Ухвала суду № 87758474, 20.02.2020, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 1407/2-1680/11

УХВАЛА

іменем України

"20" лютого 2020 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В., за участю секретаря судового засідання Заблоцької М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» про заміну сторони виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 листопада 2011 року по справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором з останніх в солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11317374000 від 19 березня 2008 року в загальному розмірі 1 315 899,23 грн. та розподілено судові витрати.

Рішення набрало законної сили, стягувач отримав виконавчі листи, на підставі яких відкрито виконавче провадження №54744337.

Ухвалами суду від 09 серпня 2016 року та від 03 березня 2017 року замінено у виконавчому провадженніпо виконанню вищевказаного рішення первісного стягувача - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» його правонаступником – Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».

03 лютого 2020 року на адресу суду від ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження з тієї підстави, що 15 листопада 2019 року заявник за договором купівлі-продажу прав вимоги №2083/К придбав у ПАТ «Дельта Банк» права вимоги до боржників за Договором про надання споживчого кредиту №11317374000 від 19 березня 2008 року (заборгованість за договором стягнута рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 листопада 2011 року в межах розгляду цивільної справи №1407/2-1680/11, а також рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 04 червня 2015 року тарішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 10 липня 2017 року в межах розгляду цивільної справи №473/5407/14-ц).

Оскільки рішення суду не виконані, борг не сплачений, а тому заявник просив залучити його в якості належного стягувача замість первісного.

Ухвалою суду від 05 лютого 2020 року заяву ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» в частині заміни сторони виконавчого провадження по виконанню рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 04 червня 2015 року тарішення Апеляційного суду Миколаївської області від 10 липня 2017 року в межах розгляду цивільної справи №473/5407/14-ц виділено в окреме провадження та призначено до розгляду в межах справи №473/5407/14-ц.

В судове засідання представник заявника - ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» Пивоваров В.І. не з`явився, проте надіслав суду заяву про розгляд справи без його участі, заяву про заміну сторони виконавчого провадження підтримує.

Представник стягувача - ПАТ «Дельта Банк», боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О., представник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причини неявки суду не повідомили.

Суд відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України вважав можливим розглянути справу за відсутності вказаних осіб.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу прав вимоги №2083/К від 15 листопада 2019 рокуПАТ «Дельта Банк» дійсно відступив ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» набуті у ПАТ «УкрСиббанк» права вимоги до боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за Договором про надання споживчого кредиту №11317374000 від 19 березня 2008 року.

На час розгляду справи зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту №11317374000 від 19 березня 2008 року та, відповідно, судове рішення про стягнення кредитної заборгованості за цим договором боржниками на користь жодного з кредиторів в повному обсязі не виконано.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (ст. 515 ЦК України).

Водночас, за змістом ч.ч. 1, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Аналогічне правило викладене й в ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Проте в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

В пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

З наведених норм права вбачається, що фінансові послуги надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.

В іншому випадку відступлення права вимоги за кредитним договором суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Подібна позиція висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року (справа № 909/968/16).

Хоча вказані правові висновки стосувалися фізичних осіб, однак містять загальний висновок щодо спеціального суб`єкта кредитних правовідносин, що також стосується юридичних осіб.

Судом з відкритих джерел встановлено, що ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» здійснює наступні види господарської діяльності: юридичні послуги; діяльність інформаційно-довідкових служб; діяльність агентств зі збору платежів та кредитних бюро; інші види допоміжного обслуговування господарської діяльності; послуги з розміщення та обробки даних та інші послуги; купівля-продаж нерухомості; оренда та управління власною або орендованою нерухомістю; діяльність агентств по операціям з нерухомим майном; консультування з питань комерційної діяльності та управління. Тобто виключним видом діяльності товариства не є надання фінансових послуг.

ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» ні самостійно, ні на пропозицію суду не надало доказів набуття статусу спеціального суб`єкта кредитних правовідносин - фінансової установи.

Водночас, із даних Державного реєстру фінансових установ (що розміщений на офіційному сайті Нацкомфінпослуг та є загальнодоступним) вбачається, що ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» не отримувало статусу фінансової установи та не включене до Державного реєстру фінансових установ.

Тому заявник не міг набути статусу спеціального суб`єкта кредитних відносин - кредитодавця (кредитора) за кредитним договором та, як наслідок — статус кредитора у виконавчому провадженні, а тому суд не вбачає підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 258-260, 442 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» про заміну сторони виконавчого провадження з виконання рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 листопада 2011 року у цивільній справі№1407/2-1680/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: О. В. Вуїв