Рішення № 87765755, 21.02.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 лютого 2020 року Справа № 0840/3093/18 Провадження № ВО/280/1/20м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Артоуз О.О.,

суддів Семененко М.О., Татаринова Д.В.

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження заяву про перегляд за виключними обставинами рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №0840/3093/18 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із позовом до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, яке викладене у листі від 09.01.2018 673/Б-1 та полягає у відмові у перерахунку позивачу пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 1789-XII (в редакції на час призначення пенсії Закону України від 12.07.2001 2663-ІІІ);

зобов`язати відповідача здійснити з 26.12.2017 перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 1789-XII (в редакції на час призначення пенсії Закону України від 12.07.2001 2663-ІІІ) на підставі довідки військового прокурора Південного регіону України 18-6279вих.-17 від 06.12.2017 з урахуванням та одночасним перерахунком усіх інших складових заробітної плати сум виплат, надбавок, доплат, премій, допомог, винагород, індексацій, визначених у наявних у пенсійній справі документах, із збереженням проценту для розрахунку пенсії від заробітку у розмірі 90% без обмеження граничного розміру пенсії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.10.2018 у справі № 0840/3093/18, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовлено у повному обсязі.

17.01.2020 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про перегляд рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.10.2018 в адміністративній справі № 0840/3093/18 за виключними обставинами, відповідно до якої у якості відповідача зазначає Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, що є правонаступником Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №628 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України». Подана заява позивача про перегляд рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.10.2018 за виключними обставинами обґрунтована тим, що рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)2019 положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ (зі змінами) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2020 справу передано на розгляд головуючому судді Максименко Л.Я.

Відповідно до ухвали від 20.01.2020, до початку розгляду адміністративної справи, суддею Максименко Л.Я. заявлено самовідвід.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.01.2020 справу передано на розгляд головуючому судді Артоуз О.О.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2020 відкрито провадження за виключними обставинами, призначено розгляд заяви за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 13.02.2020 колегією у складі трьох суддів, визначеною відповідно до статті 31 КАС України.

Згідно Протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 23.01.2020 визначено склад колегії: Артоуз О.О, (головуючий суддя), Семененко М.О., Татаринов Д.В.

13.02.2020 представником Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подано заяву (вх.. №6949), відповідно до якої проти задоволення заяви заперечує. Справу просить розглянути в порядку писмового провадження.

Позивач в судове засідання 13 лютого 2019 року не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, заяв та клопотань до суду не подав.

Відповідно до частини другої статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою визначено порядок здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною четвертою статті 299 КАС України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене розгляд справи здійснювався у письмовому провадженні без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріли заяви про перегляд рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі №0840/3093/18 у зв`язку з виключними обставинами, матеріали справи, суд зазначає наступне.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі №0840/3093/18 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено у повному обсязі. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019 у справі №0840/3093/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду віл 24.10.2018 у справі №0840/3093/18 залишено без змін.

Як слідує з вказаного рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.10.2018 позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, яке викладене у листі від 09.01.2018 №673/Б-1 та полягає у відмові у перерахунку позивачу пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII (в редакції на час призначення пенсії - Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ); зобов`язати відповідача здійснити з 26.12.2017 перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII (в редакції на час призначення пенсії - Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ) на підставі довідки військового прокурора Південного регіону України №18-6279вих.-17 від 06.12.2017 з урахуванням та одночасним перерахунком усіх інших складових заробітної плати - сум виплат, надбавок, доплат, премій, допомог, винагород, індексацій, визначених у наявних у пенсійній справі документах, із збереженням проценту для розрахунку пенсії від заробітку у розмірі 90% без обмеження граничного розміру пенсії. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до 31.01.2006 позивач проходив службу в органах військової прокуратури та був звільнений до запасу, а з 01.02.2006 відповідачем нараховано та виплачується позивачу пенсійне забезпечення відповідно до вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» за вислугу років в розмірі 90% від суми заробітку за відповідною посадою. Вказує, що у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, позивач звернувся до Шевченківського ОУПФУ м.Запоріжжя з заявою про проведення перерахунку призначеної пенсії, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Разом з тим, відповідачем було необґрунтовано та безпідставно відмовлено у проведенні перерахунку призначеної пенсії, з посиланням на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Вважає, відмову відповідача протиправною та такою, що суперечить приписам Конституції України.

При ухваленні судового рішення Запорізькій окружний адміністративний суд здійснив порівняльний аналіз змін до Закону України «Про прокуратуру», в результаті чого дійшов висновку, що підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, відповідно до частини 20 якої (у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», а саме здійснено підвищення розмірів посадового окладу працівників військових прокуратур гарнізонів.

При прийнятті рішення по справі, суд зазначив, що на час прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657, з прийняттям якої позивач пов`язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 не містить.

На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

В мотивувальній частині рішення суд зазначив, що положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII, якими частину 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII та частину 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Норма Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, якою внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України» не підлягає застосуванню у зв`язку із тим, що пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ.

Ураховуючи наведені вище положення джерел права, суд дійшов висновку про те, що з дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 та у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов`язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для перегляду рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі №0840/3093/18 у зв`язку з виключними обставинами, суд виходить з того, що рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)2019 положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ (зі змінами) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Отже, для того, щоб визначити, чи є підстави для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має встановити сукупність таких обставин: 1) Конституційним Судом України встановлено неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення; 2) на підставі такого правового акту чи його окремого положення суд вирішив справу; 3) на момент звернення з заявою про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами фактичне виконання судового рішення не відбулось.

Розглянувши матеріали заяви про перегляд рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі №0840/3093/18 суд встановив, що Конституційний Суд України у своєму рішенні № №7-р(ІІ)2019 від 13.12.2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним); положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За змістом рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі №0840/3093/18 підставою для відмови у позові ОСОБА_1 стало застосування Запорізьким окружним адміністративним судом норми частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII), якою визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що положення норми частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ (зі змінами), застосоване Запорізьким окружним адміністративним судом при вирішенні справи № 0840/3093/18, визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Крім того, суд встановив, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 0840/3093/18 не підлягало виконанню у зв`язку з відмовою в позові, у зв`язку з чим така ознака, що перешкоджає перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами з підстав пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, як фактичне виконання судового рішення, відсутня.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 361 КАС України, рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) є виключною обставиною для перегляду рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 0840/3093/18.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 363 Кодексу адміністративного судочинства України заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.

Статтею 94 Закону України «Про Конституційний суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VІІІ передбачено, що оприлюднення усіх актів Суду за результатами конституційного провадження здійснюється на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України або в окремих випадках за ухвалою Суду в Залі засідань Суду.

Рішення Конституційного Суду України №7-р(ІІ)2019 прийнято 13 грудня 2019 року, від 17.01.2020, опубліковано в Офіційному віснику України від 17.01.2020 (2020 р., № 4, том 2, стор. 481, стаття 228, код акта 97583/2020), а позивач подав заяву про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами 17 січня 2020 року, отже позивачем дотримано строк звернення до суду з відповідною заявою, встановлений пунктом 4 частини першої статті 363 КАС України.

Суд зазначає, що перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами є особливим видом провадження, у якому право на звернення особи до суду виникає у випадку настання обставин, яких не існувало на момент винесення судового рішення.

При цьому, встановлення Конституційним Судом України неконституційності правового акту чи його окремого положення як підстава для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами, означає існування на момент розгляду справи та прийняття судового рішення, про перегляд якого подається заява, неякісного закону.

У випадку встановлення Конституційним Судом України неконституційності правового акта чи його окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, визначальним є не момент втрати таким актом чи його положенням чинності, а можливість врахувати висновки Конституційного Суду України про неконституційність (конституційність) правового акту чи його окремого положення для виправлення судової помилки.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини визнає прийнятним перегляд остаточного судового рішення для виправлення помилок правосуддя (див. рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27-28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2), заява № 19960/04, п. 46).

На думку суду, перегляд судового рішення за виключними обставинами у зв`язку з застосуванням судом при вирішенні справи норм закону, які суперечать Конституції України, спрямований саме на виправлення судової помилки. За інших умов право особи ініціювати перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України не можливо було б реалізувати, оскільки у будь-якому випадку ухвалення судового рішення передуватиме факту встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) правової норми або її окремого положення.

Крім того, норма пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України містить чіткі підстави, за наявності яких судовий спір може бути відновлено і остаточне судове рішення може бути переглянуто за виключними обставинами, про які суд зазначав раніше. Отже, встановивши, що у судовому спорі наявні вищезазначені підстави, особа може в великою долею вірогідності передбачати своє право подати відповідну заяву. При цьому жодних посилань на взаємозв`язок та взаємозалежність такого права від дати ухвалення рішення Конституційним Судом України дана норма не містить.

Відповідно до частини 4 статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Згідно з частиною 2 статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України з набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.

Враховуючи вищенаведене, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі №0840/3093/18 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

При вирішенні даної справи суд виходить з того, що з 01.02.2006 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Шевченківському об`єднаному управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ.

26 грудня 2017 року позивачем до територіального органу Пенсійного фонду подано заву щодо перерахунку розміру пенсії, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», а також до заяви надано довідку військового прокурора Південного регіону України №18-6279вих.-17 від 06.12.2017 про заробітну плату для перерахунку пенсії.

Листом від 09.01.2018 №673/Б-1 відповідачем надано відповідь, в якій повідомлено позивача про відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії.

Така відмова стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті суд виходить з того, що відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих було визначено статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ).

Згідно із частинами першою-третьою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі. Середньомісячна сума зазначених виплат за 24 та 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календарних місяців роботи підряд відповідно на 24 або на 60. Коригування зазначених виплат проводиться шляхом застосування коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу, надбавок до нього за класний чин. Посадовий оклад, надбавки за класний чин та вислугу років при призначенні пенсії враховуються в розмірах, встановлених на день звільнення з роботи, що дає право на даний вид пенсії.

Частиною тринадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому

настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Отже, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах тринадцять та вісімнадцять статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ.

Разом з тим, відповідно до частини п`ятнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

14.10.2014 прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ), який набрав чинності з 15.07.2015.

Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ (в первинній редакції) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Надалі, Законом України «Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VІІІ (далі - Закон № 76-VІІІ, набрав чинності 01.01.2015) до частини вісімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ та до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ внесено зміни, зокрема, вказані частини викладено у однакових редакціях: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Згідно пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону № 1697-VІІ попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.

Крім цього, 11.10.2017 набрав чинності Закон № 2148-VІІІ, яким викладено у новій редакції, зокрема, пункт 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого у разі якщо особі призначено пенсію, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», не переглядається та пенсія не індексується. Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частин другої, третьої статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, та не заперечується сторонами, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та з 01.02.2006 отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ із розрахунку 90% складових заробітної плати, що підтверджується наявним у справі протоколом №401401 від 07.02.2006.

Як уже зазначалось, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах тринадцять та вісімнадцять статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком, а також те, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

В контексті викладеного, суд зазначає, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини першої статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність.

Тобто, безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.

Те саме стосується і положень пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на викладене, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норми, що визначали умови та порядок перерахунку пенсії в редакції на момент її призначення позивачу.

Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований статтею 46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.

Новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законами України від 28.12.2014 № 76-VІІІ та від 14.10.2014 № 1697-VІІ не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, а тому до даних спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), оскільки редакції вказаних законів звужують права позивача в частині розміру пенсії.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.

Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (Stretch v. TheUnitedKingdom № 44277/98).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

Виходячи з викладеного, суд вважає, що непроведення перерахунку пенсії позивачу на підставі та у порядку, визначеному у законі, чинному на момент призначення йому пенсії, є втручанням у його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

У своєму рішенні від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 Конституційний суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.

Частина двадцята статті 86 Закону в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.

Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема, питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що приймаючи рішення , що викладене в листі від 09.01.2018 №637/Б-1 про відмову у перерахунку пенсії за вислугу років, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин. Суд звертає увагу, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити з 26.12.2017 перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 1789-XII (в редакції на час призначення пенсії Закону України від 12.07.2001 2663-ІІІ) на підставі довідки військового прокурора Південного регіону України 18-6279вих.-17 від 06.12.2017 з урахуванням та одночасним перерахунком усіх інших складових заробітної плати сум виплат, надбавок, доплат, премій, допомог, винагород, індексацій, визначених у наявних у пенсійній справі документах, із збереженням проценту для розрахунку пенсії від заробітку у розмірі 90% без обмеження граничного розміру пенсії, суд зазначає наступне.

Таким чином з 13.12.2019 ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII не підлягає застосуванню в редакції, за якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Натомість з 13.12.2019 підлягає застосуванню редакція вищевказаної норми, відповідно до якої призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

За положеннями ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Так, у ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» № 2136-VIII від 13.07.2017 передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення Запорізьким окружним адміністративним судом рішення від 24.10.2018 по справі №0840/3093/18 положення зазначеної норми були чинними та підлягали застосуванню відповідачем.

Отже, висновки Конституційного Суду України, викладені в 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) не можуть бути підставою для перерахунку та виплати пенсії позивачу в період з 26.12.2017 відповідно до заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, а отже відсутні підстави, передбачені п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України для перегляду вказаного судового рішення у зв`язку з виключними обставинами.

Аналогічна правова позиція при розгляді заяв про перегляд за виключними обставинами судового рішення викладена у постановах Верхового Суду від 15.05.2019 у справі 640/20317/16-а (касаційне провадження №К/9901/54752/18) та від 05.02.2019 у справі №333/5015/15-а (касаційне провадження К/9901/59705/18).

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що перерахунок та виплата пенсії у відповідності до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII ( в первинній редакції) відповідно до якої призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок, повинен бути здійснений з 13.12.2019, а сааме з дати прийняття рішення Конституційним Судом України.

Щодо позовної вимоги про виплату пенсії без обмеження максимального розміру пенсії, то суд зазначає, що на момент призначення позивачу пенсії, 01.02.2016 стаття 50-1 Закону № 1789-ХІІ не передбачала обмеження максимального розміру пенсії

Разом з цим, обмеження максимального розміру пенсії введено Законом України 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно із пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України 24 грудня 2015 року № 911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Виходячи з вищенаведеного, відсутні підстави вважати, що подальші проведення перерахунку пенсії позивача з обмеженням максимальним розміром пенсії звужують зміст та обсяг існуючих прав позивача або погіршують його становище, яке існувало на момент призначення пенсії.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої сттті 5 Закону України «Про судовий збір» питання щодо розподілу судового збору не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 250, 255, 361-369, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі №0840/3093/18 у зв`язку з виключними обставинами - задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі №0840/3093/18 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати з 13.12.2019 та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум пенсію на користь ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 1789-XII (в редакції на час призначення пенсії Закону України від 12.07.2001 2663-ІІІ) на підставі довідки військового прокурора Південного регіону України 18-6279вих.-17 від 06.12.2017 з урахуванням та одночасним перерахунком усіх інших складових заробітної плати сум виплат, надбавок, доплат, премій, допомог, винагород, індексацій, визначених у наявних у пенсійній справі документах, із збереженням проценту для розрахунку пенсії від заробітку у розмірі 90% без обмеження граничного розміру пенсії.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано 21.02.2020

Головуючий суддя О.О. Артоуз

Судді М.О. Семененко

Д.В. Татаринов