗпП України, є безпідставним.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, пи виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічних правових висновків щодо застосування положень статті 116, 117 КЗпП України висловлено ВЕРХОВНИМ СУДОМ у постановах від 27.06.2018 у справі №810/1543/17 та від 18.11.2019 у справі №0940/1532/18, які враховуються судом під час ухвалення рішення у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 78, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Запорізького обласного військового комісаріату (69063, м.Запоріжжя, пров.Тихий, буд.7, код ЄДРПОУ 07835529) про визнання дій протиправними та стягнення коштів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова