Рішення № 87765667, 14.02.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 лютого 2020 року Справа № 280/6355/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови виплати з 01.06.2018 року по 31.11.2018 року та з 01.10.2019 року по 31.12.2019 року пенсії позивачу;

- зобов`язати відповідача відновити виплату пенсії за минулий час з урахуванням (доплат, надбавок, перерахунків) одночасним платежем позивачу з моменту припинення, а саме з 01.06.2018 року по 31.11.2018 року та з 01.10.2019 року по 31.12.2019 року;

- допустити негайне виконання рішення суми пенсії за весь минулий час одночасним платежем.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що є внутрішньо переміщеною особою з території проведення антитерористичної операції (на теперішній час «район здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях». Перемістившись у 2016 року, проживав на підконтрольній території. Виконавши в повному обсязі вимоги щодо переведення та отримання пенсійних виплат з території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої функції в повному обсязі, звернувся до Управління пенсійного фонду України у Черкаської області) з відповідними заявами та у передбаченому порядку. Було поновлено виплату пенсії, відповідно, отримував пенсійні виплатну встановленому порядку та передбачені строки. В 2018 року поміняв місце проживання на Полтавську область та й звернувся до відповідного Управління пенсійного фонду щодо переведення пенсійної справи та отримання пенсійних виплат з 01.06.2018, у тому числі. Було поновлено виплату пенсії, відповідно, отримував пенсійні виплати у встановленому порядку та передбачені строки, але виплати с 01.06.2018 по 30.11.2018 у сумі 8548грн., 00коп. не отримав. Зазначає, що у телефонному режимі йому було повідомлено, що виплаті за цей період будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. В подальшому, у 2019 позивач змінив місце проживання на Запорізьку область та 18.10.2019 звернувся до відповідного Управління обслуговування громадян Якимівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління пенсійного фонду України в Запорізький області щодо переведення пенсійної справи та отримання пенсійних виплат. Заяву прийнято та видано повідомлення. Вказує, що звернувся до відповідача із заявою про негайну виплату йому заборгованості по пенсії, проте управління було повідомлено про відсутність підстав для виплати заборгованості по пенсії, оскільки суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Просить задовольнити заявлені позовні вимоги.

Ухвалою суду від 23.12.2019 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою суду від 23.12.2019 вказану позовну заяву залишено буз руху та надано позивачу строку для усунення її недоліків. 11.01.2020 від позивача до суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

У зв`язку з тим, що суддя Запорізького окружного адміністративного суду Лазаренко М.С. перебував у щорічній оплачуваній відпустці в період часу з 05.01.2020 по 15.01.2020 включно, розгляд питання про відкриття провадження у справі здійснено першого робочого дня, тобто 16.01.2020.

Ухвалою суду від 16.01.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/6355/19.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши 31.01.2020 до суду відзив на позовну заяву (вх.№5041), в якому зазначає, що позивач перебуває на обліку в управлінні з 01.11.2019 як внутрішньо переміщена особа і отримує пенсію по інвалідності, згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-1V «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку, передбаченого ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-Х1І «Про пенсійне забезпечення». Звертає увагу суду на ту обставину, що сума заборгованості за період з 01.06.2018 по 30.11.2018, де виникла сума заборгованості в сумі 8548,00 грн., позивач знаходився на обліку в Глобинському відділі з питань призначення та перерахунків пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Крім того вказує на те, що сума заборгованості за минулий період буде здійснена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Оскільки на час розгляду даної справи такий порядок не визначений, то у відповідача відсутні правові підстави на виплати заборгованості, зокрема, за період з 01.10.2019 по 31.12.2019. З огляду на зазначене, просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Приписами ч. 2 ст. 263 КАС України, визначено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 01.11.2019 як внутрішньо переміщена особа і отримує пенсію по інвалідності, згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-1V «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-Х1І «Про пенсійне забезпечення».

До переїзду до Запорізької області позивач знаходився на пенсійному обліку в територіальних управліннях Пенсійного фонду України Черкаської та Полтавської областей.

13.11.2019 позивач звернувся до Якимівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою щодо виплати пенсії за попередній період, як внутрішньо переміщеній особі.

Листом Якимівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 03.12.2019 № 604/04 позивачу повідомлено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за попередній період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З наданого до матеріалів адміністративної справи відзиву судом встановлено, що на підставу припинення здійснення позивачу пенсійних виплат за минулий період відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 (зі змінами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335).

Разом з тим, суд не може погодитись з правомірністю дії відповідача щодо припинення виплати пенсії за минулий період, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що відповідачем не заперечується права на отримання пенсійних виплат за минулий період, а лише вказується, що такі виплати будуть здійснюватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений на розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон №1058).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №1058, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону № 1058, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Частиною 1 ст. 5 Закону № 1058 визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону № 1058, виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Тобто, положення Закону №1058, зокрема з питання порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, мають пріоритет перед іншими нормативно-правовими актами, а інші Закони та підзаконні акти застосовуються в частині, що йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1058, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що позивачу саме з 01.06.2018 по 31.11.2018 та з 01.10.2019 по 31.12.2019 припинено виплату пенсії за минулий період.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Наявність будь-якої з вищевказаних підстав відповідачем не доведена. Відтак, невиплата пенсії позивачу у спірний період суд вважає протиправною бездіяльністю, що не ґрунтується на вимогах Закону.

Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що Законом № 1058 чітко визначено, що припинення виплати пенсій можливо лише у випадках встановлених Законом, а прийняті постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть вносити зміни чи доповнювати підстави для поновлення/припинення пенсійних виплат встановлені зазначеними Законами.

Особливу увагу суд звертає на те, що згідно преамбули Закону №1058, зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», суд не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VII, Кабінет Міністрів України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.

Частиною 2 ст. 20 Закону №1706-VII визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.

Проте наведені положення Закону №1706-VII не надають Кабінету Міністрів України повноважень на визначення випадків припинення виплати пенсій.

За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Таким чином, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (частина перша статті 2 Закону №1706-VII).

Отже, ураховуючи наведені положення Закону №1706-VII, суд вважає, що прийняття законодавцем зазначеного Закону спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і позивач, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України, зокрема в Законі №1058.

Суд також звертає увагу на положення ст. 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

01.06.2018 по 31.11.2018 та з 01.10.2019 по 31.12.2019

Також, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що нарахована пенсія за період з 01.06.2018 по 31.11.2018 у розмірі 8548,00 грн. та за період з 01.10.2019 по 31.12.2019 у розмірі 4766,00 буде виплачена на умовах окремого порядку. При цьому, відповідач в жодному з листів, а також у відзиві на адміністративний позов не зазначив, який нормативним документом визначений такий окремий порядок та за яких підстав і саме головне коли має відбутись виплата позивачу заборгованості за пенсією.

Відтак, суд вважає обраний позивачем спосіб захисту шляхом зобов`язання відповідача відновити виплату пенсії за минулий час з урахуванням (доплат, надбавок, перерахунків) одночасним платежем позивачу з моменту припинення, а саме з 01.06.2018 по 31.11.2018 та з 01.10.2019 по 31.12.2019 належним і таким, що забезпечить остаточне вирішення спору між сторонами.

При цьому слід звернути увагу на те, що суд в даному випадку, не перебирає на себе дискреційні повноваження відповідача щодо обчислення та нарахування пенсії, оскільки остання позивачу вже нарахована і визначені відповідні суми, що підтверджується листом Якимівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 03.12.2019 № 604/04 та відзивом на адміністративний позов.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем строків звернення до суду із даними позовними вимогами, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст. 1 Конвенції, ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для неї на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні її пенсії, яка призначена у зв`язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення.

Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає дотримання норм, які регламентують строки подання скарг. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби правового захисту (рішення у справі «Мельник проти України» № 23436/03).

Відповідно до ст. 46 Закону № 1058-VI, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми не отриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень - органу, що призначає та виплачує пенсію.

Оскільки судом встановлено, що припинення нарахування та виплати пенсії позивачу є протиправною дією суб`єкта владних повноважень -, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

Вказаний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 по справі № 646/6250/17.

Згідно вимог ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць, а не «за весь минулий час одночасним платежем» як зазначено позивачем.

За таких обставин, оскільки відповідачем не доведено належним чином правомірність невиплати пенсії позивачу з 01.06.2018 по 31.11.2018 та з 01.10.2019 по 31.12.2019, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, судові витрати на оплату судового збору в сумі 840,80 грн. підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови виплати з 01.06.2018 року по 31.11.2018 року та з 01.10.2019 року по 31.12.2019 року пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відновити виплату пенсії за минулий час з урахуванням (доплат, надбавок, перерахунків) одночасним платежем ОСОБА_1 з моменту припинення, а саме з 01.06.2018 року по 31.11.2018 року та з 01.10.2019 року по 31.12.2019 року.

Звернути до негайного виконання рішення у межах суми пенсії ОСОБА_1 за один місяць відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 грн. (вісімсот сорок гривень) 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 14.02.2020.

Cуддя М.С. Лазаренко