Постанова № 8775843, 09.02.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 лютого 2010 р. № 2-а- 28/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чалого І,С.,

при секретарі судового засідання Васильєвої Г.В.,

за участю представників сторін:

позивача Халабурдіна С.В,

відповідача - Савінової І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТ 2005" до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд податкові повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 27 липня 2009 року №0001290854/0, від 20 серпня 2009 року №0001300854/1, від 22 жовтня 2009 № 0001290854/2 щодо визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 596116,00 грн. основного платежу та 298058,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій ТОВ "РОСТ 2005" скасувати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в акті перевірки дійшов помилкових висновків щодо порушення ТОВ «РОСТ 2005»п. 5.2.1. п. 5.2., абз. 2 пп. 5.4.4. п. 5.4. ст. 5, пп. 8.2.2. п. 8.2, пп. 8.6.1. ст. 8, пп. 11.2.3. п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зазначив, що позивач реалізував власні права, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», відносячи до складу валових витрат грошові кошти у розмірі 1003505 грн., а саме: витрати на проведення рекламних акцій, передпродажної підготовки, та 1345983 грн., що сплачені за надання маркетингових послуг. Крім того, застосування до обладнання, яке використовується позивачем у кулінарії норм для 3 групи амортизації основних фондів є безпідставним. Тому вважав податкові повідомлення-рішення незаконними.

В судовому засіданні представник позивача збільшив позовні вимоги та просив скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 27 липня 2009 року №0001290854/0, від 20 серпня 2009 року №0001300854/1, від 22 жовтня 2009 року №0001290854/2, від 14 січня 2010 року №0001290854/3 щодо визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 596116,00 грн. основного платежу та 298058,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій ТОВ "РОСТ 2005", надав аналогічні обставинам справи пояснення та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на висновки акту про результати планової виїзної перевірки, якими встановлені порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з чим позивачем завищено валові витрати, а тому є підстави для визначення податкового зобовязання за платежем податок на прибуток та відповідного застосування штрафних санкцій. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Зі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №173076 вбачається, що ТОВ "РОСТ 2005" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 07.10.2004 року про що зроблено запис про державну реєстрацію № 1 480 102 0000 002247.

На момент виникнення спірних відносин ТОВ "РОСТ" перебував на обліку в статусі платника податку на прибуток та ПДВ в СДПІ ВПП у м. Харкові.

Фахівцями СДПІ ВПП у м. Харкові з 25.05.2009 по 07.07.2009 було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «РОСТ 2005»з питань дотримання останнім вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2008.

За результатами перевірки було складено акт про результати планової виїзної перевірки № 2251/23-106/33204152 від 14 липня 2009 року, яким встановлені порушення позивачем п. 5.2.1. п. 5.2., абз. 2 пп. 5.4.4. п. 5.4. ст. 5, пп. 8.2.2. п. 8.2, пп. 8.6.1. ст. 8, пп. 11.2.3. п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

27 липня 2009 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001290854/0, на підставі якого визначено суму податкового зобовязання позивачеві за платежем податок на прибуток у розмірі 596116,00 грн. основного платежу, 298 058,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами розгляду скарг позивача, в процесі апеляційного узгодження зобовязання, відповідачем складені податкові повідомлення-рішення № 0001290854/1, № 0001290854/2, № 0001290854/3, якими доведено нові граничні строки сплати податкового зобовязання.

Згідно з вказаним актом перевірки СДПІ ВПП у м. Харкові було встановлено, що позивачем завищено валові витрати на суму 1003505,0 грн. в результаті включення до складу валових витрат грошових коштів витрачених на проведення рекламних акцій з безкоштовною роздачею дисконтних карток, флаєрів зі знижками, повітряних куль, чашок, ручок. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про порушення позивачем вимог абз. 2 пп. 5.4.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким встановлено, що до складу валових витрат включаються витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

На підставі цього ТОВ "РОСТ 2005" визначено податкове зобовязання в розмірі 250876,25 грн. та відповідно застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача оскільки визначення податкового зобовязання у цій частині є неправомірним виходячи з наступного.

На підставі укладеного договору про надання рекламних послуг № 3 від 16 листопада 2005 року з ТОВ «Райт»(код ЕДРПОУ 33817178) позивач отримав рекламний матеріал: дисконтні картки, чашки з логотипом, ручки сувенірні з логотипом, флаєра на загальну суму 942300,00 грн., в тому числі сума ПДВ 188460,00 грн., та на підставі договору № 34-02/08 від 01 лютого 2008 року ТОВ «РОСТ 2005»отримав від ТОВ «Проект 07»(код ЕДРПОУ 35475365) рекламний матеріал: дисконтні карти, надувні кульки з логотипом, флаєра на загальну суму 136 200,00 грн., в тому числі сума ПДВ 27240,00 грн.

З акту перевірки (стор. 8), договорів на виготовлення рекламної продукції, актів прийому-передачі вбачається, що дисконтні картки, флаєри зі знижками, повітряні кулі, чашки, ручки містили позначення «РОСТ». Даний факт визнається сторонами.

Фактичним місцезнаходженням позивача є: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 135/139 (супермаркет «РОСТ»біля станції метро «Завод ім. Малишева»в м. Харкові), де ним і здійснюється діяльність з роздрібної та оптової торгівлі товарами широкого асортименту. В процесі своєї господарської діяльності ТОВ «РОСТ 2005»використовує комерційне найменування «РОСТ».

Зі змісту ч. 1 ст. 489 ЦК України вбачається, що комерційне найменування це найменування, під яким особа виступає у цивільному обороті і яке індивідуалізує цю особу серед інших його учасників.

Відповідно до ч. 2 ст. 489 ЦК України право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Статтею 1 Закону України «Про рекламу»визначено, що реклама це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи товару.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про рекламу»рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

За своїми характеристиками та метою, паперові флаєри, дисконтні картки, повітряні кулі, чашки, ручки, що містять комерційне найменування є рекламними засобами, а їх розповсюдження є передпродажним та рекламним заходом.

А отже, не індивідуалізоване розповсюдження дисконтних карток, флаєрів зі знижками, повітряних куль, чашок, ручок з комерційним найменуванням покликане у такий спосіб популяризувати торговельний обєкт позивача та заохотити споживачів і в подальшому придбавати товари у магазині ТОВ «РОСТ 2005», тобто таким чином позивач здійснював рекламу своєї діяльності по наданню торгівельних послуг.

На підставі абз. 1 п. 5.4.4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач реалізував надане йому право, передбачене абз. 1 п. 5.4.4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та правомірно відніс понесені на проведення рекламних заходів витрати у розмірі 1003505,00 грн. до складу валових витрат.

Суд не погоджується з посиланнями відповідача на те, що позначення «РОСТ»не містить ніякої інформації щодо підприємства ТОВ «РОСТ 2005». Так, спосіб розповсюдження рекламної продукції, а саме вручення дисконтних карток, флаєрів зі знижками, повітряних куль, чашок, ручок під час покупок та перебування безпосередньо у магазині, поєднане з використанням позивачем комерційного найменування «РОСТ» на зовнішніх та внутрішніх елементах будівлі у самому магазині, позначення на фіскальних чеках тощо, беззаперечно дозволяє споживачам індивідуалізувати ТОВ «РОСТ 2005» саме завдяки позначенню «РОСТ».

Безпідставним також є твердження відповідача і про те, що позначення «РОСТ»не містить ніякої інформації про діяльність ТОВ «РОСТ 2005», на тій підставі, що воно також використовується іншим субєктом господарювання. Чинним законодавством України не встановлено таких обмежень, більше того ч. 4 ст. 489 ЦК України визначено, що особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.

Також не заслуговує на увагу посилання відповідача на «товарну підставу»як критерій неможливості віднесення продукції до рекламної, оскільки Закон України «Про рекламу», Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»таких критеріїв чи обмежень не містять.

Відповідно до п. 5.11. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

У свою чергу 2 відсоткове обмеження від розміру прибутку щодо віднесення до складу валових витрат, встановлене абз. 2 п. 5.4.4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», застосовується у випадку, якщо платник податку організовував прийоми, презентації та свята, придбавав чи розповсюджував подарунки, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт). У той час, як позивачем проведені рекламні заходи з безкоштовною роздачею рекламних матеріалів з метою збільшення товарообігу, залучення нових клієнтів, популяризації власної діяльності, що визнається відповідачем у запереченнях проти позову.

Таким чином, підстави для визначення СДПІ ВПП у м. Харкові податкового зобовязання ТОВ «РОСТ 2005»у розмірі 250876,25 грн. були відсутні.

Щодо донарахування зобовязання з податку на прибуток у розмірі 336495,75 грн. суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що визначення податкового зобовязання у цій частині здійснене відповідачем на підставі того, що неможливо зробити висновок щодо фактичного отримання маркетингових послуг, змісту та характеру отриманих послуг, щодо звязку даних послуг з веденням господарської діяльності позивача, а тому віднесення суми у розмірі 1345983,0 грн. до складу валових витрат є порушенням п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5, пп. 11.2.3. п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд, перевіривши протокол загальних зборів засновників ТОВ «РОСТ 2005» від 03.01.2007, договори про надання послуг з обслуговування торгового залу, протоколи узгодження ціни, акти виконаних робіт, акти наданих послуг з детальним зазначенням результатів послуг у сукупності з іншими доказами, вважає висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат у сумі 1345983,0 грн. безпідставним, виходячи з наступного.

Загальними зборами ТОВ «РОСТ 2005», у звязку з відсутністю у підприємства відповідного відділу та працівників, було прийняте рішення, оформлене протоколом від 03 січня 2007 року, про укладання позивачем договорів на обслуговування торгівельного залу та надання маркетингових послуг.

Після цього позивачем були укладені договори з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ід. код НОМЕР_2), ОСОБА_3, (ід. код НОМЕР_3), ОСОБА_4 (ід. код НОМЕР_4), ОСОБА_5 (ід. код НОМЕР_5), ОСОБА_6 (ід. код НОМЕР_6), ОСОБА_7 (ід. код НОМЕР_7), ОСОБА_8 (ід. код НОМЕР_8), ОСОБА_9 (ід. код НОМЕР_9), ОСОБА_10 (ід. код НОМЕР_10), ОСОБА_11 (ід. код НОМЕР_11) (а.с. 149 - 176).

Предметом договорів став пошук постачальників та виробників товарів, потрібних для збільшення обсягів роздрібного та оптового товарообігу, проведення переддоговірної роботи з потенційними постачальниками та замовником, які забезпечують регулярне надходження таких товарів, згідно необхідного асортименту та обсягів продажу, оформлення відповідних замовлень на постачання відповідних товарів; здійснення контролю за строком дії сертифікатів відповідності та гігієнічних висновків, здійснення контролю з естетичним виглядом товару на торгівельних вітринах та прилавках, здійснення контролю за зміною попиту на товари; розцінка прибуткових накладних, що включає в себе формування продажних цін на товари, здійснення контролю за розміщенням цінників на товари, а також нагляду за зміною цінової політики конкурентів замовника; здійснення контролю за обсягом залишків товару, друкування відповідної інформації про залишки, обсяги реалізації та оформлення відповідних замовлень на товар, що користується підвищеним попитом, або залишок якого не забезпечує попит протягом строку реалізації.

Як свідчать акти виконаних робіт до кожного договору, позивачем було прийнято надані відповідним субєктом господарювання послуги з обслуговування торгівельного залу, крім того, в актах затверджених директором ТОВ «РОСТ 2005»зазначені конкретні результати наданих послуг, а саме продукція, що була поставлена позивачеві внаслідок переддоговірної роботи виконавця таких послуг. В актах сторонами зазначено, що послуги виконані якісно та вчасно, а замовник не має претензій до виконавця

Спірні податкові повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобовязання 336495,75 грн. винесені СДПІ ВПП у м. Харкові на тій підставі, що з актів виконаних робіт неможливо зробити висновок щодо фактичного отримання таких послуг, змісту та характеру отриманих послуг, щодо звязку даних послуг з веденням господарської діяльності ТОВ «РОСТ 2005».

Натомість, зазначене спростовується змістом укладених договорів, актами виконаних робіт, з яких вбачається, що послуги позивачем фактично отримані, а їх зміст повно та вичерпно визначено у складених актах.

Виходячи з того, що позивач здійснює торгівлю товарами широкого асортименту, то послуги з обслуговування торгівельного залу, пошуку контрагентів, оформлення замовлень на поставку продукції тощо, які отримані позивачем, спрямовані на досягнення майбутньої вигоди та безпосередньо повязані з його господарською діяльністю.

Доказів, які б спростовували такий висновок, відповідачем до суду не надано, представники сторін у судовому засіданні підтвердили, що судових рішень, якими б вищезазначені договори про обслуговування торгівельного залу або акти виконаних робіт визнавалися недійсними не існує. Як свідчать матеріали справи, факт господарських операцій та оплата коштами підтверджується та не оспорюється сторонами.

Також матеріалами справи підтверджується надання послуг позивачеві субєктами господарювання, досягнення конкретних результатів таких послуг, якими, серед іншого, є отримання товару від контрагентів на підставі зазначених в актах накладних. Згідно з договорами, в залежності від обєму товарообігу, позивачем сплачено вартість послуг.

Згідно з п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За таких обставин віднесення позивачем витрат, сплачених у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням продажу продукції у розмірі 1345983,0 грн. до складу валових витрат є правомірним.

Посилання відповідача у запереченнях проти позову на відсутність аналітичних записок, таблиць статистичних досліджень, висновків з пропозиціями удосконалення роботи тощо є безпідставним, оскільки жодний нормативно-правовий акт не зобовязує їх складати, а укладеними договорами складання таких документів передбачено не було.

Таким чином, ТОВ «РОСТ 2005»отримало послуги, які повязані з його господарською діяльністю та сплатило їх вартість.

Згідно п. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов до висновку, що відповідач ні документально, ні нормативно не довів правомірність прийнятого ними спірного рішення, не надано доказів, які б спростовували фактичне виконання послуг, отримання товару зазначеного в актах виконаних робіт, затверджених директором ТОВ «РОСТ 2005»чи існування контрагентів від яких цей товар було отримано, а також того, що отримання цього товару не було наслідком надання послуг субєктами господарювання.

Під час проведення перевірки відповідачем не встановлено наявності конкретних працівників ТОВ «РОСТ 2005», які б виконували такі чи аналогічні роботи, що були предметом договорів про обслуговування торгівельного залу та надання маркетингових послуг. Посилання представника відповідача на те, що деякі з послуг входять до переліку обовязків персоналу підприємства, по-перше, не підтверджується належними та допустимими доказами, а, по-друге не спростовує факту отримання послуг за договорами про обслуговування торгівельного залу від залучених субєктів господарювання.

Таким чином, відповідачем правомірність винесених спірних податкових повідомлень-рішень належним чином не доведено, а тому, за викладених обставин, суд вважає безпідставним визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 336495,75 грн., а оскаржувані податкові повідомлення-рішення у цій частині такими, що підлягають скасуванню.

Щодо донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 8744 грн. суд зазначає наступне.

Податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 8744 грн. визначено СДПІ ВПП у м. Харкові на тій підставі, що до обладнання, яке використовується ТОВ «РОСТ 2005» в кулінарії, повинні застосовуватися норми для 3 групи амортизації основних фондів, у той час, як позивачем застосовувалися норми 2 групи амортизації основних фондів.

Згідно з пп. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

У відповідності до пп. 8.2.2. п. 8.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

На підставі пп. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.

Відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого Наказ Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року N 92 підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.

Судом встановлено, що відповідач дійшов до висновку про необхідність віднесення тістозмішувача, міксеру, соковижималки, машини для пакування, систем відео спостереження, машини для миття підлоги, мясорубки, сковороди, овочерізки, машини для очистки картоплі, машини для очистки риби, машини протирочно-різательної, компресора, тістоміра, насосу, розкаточно-закаточної машини, візку, ломтерізу до 3 групи основних фондів, та на підставі зазначеного донарахував податкові зобовязання, виходячи з норми амортизації, що складає 6%.

Натомість висновок відповідача про неможливість віднесення торгівельного та виробничого обладнання до побутових електронних, оптичних, електромеханічних приладів та інструментів, іншого конторського (офісного) обладнання, устаткування та приладдя до них суд відкидає з огляду на наступне. Пп. 8.2.2. п. 8.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено змістовний критерій класифікації для розподілу обладнання по групах основних фондів, а не в залежності від мети, як вказує відповідач про розподіл обладнання на торгівельне, виробниче тощо.

Тому безпідставним є невіднесення соковижималки, тістозмішувача, міксеру, машини для пакування, мясорубки тощо до електромеханічних приладів та інструментів, які віднесені законом до другої групи основних фондів.

Проте, ані в акті перевірки, ані в подальших документах СДПІ ВПП у м. Харкові не вказано, яким чином і на підставі яких ознак та характеристик зроблено висновок про те, що зазначене обладнання, не може обліковуватися як основні засоби другої групи, а відноситься до третьої групи. Водночас безпредметне та бездоказове посилання субєкта владних повноважень на віднесення обєктів основного фонду до третьої групи створює додаткові обмеження, що є неправомірним з огляду на приписи п. 5.11. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд вважає, що перелічене обладнання правомірно віднесено позивачем до другої групи основних фондів з нормою амортизації, яка на час виникнення та існування спірних відносин складала 10 %.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати підлягають стягненню з держбюджету на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТ 2005" до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 27 липня 2009 року №0001290854/0, від 20 серпня 2009 року №0001300854/1, від 22 жовтня 2009 року № 0001290854/2, від 14 січня 2010 року №0001290854/3 щодо визначення суми податкового зобовьязання за платежем податок на прибуток у розмірі 596 116,00 грн. основного платежу та 298 058,00 грн. штрафних санкцій товариства з обмеженою відповідальністю "Рост 2005".

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рост 2005" судові витрати в розмірі 3,40 гривень

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 15.02.2010 року.

Суддя І.С.Чалий