Постанова № 87758392, 19.02.2020, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 489/3602/15-к

1-кп/467/74/20

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.02.2020 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Догарєвої І.О.,

суддів Кологривої Т.М.,

Кірімової О.М.,

за участю:

секретаря судових засідань Калайди К.В.,

прокурора Пахомова О.С.,

обвинувачених ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

захисників Гриненко Т.В.,

Абакумова С.М.

у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції між Арбузинським районним судом Миколаївської області та Миколаївським апеляційним судом у кримінальному провадженні №12014150030003470 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 5 ст.27, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України; ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України; ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України; ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12,13 ч.2 ст.115, ч.2 ст.353 КК України розглянув клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо

ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Первомайську Миколаївської області, є громадянином України, українцем, що має вищу освіту, не одружений, інвалід ІІІ групи, адвокат, адвокатську діяльність не здійснює, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, в даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 5 ст.27, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуваає кримінальне провадження №12014150030003470 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2014 року.

В підготовчому судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_1 .

Клопотання прокурора мотивоване тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.ч.3,5 ст.27, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України, а саме у організації та пособництві в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб. Санкція ч.2 ст.115 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі. ОСОБА_1 до його затримання довгий час працював адвокатом, обізнаний у сфері кримінального та кримінального процесуального права, тому обвинувачений усвідомлює тяжкість покарання, що може спонукати обвинуваченого покинути місце проживання та переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів та вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені ризики були враховані судом при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та до теперішнього часу не зменшилися. На наявність вказаних ризиків вказують характер і спосіб вчинення злочину, у вчиненні якого ОСОБА_1 обвинувачується.

Вказане клопотання в підготовчому судовому засіданні підтримане прокурором Пахомовим О.С. в повному обсязі.

ОСОБА_1 проти задоволення клопотання прокурора та продовження щодо нього дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту заперечував, вказуючи на його необґрунтованість, та з огляду на стан здоров`я вважав за можливе обрати йому більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби, або особисте зобов`язання.

Захисник ОСОБА_1 , адвокат Гриненко Т.В. проти задоволення клопотання прокурора заперечувала, вказуючи на недоведеність існування ризиків, що ОСОБА_1 переховуватиметься від суду, вчинить новий злочин або буде впливати на потерпілого та свідків, можливість застосувати до її підзахисного більш м`який запобіжний заході. Враховуючи стан здоров`я ОСОБА_1 , який є інвалідом ІІІ групи та те, що стан його здоров`я погіршується, захисник вважала за можливе змінити йому запобіжний захід на більш м`який, у вигляді домашнього арешту у певний час доби, або особисте зобов`язання, що дасть змогу обвинуваченому відвідувати лікарню та магазин.

З`ясувавши позиції присутніх учасників судового засідання, враховуючи наявні в розпорядженні суду матеріали кримінального провадження, суд зробив наступний висновок.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування вважається продовженим.

Положення третього речення ч.3 ст.315 КПК України щодо автоматичного продовження дії заходу забезпечення без наявності відповідних клопотань учасників кримінального провадження рішенням Конституційного суду України №1-р/2017 від 23.11.2017 року визнано неконституційним.

Згідно положень ч.ч.1,2,6 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

З огляду на наведене, застосовуючи положення ч.4 ст.199 КПК України, суд повинен розглянути клопотання про продовження строку домашнього арешту до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно із правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч.4 ст.176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Таким чином, на стадії підготовчого судового засідання суд уповноважений вирішувати питання щодо продовження раніше обраного на стадії досудового розслідування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у разі закінчення строку його дії та за умови наявності відповідного мотивованого клопотання.

Стаття 177 КПК України, встановлює, що наряду з іншим, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на потерпілого, свідків. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити перелічені дії.

Разом з цим, ст.178 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У даному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_1 10.09.2019 року обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною покидати місце проживання цілодобово, дію якого востаннє продовжено ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 28.12.2019 року. До цього часу до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Термін дії зазначеної вище ухвали в частині продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту спливає 25.02.2020 року. Завершити розгляд кримінального провадження, що перебуває на стадії підготовчого судового засідання до цієї дати неможливо.

Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу суд виходить з того, що на розгляд суду надійшов обвинувальний акт з додатками відповідно до положень ч.4 ст.291 КПК України, справа перебуває на стадії підготовчого провадження, докази не досліджені.

Щодо доводів сторони захисту про недоведеність існування ризиків, що обвинувачений ОСОБА_1 переховуватиметься від суду, вчинить новий злочин або буде впливати на потерпілого та свідків, суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У ряді своїх рішень, зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначав, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Відтак, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, яке може бути призначене обвинуваченому в разі доведення його винуватості у вчиненні злочину можна законно розглядати як таку, що може спонукати до втечі або повторного вчинення злочину.

ОСОБА_1 обвинувачується у організації та пособництві у вчиненні особливо тяжкого злочину з корисливих мотивів, передбаченого п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна у випадку, передбаченому п.6 частини 2 цієї статті. Усвідомлення обвинуваченим тяжкості покарання у разі можливого визнання його винуватим в даному випадку дійсно є таким, що може спонукати до втечі.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 за станом здоров`я не може здійснювати адвокатську діяльність та отримувати дохід, при цьому йому інкриміновано вчинення злочину в співучасті, з корисливих мотивів, що додатково підтверджує реальність ризику повторного вчинення злочинів обвинуваченим.

Також враховуючи наведене, суд зробив висновок, що на даному етапі розгляду кримінального провадження, коли докази у справі не досліджувались, не допитані свідки та потерпілий, слушними є аргументи прокурора про існування ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого з боку обвинуваченого.

Оцінюючи можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, суд зробив висновок, що для застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відсутні передумови, оскільки жодна особа не висловила бажання поручитись за обвинуваченого, такий запобіжний захід як особисте зобов`язання за існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України на даному етапі є недостатнім та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, заставу суд не визначає відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, оскільки ОСОБА_1 інкриміновано організацію та пособництво у вчиненні злочину із застосуванням насильства.

Наявність тих обставин, що обвинувачений має певні соціальні зв`язки та постійне місце проживання вже врахована при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Крім того, суд вважає, що ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Водночас, запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово застосовано до ОСОБА_1 з 10.09.2019 року та на момент розгляду даного клопотання він триває понад п`ять місяців. За вказаний період від працівників органів Національної поліції, що здійснюють контроль за поведінкою обвинуваченого та від прокурора не надійшло жодного повідомлення про порушення ОСОБА_1 умов застосованого запобіжного заходу, ОСОБА_1 своєчасно прибуває в судові засідання за викликом. Дані обставини враховуються судом на підставі п.9 ч.1 ст.178 КПК України та суд зробив висновок про можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний період доби в межах шестимісячного строку, встановленого ч.6 ст.181 КПК України, до 10.03.2020 року.

Керуючись статтями 177, 181, 194, 314, 315, 331, 371-372 КПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 задовольнити частково.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Первомайську Миколаївської області у вигляді домашнього арешту продовжити до 10 березня 2020 року включно.

Заборонити ОСОБА_1 залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_1 з 17 години 00 хвилин до 08 годин 00 хвилин наступного дня.

На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_1 обов`язок прибувати до суду за його першою вимогою та носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до частини п`ятої статті 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Попередити ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених на нього зобов`язань, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Строк дії ухвали до 10 березня 2020 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошено 21.02.2020 року о 08 год. 00 хв.

Головуючий суддя І.О.Догарєва

Судді Т.М.Кологрива

О.М.Кірімова