Ухвала суду № 87764137, 17.02.2020, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/225/20

провадження № 2/570/588/2020

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 лютого 2020 року

Суддя Рівненського районного суду Рівненської області Кушнір Н.В., перевіривши виконання вимог ст.ст.175-177, 184 ЦПК України при подачі цивільного позову Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави до Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, про визнання незаконним та скасування рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, рішення про затвердження проекту землеустрою та передачі земельних ділянок у власність, скасування державної реєстрації права власності,

в с т а н о в и в:

покликаючись на факт невідповідності розташування земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні та віднесення її більшої частини до прибережно-захисної смуги, заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури Ю.Грисюк у поданій до суду 22 січня 2020 року позовній заяві просить визнати незаконним та скасувати рішення Олександрійської сільської ради №1005 від 23 лютого 2018 року та №1129 від 17 квітня 2018 року, скасувати записи про державну реєстрацію на земельні ділянки.

У відповідності до ст.185 ЦПК України, до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст.175-177 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.

Ч.4 ст.56 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.185 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Ч.4 цієї статті передбачає, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Згідно із новою редакцією закону «Про прокуратуру» значно звузилися повноваження прокурора щодо представництва в суді, а саме: 1) прокурори повинні втручатися лише тоді, коли особи або їхні представники не здійснюють або неналежним чином здійснюють захист (п.2 ст.23); 2) виключається представництво держави в окремих випадках (п.3 ст.23) та 3) вимагається обґрунтування підстав для такого представництва (п.4 ст.23).

Враховуючи, що нову редакцію Закону прийнято саме з метою наближення до міжнародних стандартів, при її застосуванні слід брати до уваги, що зазвичай Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в судовому провадженні та вирішує, наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідає принципу рівності сторін, вивчаючи кожний випадок окремо.

Так, у справі «Gregorio de Andrade v. Portugal» (№41537/02, 14.11.2006) ЄСПЛ відзначив, що держава несе відповідальність за дії або бездіяльність працівників прокуратури при виконанні ними службових обов`язків (п.38). Крім того, у справі «Ferreira Alves v. Portugal» (№25053/05, 21.06.2007) ЄСПЛ наголосив, що не має значення, чи виступає прокурор як сторона у справі, оскільки він може вплинути на рішення суду, і такий вплив потенційно може бути не на користь заявника (п.38).

У справі «Менчинська проти Росії» (№42454/02, 15.01.2009) Європейський суд з прав людини відзначив, що сторонами цивільного провадження є позивач та відповідач, яким надаються рівні права, зокрема право на юридичну допомогу. Підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян або коли потрібно захистити інтереси держави (п.35). Просте повторення прокуратурою правових доводів, які наводяться однією зі сторін процесу, має сенс лише в тому випадку, коли це відбувається з метою впливу на суд. У зв`язку з цим ЄСПЛ послався на резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи №1604 (2003) щодо ролі прокуратури в демократичному суспільстві, заснованій на верховенстві права, відповідно до якої її функції не повинні давати приводу для конфлікту інтересів або бути перепоною для окремих осіб для звернення за захистом своїх прав (п.38). У цій справі Євросуд констатував, що втручання прокурора у розгляд справи на стадії оскарження рішення завдало шкоди зовнішнім ознакам справедливого судового розгляду та принципу рівності сторін (п.39).

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постановах Вищого господарського суду України від 20.04.2016 року у справі №925/1476/15 та від 11.05.2016 року у справі № 911/3407/15, де зазначено, що застосовуючи положення ГПК України та Закону України «Про прокуратуру», суди у своїх висновках дійшли висновку, що місцеві суди мали повернути таку заяву в порядку, встановленому ст.63 ГПК України, оскільки позивачем у справі мали виступати органи місцевого самоврядування, які наділені правом самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах закону (ЄДРСРУ № 68349126).

З огляду на викладене, прокурор може звернутися до суду з позовом лише у випадку відсутності відповідного компетентного органу або нездійснення чи неналежного здійснення останнім чи іншим суб`єктом відповідних владних повноважень. При цьому прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав такого представництва та надати докази на підтвердження того, що він попередньо повідомляв про це відповідні компетентні органи, які мали б самостійно захищати інтереси держави.

У поданій до суду позовній заяві заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури Рівненської області не визначив, в чому полягає порушення інтересів держави, не обґрунтував необхідність їх захисту та наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави. Крім цього, до звернення до суду із представництвом інтересів держави, не надав суду доказів повідомлення про це Олександрійську сільську раду Рівненського району Рівненської області та ОСОБА_1 .

Оскільки відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави, позовна заява відповідно до вимог п.4 ч.4 ст.185 ЦПК України повертається прокурору.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги, разом з тим, суд вважає за необхідне навіть за відсутності даного клопотання, що позивачу необхідно повернути судовий збір.

На підставі вищевикладеного, керуючись п.4 ч.4 ст.185 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в:

повернути Заступнику керівника Рівненської місцевої прокуратури його позовну заяву в інтересах держави до Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, про визнання незаконним та скасування рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, рішення про затвердження проекту землеустрою та передачі земельних ділянок у власність, скасування державної реєстрації права власності.

Повернути позивачу сплачений судовий збір в розмірі 2645 грн. 00 коп. за платіжним дорученням №18 від 17 січня 2020 року, внесених на р/р UA728999980313151206000017295 та судовий збір в розмірі 5763 грн. 00 грн. за платіжним дорученням №1283 від 26 липня 2019 року, внесених на р/р 31213206017295.

Ухвала може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 /п`ятнадцяти/ днів з дня її підписання. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Кушнір Н.В.