Ухвала суду № 87754332, 22.02.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 22.02.2020

Справа № 937/1380/20

Провадження 1-кс/937/961/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого слідчого судді Фоміна В.А.,

за участю секретаря Захарової І.І.,

розглянувши клопотання слідчого Мелітопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області капітана поліції Арутюнової С.В., погоджене з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Нагорним В.А. в кримінальному провадженні № 12020080140000548 від 19.02.2020 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, про арешт тимчасово вилученого майна,

за участю сторін кримінального провадження:

слідчого Арутюнової С.В.,

підозрюваної ОСОБА_1 ,

захисника адвоката - Анашкіної С.В.,

В С Т А Н О В И В:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Мелітопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області капітана поліції Арутюнової С.В., погоджене з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Нагорним В.А. в кримінальному провадженні № 12020080140000548 від 19.02.2020 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, про арешт тимчасово вилученого майна.

Клопотання мотивовано тим, що 19.02.2020 року до чергової частини Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення від ОСОБА_2 , про те що за адресою: АДРЕСА_1 було затримано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка підозрюється у збуті наркотичних засобів.

Відомості про дану подію внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020080140000548 від 19.02.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.307 КК України - незаконне зберігання наркотичних засобів з метою збуту.

19.02.2020 року слідчим СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції Арутюновою С.В. в ході складання протоколу затримання в порядку ст.. 208 КПК - гр.. ОСОБА_1 , було проведено обшук її речей, в кабінеті №57 СВ Мелітопольського ВП за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь вул. Гетьманська, 83.

В ході проведення обшуку гр. ОСОБА_1 в ході якого при ній було виявлено та вилучено:

-19 полімерних згортків, з порошкоподібно речовиною білого кольору (18 з яких було упаковано до спец пакету № 7034279; 1 згорток було упаковано до зіп-пакету, та до спец пакету №7034278);

-Мобільний телефон марки «Нокіа», в якому знаходиться сім-карта мобільного оператора «Київстар» а/н НОМЕР_1 , імей НОМЕР_2 ;

-Банківська картка «Ощад банку» № НОМЕР_3 ;

-8 гривень (купюрами номіналом 1,2, 5 гривень);

- Квиток з автостанції за 19.02.2020, за напрямком з м. Марганець до Мелітополя;

-Жіночий рюкзак, чорного кольору, в якому знаходиться дві упаковки сірників.

Відповідно до ст. 84 КПК України - Мобільний телефон марки «Нокіа», в якому знаходиться сім-карта мобільного оператора «Київстар» а/н НОМЕР_1 , імей НОМЕР_2 ; Банківська картка «Ощад банку» № НОМЕР_3 ; 8 гривень (купюрами номіналом 1,2, 5 гривень); Квиток з автостанції за 19.02.2020, за напрямком з м. Марганець до Мелітополя; Жіночий рюкзак, чорного кольору, в якому знаходиться дві упаковки сірників, мають доказове значення в даному кримінальному провадженні, та для встановлення наявності чи відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, з метою збереження вищевказаного майна, яке відповідно до ст. 98 КПК України, є речовими доказами по даному кримінальному провадженні - виникла необхідність в накладенні арешту на вищевказане майно, з метою забезпечення його збереження, позбавлення підозрюваного права користуватись чи розпоряджатись ним.

В судовому засіданні слідчий підтримала клопотання та просила його задовольнити.

Підозрювана ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Анашкіна С.В. в судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання слідчого.

Згідно ст. 107 КПК України здійснюється фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів.

Слідчий суддя, вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши доводи та матеріали клопотання, вважає, що клопотання підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до ч.2 вказаної статті тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Аналіз змісту ст. 168 КПК України свідчить, що тимчасово вилученим майном може вважатись майно, яке одержано в результаті: затримання особи в порядку, передбаченому ст.ст. 207, 208 цього Кодексу; обшуку; огляду.

При цьому, тимчасово вилученим майном при огляді вважаються речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу (ч. 5 ст. 237 КПК України).

Таким чином, вирішення питання про те, чи є майно, яке потрапило до уповноваженої особи органу досудового розслідування, тимчасово вилученим, залежить від того, чи надавався дозвіл на його вилучення слідчим суддею.

Статтею 169 КПК України визначено вичерпний перелік підстав для повернення тимчасового вилученого майна, а саме: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171,частиною шостою статті 173цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.

Отже, відповідно до норм КПК України винесення слідчим постанови про визнання речовим доказом зазначеного майна не є підставою для припинення статусу тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.2, 3 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено ч.3 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Досліджене слідчим суддею під час розгляду клопотання слідчого Мелітопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області капітана поліції Арутюнової С.В., погоджене з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Нагорним В.А. в кримінальному провадженні № 12020080140000548 від 19.02.2020 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, про арешт тимчасово вилученого майна є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Крім того відповідно до ч.5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Так, слідчий вказує, що дане майно було вилучено 19.02.2020 року під час затримання ОСОБА_1 , в порядку ст. 208 КПК України, клопотання про його арешт подано 20.02.2020 у зв`язку з чим строки передбачені ч. 5 ст. 171 КПК України порушені не були.

На виконання вимог ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування доведено вчинення кримінального правопорушення (злочину), а також, що відповідно до ст. 84 КПК України мобільний телефон марки «Нокіа», в якому знаходиться сім-карта мобільного оператора «Київстар» а/н НОМЕР_1 , імей НОМЕР_2 ; банківська картка «Ощад банку» № НОМЕР_3 ; 8 гривень (купюрами номіналом 1,2, 5 гривень); квиток з автостанції за 19.02.2020, за напрямком з м. Марганець до Мелітополя; жіночий рюкзак, чорного кольору, в якому знаходиться дві упаковки сірників, які належать ОСОБА_1 та які було вилучено під час її затримання в порядку ст. 208 КПК України, в розумінні вимог ст. 98 КПК України, є речовими доказами, оскільки саме вони є предметом кримінального правопорушення, а отже можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Слідчим також доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, а саме, що незастосування такого арешту майна може призвести до приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя також вважає доведеним розумність та співрозмірність обмеження права власності, наслідків арешту майна завданням кримінального провадження. Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном в даному випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.

Враховуючи той факт, що вказане майно має доказове значення для встановлення істини та обставин по кримінальному провадженню, а також з метою збереження вищевказаних речових доказів, слідчий суддя дійшов висновку, що є всі підстави для задоволення клопотання про арешт майна в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 84, 98, 167-169, 170-173, 369, 370, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Мелітопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області капітана поліції Арутюнової С.В., погоджене з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Нагорним В.А. в кримінальному провадженні № 12020080140000548 від 19.02.2020 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, про арешт тимчасово вилученого майна, задовольнити повністю.

Накласти арешт на майно, яке було вилучено у ОСОБА_1 під час затримання, в порядку ст. 208 КПК України, а саме на:

- мобільний телефон марки «Нокіа», в якому знаходиться сім-карта мобільного оператора «Київстар» а/н НОМЕР_1 , імей НОМЕР_2 ; банківську картку «Ощад банку» № НОМЕР_3 ; 8 гривень (купюрами номіналом 1,2, 5 гривень); квиток з автостанції за 19.02.2020, за напрямком з м. Марганець до Мелітополя; жіночий рюкзак, чорного кольору, в якому знаходиться дві упаковки сірників, які належать ОСОБА_1 , шляхом заборони користуватися та розпоряджатися майном, з метою збереження речових доказів.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Копію ухвали направити слідчому, прокурору, для виконання, а заінтересованим особам, до відома.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя В.А. Фомін