Рішення № 87755727, 11.02.2020, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/7213/19

Провадження №2/442/173/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2020 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Медведика Л.О.

з участю секретаря судових засідань - Далявської Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок злочину, в розмірі 20000 грн. та моральну шкоду в розмірі 20000 грн.

У обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 30 вересня 2019 року, відповідач - її колишній чоловік, прийшовши до неї до дому, за адресою: АДРЕСА_1 , спричинив шкоду її будинку: розбив цеглою два вікна, пошкодив сервант, зламав вхідні двері. За вказаною адресою вона проживає з трьома малолітніми дітьми: дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочкою ОСОБА_5 , 2018 року народження. Вона з дітьми боїться там проживати, оскільки така поведінка відповідача повторюється неодноразово. Попередньо, 01.09.2019 року, він також розбив вікна в будинку, зламав замок у вхідних дверях та наніс їй тілесні ушкодження. По даному факту було відкрите кримінальне провадження за ч.1 ст.125 КК України. Сума матеріальної шкоди, яку вона витратила двічі на заміну вікон, вхідного замка та ремонту дверей становить 20000 грн. Оскільки поведінка відповідача було незаконною та зумовлена нападом на неї, їй була заподіяна також і моральна шкода. Вона проявилася у негативних емоціях, хвилюваннях, стресі, відчутті тривоги, переживанні фізичних побутових незручностей у зв`язку з пошкодженням майна, неможливістю нормального користування ним, порушенні звичного способу життя, необхідністю докладання зусиль та грошових витрат для його нормалізації. Вона з дітьми пережила емоційний стрес, що супроводжувався відчуттям безпорадності, тривоги, розгубленості, страху за своє життя та здоров`я, а головне за стан дітей. В результаті, вона витратила безліч часу і зусиль для захисту своїх законних прав та інтересів. Моральну шкоду завдану неправомірними діями відповідача вона оцінює в 20000 грн.

Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.11.2019 відкрито провадження у справі.

Позивач в судове засідання не з`явилася, подала клопотання про розгляд справи у її відсутності, просить позов задоволити повністю, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи рекомендованою кореспонденцією та шляхом оголошення на офіційному сайті Судової влади, про причини неявки суд не повідомив, заяви про можливість розгляду справи у її відсутність не надав, відзиву не подав. На підставі вище вказаного, суд вважає за доцільне проводити заочний розгляд даної справи.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 2 зазначеної статті закріплено обов`язок суду та учасників судового процесу керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Отже, завданнями судочинства мають керуватися не лише суд, а й сторони.

Згідно правил ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, суд ухвалив завершити розгляд справи у відсутності відповідача, за наявними у матеріалах справи доказами.

Оскільки сторони по справі в судове засідання не з`явились то відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 неодноразово зверталася в органи поліції, щодо неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 . Дані факти підтверджуються копіями листів Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області: №6153/44/01 від 10.06.2019, № 6266/44/01 від 26.06.2019, № 12218/44/01-19 від 19.09.2019 та повідомленням №10944 від 30.09.2019.

Позивач ОСОБА_1 є матір`ю трьох малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ) та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ).

Згідно копії довідки № 2887 від 03.07.2019 року, виданої КНП «ДМР» №1, ОСОБА_1 , 1987 року народження, проживаюча: АДРЕСА_1 , була оглянута лікарем-травматологом; діагноз: забій м`яких тканин голови, гематоми шиї.

Із досліджених в судовому засіданні фотографій, наданих позивачем, вбачається наявність наступних збитків: розбите віконне скло, зламані віконні ручки, пошкоджений сервант, зламана ручка вхідних дверей.

Як вбачається з накладної №11 від 06.10.2019 року позивач понесла витрати по ремонту вікон та дверей на суму 3500 грн.

Згідно ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом 1 частини 2 статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За приписами ч.1, 2 ст.1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Отже, цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт завдання такої шкоди відповідачем та її розмір.

У справах про відшкодування шкоди потерпілі подають докази, що підтверджують факт завдання їм шкоди за участю відповідача, розмір такої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду, при цьому обов`язок доведення відсутності вини несе відповідач.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено та в ході судового розгляду не здобуто доказів, якими б підтверджувалися усі заявлені нею матеріальні витрати. Відтак, матеріальна шкода підлягає частковому задоволенню.

Вимога позивача про стягнення з відповідача відшкодування завданої моральної шкоди, також підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також в зв`язку з пошкодженням майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4«Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Судом встановлено, що внаслідок неправомірних дій відповідача, позивач та її сім`я, безумовно зазнала моральних страждань з приводу пошкодженого майна, а відтак перенесла нервовий стрес та душевні хвилювання, зазнала тілесних ушкоджень.

Визначаючи розмір відшкодування завданої моральної шкоди, суд враховує характер і тривалість моральних страждань позивача, фінансове становище, суб`єктивне відношення до вчиненого відповідача, а також вищевказані обставини, досліджені в судовому засіданні, і встановлює його в сумі 3000,00 грн.

Даний розмір відшкодування завданої моральної шкоди, на думку суду, враховує всі обставини, досліджені в судовому засіданні та відповідає вимогам розумності і справедливості та є співмірним і доцільним.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути 768,40 грн. судового збору в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 80, 81, ч.2 ст.247, 258, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 ) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень та моральну шкоду в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 768,40 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Медведик Л.О.