Рішення № 87758145, 05.02.2020, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/3204/19

Провадження № 2/459/386/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2020 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Рудакова Д.І.,

з участю секретаря судових засідань Сиванич У.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Бойко З.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь 40 791,08 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 5 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди. На обґрунтування позову послався на те, що у період з 12 січня 2009 року по 05 липня 2019 року знаходився у трудових відносинах з ПАТ «Шахта «Надія». 05 липня 2019 року був звільнений по власній ініціативі, на підставі особистої заяви про звільнення, згідно ст.38 КЗпП України. Згідно довідки відповідача №201 від 29.08.2019 року, у зв`язку із його звільненням було нараховано до виплати 55 753,23 грн. Дану заборгованість було погашено через два місяці з моменту звільнення, а саме 05.09.2019 року. Внаслідок затримки заробітної плати відчував себе вкрай принижено, зазнав моральних страждань. Стверджує, що сумлінно пропрацював десять років на ПАТ «Шахта`Надія», завжди чесно і віддано виконував вказівки керівництва. На даний момент, його дружина перебуває у декретній відпустці, і він є єдиним членом сім`ї, котрий приносить дохід у сім`ю. Вказує, що є батьком двох неповнолітніх дітей (7 місяців та 8 років). Тому йому було вкрай важко у ситуації, яка склалась внаслідок затримки відповідачем виплат, пов`язаних із моїм звільненням. Вимушений принижуватись та позичати кошти для потреб сім`ї.

Ухвалою судді Червоноградського міського суду Львівської області від 11.11.2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Червоноградського міського суду Львівської області від 19.11.2019 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

12.12.2019 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки позовна заява подана не в межах тримісячного строку і підлягає відхиленню з підстави пропуску позивачем строку позовної давності, а також не правильно обрахований середній заробіток, вини підприємства немає, не доведено спричинення моральної шкоди.

18.12.2019 року позивач подав відповідь на відзив.

22.01.2020 року представник відповідача подала заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 22.01.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, пославшись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, тому просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

Судом установлено, що позивач з 12.01.2009 року по 05.07.2019 року перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Наказом ПАТ «Шахта «Надія» Міністерства енергетики та вугільної промисловості № 144-к від 05.07.2019 року звільнено ОСОБА_1 таб.455 гірника підземного 3 розряду дільниці № 1 05.07.2019 року по ініціативі працівника, на підставі ст.38 КЗпП України.

Як видно з довідки № 284 від 03.12.2019 року ОСОБА_1 отримав за травень 2019 року 9815,85 грн. (13 р.д.), червень 2019 року – 20141,79 грн. (21 р.д.).

Так відповідачем несвоєчасно були виплачені усі суми грошових коштів при звільненні позивача, виплати проведені були через 2 місяці після звільнення.

Нормою ч. 2 ст. 8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод громадянина, на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, а нормами ст. 46 Конституції України передбачено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення безробіття з незалежних від них обставин.

Згідно ч.5 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст.117 КЗпП України).

З врахуванням того, що відповідач у день звільнення позивача не провів з останнім розрахунок, суд приходить до висновку про наявність права у позивача на звернення до суду із даним позовом.

Водночас що стосується суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з такого.

Згідно з абзацом 3 п. 2, абз. 2, 3 п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до абзацу 1 п. 8 зазначеного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Верховний Суд України під час розгляду цивільної справи № 6-79цс14 роз`яснив, що передбачений частиною першою ст. 117 КЗпП обов`язок роботодавця з виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає при невиплаті з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 05.07.2019 року по 05.09.2019 року становить 38768,71 грн. (9815,85 грн. (травень 2019 року) + 20141,79 грн. (червень 2019 року) / 34 робочі дні за 2 місяці = 881,11 грн. – середньоденна заробітна плата; 881,11 грн. х 44 робочі дні = 38768, 71 грн.

Таким чином, саме цю суму – 38768,71 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача стосовно пропущення позивачем строку на звернення до суду із таким позовом, з огляду на позицію, викладену у Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012.

Щодо позову у частині стягнення 5 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Суд погоджується з позивачем у тому, що непроведення розрахунку з останнім протягом тривалого часу після звільнення призвело до погіршення матеріального становища його сім`ї. Тому суд дійшов висновку про доведення фату спричинення позивачеві відповідачем моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, судом ураховано глибину, тривалість, характер моральних страждань позивача, настання у зв`язку з цим негативних змін у її житті, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Водночас суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Тому суд переконаний, що сума компенсації спричиненої позивачеві моральної шкоди складає 1000,00 грн., які підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Щодо вимоги про стягнення 5 000,00 грн., то суд вважає, що така належним чином не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.

Отже, позовні вимоги задовольняються частково в межах, визначених вище.

Питання щодо розподілу судових витрат слід вирішити у відповідності до ст.141 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» на користь ОСОБА_1 38 768,71 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку та 1 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» на користь ОСОБА_1 650,56 грн. сплаченого судового збору.

На рішення може бути подана апеляційна скарга через Червоноградський міський суд Львівської області до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.02.2020 року.

Суддя: Д. І. Рудаков